Справа №173/2047/13-ц

Провадження №2-п/173/2/2014

У Х В А Л А

іменем України

30 січня 2014 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.

При секретарі - Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Верхньодніпровську заяву ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення прийнятого по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: товариство з обмеженою відповідальністю « Магеллангруп» про звернення стягнення

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся заявник ОСОБА_1, представник відповідача ОСОБА_2, з заявою про перегляд заочного рішення, ухваленого 28.11.2013 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_2, третя особа. що не заявляє самостійних вимог: ТОВ « Магеллангруп» про звернення стягнення, згідно якого просить переглянути та скасувати заочне рішення, ухвалене по цивільній справі за позовом ПАТ «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_2, третя особа. що не заявляє самостійних вимог: ТОВ « Магеллангруп» про звернення стягнення посилаючись на те, в судовому засіданні не був присутній ні відповідач, ні його представник, так як вони не були повідомлені про час та місце розгляду справи, не отримували судових повісток та позовного матеріалу.

Крім того 06.10.2012 року ОСОБА_2, за сімейними обставинами виїхав до Німеччини, де перебуває і по теперішній час, тому не міг знати про існування невиконаного кредитного зобов»язання.

ПАТ «Державний Ощадний банк України» порушуючи вимоги чинного законодавства належним чином не повідомив відповідача про існування боргу за договором кредитної лінії № 156/1 від 21.10.2010 року та не надіслав вимог про усунення порушення зобов»язань, що взагалі виключає можливість звернення з позовом до суду про звернення стягнення на заставлене майно кредитором.

Сума боргу, яка стягнена з відповідача не відповідає дійсності в зв»язку з тим, що відповідачу по справі не було відомо про існування боргу за договором відновлювальної кредитної лінії та він був позбавлений можливості надати докази того, що боржником частково погашений борг.

Крім того ПАТ «Державний Ощадний банк України» в позовній заяві про звернення стягнення на заставлене майно, не зазначив всю кількість та місце знаходження заставленого майна та штучно розбив кількість майна на декілька позовів на власний розсуд, чим грубо порушив норми ЦПК України та правила підсудності.

Так як в договорі відновлювальної кредитної лінії № 156/1 від 21.01.2010 року крім майна на яке звернене стягнення відповідно до ухваленого заочного рішення зазначається забезпечення виконання зобов»язань за договором ще й рядом іншого нерухомого майна. В зв»язку з чим позивач з аналогічними позовами звернувся до інших місцевих судів Дніпропетровської області, де предметом позову є стягнення на заставлене майно за тим же договором, а відповідачем та ж сама особа.

В судовому засіданні заявник підтримав свої вимоги та просить скасувати заочне рішення від 28.011.2013 року, ухвалене за цивільною справою за позовом ПАТ «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_2, третя особа. що не заявляє самостійних вимог: ТОВ « Магеллангруп» про звернення стягнення, за підставами, викладеними в заяві про скасування заочного рішення.

Позивач, представник ПАТ «Державний Ощадний Банк України» в судове засідання не з»явився, подавши заяву про слухання справи у відсутність представника та письмові заперечення, згідно яких зазначив, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових повісток. Про існування представника відповідача не було нічого відомо, так як згідно дати наданої ним довіреності, він уповноважуються представляти інтереси відповідача вже після розгляду справи та постановлення рішення. Тому підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Вислухавши осіб, що приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про скасування заочного рішення, ухваленого 28.11.2013 року за цивільною справою за позовом ПАТ «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_2, третя особа. що не заявляє самостійних вимог: ТОВ « Магеллангруп» про звернення стягнення задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з"явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином для скасування заочного рішення потрібно наявність двох обставин: це неявка відповідача в судове засідання з поважних причин та наявність доказів, які мають істотне значення для розгляду справи.

Поважність причин неявки відповідача заявником обґрунтовуються тим, що він не отримував судові повістки та позовний матеріал і відповідно не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках встановлених цим кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням через кур»єрів за адресою, зазначеною стороною, чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Відповідно до абз.3 ст. 74 ЦПК України передбачено, що судові повістки фізичним особам, які не мають статусу підприємців направляються за адресою їх місця проживання чи перебування, зареєстрованому у встановленому порядку.

