ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 січня 2014 р. (16:17) м.Сімферополь Справа №801/11595/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Криму в складі головуючого судді Радчук А.А., за участю секретаря судового засідання Єпексімової Т.Є., представників сторін:
позивач - ОСОБА_1,
від відповідача - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Сімферопольського районного відділу Головного Управління державної міграційної служби України в АР Крим
про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії.
Суть спору. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Сімферопольського районного відділу Головного Управління державної міграційної служби України в АР Крим (далі - відповідач) про визнання права на реєстрацію за адресою: Сімферопольский район, смт.Молодіжне, СТ "Садовод", АДРЕСА_1, визнання протиправною відмови у реєстрації, а також зобов'язання зареєструвати його за вказаною адресою.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.12.13 відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 16.01.2014 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сімферопольського районного відділу Головного Управління державної міграційної служби України в АР Крим в частині вимог про визнання права ОСОБА_1 на реєстрацію за адресою: Сімферопольский район, смт.Молодіжне, СТ "Садовод", АДРЕСА_1, закрито.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив останні задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Згідно письмових заперечень, позовні вимоги не визнає у повному обсязі з тих підстав, що вказаний будинок є садовим та не розташований в межах населеного пункту.
На підставі викладеного та керуючись ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів.
Вислухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд,
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Оцінюючи правомірність дій відповідачів, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи вбачається, що згідно державного акту серії ЯЖ 522819 позивач є власником земельної ділянки площею 0,0727 га, розташованої у смт. Молодіжне, СТ "Садівник", АДРЕСА_1.
На зазначеній ділянці збудовано будинок загальною площею 127,3 кв.м. та 30 вересня 2009 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності, яке 02.10.2009 зареєстровано Сімферопольським РБТІ.
4 березня 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію його у вказаному будинку АДРЕСА_1
Листом від 20.03.13 за вих.№967/01-35 відповідачем відмовлено у реєстрації позивача на підставі того, що вказаний будинок є садовим та не розташований в межах населеного пункту.
Не погодившись із зазначеною бездіяльністю позивач змушений був звернутись до суду із даним позовом для захисту своїх прав.
Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Законом, яким відповідно до Конституції України регулюються відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами, а також визначаються порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлюються випадки їх обмеження є Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі Закон) передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Відповідно до статті 3 Закону реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Обов'язок зареєструватись за місцем проживання в органах реєстрації покладений ч. 1 ст. 6 Закону на громадянина України, а також іноземця чи особу без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Згідно ст. 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Також судом встановлено, що до домоволодіння проведена міська вода, електроенергія, газ, телефон, домоволодіння обладнано системою опалення.
Таким чином, суд зазначає, що садовий будинок, розташований за вказаною адресою, відноситься до інших приміщень відповідно до визначення ст.379 ЦК України, отже, є житлом.
Проте матеріали справи свідчать про відмову в проведенні реєстрації позивача, у зв'язку з тим, що дачний будинок не визнано житловим.
Суд не погоджується з посиланнями відповідача, що даний будинок не визнано житлом, оскільки він є житловим будинком, що призначений та придатний для постійного в ньому проживання.
Статтею 14 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.
Суд враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачами покладених на них Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" обов'язків призводить до порушення прав позивача. Крім цього, це суттєво обмежує і здійснення інших цивільних, громадських та політичних прав позивача, які підлягають безумовному захисту.
Суд також зазначає, що відповідно до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
Верховенство права закріплено у частині першій статті 8 Конституції України як загальноправовий принцип: "В Україні визнається і діє принцип верховенства права". За змістом це один із найбагатогранніших правових принципів. Один із елементів принципу верховенства права втілено у статті 3 Конституції України: "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".
Одним з проявив верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції звичаї тощо. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність осіб.
Європейський Суд з прав людини розкриває зміст принципу верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу. Однією з таких вимог є вимога про якість закону. Під законом тут мається на увазі положення нормативно-правового акта. По-перше, закон повинен бути доступним особі, тобто містити зрозумілі й чіткі формулювання, які б давали можливість особі самостійно або з відповідною консультацією регулювати свою поведінку. По-друге, він має бути передбачуваним, тобто таким, щоб особа могла передбачити наслідки його застосування. По-третє, закон повинен відповідати всім іншим вимогам верховенства права, зокрема він з достатньою чіткістю має встановлювати межі дискреційних повноважень, наданих суб'єктам владних повноважень, та спосіб їх здійснення. Це необхідно, щоб особа була захищеною від свавілля суб'єктів владних повноважень (п. 27 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Круслен проти Франції" від 24 квітня 1990 року).
Крім того, суд зазначає, що прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.
Кожен громадянин України не може бути позбавлений права на освіту, медицину, участі у виборах та інших прав, які встановлено та гарантовано Конституцією України та законодавчими актами держави.
Враховуючи конституційний принцип верховенства права, суд вважає, що право особи на свободу вибору місця проживання та можливість користування правами та свободами, які закріплені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, не може бути обмеженим.
Отже, відмовляючи у проведенні реєстрації за обраним позивачем місцем проживання, відповідач фактично обмежує реалізацію зазначених прав та інтересів позивача, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині реєстрації позивача підлягають задоволенню.
Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
В судовому засіданні 16.01.2014 оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову у повному обсязі складено 21.01.2014.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити .
2. Визнати протиправною відмову Сімферопольського районного відділу Головного Управління державної міграційної служби України в АР Крим, щодо реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АР Крим, Сімферопольський район, смт. Молодіжне, СТ "Садовод", АДРЕСА_1.
3. Зобов'язати Сімферопольський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби в АР Крим зареєструвати ОСОБА_1 за адресою: АР Крим, Сімферопольський район, смт. Молодіжне, СТ "Садовод", АДРЕСА_1.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 68,82 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Радчук А.А.