ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
11.12.06 Справа № 302/17-06
За позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації
“Київоблгаз”, м. Боярка
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трубіж”,
с. Коржі, Баришівський район
про стягнення 122 448,69 грн.
Суддя Суховий В.Г.
Представники:
позивача: Івженко А.В.;
відповідача: не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
В господарський суд Київської області звернулося з позовом Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” (далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трубіж” (далі –Відповідач) про стягнення 122 448,69 грн., з яких 107 896,94 грн. –основний борг, 5 042,03 грн. –пеня, 7 552,79 грн. - штраф, 1 078,97 грн. –інфляційних та 877,96 грн. –3% річних.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по договору на постачання природного газу № 50174-ПГ/05-1 від 01.04.2005р., щодо оплати одержаного протягом 2006 року газу.
У зв’язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних документів розгляд справи неодноразово відкладався.
В судовому засіданні 11.12.2006р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві. Представником позивача подано клопотання про уточнення розрахунку пені та штрафу, в якому позивач просить стягнути з відповідача 124 984,73 грн., з яких 107 896,94 грн. –основний борг, 7 578,07 грн. –пеня, 7 552,79 грн. - штраф, 1 078,97 грн. –інфляційних та 877,96 грн. –3% річних.
Відповідач свого представника в судове засідання втретє не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та інших витребуваних ухвалами суду документів не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалами господарського суду від 09.10.2006, від 08.11.2006 та від 27.11.2006. Ухвала суду про відкладення судового засідання на 27.11.2006 була повернута до суду поштовим відділенням зв’язку (а.с. 30-31) з відміткою про незнаходження відповідача за вказаною адресою. Ухвали ж суду від 09.10.2006 (про порушення провадження у справі) та від 27.11.2006 до господарського суду не поверталися.
Відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02.06.2006, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд в с т а н о в и в:
1 квітня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Трубіж” було укладено договір на постачання природного газу для потреб промислових споживачів № 50174-ПГ/05-1 (далі –Договір, а.с. 9), відповідно до якого (п. 1.1) позивач зобов’язується продати відповідачу для власних потреб в 2005 році природній газ, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.
Згідно з п. 3.3 Договору кількість газу, поставленого позивачем відповідачу у відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які уповноважені представники сторін складають до 1 числа місяця, наступного за звітнім.
Всі зміни і доповнення до даного Договору повинні бути зроблені в письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін (п. 9.3 Договору).
Пунктом 5.1 Договору сторони визначили, що оплата за газ проводиться виключно грошовими коштами до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, в розмірі 100% вартості обсягу газу, який запланований для поставки на наступний місяць за ціною, що зазначена у п. 4.1 даного Договору. У разі використання відповідачем суми, що перевищує попередньо оплачені, кінцевий розрахунок здійснюється не пізніше 5 числа наступного місяця. Підставою для проведення кінцевого розрахунку є акт приймання-передачі газу.
Додатковими угодами № 10 від 01.01.2006, № 11 від 30.06.2006, № 12 від 28.02.2006, № 13 від 01.04.2005, № 14 від 01.04.2006, № 15 від 01.05.2006 (а.с. 13-18) до Договору, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств, сторони змінювали строк дії Договору № 50174-ПГ/05-1 від 01.04.2005, об’єм та ціну постачаємого газу.
На підставі зазначеного Договору позивачем протягом 2006 року був поставлений відповідачу природній газ в об’ємі 820 596 м3, на загальну суму 488 022,38 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, а саме за січень 2006, за лютий 2006, за березень 2006, за квітень 2006, за травень 2006 (копії в матеріалах справи, а.с. 19-23).
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення своїх Договірних зобов’язань за отриманий у 2006 році природній газ розрахувався частково у сумі 380 125,44 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий у січні –травні 2006 року природний газ за Договором становить 107 896,94 грн. (488 022,38 грн. –380 125,44 грн.).
За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Заборгованість за отриманий природний газ за Договором у січні –травні 2006 року у сумі 107 896,94 грн. визнається в повному обсязі і відповідачем у акті звірки взаємних розрахунків за використаний природній газ станом на 01.09.2006 (а.с. 24), підписаним представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за природний газ за Договором № 50174-ПГ/05-1 від 01.04.2005 на постачання природного газу для потреб промислових споживачів у сумі 107 896,94 грн. є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до поданого позивачем клопотання про уточнення розрахунку пені та штрафу (а.с. 40), позивач просить стягнути з відповідача окрім основного боргу ще і 7 578,07 грн. –пені, 7 552,79 грн. - штрафу, 1 078,97 грн. –інфляційних та 877,96 грн. – 3% річних.
Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).
Відповідно до п.п 6.5, 6.6 Договору № 50174-ПГ/05-1 від 01.04.2005 в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 5.1 Договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. За прострочення строку платежу понад тридцять днів додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 7% від суми заборгованості. Штраф та пеня нараховується позивачем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
З урахуванням наведеного, господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 7 578,07 грн. та 7 552,79 грн. штрафу, згідно поданого розрахунку (а.с. 40)
Крім того, відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1 078,97 грн. –інфляційних та 3% річних у розмірі 877,96 грн.
На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трубіж” (07500, Київська обл., Баришівський район, с. Коржі, вул. Промислова, 40/1; код 32095910) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” (08150, Київська область, м. Боярка, вул. Шевченка, 178; код 20578072) 107 896,94 грн. основного боргу, 7 578,07 грн. –пені, 7 552,79 грн. - штрафу, 1 078,97 грн. –інфляційних, 877,96 грн. –3% річних, а також судові витрати: держмито у розмірі 1249,85 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Суддя Суховий В. Г.