Головуючий суду 1 інстанції - Ткаченко О.Д.
Доповідач - Соловей Р.С.
Справа № 2/408/185/13
Провадження № 22ц/782/3785/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого - судді Соловей Р.С.,
суддів Лозко Ю.П., Пащенко Л.В.
при секретарі Арутюнян Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 15 серпня 2013 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ТДВ «Страхова компанія «Київ-Ре», треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, - про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою,
В С Т А Н О В И Л А:
В квітні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути на його користь з ОСОБА_2 25 613,85 грн. заподіяної матеріальної шкоди та 3 000 грн. моральної шкоди, а також судові витрати в розмірі 485,53 грн.
Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 25 613,85 грн. матеріальної шкоди, 500 гривень моральної шкоди та 458,80 грн. судових витрат.
Відповідач ОСОБА_2, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення, як незаконне та необґрунтоване, ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з висновками, що не відповідають обставинам справи, а також ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У судове засідання не з'явились апелянт, позивач та треті особи, однак вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями, тому така їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями статті 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи. Згідно із статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно із статтею 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
В матеріалах справи міститься свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, а також посвідчення водія серії НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_2 (а. с. 40)
За відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС УДМС України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., змінив прізвище на ОСОБА_2 (а. с. 44).
Відповідачем до справи надано копію паспорта на прізвище ОСОБА_2, отриманого 15.02.2007 р. (а. с. 86 - 87).
З довідки Міловського районного відділу ГУ МВС України в Луганській області від 14.11.2009 р. №60/5603 вбачається зміна прізвища ОСОБА_2 на прізвище «ОСОБА_2» (а. с. 88).
З полісу № АС/0076509 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається, що страховиком ТДВ «СК «Київ Ре» застраховано цивільно-правову відповідальність страхувальника ОСОБА_2 на період з 20.02.2013 р. по 19.02.2014 р. (а. с. 57).
Судом у справі правильно встановлені наступні фактичні обставини. 23.02.2013 р. рухаючись в колоні весільного кортежу на автошляху «Чугуїв - Мілове», водій автомобіля ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 не витримав дистанцію між автомобілями в колоні та здійснив зіткнення з автомобілем DAЕWOO Sens, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4
Ухвалюючи рішення та задовольняючи частково позовні вимоги позивача ОСОБА_4, суд першої інстанції керувався приписами ст. ст. 23, 1167 ч. 3, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, а також положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виходив з доведеності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача ОСОБА_2 та пошкодженням автомобіля позивача під час ДТП. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення відповідальності на ТДВ «Страхова компанія «Київ-Ре», якою застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2, у зв'язку з тим, що страхова компанія не була повідомлена належним чином у встановлений законом строк про настання ДТП.
Колегія суддів з рішенням суду першої інстанції погоджується, а доводи апелянта вважає необґрунтованими та недоведеними з наступних підстав.
Апелянт не погоджується з висновками суду щодо обставин події ДТП на підставі наявних у справі письмових доказів, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам. Він зазначає, що безпосередньо перед ДТП у весільному кортежі рухались один за одним: автомобіль ВАЗ-21043 під керуванням ОСОБА_7, автомобіль DAЕWOO Sens під керуванням ОСОБА_4, автомобіль ВАЗ-2107 під керуванням ОСОБА_6, автомобіль ВАЗ-21063 під його (апелянта) керуванням, тобто він рухався останнім. В районі 268 кілометру поблизу села Плугатар Біловодського району водій автомобіля ОСОБА_6, не вмикаючи сигналу повороту, раптово виїхав на зустрічну смугу руху. Оскільки назустріч в цей час рухався пасажирський автомобіль Газель маршрутом Мілове - Луганськ, водій ОСОБА_6, уникаючи зіткнення з ним, знову не вмикаючи повороту, різко втиснувся між його (апелянта) автомобілем та автомобілем DAЕWOO Sens і виїхав на узбіччя, де й зупинився. В цей момент він (апелянт) побачив, що автомобіль DAЕWOO Sens вже не рухається, а стоїть посеред проїзної частини. Він почав гальмувати, виїхати на узбіччя не міг, оскільки там стояв автомобіль ОСОБА_6, на зустрічну смугу він не міг виїхати через Газель, тому йому не вдалося уникнути зіткнення з автомобілем DAЕWOO Sens, який він вдарив у задню частину передньою частиною свого автомобіля. Пошкодження в передній частині автомобіля DAЕWOO Sens виникли через те, що спочатку цей автомобіль зіткнувся з автомобілем ВАЗ-21043 ОСОБА_7 Як з'ясувалось після зіткнення, водій ОСОБА_7, який керував автомобілем ВАЗ-21043, без будь-яких сигналів виконав екстрене гальмування посеред проїзної частини, щоб підібрати з дороги весільні квіти, що випали в автомобіля, в якому їхали наречений та наречена. Він (апелянт) вважає, що саме діями водія ОСОБА_7 було створено аварійну обстановку, а інші водії виходили із ситуації, хто як міг.
