ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р.Справа № 6/233/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

(відповідно до розпорядження голови суду від 23.12.2013р. №1143 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Долгополов О.В., за довіреністю від 20.01.2014р.

від відповідача: ОСОБА_2 особисто

ОСОБА_3, за довіреністю від 09.11.2011р. №1933

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Миколаївської області від 25 листопада 2013 року

по справі №6/233/09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Промхімскло"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 318554,56 грн., -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ „Промхімскло" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ФО-П ОСОБА_2 про стягнення 318554,56 грн. заборгованості.

Рішенням господарського Миколаївської області від 25 листопада 2013 року у справі №6/233/09 (суддя Ткаченко О.В.) позов ТОВ „Промхімскло" задоволено: з відповідача на користь позивача стягнуто 318554,56 грн. основної заборгованості, 3185,55 грн. державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується існування заборгованості за відповідачем, при цьому, встановлено, що відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність користування його печаткою, а також особисто відповідає за її використання, тобто за засвідчення видаткових накладних, а тому протилежні доводи відповідача до уваги прийнятими бути не можуть.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ФО-П ОСОБА_2) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ „Промхімскло" у повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Скаржник та його представник у судовому засіданні підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі та наполягали на її задоволенні.

Представник позивача (ТОВ „Промхімскло") в судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких позивач не погоджується з апеляційною скаргою ФО-П ОСОБА_2, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно з розпорядженням голови суду від 23.12.2013р. №1143 розгляд апеляційної скарги здійснювався судовою колегією у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Савицький Я.Ф.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Як стверджує у своїх письмових поясненнях ТОВ „Промхімскло" (позивач, постачальник), між останнім та ФО-П ОСОБА_2 (відповідач, покупець) існували господарські відносини у сфері поставки, вказане також не спростовується відповідачем.

Позивачем на користь відповідача було поставлено товар на загальну суму 1423306,82 грн. за період з 22.03.2006р. по 29.12.2006р., що підтверджується відповідними видатковими накладними № РН-000005 від 22.03.2006 року, № РН-000007 від 22.03.2006 року, № РН-000008 від 22.03.2006 року, № РН-000009 від 22.03.2006 року, № РН-0000014 від 18.05.2006 року, № РН-0000016 від 08.06.2006 року, № РН-0000021 від 22.06.2006 року, № РН-0000018 від 03.07.2006 року, № РН-0000019 від 12.07.2006 року, № РН-0000091 від 01.09.2006 року, № РН-0000092 від 05.09.2006 року, № РН-0000093 від 06.09.2006 року, № РН-0000094 від 07.09.2006 року, № РН-0000095 від 08.09.2006 року, № РН-0000096 від 08.09.2006 року, № РН-0000097 від 11.09.2006 року, № РН-0000098 від 12.09.2006 року, № РН-0000099 від 12.09.2006 року, № РН-0000100 від 13.09.2006 року, № РН-0000101 від 14.09.2006 року, № РН-0000102 від 15.09.2006 року, № РН-0000104 від 18.09.2006 року, № РН-0000105 від 19.09.2006 року, № РН-0000106 від 19.09.2006 року, № РН-0000107 від 20.09.2006 року, № РН-0000108 від 21.09.2006 року, № РН-0000109 від 21.09.2006 року, № РН-0000110 від 22.09.2006 року, № РН-0000112 від 25.09.2006 року, № РН-0000113 від 26.09.2006 року, № РН-0000114 від 29.09.2006 року, № РН-0000121 від 28.09.2006 року, № РН-0000135 від 03.10.2006 року, № РН-0000136 від 05.10.2006 року, № РН-0000137 від 09.10.2006 року, № РН-0000138 від 10.10.2006 року, № РН-0000139 від 12.10.2006 року, № РН-0000140 від 13.10.2006 року, № РН-0000141 від 16.10.2006 року, № РН-0000142 від 18.10.2006 року, № РН-0000143 від 20.10.2006 року, № РН-0000144 від 23.10.2006 року, № РН-0000183 від 01.11.2006 року, № РН-0000186 від 01.11.2006 року, № РН-0000187 від 06.11.2006 року, № РН-0000161 від 23.11.2006 року, № РН-0000191 від 28.11.2006 року, № РН-0000192 від 28.11.2006 року, № РН-0000193 від 29.11.2006 року, № РН-0000198 від 01.12.2006 року, № РН-0000199 від 04.12.2006 року, № РН-0000200 від 05.12.2006 року, № РН-0000235 від 05.12.2006 року, № РН-0000236 від 05.12.2006 року, № РН-0000247 від 05.12.2006 року, № РН-0000201 від 07.12.2006 року, № РН-0000202 від 08.12.2006 року, № РН-0000203 від 11.12.2006 року, № РН-0000204 від 12.12.2006 року, № РН-0000205 від 14.12.2006 року, № РН-0000206 від 15.12.2006 року, № РН-0000207 від 18.12.2006 року, № РН-0000210 від 19.12.2006 року, № РН-0000211 від 20.12.2006 року, № РН-0000212 від 20.12.2006 року, № РН-0000213 від 20.12.2006 року, № РН-0000214 від 20.12.2006 року, № РН-0000215 від 21.12.2006 року, № РН-0000216 від 21.12.2006 року, № РН-0000217 від 21.12.2006 року, № РН-0000218 від 22.12.2006 року, № РН-0000219 від 22.12.2006 року, № РН-0000229 від 25.12.2006 року, № РН-0000230 від 28.12.2006 року, № РН-0000239 від 28.12.2006 року, № РН-0000241 від 28.12.2006 року, № РН-0000238 від 29.12.2006 року, № РН-0000240 від 29.12.2006 року, № РН-0000242 від 29.12.2006 року, № РН-0000243 від 29.12.2006 року, № РН-0000248 від 29.12.2006 року, № РН-0000249 від 29.12.2006 року. (т.1, а.с. 9-90).

Відповідачем вказаний товар було частково оплачено на суму 1104752,26 грн., що підтверджується банківськими виписками позивача (т.1, а.с. 91-128)

Під час розгляду справи у господарському суді першої інстанції було проведено судову почеркознавчу експертизу, на підставі якої Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз було складено експертний висновок № 487 від 23.03.2010 року (Т.1 а.с.254-255), відповідно до якого встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 в графі "отримав" видаткової накладної № РН-0000192 від 28.11.2006 року виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

В подальшому місцевим господарським судом було проведено повторну судову почеркознавчу експертизу, на підставі якої Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз було складено експертний висновок № 2930 від 11.06.2010 року (Т.1 а.с. 269-272) встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 в графі "отримав" на видаткових накладних (т.1, а.с. 9-90) виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Також, повторну судову експертизу за вищезазначеними накладними було проведено НДЕКЦ УМВС України в Миколаївській області та складено висновок експерта № 21 від 18.02.2011 року, з якого вбачається, що підпис від імені ОСОБА_2 в графі "отримав" в наданих на дослідження видаткових накладних виконано не ОСОБА_2, а іншою особою.

Водночас, апеляційний господарський суд зауважує, що відповідне клопотання від сторін щодо проведення експертизи печатки, поставленої в рядку „отримав" на спірних накладних, до господарського суду першої інстанції не подавались.

Як вбачається з письмових пояснень відповідача, останнім не заперечується існування між сторонами по справі господарських відносин щодо придбання товару, проте вважає, що надані позивачем видаткові накладні, за якими відбувається стягнення - не мають відношення до господарських операцій між сторонами по справі та не є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт поставки відповідного товару.

Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ „Промхімскло" до господарського суду першої інстанції з відповідним позовом про стягнення заборгованості за поставлений за видатковими накладними від 19.12.2006 року № РН-0000210, від 20.12.2006 року № РН-0000211, від 20.12.2006 року № РН-0000212, від 20.12.2006 року № РН-0000213, від 20.12.2006 року № РН-0000214, від 21.12.2006 року № РН-0000215, від 21.12.2006 року № РН-0000216, від 21.12.2006 року № РН-0000217, від 22.12.2006 року № РН-0000218, від 22.12.2006 року № РН-0000219, від 25.12.2006 року № РН-0000229, від 28.12.2006 року № РН-0000230 товар в загальній сумі 318554,56 грн.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори, інші правочини та інші юридичні факти.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується сторонами, між ТОВ „Промхімскло" та ФО-П ОСОБА_2 існували господарські відносини у сфері поставки.

За ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Апеляційний господарський суд, дослідивши видаткові накладні від 19.12.2006 року № РН-0000210, від 20.12.2006 року № РН-0000211, від 20.12.2006 року № РН-0000212, від 20.12.2006 року № РН-0000213, від 20.12.2006 року № РН-0000214, від 21.12.2006 року № РН-0000215, від 21.12.2006 року № РН-0000216, від 21.12.2006 року № РН-0000217, від 22.12.2006 року № РН-0000218, від 22.12.2006 року № РН-0000219, від 25.12.2006 року № РН-0000229, від 28.12.2006 року № РН-0000230, зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається зі змісту видаткових накладних від 19.12.2006 року № РН-0000210, від 20.12.2006 року № РН-0000211, від 20.12.2006 року № РН-0000212, від 20.12.2006 року № РН-0000213, від 20.12.2006 року № РН-0000214, від 21.12.2006 року № РН-0000215, від 21.12.2006 року № РН-0000216, від 21.12.2006 року № РН-0000217, від 22.12.2006 року № РН-0000218, від 22.12.2006 року № РН-0000219, від 25.12.2006 року № РН-0000229, від 28.12.2006 року № РН-0000230, вказані накладні з боку покупця скріплені печаткою відповідача.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, на підтвердження того, що печатка відповідача була втрачена, або мався незаконний доступ до такої печатки, окрім того, не надано також жодних доказів на підтвердження звернення відповідачем до компетентних органів з приводу незаконного заволодіння печаткою відповідача третіми особами.

