ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 січня 2014 року 17:00 № 826/7921/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі Борисовій Т.М., розглянувши у відкритому судовому адміністративну справу

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Сонат»

доКомунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»

провизнання протиправними дії,

за участю представників сторін:

від позивача:Сороколетова Н.М. (паспорт)

від відповідача:Колесник М.С. (довіреність)

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Сонат» (надалі - Позивач/ЗАТ «Сонат») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» (надалі - Відповідач/КП «БТІ»/Бюро), в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії Відповідача щодо перереєстрації нежитлового приміщення площею 932,7 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 і належить на праві власності ЗАТ «Сонат» на іншу особу на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2006 р., укладеного між ПП «Русь-95» та приватним підприємцем ОСОБА_3;

2. Стягнути з рахунків (р/р), що належить відповідачу на користь ЗАТ «Сонат» (ідентифікаційний код: 23493956; 04201, м. Київ, вул. Полярна, 8; р/р 26006052712174, ПАТ комерційний банк «Приватбанк», Печерська філія, МФО 30071) кошти в сумі 9 000 000 (дев'ять мільйонів) грн. 00 коп., як відшкодування шкоди (збитків), завдану протиправними діями КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власн6ості на об'єкти нерухомого майна»;

3. Стягнути судовий збір з Відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2013 р. справу було прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2014 р. було задоволено усне клопотання Позивача та залишено без розгляду п.2 позовних вимог.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який п.1 та п.3 позовних вимог підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити в повному обсязі із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає, що Відповідач достовірно знав про те, що нежитлове приміщення площею 932,7 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_1 належить на праві власності ЗАТ «Сонат», а також знав щодо заборони його відчуження, однак 03.03.2006 р. вказане нежитлове приміщення було безпідставно зареєстровано на праві власності за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (надалі - ФО-П ОСОБА_3) відповідно до реєстрового №507-П на підставі укладеного договору купівлі-продажу між ПП «Русь-95» (яке не було власником) та ФО-П ОСОБА_3

В судове засідання з'явився представник Відповідача, щодо заявлених вимог заперечував в повному обсязі, просив в задоволенні позовних вимог відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначив про правомірність здійснення державної реєстрації від 03.03.2006 р., мотивуючи тим, що право власності на відповідне нежитлове приміщення було зареєстровано 01.04.2004 р. за ПП «Русь-95» на підставі договору купівлі-продажу від 31.04.2004 р.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано - 27.01.2014 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2004 р. між ЗАТ «Сонат» (Покупець) та ГУ комунальної власності м. Києва виконавчого органу КМР (КМДА) (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №121, згідно якого Продавець продав, а Покупець купив нежитлове приміщення площею 932,7 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 (надалі - Приміщення).

Поряд із цим, КП «БТІ» реєстраційним посвідченням від 31.03.2004 р. засвідчило, що Приміщення зареєстроване за ЗАТ «Сонат» на праві колективної власності на підставі Договору купівлі-продажу №121, посвідченого 1-ою Київською державною нотаріальною конторою 24.03.2004 р., про що зроблено запис в реєстрову книгу №4-п-190 за реєстровим №507-П.

Крім того, з огляду на подані Позивачем судові рішення, встановлено, що ЗАТ «Сонат» було укладено з ПП «Русь-95» договір купівлі-продажу від 31.03.2004 р. нежитлового приміщення площею 932,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Договір від 31.03.2004 р.).

Проте, постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2005 р. №40/511 зазначений Договір від 31.03.2004 р. визнано недійсним та зобов'язано ПП «Русь-95» повернути Приміщення ЗАТ «Сонат» (надалі - Рішення суду від 29.05.2005 р.). При цьому, дана постанова залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2006 р., а ухвалою Верховного Суду України від 20.04.2006 р. відмовлено ПП «Русь-95» у порушенні касаційного провадження у справі №40/511.

Водночас, 01.03.2006 р. між ПП «Русь-95» (Продавець) та ФО-П ОСОБА_3 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 932,7 кв.м. (надалі - Договір від 01.03.2006 р.), що знаходиться в АДРЕСА_1 (надалі - Договір від 01.03.2006 р.), який було зареєстровано Відповідачем 03.03.2006 р. в реєстрі за №894.

Вважаючи дії КП «БТІ» щодо реєстрації Приміщення відповідно до Договору від 01.03.2006 р. за ФО-П ОСОБА_3 протиправними, ЗАТ «Сонат» звернулось із даним позовом до суду.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - ЦК України) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень регулюється положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. №1952 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Закон №1952).

Пунктом 5 розд.V Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» зафіксовано, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Аналогічні за змістом повноваження комунальних підприємств бюро технічної інвентаризації зафіксовано в п.1.3 Положення №7/5.

При цьому, згідно із ч.1 ст.2 Закону №1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, КП «БТІ» в обґрунтування правомірності здійснення 03.03.2006 р. державної реєстрації Приміщення за ФО-П ОСОБА_3 на підставі Договору від 01.03.2006 р. зазначає, що вказане Приміщення належало на праві власності ПП «Русь-95» відповідно до Договору від 31.03.2004 р. При цьому, у Бюро були відсутні відомості про наявність актуальних обтяжень.

Проте, суд не погоджується із зазначеними твердженнями Відповідача з огляду на наступне.