Відповідно до отриманої судом адресної довідки відповідач ОСОБА_2,. зареєстрований в АДРЕСА_1. За даною адресою відповідачу був направлений позовний матеріал з ухвалою про відкриття провадження у справі та судові повістки в зв»язку з відкладенням розгляду справи із за неявки відповідача.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2, належним чином повідомлявсь про час та місце розгляду справи. В матеріалах справи є поштові повідомлення, що підтверджують вручення судових повісток від 09.09.2013 року (а.с. 93). від 21.10.2013 року (а.с. 145) та від 15.11.2013 року (а.с.156).

Таким чином відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте в судові засідання ні відповідач , ні його представник не з»являлись, про причини неявки суд не повідомляли. З метою забезпечення прав відповідача судом неодноразово відкладався розгляд справи, тому порушень норм цивільно - процесуального закону з цього боку не вбачається. Інших причин неявки в судове засідання відповідач не зазначає та не надає доказів на їх підтвердження, як і доказів того, що ним судові повістки не отримувались.

Посилання на те, що представник відповідача не повідомлявся про час та місце розгляду справи суд вважає безпідставними, так як будь-яких даних про те, що по справі буде приймати участь представник відповідача з часу відкриття провадження по справі і до ухвалення судового рішення суду не надавалось. А відповідно до наданої представником довіреності вбачається, що вона датована 13.12.2013 року, тобто вже після постановлення рішення суду.

Прохаючи скасувати заочне рішення заявник посилається і на порушення судом норм матеріального права та інші норми процесуального права, а саме на те, що пред»являючи позови позивач ввів суд в оману, подавши позови на частину майна, а не все майно передане в іпотеку, невірно визначив заборгованість за кредитним договором. Відповідачу не надсилалось повідомлення про наявність заборгованості і необхідність його погашення, а також порушені правила підсудності.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи основним божником за укладеним договором відновлювальної кредитної лінії № 156/1 від 21.01.2010 року є ТОВ «Магеллангруп». ОСОБА_2,. є майновим поручителем ТОВ «Магеллангруп». Весь перелік нерухомого майна, яким забезпечується виконання зобов»язань ТОВ «Магеллангруп» вказаний в договорі кредитної лінії № 156/1 від 21.01.2010 року. Проте, до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області поданий позов про звернення стягнення не до ТОВ «Магеллангруп», в якому необхідно було зазначити весь перелік переданого в іпотеку майна і відповідно тоді були б порушені правила підсудності даного позову. А позивач звернувся до суду з позовом до майнового поручителя ОСОБА_2, виходячи з укладеного між позивачем та ОСОБА_2, іпотечного договору № 11/156/1 від 21.01.2010 року. Предметом якого є лише те майно, яке зазначене в рішенні Верхньодніпровського районного суду від 28.11.2013 року.

Відповідно до ст.. 23 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами України законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин». При вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1, 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553- 559 ЦК) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки

Враховуючи, що заставлене майно. вказане у вищезазначеному договорі іпотеки знаходиться на території різних районів, суд керувався загальними правилами підсудності справ, визначеними ЦПК України та Постановою № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами України законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна пред»являються за місцем знаходження майна або його основної частини.

Відповідно до оцінки майна, вказаному в договорі Іпотеки, з якою погодились сторони, підписавши зазначений договір, вартість майна, що знаходиться на території Верхньодніпровського району значно вища за вартість іншого майна, переданого в іпотеку, яке знаходиться на території інших районів, відповідно позов поданий за місцем знаходження основної частини майна без порушення правил підсудності, і суд прийнявши даний позов до розгляду також не порушив правил виключної підсудності.

Посилання заявника на те, що сума заборгованості за укладеним кредитним договором не відповідає дійсності та частина боргу боржником не погашена не підтверджена ніякими доказами. Так як заявником не надано суду розрахунку суми заборгованості за договором, який він вважає правильним. Також суду не надано доказів які б підтверджували, що боржником частина боргу погашена.

