Справа №592/11328/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Котенко О. А.

Номер провадження 11-кп/788/36/14 Суддя-доповідач - Макаровець

Категорія - 12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2014 р. колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Макаровець А. М.,

суддів - Забари І. К., Рунова В. Ю.,

за участі секретаря судового засідання - Сисенко Н.В.

з участю прокурора - Матеко А.В.

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми матеріали кримінального провадження № 12013200440006773 від 09 жовтня 2013 року, за апеляційною скаргою заступника прокурора Сумської області Кухара О.В. на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 листопада 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Яструбине Сумського району Сумської області, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, який проживає: АДРЕСА_1, не працевлаштований, не одружений, раніше не судимий в силу ст.89 КК України,

засуджений за ч.1 ст. 164 КК України до покарання у виді 120 годин громадських робіт,

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду Сумської області надійшла апеляційна скарга заступника прокурора Сумської області, в якій він просить скасувати вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 листопада 2013 року щодо ОСОБА_3 у зв'язку з неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у злісному ухиленні від сплати аліментів і призначити йому покарання за ч. 1 ст. 164 КК України у виді 1 року 6 місяців обмеження волі.

Даним вироком ОСОБА_3 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України і призначено покарання у виді 120 годин громадських робіт.

В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги прокурор зазначає, що суд першої інстанції, кваліфікувавши дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 164 КК України, належним чином не врахував суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, не вмотивував своє рішення про призначення обвинуваченому покарання у виді 120 годин громадських робіт.

Крім того, прокурор в апеляційній скарзі вказує, що суд необгрунтовано врахував таку пом'якшуючу покарання обставину, як повне визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину, та не в повній мірі врахував такі обтяжуючі покарання обставини, як вчинення злочину щодо малолітньої особи, а також те, що знаходячись у працездатному стані обвинувачений свідомо не бажав працевлаштовуватися, що призвело до утворення заборгованості по аліментам, яка становить більше 20 тис. грн.

Інші учасники кримінального провадження апеляційної скарги на вирок суду не подавали.

Як встановив суд, ОСОБА_3, за рішенням Сумського районного суду Сумської області від 16 липня 2009 року, відповідно до якого був виданий виконавчий лист № 2-108/2009 від 10.03.2011 року, починаючи з 21 листопада 2008 року повинен був сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення сином повноліття.

Однак, ОСОБА_3, не виконуючи рішення Сумського районного суду Сумської області, злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання дитини, іншої допомоги не надавав та на роботу умисно не влаштовувався. ОСОБА_4 перебуває в Правдинській спеціалізованій загальноосвітній школі-інтернату для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Дії ОСОБА_3 призвели до виникнення заборгованості зі сплати аліментів, що згідно довідки розрахунку державного виконавця станом на 17 жовтня 2013 року на загальну суму 22524 грн. 69 коп.

Заслухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, прокурора, який повністю підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_3, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, провівши судові дебати і вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи та зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 164 КК України, які в поданій апеляційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегією суддів не встановлено істотних порушень кримінального процесуального закону, допущених судом першої інстанції при винесенні вироку та неправильного застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, тому, в цій частині апеляційна скарга прокурора є безпідставною.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди, при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Проте, суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3, не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та призначив покарання, яке не можна визнати справедливим внаслідок його м'якості.

Колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи прокурора про те, що:

- такі обставини як повне визнання вини обвинуваченим та активне сприяння розкриттю злочину, які суд першої інстанції визнав пом'якшуючими, істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 правопорушення, при наявності того, що суд першої інстанції неповною мірою врахував те, що правопорушення обвинуваченим вчинено стосовно малолітньої дитини;

- судом першої інстанції не враховано, що будучи працездатною особою, ОСОБА_3 свідомо не вживав заходів щодо працевлаштування та не надавав будь-якої допомоги на утримання дитини;

- не врахував суд першої інстанції і суму заборгованості по аліментах яка за тривалий період (більше 2 років 4 місяців) становить 22524 грн. 69 коп.;

На думку колегії суддів, суд першої інстанції також не в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченого, який рішенням Сумського районного суду Сумської області ОСОБА_3, крім стягнення аліментів, був позбавлений батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4, який перебуває в Правдинській спеціалізованій загальноосвітній школі-інтернаті для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

На час розгляду справи в суді ОСОБА_3 не вжив заходів щодо погашення вказаної заборгованості, з чого можна зробити висновок, що у вчиненому він не розкаявся. А пояснення обвинуваченого під час розгляду справи в суді першої інстанції про те, що ОСОБА_4 не є його дитиною викликають сумнів у колегії суддів щодо повного визнання вини обвинуваченим.

Суд першої інстанції, врахувавши при винесенні вироку як пом'якшуючу обставину - активне сприяння розкриттю злочину, не зазначив, в чому саме полягало таке сприяння при наявності того, що при пред'явленні ОСОБА_3 обвинувачення не зазначалось про наявність такої пом'якшуючої обставини, а наявними доказами у справі, які ніким не оспорюються, повністю доведена вина ОСОБА_3 у вчиненні вказаного правопорушення.

Крім того, на думку колегії суддів, суд першої інстанції безпідставно зробив висновок про те, що ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем проживання, оскільки посилання в характеристиці на те, що останній був засуджений у 2004 році за ст. 191 КК України, у 2006 році звільнений умовно-достроково, а також те, що він не порушує громадський порядок, не помічений у зловживанні спиртними напоями та не притягувався до адміністративної відповідальності свідчить про посередню характеристику особи, так як не зазначено про жодний позитивний момент у його суспільному житті.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про те, що є обґрунтованим посилання прокурора на те, що суд першої інстанції допустив необ'єктивність в оцінці даних, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що дало можливість уникнути останньому більш суворого покарання.

Тому, є обґрунтовані підстави для часткового задоволення апеляційної скарги прокурора щодо скасування вироку Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 листопада 2013 року відносно ОСОБА_3 у зв'язку невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, з ухваленням нового вироку.

При ухвалення нового вироку та призначенні ОСОБА_3 покарання колегія суддів, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості;

- особу обвинуваченого, який за рішенням суду позбавлений батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 у зв'язку з ухиленням від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, за місцем проживання характеризується посередньо, як особа яка до адміністративної відповідальності не притягувалась, громадський порядок не порушував, скарг від сусідів не надходило;

- обвинувачений будучи працездатною особою, отримуючи дохід близько 2000-2500 грн. на місяць протягом тривалого періоду (більше 2 років 4 місяців) свідомо не сплачував аліменти, у зв'язку з чим розмір заборгованості становить 22524 грн. 69 коп. і на час розгляду справи в суді останнім взагалі не вжито заходів щодо її погашення.

Обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання колегією суддів не встановлено.

Тому, з урахуванням зазначених обставин, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу прокурора та призначити покарання ОСОБА_3 у виді обмеження волі на строк один рік, яке полягає у триманні особи в кримінально - виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залученням до праці, оскільки лише такий вид і строк покарання є справедливим, доцільним та необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

На підставі викладеного відповідно до ст. 65 КК України, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, ч. 2 ст. 409, 413, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів,-

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області Кухара О.В. задовольнити частково.

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 вересня 2013 року відносно ОСОБА_3 в частині призначення покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого - скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 за ч.1 ст. 164 КК України призначити покарання у виді обмеження волі на строк один рік .

В іншій частині вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 вересня 2013 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

На вирок апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3-х місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

Макаровець А. М. Забара І. К. Рунов В. Ю.