ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
07.06.2006 року Справа № 9/122н
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Лазненко Л.Л.
суддів Іноземцевої Л.В.
Якушенко Р.Є.
секретар
судового засідання Мартинцева Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Бабуркіна І.В., юрист,
довіреність № 05 від 04.01.2006;
Пчелінцев В.В., представник по довіреності,
довіреність № 99 від 05.06.2006
від відповідача: Жадан О.О., державний податковий інспектор
юридичного відділу,
довіреність № 15955/10 від 29.12.2005
розглянув у відкритому
судовому засіданні матеріали
апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю
Шахтоуправління „Привольнянське”,
м.Лисичанськ Луганської області
на постанову
господарського суду Луганської області
від 07.04.2006
у справі № 9/122н (суддя Ворожцов А.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
Шахтоуправління „Привольнянське”,
м.Лисичанськ Луганської області
до відповідача Державної податкової інспекції у
м.Лисичанську, м.Лисичанськ Луганської
області
про визнання податкових повідомлень-рішень
недійсними
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління „Привольнянське”, м.Лисичанськ Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсними: податкового повідомлення-рішення № 0000172301/0 від 06.10.2005; податкового повідомлення-рішення № 0000172301/1 від 04.11.2005; податкового повідомлення-рішення № 0000391502 від 24.01.2006, прийнятих на підставі акту документальної перевірки від 29.09.2005 № 80/23-31805930, а також рішення Державної податкової інспекції у м.Лисичанську про результати розгляду скарги від 04.11.2005 № 12928/23-25.
Постановою господарського суду Луганської області від 07.04.2006 по справі № 9/122н (суддя Ворожцов А.Г.) у задоволенні позову повністю відмовлено з мотивів необґрунтованості позивачем доводів стосовно того, що на кошти, які ним одержувалися від покупців вугілля, в якості плати за залізничний тариф, він не мав права власності та вони були транзитними.
Позивач у справі, не погодився з висновком суду першої інстанції, звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вих. № 78 від 19.04.2006, у якій просить скасувати оскаржену постанову, з посиланням на норми Господарського процесуального кодексу України, без наведення про що взагалі просить суд (стосовно задоволення позовних вимог у справі).
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 03.05.2006 по справі № 9/122н, відповідно до ст.28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління „Привольнянське” від 19.04.2006 на постанову господарського суду Луганської області від 07.04.2006 у справі № 9/122н призначена судова колегія у складі суддей: Лазненко Л.Л. - суддя –головуючий колегією, Іноземцева Л.В. –суддя, Якушенко Р.Є. –суддя.
Ухвалою судової колегії від 06.05.2006 по справі № 9/122н визначено залишити апеляційну скаргу без руху та запропоновано усунути встановлені судом другої інстанції недоліки, відповідно вимог ст.187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою судової колегії від 17.05.2006 по справі № 9/122н відкрито апеляційне провадження та розпочата підготовка справи до апеляційного розгляду.
29.05.2006 судовою колегією закінчена підготовка справи № 9/122н до апеляційного розгляду та скарга по справі призначена до судового розгляду.
За доводами апеляційної скарги № 78 від 19.04.2006 висновок суду не відповідає обставинам справи, оскільки на одержані грошові кошти за залізничний тариф позивач не має права власності, ці кошти перераховувалися відправнику вантажу –Приватному підприємству „Адона” за усною домовленістю про це з останнім.
Відповідач у справі в запереченні б/н і дати по справі № 9/122н не погодився з доводами, викладеними в апеляційній скарзі з мотивів, що позивачеві треба було при розрахунку єдиного податку включати надходження до об’єкту оподаткування на розрахунковий рахунок вартості залізничного тарифу від реалізації вугілля.
У письмовому поясненні вих. № 100 від 06.06.2006 позивач вказав суду, що одержані кошти, як оплата залізничного тарифу, не його власність, а є транзитними, відповідно до усної домовленості з Приватним підприємством „Адона”, з того вони не мають бути включеними до бази оподаткування.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженої постанови по справі з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, дослідженими судами першої та другої інстанцій:
- предмети спору за позовом у справі, прийняті відповідачем за наслідками планової виїзної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства, що здійснена з 06.09.2005 по 26.09.2005;
- актом перевірки № 80/23-31805930 від 29.09.2005 щодо правильності визначення повноти нарахування та вчасності сплати єдиного податку зафіксовано заниження єдиного податку за перше півріччя 2004 року на суму 1136 грн. 00 коп., з чого нараховані штрафні санкції в сумі 568 грн. 00 коп.
