Головуючий суду 1 інстанції - Селинний М.С.

Доповідач - Маляренко І.Б.

Справа № 2-37/12

Провадження № 22ц/782/4856/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого: Маляренко І.Б.,

Суддів: Борисова Є. А., Яреська А.В.

За участю секретаря: Веселова С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 16 жовтня 2013 року

за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваним рішенням відмовлено у задоволенні вищезазначених позовних вимог ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 16 жовтня 2013 року як такого, що не відповідає вимогам матеріального і цивільного процесуального права, і ухвалення нового рішення про задоволення наступних вимог:

визнання 14/30 (або 56/120) частин будинку АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6;

визнання за ОСОБА_5 права власності на ? частину зазначеної частини будинку, тобто на 28/120; визнання за ОСОБА_2 права власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 на ? частину вказаної частини будинку, тобто на 14/120 частин;

визнання за ОСОБА_3 права власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 на ? частину вказаної частини будинку, тобто на 14/120 частин.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, пояснення осіб,

що брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Так, статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному

порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої

інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, у квітні 2007 року до Жовтневого районного суду м. Луганська із позовом до ОСОБА_4 звернувся ОСОБА_5, просив визнати частково недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу 14/30 часток жилого будинку АДРЕСА_1 від 03 вересня 1998 року, визнати за ним право власності на 14/60 часток спірного будинку.

У ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер, ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 16.02.2012 року у якості його правонаступников до участі у справі притягнуто ОСОБА_2 і ОСОБА_3

У грудні 2012 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3, остаточно уточнивши позовні вимоги, просили суд встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 1998 року по 14.10.2006 року; визнати майно, а саме, 14/30 (56/120) часток від загальної площі будинку за адресою: АДРЕСА_1 набутим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за час спільного проживання, як істотно збільшеного у вартості внаслідок спільних трудових та грошових витрат, таким, що належить їм на праві спільної сумісної власності; визнати частку ОСОБА_5 у спільній сумісній власності ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у розмірі ? частки майна або 28/120 часток від загальної площі будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 визнати ОСОБА_5 спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_6; визнати право на спадкування ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_6 разом зі спадкоємцем першої черги; визнати, що після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_5 успадкував ? частку майна або 14/120 часток від загальної площі будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному

порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої

інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Із вищенаведеного вбачається, що вимог про визнання за ОСОБА_5 права власності на ? частину зазначеної частини будинку, тобто на 28/120; визнання за ОСОБА_2 права власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 на ? частину вказаної частини будинку, тобто на 14/120 частин; визнання за ОСОБА_3 права власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 на ? частину вказаної частини будинку, тобто на 14/120 частин, про задоволення яких просила апелянт у поданій нею скарзі, в суді першої інстанції не заявлялось, і вони предметом розгляду суду не були.

З урахуванням наведеного апелянт ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції, діючи через свого представника, уточнила вимоги апеляційної скарги, просила рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 16 жовтня 2013 року змінити: скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання майна, а саме, 14/30 (56/120) часток від загальної площі будинку за адресою: АДРЕСА_1 набутим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за час спільного проживання, як істотно збільшеного у вартості внаслідок спільних трудових та грошових витрат, таким, що належить їм на праві спільної сумісної власності і в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог; в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Проте апелянт не бере до уваги наступного.

Відповідно до п. 1 розділу VII «Прикінцевих положень» Сімейного кодексу

України, зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним

кодексом, тобто з 1 січня 2004 р. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-

правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції), норми СК застосовуються до сімейних

відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 р. До

сімейних відносин, які існували до 1 січня 2004 р., норми СК застосовуються в частині

лише тих прав і обов'язків, що виникли після набуття ним чинності.

Тому, якщо спірне майно було набуте чоловіком та жінкою під час проживання

однією сім'єю до 1 січня 2004 р., то право спільної сумісної власності на це майно згідно зі ст. 74 СК у фактичного подружжя не виникає.

Сам факт проживання чоловіка та жінки сім'єю без реєстрації шлюбу не

створював правових наслідків щодо майна, набутого у цей період (до 1 січня 2004 р.)

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність», що втратив чинність

у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України, було встановлено, що «майно,

придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю,

якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними».

Таким чином, до 1 січня 2004 р. виникнення права спільної сумісної власності на

майно членів сім'ї (до того ж це могли бути не лише чоловік та жінка) виникало за умови

створення (придбання) цього майна спільною працею членів сім'ї.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що

позивачки протягом розгляду справи не надали суду доказів того, що їх батько, ОСОБА_5 надавав кошти на придбання ОСОБА_6 14/30 часток домоволодіння за

адресою: АДРЕСА_1

Копію розписки, що знаходиться на а.с. 17, не могло бути взято судом до уваги, оскільки, по-перше, відсутній її оригінал, і жодна зі сторін не змогла назвати місця його знаходження, по-друге, вона не свідчить про те, що гроші у сумі 600 доларів США було взято ОСОБА_6 у ОСОБА_5 саме на придбання частини спірної будівлі, по-третє, на ній відсутня дата складання.

Довідку вуличного комітету дільниці № 8 3 Жовтневого району м. Луганська (а.с.7) не могло бути взято судом до уваги не тільки з тих підстав, на які він послався у рішенні, а ще й тому, що вона різниться з дослідженим в суді апеляційної інстанції оригіналом, а довідку вуличного комітету дільниці № 8 3 Жовтневого району М.Луганська від 09.03.2011 року - тому, що її зміст протирічить наявним у справі письмовим доказам, оскільки згідно із домовою книгою, ОСОБА_5 зареєстрований у будинку з вересня 2000 року, а в довідці зазначено, що він зареєстрований з 1998 року.

Крім того, довідка містить дані, надання яких не входить до компетенції вуличного комітету, зокрема що будинок було придбано за спільні кошти ОСОБА_6 і ОСОБА_5

Більш того, допитана в суді апеляційної інстанції за клопотанням самої апелянта свідок ОСОБА_9, будучи попередженою про кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку, пояснила, що у 1999 році почала працювати разом із ОСОБА_6, та була її наставницею, вони мали добрі стосунки, і ОСОБА_6 познайомилась із ОСОБА_5 вже під час їх спільної роботи, тоді ж він перевіз до неї свої речі.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду щодо того, що позивачки не довели в суді того, що їх батько ОСОБА_5 проживав із ОСОБА_6 з 1998 року і спірну частину будинку було придбано за їх спільні кошти.

Також погоджується колегія суддів суду із висновком суду щодо того, що матеріали справи не містять належних доказів того, що спірне нерухоме майно значно збільшилося у ціні за рахунок спільних зусиль ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що надавало б ОСОБА_5 право претендувати на відповідну частку частини вказаного домоволодіння.

З урахуванням зміни апелянтом вимог поданої апеляційної скарги колегія суддів не надає оцінки висновкам суду першої інстанції стосовно іншої частини заявлених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315 ЦПК України,

колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити, рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 16 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але протягом 20 днів може бути оскаржена

шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: