РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/961/13-ц

16 січня 2014 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуюча суддя - Грипіч Л.А.

при секретарі - Мельник Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3 в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про виселення,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулись в суд з позовом до відповідачів про виселення з однокімнатної квартири, загальної площі 33,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

В обґрунтування заявленого позову покликаються на те, що рішенням суду від 17.11.2010р задоволено позов ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_7, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно, яким в рахунок погашення заборгованості, звернуто стягнення на предмет іпотеки: однокімнатну квартиру по АДРЕСА_1. В зв'язку з тим, що звернення стягнення на дану квартиру є підставою для виселення всіх мешканців, позивач просить виселити відповідачів із вказаної квартири без надання іншого житлового приміщення.

В судовому засіданні представник позивача Панас В.С. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, покликаючись на обставини наведені в позовній заяві. Просив позов задоволити.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились. Представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_9 заперечував проти позовних вимог, вказуючи на те, що задоволення позову про виселення порушить права малолітніх дітей, а саме право на житло, захищене Конституцією України та міжнародними договорами.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що ОСОБА_7 яка є дочкою відповідачки ОСОБА_1, дійсно взяті на себе зобов'язання по кредиту виконує не в повному обсязі, так як у їх сім'ї склалось надзвичайно тяжке матеріальне становище, бо на його утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей і іншого житла у розпорядженні їх сім'ї , де б вони могли проживати , не має. Крім того , позивач належним чином не повідомив відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки, що є порушенням вимог чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову про виселення.

Представник органу опіки і піклування виконавчого комітету Костопільської міської ради заперечував проти виселення дітей.

Прокурор Костопільської районної прокуратури в судовому засіданні також заперечувала проти задоволення позову покликаючись на те, що рішення про виселення грубо порушить законні права та інтереси малолітніх дітей.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 26.09.2007 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір №13/07/К-МБ-04 на суму 18000 доларів США.

В забезпечення договірних зобов'язань за договором кредиту 26.09.2007р між ОСОБА_1 та Банком було також укладено іпотечний договір №13/07/І-МБ-04, згідно умов якого, іпотекодавець взяв на себе зобов'язання відповідати перед іпотекодержателем домоволодінням, а саме: однокімнатною квартирою площею 33,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у випадку невиконання позичальником зобов'язань по договору кредиту.

Згідно рішення Костопільського районного суду від 17.11.2010р в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №13/07/К-МБ-04 від 26.09.2007р, звернуто стягнення на іпотечне майно, вищезазначену однокімнатну квартиру, яка належить ОСОБА_1

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 40 Закону України „Про іпотеку", після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок чи житлове приміщення у встановлений або погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно до ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи нежитлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_1 - власниця квартири, в спірній квартирі не проживає, тому суд не вбачає підстав для її виселення

В спірній квартирі зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з трьома малолітніми дітьми: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до ст.47 Конституції кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі ст.18 закону «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення - мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимим є зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень (ст.12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»).

В судовому засіданні встановлено, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх малолітня донька ОСОБА_4, 2006 року народження, фактично проживали в зазначеній квартирі на момент укладання договору іпотеки 26.09.2007 року між Банком та ОСОБА_1

Крім того, відповідач ОСОБА_3 та малолітня ОСОБА_4 були зареєстровані за адресою:АДРЕСА_1 з 27.07.2006 року, тобто до укладання договору іпотеки, та були зняті з реєстрації для можливості отримання кредиту. Суд вважає, що про такі обставини Банку було відомо.

У спірній квартирі з моменту свого народження , проживають і зареєстровані троє неповнолітніх дітей - 2006 року народження , 2011 року народження та 2013 року народження, прострочена заборгованість за кредитним договором є борговим зобов'язанням не відповідачів, а іншої особи - ОСОБА_7

Конвенція про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікована Верховною Радою України 27.02.1991 року і набула чинність для України 27.09.1991 року, визначає, що жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.

Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно зі ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Кривіцька та Кривіцький проти України» (№8863/06) 2.12.2010, установив порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначивши, що в процесі прийняття рішення щодо права заявників на житло останні були позбавлені процесуальних гарантій. Згідно даного рішення у контексті Конвенції поняття "житло" не обмежується приміщеннями, в яких проживають на законних підставах або які були у законному порядку встановлені, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є самою крайньою формою втручання у права на житло.

Суд вважає, що виселення відповідачів та їх малолітніх дітей з спірної квартири порушить їх права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини і основних свобод та ст.47 Конституції України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,209,212,214-215 ЦПК України, ст.47 Конституції України, 40 ЗУ "Про іпотеку, ст.109 ЖК України , суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_3 в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про виселення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Л.А.Грипіч