Згідно із ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням суду від 29.05.2005 р. визнано недійсним Договір від 31.03.2004 р. та зобов'язано ПП «Русь-95» в порядку двосторонньої реституції повернути Приміщення ЗАТ «Сонат».

Крім того, суд приймає до уваги надану Позивачем копію рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16.12.2009 р. №2-3354/2009рц по справі за позовом ЗАТ «Сонат» до ОСОБА_5, ОСОБА_4, КП «БТІ», ТОВ «Пан Маркет» про витребування майна із чужого незаконного володіння (надалі - Рішення суду від 16.12.2009 р. №2-3354/2009рц), яким встановлено що КП «БТІ» 30.03.2006 р. була незаконно проведена реєстрація права власності на Приміщення за ОСОБА_5, ОСОБА_4, що була скасована, та зобов'язано Відповідача зареєструвати відомості про право власності за ЗАТ «Сонат» Приміщення.

Рішеннями Апеляційного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2010 р. №22-14627/2010 р. та від 01.02.2012 р. №22-ц/2690/673/2012, опісля ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.08.2011 р., Рішення суду від 16.12.2009 р. №2-3354/2009рц залишено без змін.

Так, із зазначеного Рішення суду від 16.12.2009 р. №2-3354/2009рц вбачається, що 1-а Київська державна нотаріальна контора листом №68 від 10.01.2006 р. повідомила КП «БТІ» про розірвання Договору від 31.03.2004 р. та визнання його недійсним, від так, Відповідач станом на 03.03.2006 р. володів інформацією і мав документи, які підтверджують право власності за ЗАТ «Сонат» на відповідне Приміщення.

Крім того, суд приймає до уваги посилання Позивача, що не спростовано представником КП «БТІ», на те, що 10.01.2006 р. Відповідач отримав належним чином завірену копію Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2005 р. №40/511, що, в свою чергу, не було спростовано представником Відповідача.

Водночас, у ч.1 ст.15 Закону №1952 передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку, а саме: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст.18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до п.1, п.5 та п.6 ч.1 ст.19 Закону №1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

При цьому, згідно із п.3.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5 (що діяв, на час проведення спірної державної реєстрації права власності на Приміщення/надалі - Положення №7/5) з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд.

Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи для проведення державної реєстрації прав, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав; відповідність відомостей про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно.

Водночас, відповідно до ч.2 ст.9 Закону №1952 Державний реєстратор, зокрема:

ь встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

ь приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав;

ь відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

ь веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна.

В свою чергу, суд акентує увагу, що відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Оскільки Договір від 31.03.2004 р. визнано судом недійсним відповідно до Рішення суду від 29.05.2005 р., відповідно послідуючий Договір від 01.03.2006 р., що став підставою для реєстрації КП «БТІ» прав власності на Приміщення, є недійсним, що також підтверджується наданим Позивачем рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07.11.2012 р. по справі №22-ц/2690/10944/2012 за апеляційною скаргою ЗАТ «Сонат», яким рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25.04.2006 р. по справі №2-2454/2006 р. було скасоване в частині визнання Договору від 01.03.2006 р. дійсним, а ОСОБА_3 добросовісним набувачем зазначеного приміщення.

Згідно із вищевикладеним, єдиним законним власником Приміщення на час проведення Відповідачем спірної реєстрації від 03.03.2006 р. було ЗАТ «Сонат».

Таким чином, отримавши інформацію від 1-ї Київської державної нотаріальної контори листа №68 від 10.01.2006 р., а також належним чином завіреної копії Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2005 р. №40/511 щодо визнання Договору від 01.04.2004 р. недійсним, Відповідач здійснив 03.03.2006 р. державну реєстрацію прав власності на Приміщення за ФО-П ОСОБА_3, від так, вчинив дії щодо майна, яке не належало ПП «Русь-95», а було у власності попереднього власника - ЗАТ «Сонат», що також не спростовано представником Відповідача.

Крім того, ч.5 ст.10 Закону №1952 передбачено, що органи державної реєстрації прав забезпечують достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, оперативне надання витягів про зареєстровані права та/або їх обтяження з Державного реєстру прав.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.26 Закону №1952 записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Водночас, у пп.3.5.4 Положення №7/5 реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Враховуючи вищевикладене, КП «БТІ», порушуючи встановлені Законом №1952 та Положення №7/5 вимоги щодо проведення державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, не встановив відповідність повноважень сторін (ПП «Русь-95») Договору від 01.03.2006 р. на Приміщення, а також не встановив відомостей про таке Приміщення, здійснив неправомірну державну реєстрацію від 03.03.2006 р.

При цьому, Відповідачем в порядку, передбаченому ч.2 ст.71 КАС України, не надано жодних доказів на спростування зазначених висновків суду.

Згідно із цим, суд дійшов висновку, що вимога ЗАТ «Сонат» визнати протиправними дії КП «БТІ» щодо перереєстрації прав власності на Приміщення, яке належить на праві власності Позивачу, за ФО-П ОСОБА_3 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 2 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог..

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачу.

Керуючись положеннями керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Сонат» до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» щодо перереєстрації нежитлового приміщення площею 932,7 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 і належить на праві власності Закритого акціонерного товариства «Сонат» на іншу особу на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2006 р., укладеного між ПП «Русь-95» та приватним підприємцем ОСОБА_3

3. Стягнути з Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» понесені судові витрати в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. із видатків місцевого бюджету м. Києва, направлених на асигнування діяльності Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін