ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2014 р. Справа № 5015/1763/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Зварич О.В., Юрченко Я.О.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участі представників кредиторів: Кухарук В.А., Сільченко О.О. та арбітражного керуючого Босака О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» на ухвалу господарського суду Львівської області від 13 листопада 2013 року про визнання кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова по справі №5015/1763/12 про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура»

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Львівської області (суддя Чорній Л.З.) ухвалою від 13 листопада 2013 року по справі №5015/1763/12 про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» визнав грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова у сумі 1 829 482,98 грн. та відхилив грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова у сумі 76 194,90 грн.

Відкрите акціонерне товариство «Прикарпатпромарматура» звернулося до Львівського апеляційного господарського суду України з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Львівської області від 13 листопада 2013 року у справі №5015/1763/12 про визнання кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова, вказує на допущення судом порушень норм матеріального і процесуального права при розгляді справи та просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині визнання сум пільгових пенсій в розмірі 1 210 082,97 грн.

24 грудня 2013 року боржник подав уточнення до апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Львівської області від 13 листопада 2013 року у справі №5015/1763/12, просить таку скасувати в частині визнання сум пільгових пенсій в розмірі 910507,84 грн. та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова у сумі 995170,04 грн., внести їх до реєстру вимог кредиторів, а грошові вимоги у сумі 910507,84 грн. - відхилити.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції було порушено вимоги ст. 35 ГПК України та не взято до уваги постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2011р. по справі №2а-6861/11. Крім цього вказує, що кредитором та судом при розгляді заяви Управління пенсійного фонду у Личаківському районі м. Львова про визнання кредиторських вимог до ВАТ «Прикарпатпромарматура» не було здійснено розмежування сум пільгових пенсій пропорційно стажу набутого працівниками до 01.01.1992р. та після 01.01.1992р., яке необхідно було зробити для визначення пенсій, які підлягають відшкодуванню за рахунок підприємства. Вважає, що відшкодуванню підприємством підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, при набутті трудового стажу працівниками для отримання права на пільгову пенсію після 01.01.1992 року, а відтак кредитор не вправі вимагати відшкодування підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період трудового стажу, набутого до 01.01.1992 року.

Розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Босак О.Є. подав до суду апеляційної інстанції пояснення на апеляційну скаргу, рішення у справі покладає на розсуд суду апеляційної інстанції.

Представник кредитора Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова проти задоволення апеляційної скарги заперечив з підстав викладених у запереченнях на апеляційну скаргу. Зокрема зазначив, що обґрунтованість ухвали суду першої інстанції підтверджується постановою Верховного суду України №21-215а13 від 10.09.2013р. згідно якої обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених Пенсійним фондом витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не пов'язаний із датою призначення таких пенсій чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу, просить оскаржувану ухвалу господарського суду Львівської області залишити без змін.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За змістом ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура», матеріали справи №5015/1763/12, заслухав пояснення представників кредиторів та арбітражного керуючого Босака О.Є. і вважає, що ухвалу господарського суду Львівської області від 13 листопада 2013 року по справі №5015/1763/12 про визнання кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Згідно з ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З 19 січня 2013 року діє нова редакція закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". За змістом п. 1-1 Прикінцевих та Перехідних положень, положення цього Закону не застосовуються до справ про банкрутство, провадження в яких порушено до набрання чинності цим Законом та здійснюється на стадії судової процедури розпорядження майном боржника.

З огляду на дату порушення провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» (04 травня 2012 року) та стадію судової процедури банкрутства (розпорядження майном боржника), необхідно керуватися положеннями закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19 січня 2013 року (далі - Закон).

Відповідно до вимог ст. 14 Закону, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дати порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

За змістом ст. 15 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені). Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів.

Згідно з матеріалами справи провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» порушене господарським судом Львівської області 04 травня 2012 року. Ухвалою від 25 липня 2012 року уведено судову процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Босака О.Є. Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» опубліковано 02 серпня 2012 року в газеті «Голос України» №140 (5390).

Управлінням Пенсійного фонду у Личаківському районі м. Львова було заявлено кредиторські вимоги до ВАТ «Прикарпатпромарматура» на суму 1 938 487,90 грн.