Позивач у справі з 01.07.2003 по 31.12.2004 знаходився на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності, з того, на його думку, не повинен був включати суму залізничного тарифу, що надходила на рахунок підприємства, до об’єкту оподаткування при розрахунку єдиного податку, оскільки ці кошти не його власність та є транзитними, але докази щодо цих обставин не довів суду, майже на час розгляду апеляційної скарги по справі.
Окрім цього, судовою колегією враховується таке:
Відповідно до ч.3 ст.1 Указу Президента України від 03.07 1998 № 727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (із змінами та доповненнями), виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Відповідно до ст.4 даного Указу, наказом Державної податкової адміністрації України від 12.10.1999 № 554 затверджено порядок ведення „Книги обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва”, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зареєстровано в Міністерстві юстиції від 19.10.1999 за № 713/4006.
Згідно з книгою обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва загальна сума виручки та позареалізаційних доходів складається із суми виручки реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), суми виручки від реалізації основних фондів і позареалізаційних доходів.
Позареалізаційна операція згідно Закону України від 28.12.1994 № 334/94 „Про оподаткування прибутку підприємств”, це діяльність підприємств, безпосередньо не пов’язана з реалізацією продукції (робіт, послуг) та іншого майна, включаючи основні фонди, нематеріальні активи.
Позареалізаційні надходження –це надходження від операцій, що безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (робіт, послуг) та іншого майна, у тому числі погашення дебіторської заборгованості, заборгованості по позикам, безоплатно одержані кошти, відшкодування матеріальних збитків, внески до статутного фонду, платежі за надане в оренду (лізинг) майно, роялті, дохід (проценти) від володіння корпоративними правами, повернення невикористаних підзвіт сум.
Згідно з Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затверджену постановою Національного банку України від 19.02.2001 № 69, позареалізаційні надходження –це надходження від операцій, що безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (робіт, послуг) та іншого майна, у тому числі погашення дебіторської заборгованості, по позикам, безоплатно одержані кошти, відшкодування матеріальних збитків, внески до статутного фонду, платежі за надане в оренду (лізинг) майно тощо.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає недоведеним позивачем те, що він не мав права власності на кошти, які отримував від покупців вугілля в якості плати за залізничний тариф, та вони були транзитними.
Позивачем не представлені суду докази щодо діяльності на підставі договорів комісії, зберігання (відповідального зберігання), поруки та інших цивільно-правових договорів (експедиторські, брокерські, комісійна торгівля), які не передбачають передачу прав власності та відрізняються від договорів купівлі-продажу, міни, поставки, які передбачають передачу прав власності.
Так, діючим законодавством України передбачено, що грошові кошти, які заволік платник податку на підставі договору комісії та інших цивільно-правових договорів, не передбачающих передачу права власності на такі грошові кошти, не включаються до валового доходу та не підлягають оподаткуванню (Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”).
Судова колегія не заперечує проти доводу позивача, що одержані грошові кошти по залізничному тарифу, як транзитні не можуть бути предметом обкладення єдиним податком, але позивачем не надано суду документальне підтвердження, що ці кошти дійсно є транзитними, що про це йде мова у наданих до справи договорах, у тому числі № 03-10-27 від 27.10.2003.
Акт звірення взаєморозрахунків (а.с.107) з Приватним підприємством „Адона” не підтверджує ці обставини та не може вважатися таким доказом.
При проведенні відповідачем перевірки позивача не був встановлений факт передачі позивачем грошових коштів по залізничному тарифу Приватному підприємству „Адона”, а позивачем не надані документи щодо цього навіть апеляційній інстанції, що має суттєве значення для з’ясування питання щодо оподаткування, а також обґрунтовані пояснення з вищезазначеного, незважаючи на численні запитання суду.
Поза увагою судової колегії не залишається посилання позивача на усну домовленість з Приватним підприємством „Адона” щодо транзитного перерахування грошових коштів за залізничний тариф, що не може вважатися судом як доказ у підтвердження доводів стосовно наявності факту транзитної передачі коштів.
З оглядом на вищевикладене апеляційна скарга по справі не може бути задоволеною у зв’язку з її необґрунтованістю.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника –позивача по справі, згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні 07.06.2006 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної постанови.
Повний текст постанови виготовлений протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, п.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254, п.6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
У Х В А Л И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління „Привольнянське”, м.Лисичанськ Луганської області вих. № 78 від 19.04.2006 на постанову господарського суду Луганської області від 07.04.2006 у справі № 9/122н залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 07.04.2006 у справі № 9/122н (суддя Ворожцов А.Г.) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку у місячний строк до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.Л.Лазненко
Суддя Л.В.Іноземцева
Суддя Р.Є.Якушенко
Помічник судді Т.В.Косенко