У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 січня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді - Ковальчук Н.М.,
суддів: - Григоренка М.П., Максимчук З.М.,
секретар судового засідання - Демчук Ю.Ю.,
з участю позивачки - ОСОБА_3,
представника позивачки - ОСОБА_4,
відповідача - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_6 та її представника - адвоката ОСОБА_4 на рішення Костопільського районного суду від 04 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Костопільської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про визнання недійсною відмови у розгляді заяви про безоплатну передачу у власність частини земельної ділянки та визнання недійними Державних актів,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Костопільського районного суду від 04 грудня 2013 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, ОСОБА_6 та її представник - адвокат ОСОБА_4 оскаржили його в апеляційному порядку.
В поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_4 пояснює, що на час звернення до суду з позовом частка відповідачів у праві спільної сумісної власності з позивачкою на спірну земельну ділянку вже була виділена в натурі у розмірі 0,0483 га, а також видані шість Державних актів на право власності на землю. Вказує, що Костопільською міською радою порушується право позивачки на приватизацію земельної ділянки площею 0,0197 га через неможливість виділення її в натурі як однієї земельної ділянки, на якій були б розміщені її квартира та господарські будівлі. Доводить, що відповідачем створено таку ситуацію, при якій позивачка має можливість приватизувати свою частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку не одним масивом, а двома, що суперечить земельному законодавству України. Покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначає, що місцевий суд помилково застосував ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України при вирішенні даного спору, та вважає, що він мав керуватись положеннями ст. 89 ЗК України. Не погоджується із тим, що виділення їй у власність земельної ділянки здійснене за залишковим принципом - після приватизації відповідачами їхніх часток земельної ділянки по факту постійного користування. Стверджує, що у неї відсутні претензії до розміру частки земельної ділянки площею 0,0032 га, а оспорює вона тільки конфігурацію та розташування, оскільки відповідно до Державного акту, межа земельної ділянки відповідачів проходить під порогом її квартири, обмежуючи доступ на вулицю, тоді як її земельна ділянка розташована біля господарських ________________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 564/2131/13-ц Головуючий в суді І інстанції - Грипіч Л.А.
Провадження 22-ц 787/289/2014 Суддя-доповідач - Ковальчук Н.М.
будівель. Посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові в частині вимоги про визнання права на безоплатну передачу (приватизацію) у власність позивачки із виділенням в натурі частини земельної ділянки 0,0306 га для обслуговування розміщених на ній частини будинку та господарських будівель - як належну їй за законом її частку у праві спільної власності на земельну ділянку під цим будинком площею 0,0918 га, суд першої інстанції вірно виходив із того, що визнання судом за особою права власності на земельну ділянку у даному випадку законодавством не передбачено, а також врахував відсутність законодавчих норм, які б врегулювали визнання недійсним державного акта на право власності на землю як правовстановлюючого документа без оспорення чи визнання недійсним рішення, яким надано право на отримання цього акта.
Відповідно до ст. 116 ЗК України, набуття права власності або права користування ділянкою із земель державної або комунальної власності набувається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ст. 118 ЗК України). Передача земельних ділянок у власність здійснюється на підставі технічних документів та матеріалів, які підтверджують розмір цих земельних ділянок.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_6 та відповідачі є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 Сторони разом користуються розташованою біля будинку земельною ділянкою, площею 0,0918 га.
Рішенням Костопільської міської ради №727 від 03 вересня 2009 року, частину зазначеної земельної ділянки площею 0,0483 га надано у спільну сумісну власність ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги зводяться до визнання за ОСОБА_6 права власності на земельну ділянку розміром 0,0435 га, що складає неприватизовану частину загальної земельної ділянки розміром 0,0918 га, виділеної Костопільською міською радою для розміщення та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивачки претензії до розміру частки земельної ділянки площею 0,0032 га, а лише до її конфігурації та розташування, оскільки вони суперечать нормам закону. Так, визнання недійсним державного акта на право власності на землю як правовстановлюючого документа без оспорення чи визнання недійсним рішення, що надало право на отримання цього акта та визнання дій щодо цього факту незаконними, законом не передбачено.
За положеннями ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян на земельну ділянку здійснюється зокрема і шляхом визнання недійсним рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. У зв'язку з цим, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю без визнання недійсним рішення, на підставі якого було видано оскаржуваний Державний акт, є протиправним.
Відхиляючи апеляційну скаргу, колегія суддів також враховує постанову Костопільського районного суду від 23.05.2012 року, яка відповідно до ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 року набрала законної сили, і якою ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним рішення Костопільської міської ради №727 від 03.09.2009 року «Про передачу земельних ділянок у власність».
Норми процесуального права передбачають, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б заслуговували на увагу і спростовували висновки суду особи, які подали апеляційні скарги, суду не надали.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_6 та її представника - адвоката ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Костопільського районного суду від 04 грудня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя підпис Ковальчук Н.М.
Судді: підпис Григоренко М.П.
підпис Максимчук З.М.
Згідно:суддя-доповідач Ковальчук Н.М.