Посилання заявника на додатковий договір № 3 від 25.12.2013 року відповідно до якого сторони дійшли згоди про припинення нарахування процентів за користування кредитом, які нараховуються на фактичну суму заборгованості позичальника перед кредитором та не нарахування комісійної винагороди, відповідно до якого сума заборгованості повинна бути менша, суд вважає безпідставними. Так як згідно уточненої позовної заяви та розрахунку, доданого до позовної заяви, сума заборгованості прийнята судом, на яку звернене стягнення на предмет іпотеки розраховано станом на 11.09.2013 року, а згода про домовленість про припинення нарахування відсотків та комісійної винагороди відповідно до наданого додаткового договору № 3 від 25.12.2013 року починається з 01.10.2013 року. Тобто на час визначення заборгованості для ухвалення судового рішення дані нарахування здійснювались.

Посилання на те, що в заочному рішенні Криничанського районного суду Дніпропетровської області заборгованість за одним і тим же договором і до одного і того ж відповідача відрізняється від заборгованості, визначеній в рішенні Верхньодніпровського районного суду, що на думку заявника підтверджує неправильність розрахунку заборгованості, також суд вважає безпідставними безпідставним, так як, сума заборгованості у позові та відповідно у рішенні Верхньодніпровського районного суму визначенан станом на 13.09.2013 року і складає 37429050.17 грн. А сума заборгованості за рішенням Криничанського районного суду вказана станом на 01.10.2013 року і складає 38013094.75 грн. Тобто даний розрахунок проведений на пізніший період і відповідно сума заборгованості збільшилась.

Не є підставою для скасування заочного рішення Верхньодніпровського районного суду від 28.11.2013 року, і той факт, що наданий час вже ухвалене рішення Криничанським судом, та в проваджені інших судів на розгляді перебувають цивільні справи про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на інше майно, виходячи з того, що згідно наданого розрахунку, сума заборгованості відповідача складає 37429050.17 грн. Відповідно до наданої суду оцінки об»єктів іпотеки на які судом звернене стягнення, їх вартість в сукупності складає - 6210470 грн., тобто початкова ціна вказаних об»єктів є значно меншою за загальну суму заборгованості відповідача за договором. Навіть, якщо будуть проведені торги і об»єкти будуть продані за вищою ціною, то вона буде врахована при погашені заборгованості за кредитним договором при розгляді та вирішенні інших прав.

Посилання позивач на ст. 25 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» згідно якої обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, не відноситься до даної справи, так як ні з матеріалів справи, ні з наданих заявником доказів, не вбачається, що предмет іпотеки, перебуває у заставі ще й інших обтяжувачів. Навпаки, з договору кредитної ліні вбачається про досягненя вимоги про приорітетність запису Банку у реєстрах на майно, передане в іпотеку.

Якщо малось на увазі, що позивач не міг звертатись з позовом до суду, попередньо не попередивши боржника про суму боргу та визначення строку для його погашення.

То відповідно до ст. 37 Постановою № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами України законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин». - невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що підстави для скасування та перегляду заочного рішення, прийнятого Верхньодніпровським районним судом 28.11.2013 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_2, третя особа. що не заявляє самостійних вимог: ТОВ « Магеллангруп» про звернення стягнення відсутні, а заява про скасування та перегляд заочного рішення повинна бути залишена без задоволення.

Вимоги заявника про зупинення виконавчого провадження також на думку суду повинні бути залишені без задоволення, так як доказів про відкриття виконавчого провадження за даним рішенням суду не надані.

Керуючись ст.231-232 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, прийнятого Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області 28.11.2013 року по цивільній справі № 173/2047/13-ц (провадження 2-173/939/2013) за позовом публічного акціонерного товариства „ Державний Ощадний банк України" до ОСОБА_2, третя особа. що не заявляє самостійних вимог: товариство з обмеженою відповідальністю « Магеллангруп» про звернення стягнення - залишити без задоволення.

Заочне рішення Верхньодніпровського районного суду від 28 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства „ Державний Ощадний банк України" до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: товариство з обмеженою відповідальністю « Магеллангруп» про звернення стягнення може бути оскаржене в загальному порядку: до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд. Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Суддя Петрюк Т.М.