ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2014 Справа № 901/4012/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плеяда-ЛТД»

до відповідача Феодосійської міської ради

про внесення змін у договір оренди землі.

Суддя С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача Плотников О.Ю., довіреність № б/н від 14.05.2013, представник;

Від відповідача Шкурлатов Д.Г., довіреність № 02-29-3140 від 27.12.2013, представник;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Плеяда-ЛТД» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки із позовом до відповідача - Феодосійської міської ради, у якому просить внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 26.01.2007, реєстраційний номер 0407019000017, доповнивши пункт 9 наступними словами: «Визнати право орендаря на користування орендованою земельною ділянкою в частині розмірів, ставок та порядку розрахунку орендної платні на умовах даного договору оренди, укладеного до 01.01.2009 - без урахування нормативної оцінки земель м. Феодосії, виконаної Українським ДНГІПМ «Гіпроград» та рішення Феодосійської міської ради від 28.11.2008 № 1842 «Про введення ставок орендної платні за землю».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 5002-5/6215-2010 від 15.02.2011, яким таке право визнане.

Представник позивача у засіданні суду вимоги позову підтримав.

Представник відповідача у засіданні суду проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву (а. с. 58).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та запереченні представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2006 року між Феодосійською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Плеяда-ЛТД» (орендар) укладений договір оренди землі, реєстраційний номер 040701900017 від 26 січня 2007 року, згідно пункту 9 якого «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (з урахуванням коефіцієнту зональності - 2) та розміром 4440,52 грн. за рік.

Додатковою угодою між Орендодавцем та Орендарем від 12 березня 2008 року, зареєстрованою 15 квітня 2008 року за № 040801900098, пункт 9 договору оренди землі змінений у наступній редакції: «Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем починаючи з 01.01.2008 у грошовій формі з встановленням 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 6847,28 грн.».

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.08.2010 у справі № 2-24/2591-2010 змінені умови вказаного договору оренди землі, зокрема, пункт 9 викладений у наступній редакції: «Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем у грошовій формі, з встановленням 3 % нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та розміром 35461,10 грн. за рік, починаючи з 23.08.2010 - дня набрання законної сили судового рішення, яким внесені ці зміни».

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим залишено без змін, а постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2011 залишено в силі постанову Севастопольського апеляційного господарського суд.

Позивач просить внести зміни до спірного договору, а саме доповнити пункт 9 наступними словами: «Визнати право орендаря на користування орендованою земельною ділянкою в частині розмірів, ставок та порядку розрахунку орендної платні на умовах даного договору оренди, укладеного до 01.01.2009 - без урахування нормативної оцінки земель м. Феодосії, виконаної Українським ДНГІПМ «Гіпроград» та рішенням Феодосійської міської ради від 28.11.2008 № 1842 «Про введення ставок орендної плати за землю», посилаючись на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.02.2011 у справі № 5002-5/6215-2010, яким задоволенні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Плеяда-ЛТД» до Феодосійської міської ради, зокрема, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Плеяда-ЛТД» визнано право на користування орендованою земельною ділянкою у частині розмірів, ставок та порядку розрахунку орендної плати на умовах договору оренди з Феодосійською міською радою, укладеного до 01.01.2009 - без урахування нормативної грошової оцінки земель м. Феодосії, зробленої Українським ГГНДІПМ «Гіпроград» і рішення Феодосійської міської ради від 28.11.2008 № 1842 «Про введення ставок орендної плати за землю».

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.02.2011 по справі № 5002-5/6215-2010, яке залишено в силі постановою Вищого Господарського суду України визнано право співпозивачів, у тому числі позивача за даним позовом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Плеяда-ЛТД», на користування орендованими земельними ділянками в частині розмірів, ставок і порядку розрахунку орендної плати на умовах договорів оренди з Феодосійською міською радою, укладених до 01.01.2009 - без врахування нормативної грошової оцінки земель м. Феодосії, виконаної Українським ДНДІПМ «Гіпроград» і рішення Феодосійської міської ради від 28.11.2008 № 1842 «Про ведення ставок орендної плати за землю».

Вищий Господарський суд України зазначив, що розмір орендної плати за договором оренди землі в тому числі і земель державної та комунальної власності є виключно договірною умовою, а не встановленим тарифом, та діючим законом не передбачено право будь-якого уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування не визнавати договірні ціни на оренду земельних ділянок в односторонньому порядку у зв'язку з введенням нових ставок орендної плати, нової грошової оцінки землі або граничних розмірів земельного податку.

Тобто, виходячи з викладеного, Вищим Господарським судом України у рішенні № 5002-5/6515-2010 визначено, що підставами заміни ціни орендної плати, означеною договором оренди земельної ділянки, є угода про внесення змін щодо цієї позиції, а не рішення органу місцевого самоврядування про такі зміни. А отже, змінена ціна орендної плати за земельну ділянку встановлюється саме з часу внесення таких змін до договору.

Частина 1, 2 статті 654 Цивільного кодексу України встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частини 1, 4 статті 652 Цивільного кодексу України).

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.08.2010 по справі № 2-24/2591-2010 у спірний пункт договору були внесені зміни, а саме пункт 9 викладено в наступній редакції: «орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 35 461,10 грн. за рік, починаючи з 23.08.2010 - дня набрання законної сили судового рішення, яким внесено ці зміни».

Тобто, зміни до спірного пункту договору внесено з дня набрання чинності рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.08.2010 по справі № 2-24/2591-2010, розрахунок орендної плати з урахуванням ціни, що встановлена пунктом 9 спірного договору у редакції, затвердженою судовим рішенням, починається з дня, вказаному у судовому рішенні, що відповідає приписам статті 188 Господарського кодексу України.

Отже, зміни до спірного договору внесені після 01.01.2009.

Суд вважає, що рішення судів у справі № 5002-5/6215+2010 не встановлює обставин, які істотно порушують права позивача у спірному договорі та не є суттєвою зміною обставин щодо редакції пункту 9 спірного договору, затвердженого рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.08.2010 по справі № 2-24/2591-2010.

Як визначає стаття 33 Господарського процесуального кодексу України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частина 2 статті 652 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Позивачем також не доведено наявність одночасно умов, передбачених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, а саме, що виконання договору, у редакції, затвердженої рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.08.2010 у справі № 2-24/2591-2010, порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору підлягають віднесенню на позивача.

В судовому засіданні 28 січня 2014 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 31 січня 2014 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити

Суддя С.І. Чонгова