Вказані обставини справи, як зазначає апелянт, були дійсними та були встановлені у судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції з показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, і їхніх показань не заперечував позивач ОСОБА_4
Апелянт вважає, що учасниками ДТП були чотири автомобілі; шкода, завдана автомобілю позивача, була зумовлена взаємодією трьох інших автомобілів, тобто трьох джерел підвищеної небезпеки; натомість суд дав оцінку лише діям позивача ОСОБА_4 та його (відповідача).
Апелянт вважає, що для оцінки дій кожного з водіїв - учасників вказаного ДТП та встановлення ступеню їх вини у ДТП необхідне було проведення судової автотехнічної експертизи, у проведенні якої йому було судом необґрунтовано відмовлено.
Матеріалами справи підтверджується, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем ОСОБА_2 було заявлено клопотання про проведення повторної судової автотехнічної експертизи, та судом у задоволенні цього клопотання було відмовлено з посиланням на порушення вимог ст. ст. 131 ч. 1, 133, 145 ч. 1, 150 ЦПК України, що визначають порядок подання доказів, призначення первісної, повторної та додаткової експертизи, на те, що відповідачем не було сплачено судовий збір за забезпечення доказу, а також на те, що призначення такої експертизи є обов'язковим лише у разі підтримання клопотання обома сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України містить вимогу щодо оплати судового збору при поданні клопотання про забезпечення доказів. Частина 2 вказаної статті визначає способи забезпечення доказів, зокрема, призначення експертизи.
Як вбачається із справи, відповідачем було заявлено клопотання про призначення повторної судової автотехнічної експертизи, тоді як до цього така експертиза у цивільній справі судом не призначалась та не проводилась; крім того, клопотання про призначення експертизи не було оплачено судовим збором, проте судом не пропонувалось відповідачеві виправити недоліки поданої заяви.
Натомість, апелянт міг заявити клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи апеляційному суду, проте такого клопотання не додав ні до апеляційної скарги, ні надалі у судові засідання, у які жодного разу не з'явився.
За таких обставин колегія суддів виходить з доказів, що є наявними у справі.
Колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу, доводи апелянта щодо того, що обставини ДТП повинні бути предметом доказування при розгляді цивільної справи, оскільки вирок у кримінальному провадженні відсутній, а рішення суду у справі про адміністративне правопорушення не набрало законної сили.
Всі наявні у справі докази за таких обставин мають бути оцінені у їх сукупності, що й було зроблено судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Постановою слідчого СВ Біловодського РВ ГУМВС України в Луганській області кримінальне провадження за фактом ДТП на ділянці автодороги «Чугуєв-Мілове» 268 км, за участю водіїв транспортних засобів Daewoo Sens, державний номер НОМЕР_2, ВАЗ-21043, державний номер НОМЕР_3, ВАЗ-21063, державний номер НОМЕР_1 закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України; постановлено ОСОБА_2 притягнути до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 124 та ст. 126 КУпАП (а. с. 5 - 7). Зі змісту вказаної постанови за результатами перевірки вбачається, що 23.02.2013 р. на автошляху «Чугуїв - Мілове» поблизу села Плугатар Біловодського району автомобіль ВАЗ-21063, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, рухаючись в колоні весільного кортежу, не витримав дистанцію між автомобілями в колоні та здійснив зіткнення з автомобілем DAЕWOO Sens, державний номер НОМЕР_2, а останній після удару зіткнувся з автомобілем ВАЗ-21043, державний номер НОМЕР_3, розташованим попереду нього.
Згідно з висновком автотехнічної експертизи №168/6 від 09.04.2013 р., проведеної в межах перевірки за кримінальних провадженням експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, в дорожній ситуації, учасниками якої стали сторони у справі, водію автомобіля ВАЗ-21063 слід було керуватись технічними вимогами пункту 13.1 Правил дорожнього руху (ПДД); в даній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ-21063 мав технічну можливість запобігти події у разі відповідності своїх дій технічним вимогам п. 13.1 ПДД, для чого не було перешкод технічного характеру; з технічної точки зору дії водія автомобіля ВАЗ-21063, невідповідні вимогам п. 13.1 ПДД, знаходилися у причинному зв'язку із створенням аварійної ситуації ДТП. Експерт дійшов висновку, що у діях водія автомобіля Daewoo Sens та водія автомобіля ВАЗ-21043, з технічної точки зору, не встановлено невідповідностей пунктам Правил дорожнього руху, що знаходились би у причинному зв'язку з подією ДТП, отже, відсутній причинний зв'язок з подією ДТП. Експертом було визначено швидкість руху автомобіля ВАЗ-21063 до моменту початку гальмування рівною 79,7 км/год., і це значення швидкості є мінімальним, без врахування витрат кінетичної енергії, витраченої на деформацію деталей (а. с. 27 - 29).
Змістом вказаного висновку експертизи спростовуються доводи апелянта щодо того, що експертом не оцінювались дії інших водіїв - учасників ДТП, а лише його.
