2/463/676/14

У Х В А Л А

про забезпечення позову

30 січня 2014 року м.Львів

Суддя Личаківського районного суду м. Львова - Стрепко Н.Л., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Колективного сільськогосподарського підприємства «Гряда», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення загальних зборів підприємства та договору поруки, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання недійсним рішення загальних зборів членів Колективного сільського господарського підприємства «Гряда» про надання згоди на укладення договору поруки, яке оформлене протоколом загальних зборів членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Гряда» від 20 грудня 2011 року. Також просить визнати недійсним договір поруки від 20 грудня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Колективним сільськогосподарським підприємством «Гряда». Крім того, просить покласти судові витрати на відповідачів.

З метою вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 просить накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно Колективного сільського господарського підприємства «Гряда» та встановити заборону для відповідача ОСОБА_3 та будь-яких третіх осіб звертати стягнення на будь-яке рухоме та нерухоме майно Колективного сільського господарського підприємства «Гряда».

Заяву мотивує тим, що рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 18 липня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 листопада 2013 року, стягнено з Колективного сільського господарського підприємства «Гряда» в користь ОСОБА_3 2 500 000 гривень. В процесі виконання вказаного судового рішення, в тому числі, за рахунок реалізації майна підприємства, в особи, яка набуде таке майно, воно не може бути витребувано як в добросовісного набувача згідно з ч. 2 ст. 388 ЦК України. У зв'язку з цим вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим кодексом, заходи забезпечення позову. Разом з тим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 151 ЦПК України в заяві про забезпечення позову, повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, необхідні для забезпечення позову. Згідно з ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пункти 1, 2 частини 1 статті 152 ЦПК України передбачають, що позов може бути забезпечений шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

В заявленому клопотанні позивач не вказує де знаходиться майно, на яке він просить накласти арешт, не вказує, на яке саме майно слід накласти арешт, не заявляє клопотання про виявлення зазначеного майна.

З долученої до позовної заяви копії рішення Жовківського районного суду м. Львова від 18 липня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 листопада 2013 року вбачається, що з Колективного сільського господарського підприємства «Гряда» стягнено в користь ОСОБА_3 2 500 000 гривень.

У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову може зупинити виконання судового рішення, що набрало законної сили, що недопустимо. Крім того, накладення арешту на все майно підприємства може перешкодити його господарській діяльності.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

В задоволені заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: