Справа №646/10967/ 13-ц

Провадження № 2 /646/ 224/ 2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2014 року м. Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді- ШулікаЮ.В.

при секретарі - Черняк К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Харківський науково-дослідницький та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» про визнання наказу про звільнення не законним, поновлення на роботі, зміну умов трудового договору, визнання заяви про прийняття на роботу в частині іспитового строку недійсною, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

встановив:

ОСОБА_2 18.11.2013 року звернувся до суду з даним позовом, в якому вказав, що 06.08.2013 року між ним та відповідачем було укладено трудовий договір на виконання функцій слюсаря-ремонтника, за умовами строкового трудового договору строком на 1 рік, з іспитовим строком на 3 місяці. 17.10.2013 року відповідач наказом № 313/к звільнив його з роботи на підставі ст. 28, ст. 40 п. 2 КЗпП України. Позивач вважає його звільнення незаконним з наступних підстав: відповідач не роз»яснив його трудові обов»язки; не довів до відома про оснащеність підприємства євро розетками, про наявність небезпечних дільниць на його робочому місті; створив небезпечні для його роботи умови; не забезпечив його необхідним матеріалом та інструментом; не ознайомив його з службовою інструкцією; не провів його навчання з питань охорони праці; не ознайомив його з річними та місячними планами ремонтних робіт. З урахуванням наведеного позивач вважає, що відповідач не мав права вимагати від нього належного та якісного виконання службових обов»язків, застосовувати до нього заходи впливу, викладені у наказі № 313/к від 17.10.2013 року. Позивач посилається, що наказ про його звільнення було прийнято з порушенням ст. 149 ч. 1 КЗпП України, т.я. відповідач не витребував у нього пояснення. На його думку, рішення про звільнення було прийнято у зв»язку з неодноразовими його, позивача, вимогами про усунення вищенаведених порушень. Крім того, наказ про звільнення підписаний неправомочною особою. Позивач вважає, що умови трудового договору з ним в частині іспитового строку є нікчемним, тому, на його думку, визнання його в цій частині недійсним, не є обов»язковим. Позивач просить трудовий договір в частині строкового трудового договору визнати недійсним, оскільки ні він, ні відповідач не мали потреби у строковому договорі. Він вимушений був підписати строковий трудовий договір під впливом інспектора відділу кадрів, оскільки він був попереджений що на інших умовах трудовий договір з ним укладений не буде. Позивач просить поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Позивач до судового засідання з»явився, але надавати пояснення за позовом відмовився.

Представник відповідача під час судового розгляду заперечував проти позовних вимог ОСОБА_2 та пояснив, що при прийомі на роботу позивач погодився на укладання строкового трудового договору строком на 1 рік, з іспитовим строком на 3 місяці, про що свідчить його заява, на підставі якої було видано наказ про прийняття на роботу, з яким ОСОБА_2 було ознайомлено. Позивача було ознайомлено з його посадовою інструкціє, забезпечено необхідним інструментом та матеріалами для виконання функціональних обов»язків, він пройшов курс навчання з питань тепловикористовуючих установок та теплових мереж. За період роботи позивача останній неодноразово не виконував покладені на нього обов»язки, про що свідчать численні доповідні записки працівників відділу матеріально-технічного забезпечення та господарського постачання інституту. Відповідно до ст. 28 КЗпП України, роботодавцю надано право розірвати трудовий договір протягом випробувального строку у разі встановлення невідповідності працівника займаній посаді. На думку представника відповідача, звільнення позивача з роботи відповідає вимогам чинного законодавства та жодним чином не порушує права ОСОБА_2 В день звільнення ОСОБА_2 був ознайомлений з наказом про звільнення під підпис, з ним проведено остаточний розрахунок, видано трудову книжку. З огляду на наведене представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Під час судового розгляду встановлено, що наказом № 241 / к від 06.08.2013 року до штатного розкладу ОАО « Харківський НД та ПК інститут «Енергопроект» введено посаду слюсаря-ремонтника ОМТС та ХО з окладом 1900 грн., ОСОБА_2 прийнято на роботу на дану посаду на умовах строкового трудового договору з 06.08.2013 року по 05.08.2014 року, з випробувальним строком 3 місяці ( а.с. 42). Даний наказ було винесено на підставі заяви ОСОБА_2 від 05.08.2013 року, в якій останній не заперечував проти укладання з ним трудового договору на вказаний строк з випробувальним строком на 3 місяці ( а.с. 41).

Відповідно до наданих суду відомостей, ОСОБА_2 був ознайомлений з умовами праці, правилами внутрішнього розпорядку та колективним договором. ( а.с. 43). З позивачем 06.08.2013 року було проведено вступний інструктаж з питань охорони праці ( а.с. 44-45), з питань пожежної безпеки ( а.с. 56).

ОСОБА_2 був направлений та пройшов навчальний курс за програмою навчання з питань ПТЕ та ПБЕ теплокористовуючих установок і теплових мереж ( а.с. 57-60). Для виконання позивачем обов»язків слюсарі-ремонтника, його було забезпечено необхідними інструментом та матеріалами ( а.с. 105-106, 120-123).

Відповідно до вимог ст. 28 ч. 2 КЗпП України, якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір.

Статтею 40 ч. 1 п. 2 КЗпП України передбачений вичерпний перелік випадків, за яких трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом. Одним з таких випадків відповідно до п. 2 ч. 2 даної статті, є виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров»я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Наказом № 313 / к від 17.10.2013 року ОСОБА_2 звільнено на підставі ст. ст. 28, 40 п. 2 КЗпП Украпїни, у зв»язку з неякісним виконанням роботи та неналежним виконанням своїх службових повноважень слюсаря-ремонтника, визначених у відповідності до Довідника кваліфікаційних характеристик і посадової інструкції, як такого, що не пройшов випробувальний строк, встановлений наказом № 241 / к від 06.08.2013 року про прийом на роботу. З наказом про звільнення ОСОБА_2 ознайомлений у той же день, йому вручено копію наказу, про що свідчить його підпис ( а.с. 61).

Наказ про звільнення підписаний правомочною особою, головою правління - директором інституту ОСОБА_6. Ствердження позивача про те, що ОСОБА_6 є акціонером ОАО ХІ «Енергопроект» та співвласником у спільному майні та вигодонабувачем, тому не може виконувати функції директора підприємства, не основані на законі.

Підставою для звільнення позивача з наведених підстав стали численні доповідні записки працівників відділу матеріально-технічного забезпечення та господарського постачання інституту з приводу неякісного виконання чи невиконання ОСОБА_2 своїх посадових зобов»язань слюсаря-ремонтника ( а.с. 62-67). У наданій копії доповідної записки ОСОБА_2, позивач сам не заперечує факти відмови виконувати розпорядження керівництва з виконання ним його посадових обов»язків слюсаря-ремонтника ( а.с. 68-71). З заяви ОСОБА_2 ( а.с. 94-95) вбачається, що він відмовився отримувати інструмент для роботи.

Наведене свідчить про те, що ствердження позивача про неможливість виконання своїх службових обов»язків з причин відсутності необхідного інструменту є безпідставними.

В день звільнення з позивачем було проведено остаточних розрахунок, у зв»язку з чим заборгованості по заробітній платі немає, та видана трудова книжка ( а.с. 74-76, 107-119).

З огляду на наведені докази, суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання наказу про звільнення не законним, поновлення на роботі, зміну умов трудового договору, визнання заяви про прийняття на роботу в частині іспитового строку недійсною, немає.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України, заробітна плата за час вимушеного прогулу виплачується працівнику у разі поновлення його на роботі у зв»язку з незаконним звільненням.

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу витікають з вищенаведених позовних вимог, в задоволенні яких суд відмовляє, позов в цій частині також задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, ст.. 28, 40 ч. 1 п. 2, 235 КЗпП України, районний суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Харківський науково-дослідницький та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» про визнання наказу про звільнення не законним, поновлення на роботі, зміну умов трудового договору, визнання заяви про прийняття на роботу в частині іспитового строку недійсною, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом 10 днів після проголошення рішення, а для осіб, які приймали участь у справі але не були присутні при оголошенні рішення - у той же

строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя Ю.В.Шуліка