Також, апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не було подано до господарського суду першої інстанції відповідних клопотань щодо проведення судової експертизи з приводу підроблення відтиску печатки відповідача на спірних видаткових накладних.

Відповідно до п.3.4.1 Інструкції „Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів" затвердженої наказом МВС України від 11 січня 1999р. №17 відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів визначається відповідними відомчими інструкціями. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Таким чином, відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність користування його печаткою, а також особисто відповідає за її використання, в тому числі за засвідчення видаткових накладних.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене та норми чинного законодавства, з огляду на наявність відтиску печатки відповідача на видаткових накладних від 19.12.2006 року № РН-0000210, від 20.12.2006 року № РН-0000211, від 20.12.2006 року № РН-0000212, від 20.12.2006 року № РН-0000213, від 20.12.2006 року № РН-0000214, від 21.12.2006 року № РН-0000215, від 21.12.2006 року № РН-0000216, від 21.12.2006 року № РН-0000217, від 22.12.2006 року № РН-0000218, від 22.12.2006 року № РН-0000219, від 25.12.2006 року № РН-0000229, від 28.12.2006 року № РН-0000230, приймаючи до уваги не спростування відповідачем дійсності відтиску такої печатки, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідач своїми діями фактично погодив постачання позивачем товарів за видатковими накладними від 19.12.2006 року № РН-0000210, від 20.12.2006 року № РН-0000211, від 20.12.2006 року № РН-0000212, від 20.12.2006 року № РН-0000213, від 20.12.2006 року № РН-0000214, від 21.12.2006 року № РН-0000215, від 21.12.2006 року № РН-0000216, від 21.12.2006 року № РН-0000217, від 22.12.2006 року № РН-0000218, від 22.12.2006 року № РН-0000219, від 25.12.2006 року № РН-0000229, від 28.12.2006 року № РН-0000230 суму 324425,77 грн.

Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний господарський суд зазначає, що видаткові накладні від 19.12.2006 року № РН-0000210, від 20.12.2006 року № РН-0000211, від 20.12.2006 року № РН-0000212, від 20.12.2006 року № РН-0000213, від 20.12.2006 року № РН-0000214, від 21.12.2006 року № РН-0000215, від 21.12.2006 року № РН-0000216, від 21.12.2006 року № РН-0000217, від 22.12.2006 року № РН-0000218, від 22.12.2006 року № РН-0000219, від 25.12.2006 року № РН-0000229, від 28.12.2006 року № РН-0000230 суму 324425,77 грн. є первинними документами бухгалтерського обліку та засвідчують факт наявності господарської операції між сторонами по справі щодо постачання позивачем та прийняття відповідачем товару на суму 324425,77 грн.

Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження відсутності заборгованості у розмірі 318554,56 грн. за видатковими накладними від 19.12.2006 року № РН-0000210, від 20.12.2006 року № РН-0000211, від 20.12.2006 року № РН-0000212, від 20.12.2006 року № РН-0000213, від 20.12.2006 року № РН-0000214, від 21.12.2006 року № РН-0000215, від 21.12.2006 року № РН-0000216, від 21.12.2006 року № РН-0000217, від 22.12.2006 року № РН-0000218, від 22.12.2006 року № РН-0000219, від 25.12.2006 року № РН-0000229, від 28.12.2006 року № РН-0000230, або на підтвердження погашення відповідної заборгованості.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене та норми чинного законодавства, приймаючи до уваги матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Промхімскло" про стягнення з відповідача 318554,56 грн. заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними від 19.12.2006 року № РН-0000210, від 20.12.2006 року № РН-0000211, від 20.12.2006 року № РН-0000212, від 20.12.2006 року № РН-0000213, від 20.12.2006 року № РН-0000214, від 21.12.2006 року № РН-0000215, від 21.12.2006 року № РН-0000216, від 21.12.2006 року № РН-0000217, від 22.12.2006 року № РН-0000218, від 22.12.2006 року № РН-0000219, від 25.12.2006 року № РН-0000229, від 28.12.2006 року № РН-0000230.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що господарським судом першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах було задоволено позовні вимоги ТОВ „Промхімскло" у повному обсязі.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського Миколаївської області від 25 листопада 2013 року у справі №6/233/09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 30 січня 2014 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Я.Ф. Савицький А.І. Ярош