Із змісту протоколу від 26 березня 2013 року розгляду заяв кредиторів по справі №5015/1763/12 вбачається, що боржник разом із розпорядником майна боржника розглянув заявлені кредитором вимоги, визнав грошові вимоги Управління пенсійного фонду у Личаківському районі м. Львова в частині заборгованості по єдиному соціальному внеску та по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 695594,91 грн. Вимоги кредитора на суму 1 242 892,99 грн., що є заборгованістю на виплату та доставку пільгових пенсій було вирішено розглянути після подання кредитором уточнюючих розрахунків щодо стажу, набутого пенсіонерами на ВАТ «Прикарпатпромарматура».

В подальшому Управлінням Пенсійного фонду у Личаківському районі м. Львова було подано заяву від 29.07.2013р., якою уточнило суму вимог на виплату та доставку пільгових пенсій, яка відповідно до даної заяви становить 1 210 082,97 грн.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 13 листопада 2013 року по справі №5015/1763/12 визнав грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова у сумі 1 829 482,98 грн. та відхилив грошові вимоги у сумі 76 194,90 грн.

При цьому, суд першої інстанції констатував, що обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених Пенсійним фондом витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не пов'язаний із датою призначення таких пенсій чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. N 1058 є спеціальним законом з питань пенсійного страхування, і відповідно до положень ст. 5 даного Закону, ним визначаються умови набуття та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням. Дія інших нормативно-правових актів може застосовуватися лише в частині, що не суперечить Закону N 1058.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вказані пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Особам які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії призначаються за нормами цього Закону, виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Законодавством установлено порядок для відшкодування пенсій, призначеним відповідно з ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Порядок відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату та доставку пенсій регулюються пунктом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. N 21-1.

Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року N 1545-XXII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних - при наданні права актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови що вони не суперечать Конституції України.

На підставі п. 3 Порядку застосування списків N 1 та N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при розрахунку стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 18.11.2005 року N 383, на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, які діяли на період роботи особи; при цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або по професіям незалежно від дати внесення цієї посади у списки.

Висновок про те, що обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених Пенсійним фондом витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не пов'язаний із датою призначення таких пенсій чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу викладений у постанові Верховного Суду України №21-215а13 від 10.09.2013р., яка згідно зі ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.

У названій постанові Верховний суд України висловив правову позицію про те, що за змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини першої статті 13 Закону N 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», підприємства й організації повинні відшкодувати управлінню Пенсійного фонду України і цей обов'язок не пов'язаний з датою призначення такої пенсії або часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

З огляду на викладене правильними є висновки господарського суду першої інстанції про обґрунтованість розрахунків витрат на виплату та доставку пенсій за весь пільговий період робіт працівників на ВАТ «Прикарпатпромарматура», наданих управлінням Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції ст. 35 ГПК України, щодо преюдиційних фактів, встановлених постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2011р. по справі №2а-6861/11.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали господарського суду Львівської області від 13 листопада 2013 року по справі №5015/1763/12, суд врахував заперечення боржника в частині вимог щодо виплати та доставки пільгових пенсій за 2004-2006 роки в розмірі 69 718,00 грн. в стягненні яких кредитору було відмовлено згідно постанови Львівського окружного адміністративного суду по справі №2а-6861/11/1370 від 13.09.2011р. що була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013р.

Згідно наявної в матеріалах справи постанови Львівського окружного адміністративного суду по справі №2а-6861/11/1370 від 13.09.2011р., адміністративним судом при розгляді даної справи досліджувались та встановлювались обставини щодо відшкодування ВАТ «Прикарпатпромарматура» фактичних витрат органу Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам підприємства за конкретний період часу а саме 2004-2006 роки. При цьому, обставини щодо відшкодування ВАТ «Прикарпатпромарматура» фактичних витрат органу Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам підприємства за наступні періоди, а зокрема за період 2007-2012 роки адміністративним судом у вищевказаній справі Львівським окружним адміністративним судом по справі №2а-6861/11/1370 не досліджувались та не встановлювались.

Таким чином, господарський суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні частини вимог Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова щодо виплати та доставки пільгових пенсій за 2004-2006 роки в сумі 69 718,00 грн., у стягненні яких кредитору-Управління пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова було відмовлено згідно постанови Львівського окружного адміністративного суду по справі №2а-6861/11/1370 від 13.09.2011р. залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013р.

Згідно із ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Львівський апеляційний господарський суд вважає, що оскаржена ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права на підставі дослідження усіх матеріалів справи. Скаржник належними і допустимими доказами не спростував висновків суду першої інстанції. Тому, ухвалу господарського суду Львівської області від 13 листопада 2013 року по справі №5015/1763/12 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Львівської області від 13 листопада 2013 року про визнання кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова по справі №5015/1763/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Зварич О.В.

суддя Юрченко Я.О.