АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХ В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 січня 2014року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Головачова Я.В., Нежури В.А.,
при секретарі: Охневській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2013 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк «Сбербанку Росії», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2, Орган опіки та піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, про припинення договору іпотеки,-
В С Т А Н О В И Л А
У жовтні 2013 позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати припиненим договір іпотеки від 16.06.2007, укладений між ОСОБА_3 від його імені та Закритим акціонерним товариством «Банк НРБ», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», і предметом якого є належна йому на праві власності квартира АДРЕСА_1, посилаючись на те, що у грудні 2009 року йому стало відомо, що вказана квартира є предметом іпотеки, укладеного в забезпечення виконання зобов'язань Приватного підприємства «Лекс» перед Закритим акціонерним товариством «Банк НРБ» на підставі кредитного договору № 70-В/07 від 26.03.2007 про відкриття кредитної лінії. Рішенням Господарського суду Київської області від 15.10.2012 ПП «Лекс» визнано банкрутом. Отже, припинення юридичної особи в зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення іпотеки, оскільки основне зобов'язання за кредитним договором припиняється. Крім того, зазначає, що під час підписання договору іпотеки ОСОБА_3 діяв від його імені на підставі підробленої довіреності, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи КНДІСЕ.
Справа № 757/21420/13
№ апеляційного провадження:22-ц-796/890/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Гладун Х.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2013 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк «Сбербанку Росії», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2, Орган опіки та піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, про припинення договору іпотеки - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про необґрунтованість рішення суду, як постановленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, які мають значення для її вирішення. Апелянт зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги Висновок судово-почеркознавчої експертизи № 1943/11-11 від 10.03.2011, яким встановлено факт підробки підпису позивача у довіреності № 246, судом залишено поза увагою норму ст. 63 СК України, оскільки а ні позивач, а ні його дружина не давали свого схвалення на укладання спірного договору, судом також не врахований факт наявності у позивача малолітньої дитини, у зв'язку з чим передання майна в іпотеку повинно було б бути погоджене із Органом опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації. На підставі наведеного просить скасувати рішення суду та постановити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Апелянт в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення, причини неявки не повідомив, а тому враховуючи положення ст. 303-1, ч.2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у його відсутності.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін.
Печерська районна у м. Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, листом від 22.01.2014 № 105/01-111/1, у зв'язку із перебуванням їх представника в іншому судовому засіданні, просили дану справу розглянути без участі їх представника.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про їх недоведеність, оскільки позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Судом встановлено, що 26.03.2007 між Приватним підприємством «Лекс» та Закритим акціонерним товариством «Банк НРБ», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», був укладений кредитний договір № 70-В/07 від 26.03.2007 про відкриття кредитної лінії.
З метою забезпечення виконання ПП «Лекс» зобов'язань перед відповідачем за вищевказаним кредитним договором, 16.06.2007 між відповідачем та ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_6 29.01.2007 за реєстровим № 246, від імені та в інтересах позивача, був укладений іпотечний договір предметом якого є квартира АДРЕСА_1.
Рішенням Господарського суду Київської області від 15.10.2012 ПП «Лекс» визнано банкрутом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).
Частиною 5 ст. З Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
У разі ліквідації боржника - сторони основного зобов'язання - право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим. При цьому, ураховуючи імперативний характер норми п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, зазначення в договорі застави інших умов, за яких право застави у разі припинення основного зобов'язання залишається дійсним, слід вважати нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Згідно ч. 12 ст. 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог позивача та недоведеність їх доказами, оскільки ним, на припинення іпотеки в зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором внаслідок ліквідації юридичної особи, не надано належних доказів припинення ПП «Лекс» в результаті його ліквідації.
Також не заслуговують на увагу колегії суддів та не можуть бути підставою для скасування рішення суду, доводи апелянта про відсутність згоди на передачу майна в іпотеку Органом опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з підстав наявності у позивача малолітньої дитини.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» (у редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати зобов`язання.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» (у редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.
Отже, одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки або особи, які їх замінюють, без дозволу органів опіки та піклування, відповідно до ст. 177 СК України, ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься і право користування жилим приміщенням.
Враховуючи ці положення, суд повен виходити із того, чи мала дитина право власності чи право користування на предмет іпотеки на момент укладення договору іпотеки.
При цьому позивачем не було заявлено про майнові права на дану квартиру малолітнього сина ОСОБА_7 або про його проживання у квартирі.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 СК України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо її майнових прав, зокрема, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність законних підстав для висновку про наявність майнових прав малолітнього ОСОБА_7 на спірну квартиру.
Посилання апелянта на те, що даним договором порушуються права малолітнього на користування майном, не може бути підставою для визнання договору припиненим, так як такі підстави не передбачені діючими нормами матеріального права, а позивачем не надано належних доказів проживання малолітнього у спірній квартирі на момент укладення договору.
Посилання позивача на необґрунтоване відхилення судом першої інстанції Висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1943/11-11 від 30.03.2011, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на підставі постанови про призначення почеркознавчої експертизи слідчого Шульги Н. В. від 23.02.2011, не можуть бути прийняті до уваги суду, оскільки в силу ч.6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами ст. 212 цього Кодексу. Крім того, дане дослідження проведено в ході досудового розслідування кримінальної справи, тобто воно підлягає оцінці при постановленні судового рішення у кримінальній справі.
В своєму рішенні суд обґрунтував свою незгоду з доводами позивача, зазначивши, що про припинення договору іпотеки в зв'язку з підписанням його неповноважною особою спростовуються рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28.09.2011, яким відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсними правочинів - довіреності та договору іпотеки від 16.06.2007, укладеному на підставі довіреності, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Також не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги щодо відсутності згоди одного із подружжя на укладання договору іпотеки, оскільки спірний договір був укладений від імені позивача його уповноваженою особою, тобто за згодою позивача. Що стосується згоди дружини позивача, то матеріали справи не містять даних згідно яких позивач уповноважений представляти і її інтереси в ході розгляду даної справи. А в силу ст. 3 ЦПК України особа має право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Таким чином, підстави для визнання договору Іпотеки припиненим - відсутні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315,319 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2013 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: