ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 січня 2014 р. Справа № 802/4501/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Мошняги Валентина Івановича,

представників позивача: Краснєєвої-Стиренко Т.В., Ніколаєнко Т.В.,

представників відповідачів: Девди О.В., Зотової Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" (далі - ТОВ «Дністер-Агро») до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Могилів-Подільська ОДПІ), Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - Хмельницька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в :

У листопаді 2013 року ТОВ "Дністер-Агро" звернулось в суд з адміністративним позовом до Могилів-Подільської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Зазначали, що Могилів-Подільською ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Дністер-Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2013 року, за результатами якої 14.10.2013 року складено акт №269/2201/25497645. 25.10.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0000682200, №0000662200, №0000672200, №0003721702, якими товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 116644,00 грн., по податку на прибуток на суму 143978,00 грн., по податку на доходи фізичних осіб на суму 3600,00 грн. та застосовано штрафні санкції на загальну суму 51171,75 грн. Крім того, Хмельницькою ОДПІ 25.10.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001742200, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку з орендної плати з юридичних осіб на суму 37374,05 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 9343,51 грн.

На обґрунтування позову заявник вказує, що податковий орган неправомірно донарахував податок на прибуток, оскільки товариство включаючи до інших витрат суму орендної плати за землі державної та комунальної власності за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, керувалось положеннями статті 138.10.4 Податкового кодексу України, якою передбачено таке право платника. Також, податковим органом під час перевірки податку на додану вартість не враховано те, що товариство в жовтні 2012 року помилково відобразило суму 467334,00 грн., в т.ч. ПДВ 77889,00 грн. в Декларації №2 (загальній). Разом з тим, дану суму товариство повинно було б відобразити в Декларації №1 (скорочена форма), сума податку на додану вартість по якій до бюджету не сплачується та залишається в розпорядженні платника. Крім того, перевіряючими не врахований той факт, що товариство не зобов'язане утримувати податок на доходи фізичних осіб під час виплати адвокату та приватним нотаріусам, оскільки останні провадять незалежну професійну діяльність та самостійно сплачують податок за свою діяльність. Даний факт підтверджується відповідними довідками.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001742200, яке прийнято Хмельницькою ОДПІ позивач зазначає, що останнє не відповідає вимогам податкового законодавства, оскільки не містить прізвища та ініціалів посадової особи, яка приймала вказане рішення, а відтак рішення підписано невідомою особою. Крім того, розрахунок податкового зобов'язання та штрафних санкцій (додаток до вище вказаного податкового повідомлення-рішення) підписаний ревізором, що проводив перевірку, а сума пені, яка вказана у рядку 21 даного розрахунку, шляхом математичного підрахування, не сходиться. Разом з тим, працівники даного податкового відділу не приймали участі у документальній перевірці. Також, звітність по даному податку за період з 20 лютого 2012 року, згідно норм Податкового законодавства, підлягала б камеральній перевірці, що не було зроблено працівниками відділення Хмельницької ОДПІ.

Враховуючи зазначене, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення податкового органу незаконними та такими, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, та такими що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 25.11.2013 року по даній адміністративній справі в якості другого відповідача залучено Хмельницьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

В судовому засіданні представники позивача, з підстав викладених в позовній заяві та наданих додаткових поясненнях, позов підтримали та просили його задоволити.

Представники Могилів-Подільської ОДПІ в судовому засіданні заперечували проти заявлених позовних вимог та просили відмовити у їх задоволенні.

Представник Хмельницької ОДПІ в судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином, у відповідності до вимог ст.38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджується роздруківкою судової пошти про направлення електронного повідомлення (а.с.184). Заяв, клопотань про неможливість прибуття належного представника до суду не надано.

Згідно ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а саме визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

У відповідності до п. п. 41.1.1. ПК України контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до положень статті 20 ПК України, а саме п.п.20.1.4 п.20.1 передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Судом з'ясовано, що в період з 10.09.2013 року по 30.09.2013 року державними податковими ревізорами Могилів-Подільської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Дністер-Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2013 року.

За результатами такої перевірки складено акт №269/2201/25497645 від 14.10.2013 року, яким встановлено порушення ТОВ "Дністер-Агро" (а.с.8-69):

1. абз.3 ст.155 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік (за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року) на суму 143978,00 грн.;

2. п.185.1 ст.185, п.п.196.1.5 п.196.1 ст.196, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по Декларації №1 (скорочена) всього в сумі 116644,00 грн., в тому числі за листопад 2010 року в сумі 2269,00 грн., за березень 2011 року в сумі 38796,00 грн., за червень 2011 року в сумі 38906,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 332,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 27577,00 грн. та за грудень 2011 року в сумі 8764,00 грн., а також завищено від'ємне значення податку на додану вартість всього у сумі 5895,00 грн., в тому числі: за квітень 2011 року в сумі 3262,00 грн. та за травень 2011 року в сумі 2633,00 грн.;

3. абз.2 п.3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року №11, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно перераховано кошти по Декларації з ПДВ №1 (скорочена) за січень 2011 року на спеціальний рахунок в сумі 51435,00 грн. (термін прострочення становить - 12 календарних днів);

4. п.п.271.1.1 п.271.1 ст.271, п.289.2 ст.289 Податкового кодексу України, п.19-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 №1185, в результаті чого занижено орендну плату за земельні ділянки комунальної власності всього в сумі 37374,05 грн., в т.ч.: за січень 2012 року в сумі 3114,50 грн., за лютий 2012 року в сумі 3114,50 грн., за березень 2012 року в сумі 3114,50 грн., за квітень 2012 року в сумі 3114,50 грн., за травень 2012 року в сумі 3114,50 грн., за червень 2012 року в сумі 3114,50 грн., за липень 2012 року в сумі 3114,50 грн., за серпень 2012 року в сумі 3114,50 грн., за вересень 2012 року в сумі 3114,50 грн., за жовтень 2012 року в сумі 3114,50 грн., за листопад 2012 року в сумі 3114,50 грн., за грудень 2012 року в сумі 3114,55 грн.;

5. п.п.1.15 ст.1, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 ст.8, п.17.2 ст.17, п.п.«а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 року (із змінами та доповненнями), п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176, п.178.5 ст.178 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в період, що перевірявся, на загальну суму 3600,00 грн., у тому числі за жовтень 2010 року в сумі 150,00 грн., за травень 2011 року в сумі 1050,00 грн., за червень 2011 року в сумі 1365,00 грн. та за вересень 2011 року в сумі 1035,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки Могилів-Подільською ОДПІ 25.10.2013 року винесено податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- № 0000662200, яким збільшено товариству суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 116644,00 грн. (основного платежу) та застосовано штрафну санкцію у розмірі 9736,50 грн. (а.с.98);

- № 0000682200, яким збільшено товариству суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 143978,00 грн. (основного платежу) та засновано штрафну санкцію у розмірі 35994,50 грн. (а.с.97);

- № 0003721702, яким збільшено товариству суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3600,00 грн. (основного платежу) та застосовано штрафну санкцію у розмірі 297,25 грн. (а.с.100);

- № 0000672200 форми «Ш», яким за порушення товариством граничного строку сплати суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість (12 календарних днів), застосовано штрафні санкції в розмірі 10% - 51435,00 грн. (а.с.99).

Також, 25.10.2013 року Хмельницькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001742200, яким збільшено товариству суму грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 37374,05 грн. (основного платежу) та застосовано штрафну санкцію у розмірі 9343,51 грн. (а.с.102).

В подальшому, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, товариство звернулося до суду за захистом своїх прав, оскільки вважає останні такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям та спірним рішенням відповідача, суд виходить з таких підстав.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0000682200 від 25.10.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.3 ст.155 ПК України, сума нарахованого податку зменшується на суму податку на землю, що використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.

Судом встановлено, що товариством в додатку ВП та додатку ЗП по Декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік відображено зменшення нарахованої суми податку на суму плати на землю в сумі 143978,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки спір полягає в наступному (п.3.1.3 акту перевірки (а.с.15-17)). Податковий орган наголошує, що позивач не є постійним землекористувачем, а лише сплачує орендну плату за земельні ділянки. Тому, на думку перевіряючих, відповідно до положень пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України, зменшена товариством сума витрат, не відноситься до земельного податку та на неї не розповсюджується положення абз.3 ст.155 ПК України.

Вирішуючи питання щодо правомірності вище вказаного податкового повідомлення-рішення, суд виходив з наступного.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 138 ПК України встановлено, що до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування включаються інші витрати.

Згідно п.п.138.10.4 п.138.10 ст.138 ПК України, для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.

Відповідно плата за землю, згідно п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як слідує з встановлених обставин в ході розгляду справи, зі змісту акту перевірки, зменшена сума податку на прибуток складалась із плати за землю за орендовані земельні ділянки, в тому числі державної і комунальної власності.

З урахуванням вище викладеного, під час проведення перевірки перевіряючими не було повно з'ясовано та розмежовано суми плати за землю, яка була сплачена товариством за земельні ділянки комунальної власності, а також чи використовувались ці земельні ділянки та в якому розмірі у сільськогосподарському обороті позивача.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вище викладене та встановлені обставини, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000682200 від 25.10.2013 року, не відповідає критеріям наведеним в статті 2 КАС України, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0003721702 від 25.10.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання, за порушення п.п.1.5 ст.1, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 ст.8, п.17.2 ст.17, п.п.«а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 року (із змінами та доповненнями), п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176, п.178.5 ст.178 ПК України, суд зазначає наступне.

Статтею 178 ПК України визначено оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Згідно п.178.5 вище вказаної статті, під час виплати суб'єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов'язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Судом з'ясовано, що підставою для донарахування податку з доходів фізичних осіб слугувало те, що товариством безпідставно не утримано податок на доходи з фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, оскільки під час такої виплати були відсутні копії довідок про взяття даних осіб на податковий облік, як фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. В результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб всього в сумі 3600,00 грн., в т.ч.: за жовтень 2010 року в сумі 150,00 грн., за травень 2011 року в сумі 1050,00 грн., за червень 2011 року в сумі 1365,00 грн. та за вересень 2011 року в сумі 1035,00 грн., а саме:

- адвокату ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_6), виплачено дохід в сумі - 1000,00 грн., згідно акту виконаних робіт від 25.10.2010 року, не утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 150,00 грн.;

- приватному нотаріусу ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_7), за вчинення нотаріальних дій виплачено дохід в сумі 16000,00 грн., згідно актів виконаних робіт (наданих послуг) від 02.06.2011 року на суму 9100,00 грн. та від 30.09.2011 року на суму 6900,00 грн., не утримано податок на доходи фізичних осіб в сумі 2400,00 грн.;

- приватному нотаріусу ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_8), за вчинення нотаріальних дій виплачено дохід в сумі 7000,00 грн., згідно рахунку-фактури від 26.05.2011 року №724, не утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 1050,00 грн.» (п.3.5.5 акту перевірки (а.с.58)).

Про відсутність таких довідок, наголошувалось представниками відповідача і під час розгляду справи. Разом з тим, суд вважає, що обов'язок з утримання податку на доходи з фізичних осіб, виникав би у тому випадку, коли податкові агенти не були б зареєстровані в органах податкової служби, як платники податків.

Так, в ході розгляду справи в суді встановлено, що:

- адвокат ОСОБА_5, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.01.2014 року Серії НОМЕР_9 зареєстрована, як фізична особа-підприємець 21.12.2006 року, взята на облік як платник податків в Жмеринській ОДПІ ГУ Міндоходів (Шаргородське відділення) 27.12.2006 року за №120, як платник єдиного внеску взята на облік з 21.12.2006 року за 0225033373 (а.с.185-187);

- приватний нотаріус ОСОБА_6, згідно довідки Форми №4-ОПП від 20.04.2011 року №628/29-112 взята на облік як платник податків в ДПІ у Святошинському районі м. Києва 17.09.2009 року за №24097 (а.с.159);

- приватний нотаріус ОСОБА_7, згідно довідки Форми №4-ОПП від 05.12.2001 року №11735/09/28 взята на облік як платник податків в ДПІ у Московському районі м. Києва 04.12.2001 року за №9182 (а.с.160).

Тобто, на час укладання договорів про надання послуг між позивачем та вище вказаними особами у товариства обов'язку утримання податку на доходи з фізичних осіб не було, оскільки ці особи є самостійними платниками податків. Утримання позивачем податку з доходів фізичних осіб призвело б до подвійного оподаткування. З огляду на що податкове повідомлення-рішення № 0003721702 від 25.10.2013 року про донарахування податку з фізичних осіб є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0000662200 від 25.10.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість, за порушення п.185.1 ст.185, п.п.196.1.5 п.196.1 ст.196, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що підставою винесення даного податкового повідомлення-рішення, слугував висновок податкового органу про відсутність фактичного надання послуг (обприскування полів літаком, внесення мінеральних добрив та по слуги по боротьбі з шкідниками) позивачу ТОВ «Дністер-Агро Трейд» та, як наслідок відсутність прав на формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям. У зв'язку з чим, позивачем донараховано товариству податок на додану вартість. Зазначені обставини, встановлені під час перевірки позивачем, в ході розгляду справи не спростовувались. З вказаним порушенням представники позивача погодились. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000662200 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми "Ш" № 0000672200 від 25.10.2013 року, яким до позивача накладено штрафні санкції, за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало не своєчасне перерахування сум податку на додану вартість по Декларації №1 (скорочена) за січень 2011 року за №9000560007 від 18.02.2011 року на окремий рахунок в сумі 51435,00 грн. (п.3.2.1.3 акту перевірки (а.с.33-34)).

Згідно абз.2 п.3 Постанови №11, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

В свою чергу, п.203.2 ст.203 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Зі змісту позовної заяви та наданих представниками позивача пояснень, товариство не заперечує, зі своєї сторони факту даного порушення податкового законодавства та підставність визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Однак, одночасно представники позивача вказували, що визначенні в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №0000672200 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, підлягали зменшенню шляхом зарахування суми ПДВ в розмірі 77889,00 грн. - помилково відображеної в Декларації № 2 (загальній), яка підлягала сплаті до бюджету. Зазначене, представники позивача обґрунтовують, тим що дана сума ПДВ повинна була знайти своє відображення в Декларації №1 (скороченій), в якій відображаються податкові зобов'язання і податковий кредит по операціях з поставки вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях (основних фондах), а також на давальницьких умовах. У зв'язку з чим, суми податку на додану вартість по даній Декларації до бюджету не сплачуються та залишаються в розпорядженні підприємства.

За вказаних обґрунтувань, суд в цій частині позову, відмовляє в його задоволенні, з наступних підстав.

Порядок та форми заповнення Декларації з ПДВ визначається Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 року №678 (далі - Порядок №678) та Розділом 2 Податкового кодексу України.

Пунктом 11 Розділу І Порядку №678 передбачено, що податкова звітність подається до контролюючого органу особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу, за винятком розрахунку податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, який подається особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, і тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано.

Згідно пункту 1 Розділу ІІІ Порядку №678, декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II цього Порядку строк до підрозділу контролюючого органу, яким здійснюється приймання податкової звітності, за формою, встановленою на дату подання.

Пунктом 46.1. ст.46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У відповідності до пункту 8 Розділу ІІІ Порядку №678, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Згідно п.49.8 ст.49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п.1 Розділу IV, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

В свою чергу вище зазначене передбачено і п.50.1 ст.50 ПК України, згідно якого у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Тобто, з урахуванням вище вказаних норм податкового законодавства, суд вказує, що платник самостійно визначає куди і як саме зараховувати суму податкового зобов'язання, а податковий орган в свою чергу, визначає правильність заповнення, право та обов'язок включення в декларацію сум податкової звітності. Тому, платник податків у відповідності до положень ПК України - у випадку визначення помилки у податковій декларації, має право самостійно подати уточнюючу декларацію (в даному випадку право позивача), з урахуванням строків визначених ст.102 ПК України.

Крім того, суд наголошує на тому, що на час прийняття рішення у даній справі, згідно пояснень представників позивача, корегування податкової звітності товариством не здійснено. У зв'язку з чим, твердження представників позивача, що податкове повідомлення-рішення про збільшення податкового зобов'язання з ПДВ є протиправним не знайшло свого підтвердження.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0001742200 від 25.10.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб, за порушення п.271.1 ст.271, п.286.2 ст.286, п.289.2 ст.289 ПК України, суд зазначає наступне.

Позиція позивача зводиться до того, що перевірка проводилась працівниками Могилів-Подільської ОДПІ, в той час, як оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято Летичівським відділенням Хмельницької ОДПІ - працівники якої, участі у її проведенні не брали.

Порядок складання та направлення податковим органом податкових-повідомлень рішень регулюється Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року за №1236 (далі - Порядок №1236).

Відповідно до п.1.2 цього Порядку №1236 органи державної податкової служби складають та направляють (вручають) платникам податків податкові повідомлення-рішення про нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Пунктом 2.2 Порядку №1236 передбачено, що у випадках, зазначених у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення у відповідній формі.

Крім того, відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі якщо суму грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховує контролюючий орган згідно зі ст. 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток чи від'ємного значення суми ПДВ, розрахованого платником податків відповідно до розділу V Податкового кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно п.86.8 ст.86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом встановлено, що ТОВ «Дністер-Агро» на підставі договорів оренди, використовує земельні ділянки які знаходяться на території Руднянської сільської ради Летичівського району Хмельницької області (а.с.53). Відповідно, сплата податку за землю здійснюється за місцем розташування орендованих земельних ділянок, що прямо передбачено ст.290 ПК України.

Таким чином, враховуючи положення вище вказаних норм законодавства, перевірка проведена Могилів-Подільською ОДПІ щодо ТОВ «Дністер-Агро» здійснювалась у відповідності до вимог ст.77 ПК України, за наслідком чого зроблені відповідні висновки про порушення податкового законодавства. Однак, оскільки земельні ділянки, які орендує позивач знаходяться на території Руднянської сільської ради Летичівського району Хмельницької області та до якої і здійснюється відповідна сплата податку за землю, відповідне податкове повідомлення-рішення приймалось контролюючим органом за місцем розташування даних земельних ділянок. В даному випадку контролюючим органом щодо сплати земельного податку є Летичівське відділення Хмельницької ОДПІ.

Враховуючи, що вище зазначені вимоги податкового законодавства щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0001742200 Летичівським відділенням Хмельницької ОДПІ не порушені, тому останнє є правомірним та не підлягає скасуванню.

В силу частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно частини 4 статті 69 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.1, 2 ст. 71 КАС України).

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог частково.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень форми "Р" за №0000682200 та №0003721702 від 25.10.2013 року недоведена, не надано суду жодних доказів, які б спростовували вимоги позивача.

У відповідності до ч.3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З урахуванням положень вище вказаного Закону, на користь Державного бюджету підлягають стягненню з позивача 1835,19 грн. судового збору.

Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області №0000682200 та №0003721702 від 25 жовтня 2013 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" (вул.50-річчя Жовтня, 23, смт. Вендичани, Могилів-Подільський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 25497645) в дохід Державного бюджету (отримувач: УДКСУ у м. Вінниці, код платежу: 22030001, код ЄДРПОУ отримувача: 38054707, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, рахунок отримувача: 31219206784002, код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір в розмірі 1835 (одна тисяча вісімсот тридцять п'ять) гривень 19 (дев'ятнадцять) копійок.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Дончик Віталій Володимирович