8.2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/10676/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Цицюри О.О.,

при секретарі: Запорожцевої І.В.,

за участю

представника позивача: Шевченко О.І., дов. від 14.01.2014

представника відповідача: Бойка В.В., дов. від 10.01.2014 №55/12-10-10-010/10

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000141500 від 17.12.2013, -

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000141500 від 17.12.2013.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що у період з 10.12.2013 по 16.12.2013 Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Луганській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт №192/12-10-15/32082194 від 16.12.2013. Згідно висновків акту перевірки №192/12-10-15/32082194 від 16.12.2013, ТОВ «Укрзалізничпром» порушено, п.198.2 ст.198, п.200.1 ст.200, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого в періоді, що перевірявся, завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за жовтень 2013 року у розмірі 1102200 грн. Підставами для висновку податкового органу про порушення ТОВ «Укрзалізничпром» податкового законодавства стало нібито завищення податкового кредиту у вересні 2013 року у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту податкової накладної не поточного періоду.

Позивач вважає, що в податковій декларації за вересень 2013 року ним правомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість згідно податкової накладної за березень 2013 року, яка отримана ТОВ «Укрзалізничпром» у вересні 2013 року, оскільки відповідно до п.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

На підставі вищевикладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача надала пояснення аналогічні викладеним у позові та просила суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с. 111-112), в яких посилається на те, що ТОВ «Укрзалізничпром» у вересні 2013 року до складу податкового кредиту була включена податкова накладна від 29.03.2013 №48, видана ТОВ НВЦ «Трансмаш» на тримання колісних пар в кількості 220 штук на загальну суму 6613200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1102200,00 грн. Враховуючи, що перша подія, отримання товару від ТОВ «НВЦ «Трансмаш» відбулась у березні 2013 року, право на формування податкового кредиту у ТОВ «Укрзалізничпром» виникло саме у березні 2013 року. Однак, у березні 2013 року підприємство не скористалось правом включення податкової накладної до складу податкового кредиту з наданням заяви про відмову постачальника надати податкову накладну ТОВ «НВЦ «Трансмаш», як це передбачено Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість №1492.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд доходить до такого.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),

- безсторонньо ( неупереджено),

- добросовісно,

- розсудливо,

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,

- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У судовому засіданні встановлено, що у період з 10.12.2013 по 16.12.2013 Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Луганській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт №192/12-10-15/32082194 від 16.12.2013. Згідно висновків акту перевірки №192/12-10-15/32082194 від 16.12.2013, ТОВ «Укрзалізничпром» порушено, п.198.2 ст.198, п.200.1 ст.200, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого в періоді, що перевірявся, завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за жовтень 2013 року у розмірі 1102200 грн. (а.с. 9-20)

На підставі акту перевірки №192/12-10-15/32082194 від 16.12.2013 Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Луганській області прийнято податкове повідомлення рішення №0000141500 від 17.12.2013. (а.с. 6)

Висновок про порушення ТОВ «Укрзалізничпром» п.198.2 ст.198, п.200.1 ст.200, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за жовтень 2013 року у розмірі 1102200 грн., податковим органом зроблено у зв'язку із тим, що ТОВ «Укрзалізничпром» до складу податкового кредиту за вересень 2013 року включено суму податку на додану вартість згідно податкової накладної від 29.03.2013. (а.с.89)

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізінгу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізінгу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізінгу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі, якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в діях позивача відсутні порушення норм п.6 ст.198 Податкового кодексу України та, відповідно, п.198.2 ст.198, п.200.1 ст.200, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, а тому відсутній факт неправомірного включення до податкового кредиту за вересень 2013 року суми податку на додану вартість згідно податкової накладної від 29.03.2013, яка отримана ТОВ «Укрзалізничпром» у вересні 2013, що підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних. (а.с. 63-74)

Крім того, позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій, за якими отримано податкову накладну від 29.03.2013, надано до суду договір, укладений між «НВЦ «Трансмаш» та ТОВ «Укрзалізничпром» від 30.08.2012 (а.с. 94-97), специфікації до договору від 30.08.2012 (а.с. 98), платіжні доручення (а.с. 146-148), акт приймання-передачі товару на відповідальне зберігання (а.с.144), товаро-транспортні накладні (а.с. 150-157)

Отже, суд доходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області №0000141500 від 17.12.2013 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ТОВ «Укрзалізничпром» при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 458,81 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2195 (а.с. 103).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 24.01.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 29.01.2014, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови у судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000141500 від 17.12.2013, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області №0000141500 від 17.12.2013, прийняте у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром», яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1102200,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 551100,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» (і.к. 32082194) витрати зі сплати судового збору у розмірі 458,81 грн. (чотириста п'ятдесят вісім грн. 81 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 29 січня 2014 року.

Суддя О.О. Цицюра