Із зазначеним висновком експерта узгоджуються і пояснення свідків ОСОБА_4 (водій пошкодженого автомобіля DAWOO Sens), ОСОБА_7 (водій автомобіля ВАЗ-21043, що рухався попереду автомобіля позивача) та ОСОБА_11 (пасажир, що знаходилась в автомобілі позивача) в протоколах допиту свідків в рамках кримінального провадження, які пов'язують настання обставин дорожньо-транспортної пригоди з відповідними діями відповідача ОСОБА_2, зокрема, вказавши на недотримання останнім правил дорожнього руху (а. с. 30 - 37).
З пояснень третьої особи ОСОБА_6 у судовому засіданні в суді першої інстанції вбачається, що, коли попереду його автомобіля зупинились автомобіль ВАЗ-2104, а за ним автомобіль Daewoo ОСОБА_4, він на своєму автомобілі з'їхав на узбіччя, щоб уникнути зіткнення. ОСОБА_2, який рухався на автомобілі позаду його автомашини, жодного маневру не застосував і вдарив ззаду по центру автомобіль ОСОБА_4, який стояв.
Оскільки вказані вище докази у їх сукупності не суперечать один одному, узгоджуються між собою, а також з поясненнями позивача ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_6, то ці докази у їх сукупності слід визнати достовірними. Жодних підстав суд не має для сумнівів у об'єктивності висновку вказаної судово-автотехнічної експертизи, якою оцінено, як було зазначено вище, дії і інших водіїв, а не лише ОСОБА_2
Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_2, даних у рамках кримінального провадження, він на своєму автомобілі рухався із швидкістю 50 км/год. (а. с. 38 - 39), але це суперечить вказаному висновку експерта в частині визначення мінімально можливої швидкості руху автомобіля відповідача.
Щодо посилань на показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_10, допитаних у судовому засіданні судом першої інстанції, колегія суддів, відтворивши технічний запис судового засідання, встановила, що їх показаннями не спростовуються обставини, встановлені із сукупності вказаних вище доказів, визнаних достовірними, а також позовні вимоги ОСОБА_4
Жоден із вказаних свідків не підтвердив доводів апелянта щодо того, що спочатку сталося зіткнення автомобіля ОСОБА_4 з автомобілем ОСОБА_7, а вже потім зіткнення автомобіля відповідача з автомобілем ОСОБА_4 Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13 пояснили, що їм не було видно, що сталося з автомобілями, які рухались попереду автомобіля ВАЗ-2107 під керуванням ОСОБА_6 Свідок ОСОБА_10, яка знаходилась в автомобілі ОСОБА_7, пояснила, що не бачила, що сталося з автомобілями, які рухались позаду них, а лише відчула удар в їх автомашину ззаду; підтвердила, що автомобіль ОСОБА_4 вдарив при зіткненні автомобіль ОСОБА_7 крилом.
Отже, доводи апелянта, що не всі отримані автомобілем позивача пошкодження пов'язані з його (апелянта) діями, не знайшли свого підтвердження, тому його посилання на необхідність застосування приписів ст. 1188 ЦК України щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, є безпідставними. Із встановлених у справі обставин вбачається, що пошкодження в передній частині автомобіль позивача отримав при зіткненні з автомобілем ОСОБА_7 після удару в задню частину автомобілем відповідача.
Постанова суду про притягнення апелянта до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП була скасована апеляційним судом та провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито (а. с. 89), що було зумовлено тим, що прізвище апелянта у справі про адміністративне правопорушення та у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності значилось «Караєв» за технічним паспортом та посвідченням водія, але, як було зазначено вище, прізвище він змінив та 15.02.2007 р. отримав паспорт на прізвище «ОСОБА_2». За таких обставин, на думку колегії суддів, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не пов'язано з висновками про його невинуватість у ДТП та також не спростовує висновків суду першої обставини щодо причинно-наслідкового зв'язку пошкодження автомобіля позивача з діями апелянта під час ДТП.
Шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як встановлено ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За змістом ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Статтею 33 Закону передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, зокрема, поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
За вимогами п. 33.3 ст. 33 Закону водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
П. 33.4 вказаної статті встановлено, що у разі оформлення працівниками відповідних підрозділів МВС України відповідних документів про дорожньо-транспортну пригоду вони також встановлюють та фіксують необхідні відомості щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності учасників цієї пригоди і сприяють представникам страховиків у проведенні огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і транспортних засобів, причетних до неї.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме відповідач ОСОБА_2 має нести відповідальність по відшкодуванню шкоди позивачеві за пошкодження автомобіля, оскільки вказаних вимог Закону ним було не виконано.
За висновками експертного автотоварознавчого дослідження №020/13, проведеного експертним бюро «Новопсков експертиза», вартість ремонтних робіт автомобіля марки DAЕWOO Sens, державний номер НОМЕР_2, пошкодженого в результаті ДТП 23.02.2013 р., на дату проведення експертного дослідження складає 25 163, 85 грн. (а. с. 8 - 22).
Загального розміру заподіяної позивачеві пошкодженням автомобіля шкоди сторони не оспорюють. Обгрунтування щодо безпідставності доводів апелянта про те, що у настанні події ДТП винен інший водій та що пошкодження в передній частині автомобіля позивача утворилися не від зіткнення з його автомобілем, наведені вище.
Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду в частині розмірів стягненої з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача матеріальної та моральної шкоди.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 15 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: