ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року Справа № 918/1206/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дерепи В.І. - доповідача,

суддів:Грека Б.М., Палія В.В.,

за участю повноважних представників: позивача - Клочек Г.В., відповідача - Баженової А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "БНН"

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року

у справігосподарського суду Рівненської області №918/1206/13

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю - фірма "БНН"

до Публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго"

проскасування оперативно-господарської санкції,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача про скасування рішення про застосування оперативно-господарської санкції комісією Березнівської дільниці ПАТ "Рівнеобленерго", оформленого протоколом №146 від 16.07.2013 року, щодо нарахування недоврахованої електроенергії на суму 201 636,66 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 24.09.2013 року (суддя Андрійчук О.В.) позовні вимоги ТОВ - фірма "БНН" задоволено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року рішення місцевого господарського суду у дані справі скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ - фірма "БНН" просить скасувати постанову апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" просить у задоволенні касаційної скарги відмовити за необґрунтованістю вимог, а постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є споживачем електричної енергії, яка поставляється відповідачем на підставі укладеного між ними договору №571 від 02.06.2010 року з додатками, які є його невід'ємними частинами.

25.04.2013 року уповноваженими представниками відповідача проведено обстеження об'єкту позивача, що розташований за адресою: вул. Промислова, 3а, с. Соснове, Костопільського району Рівненської області, та виявлено порушення ним ПКЕЕ, про що складено Акт про порушення ПКЕЕ №Р004656, яким встановлено шунтування трансформаторів струму по трьох фазах з метою зниження показників лічильника проти фактичного споживання електроенергії, що є порушенням п. 6.40. ПКЕЕ. Акт підписано трьома представниками відповідача та зазначено, що представники позивача від підписання Акту відмовились. (а.с. 13-14).

16.07.2013 року відбулось засідання комісії по розгляду Акту про порушення ПКЕЕ та прийнято рішення, відповідно до якого проведено нарахування позивачу обсягу не облікованої електричної енергії, який становить 170887 кВт. год. на загальну суму 201 636,66 грн. згідно з пунктом 2.1. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про застосування оперативно-господарської санкції, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість висновків викладених у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.п. 1, 2, 4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Постанова апеляційної інстанції в даній справі по суті спору зазначеним вимогам не відповідає.

Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційна інстанція правомірно скасувала рішення місцевого господарського суду, який задовольняючи позов виходив з того, що факт порушення позивачем ПКЕЕ у вигляді вчинення дій, які призвели до зміни показників засобів обліку, не доведений належним чином, оскільки в порушення п. 2.1. Методики експертиза для підтвердження факту втручання споживача в засоби обліку, які призвели до зміни показів приладів обліку, не проводилась, а під час обстеження об'єкта споживача будь-яких пошкоджень пломби представниками відповідача виявлено та зафіксовано в акті про порушення не було.

Колегія Вищого господарського суду України погоджується з апеляційною інстанцією про необґрунтованість та помилковість висновків суду першої інстанції.

Поряд з цим приймаючи постанову про відмову у позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що при наявності шунтуючих перемичок в схемі обліку споживача доведення зміни показів лічильника не є обов'язковим, оскільки підставою для здійснення нарахування вартості не облікованої електроенергії є достатнім доведеність порушення ПКЕЕ та умов договору від 02.06.2010 року, а саме пункту 4.2.3. - самовільне внесення змін у схеми обліку електроенергії. Крім того, апеляційний господарський суд вважав, що оскільки актом зафіксовано лише факт встановлення шунтуючих перемичок наслідком чого є втручання в схему обліку електроенергії, а не безпосередньо в засоби обліку (лічильники), тому необхідність проведення експертизи самих засобів обліку не є обов'язковою.

Проте, з вказаними висновками погодитись не можна, оскільки апеляційний господарський суд, дійшовши зазначених висновків, допустив неповноту у дослідженні доказів у справі, що спричинило порушення норм матеріального та процесуального права.

Так, посилання апеляційної інстанції на те, що факт порушення ПКЕЕ, а саме здійснення заборонних дій у вигляді встановлення споживачем шунтуючих перемичок в схемі обліку, що призвело до зниження показів приладу обліку позивачем не заперечується, оскільки споживач відмовився підписати акт не вказавши причини своє відмови, при цьому не заперечив факт наявності шунтуючих перемичок у схемі обліку споживача 25.04.2013 р. тим самим погодившись з наявністю останніх, суд касаційної інстанції вважає безпідставними та такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки право на відмову від писання акту передбачено п. 6.41 ПКЕЕ та не є за своєю правовою природою мовчазною згодою споживача з актом.

Разом з тим, розглядаючи даний спір та приймаючи постанову у справі, апеляційний господарський суд не звернув уваги та не дав належної правової оцінки тій обставині, що у вказаному акті лише зафіксовано фактичні обставини (у даному випадку - встановлення шунтуючих перемичок), які на думку відповідача, є порушенням ПКЕЕ. При цьому судом апеляційної інстанції не встановлено чи впливали шунтуючі перемички на комерційний облік електричної енергії або на позаоблікове споживання електричної енергії через встановлені шунтуючі перемички, чи мала місце фактична крадіжка позивачем електричної енергії через зниження показників засобів обліку або споживання її поза приладами обліку.

Встановлення зазначених обставин є необхідним для правильного визначення та застосування відповідних пунктів Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією.

Враховуючи зазначене апеляційний господарському суду необхідно було б обговорити питання доцільності призначення у справі експертизи, оскільки з'ясування вказаних обставин має важливе значення для правильного вирішення справи та потребує спеціальних знань.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана постанова апеляційної інстанції є такою, що не відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати наведене, більш повно з'ясувати дійсні правовідносини сторін та вирішити спір відповідно до вимог закону.

За результатами нового розгляду справи місцевий господарський суд має вирішити й питання про розподіл судових витрат у справі, у тому числі і сум судового збору за подання скарг про перегляд рішення в апеляційному та касаційному порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Рівненської області від 24.09.2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року скасувати, частково задовольнивши касаційну скаргу.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області в іншому складі суду.

Головуючий, суддя В.І.Дерепа

Судді Б.М.Грек

В.В.Палій