УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/132/14Головуючий суду першої інстанції:Мурзенко М.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.

"29" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосії у складі:

головуючого - суддіПритуленко О.В.,

суддів:Ломанової Л.О., Моісеєнко Т.І.,

при секретаріМартиненко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосія цивільну справу за позовом Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» в особі Феодосійської філії до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за надані послуги, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_9 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 05 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року Кримське республіканське підприємство «Вода Криму» в особі Феодосійської філії звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 3652,26 грн., трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 212, 64 грн. та втрат від інфляційних процесів в розмірі 550, 21 грн.

У позові зазначено, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 є споживачами послуг, які надаються позивачем. Відповідачі належним чином не виконують свої зобов'язання з оплати отриманих послуг, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 3652,26 грн.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 05 грудня 2013 року позов Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» в особі Феодосійської філії задоволений частково. Суд стягнув з відповідачів в рівних частках на користь позивача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з водопостачання в розмірі 1287, 66 грн., три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 105, 70 грн. та втрати від інфляційних процесів в сумі 103, 43 грн. Одночасно вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Представник ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу на вказане рішення, в який, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, в задоволенні позову - відмовити.

У якості доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідачі в квартирі АДРЕСА_1 з 2004 року фактично не проживають, послугами позивача не користуються; договір про надання послуг між сторонами не укладався, тому відсутні підстави для стягнення з відповідачів заборгованості за послуги.

Крім того, на думку апелянта, суд не звернув увагу на те, що вказана квартира є комунальною, в ній відсутній лічильник водопостачання, власниками квартири є інші громадяни, які не залучені до справи.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності відповідачів ОСОБА_8 і ОСОБА_7 на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини між виконавцем послуг постачання холодної та гарячої води і водовідведення та споживачем - фізичною особою регулюються Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про питну воду та питне водопостачання» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630.

Судом встановлено, що ОСОБА_6., ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є власниками кімнати в квартирі АДРЕСА_1. Згідно особового рахунку № НОМЕР_1 постійне місце проживання відповідачів зареєстроване у вказаній квартирі.

Виконавцем послуг з водопостачання у будинок АДРЕСА_1 та водовідведення є Кримське республіканське підприємство «Вода Криму» (до перейменування - Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство вордопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя) в особі Феодосійської філії.

Задовольняючи частково позов Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» в особі Феодосійської філії, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі не сплачували надані позивачем послуги в установлені строки, в зв'язку із чим у них утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення і трьох процентів річних від простроченої суми, в межах позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами.

Такий висновок суду слід визнати правильним.

Обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги, зокрема, послуги з постачання холодної та гарячої води і водовідведення, передбачений частиною 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що внесені до державного реєстру засобів вимірювальної техніки. У разі відсутності таких технічних засобів облік питної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом згідно з установленими нормами.

Згідно з п. 17 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення послуги з водопостачання та водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягів витрат холодної і гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води.

В разі відсутності у квартирі (будинку) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії, плата за надані послуги справляється згідно установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства (п.21 вказаних Правил).

Відповідальність за несвоєчасну оплату наданих послуг передбачена п.23 вказаних Правил, згідно якого за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах.

Як встановлено з матеріалів справи, і не оспорюється сторонами, в квартирі, в який зареєстровані відповідачі, відсутній засіб обліку води, в зв'язку з чим плата за послуги з водопостачання і водовідведення нарахована позивачем виходячи з нормативів споживання на кожну особу.

Визначаючи період, за який підлягає стягненню заборгованість за надані послуги в межах позовної давності, суд виходив із того, що в січні 2013 року позивачем було подано заяву про видачу судового наказу про стягнення заборгованості (відмовлено виходячи з того, що вбачається спір про право). Суд дійшов висновку, що стягненню підлягає заборгованість за період з січня 2010 року по січень 2011 року в сумі 1287,66 грн.

В апеляційній скарзі зазначено, що при вирішенні вказаного питання судом були в рішенні перелічені платежі, які повинні бути сплачені за 2009 рік (зокрема: січень 2010 року в сумі 100,90 грн.). Зазначене твердження апелянта суперечить матеріалам справи і є безпідставним, оскільки поняття «розрахунковий період» не є тотожнім поняттю «період оплати послуг».

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (пункт 18 Правил).

Довід апелянта про те, що правовідносини між сторонами не оформлені договором, не можна визнати підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Відповідно до п. 3 і 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, і оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором чи законом.

Задовольняючи частково позовні вимоги Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» в особі Феодосійської філії, суд першої інстанції обґрунтовано керувався положеннями вказаного Закону і виходив з того, що відповідачі від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлялися, однак їх не сплачували, внаслідок чого і виникла заборгованість, розмір якої доведено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.

Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», п.29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні (на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність).

У встановленому законом порядку відповідачі не повідомили позивача про свою відсутність у спірний період в квартирі АДРЕСА_1 і не надали офіційного документу про непроживання за зазначеною адресою. Отже, надання відповідачами в судовому засіданні довідки про непроживання за місцем реєстрації унеможливлює застосування положень ч.6 ст.20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги».

Не є підставою для скасування оскарженого рішення і довід апелянта про незалучення до участі у справі інших осіб, які проживають у комунальній квартирі АДРЕСА_1, оскільки нарахування відповідачам оплати за послуги здійснено за нормами споживання на кожну особу (в зв'язку з відсутністю лічильника) і не пов'язане з проживанням інших осіб.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухваленого у справі рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 05 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Моісеєнко Т.І.