Справа №587/215/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Степаненко
Номер провадження 11/788/376/13 Суддя-доповідач - Макаровець А. М.
Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Макаровець А. М.,
суддів - Моїсеєнко Т. М., Рунова В. Ю.,
з участю прокурора - Савостьянової Л.В.
представника потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
засудженого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляційними скаргами представника потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції Паливоди Л.В. на вирок Сумського районного суду Сумської області від 30 вересня 2013 року, яким
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, зареєстрований в АДРЕСА_2, громадянин України, з професійно-технічною освітою, який працює водієм ВО «Хімпром», одружений, має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимий,-
засуджений за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання: періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід відносно засудженого до набрання вироком законної сили залишено - підписку про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 10000 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 25000 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 10000 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 10000 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з ПРАО «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_2 12 277 грн. матеріальної шкоди.
У задоволенні вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ПРАО «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування моральної шкоди відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 911 грн. 74 коп. судових витрат, пов'язаних з проведенням судово-автотехнічної експертизи.
Відповідно до вимог ст. 81 КПК України (1960 року) вирішено питання про речові докази.
ВСТАНОВИЛА:
За вироком Сумського районного суду Сумської області від 30 вересня 2013 року ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за те, що він 20 вересня 2011 року близько 22 год.30 хв., керуючи належним ОСОБА_9 автомобілем «МАN», реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом «SAMRO», реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався по автодорозі Київ-Харків-Довжанський з боку м. Харкова в напрямку Довжанського.
В районі 589 км + 300м вказаної дороги, на території Балаклійського району Харківської області ОСОБА_7 грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 12.3, 19.3 Правил дорожнього руху України, не зорієнтувався в дорожній обстановці, будучи осліпленим світлом фар зустрічного автомобіля не прийняв заходів щодо зниження швидкості руху аж до повної зупинки транспортного засобу, не вжив заходів щодо своєчасної зупинки транспортного засобу або безпечного об»їзду перешкоди, своєчасно не виявив перешкоду у вигляді іншого автомобіля, що здійснив аварійну зупинку, продовжив рух і допустив наїзд на автомобіль «МАN», реєстраційний номер НОМЕР_3, що знаходився на смузі руху автомобіля підсудного послідуючим наїздом на водія ОСОБА_10, який проводив ремонт транспортного засобу і знаходився біля лівої бокової частини свого автомобіля.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 від отриманих травм помер на місці пригоди.
В поданих апеляціях:
- представник потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на те, що при вирішенні питання по заявленим цивільним позовам не було дотримано вимог матеріального та процесуального права, допущена неповнота та однобічність, що відповідно до ч.1 ст. 367 КПК України (1960 р.) є підставою для скасування вироку, просить змінити вирок Сумського районного суду Сумської області від 30.09.2013 року в частині вирішення заявлених потерпілими цивільних позовів до ОСОБА_9 та стягнути з ОСОБА_9 на користь потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині вирок залишити без змін.
Свої вимоги представник потерпілих мотивує тим, що при постановленні вироку суд не врахував, що внаслідок даної дорожньо-транспортної події, загинула молода особа ОСОБА_10, якому було лише 27 років. Він був єдиний син у потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та єдиний рідний брат у ОСОБА_4, на якого вони покладали великі надії та сподівання. Все своє майбутнє життя потерпілі пов'язували лише з ОСОБА_10. Батьки сподівалися на підтримку та допомогу сина в похилому віці. У зв'язку зі смертю рідної людини, потерпілі пережили та й до цього часу переживають нервовий стрес, душевні та емоційні страждання. Загиблий ОСОБА_10 проживав з потерпілими ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією родиною. Втрата близької, рідної людини для потерпілих є безповоротною, що негативно вплинуло на їх життя. Крім того, зазначена дорожньо-транспортна подія сталася лише з вини водія ОСОБА_7, будь-яких порушень ПДР України в діях потерпілого ОСОБА_10 встановлено не було;
- прокурор просить скасувати вирок Сумського районного суду від 30.09.2013 року у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, неправильним вирішенням цивільного позову та істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. Постановити новий вирок за яким засудити ОСОБА_7 за ч.2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права управління транспортними засобами на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. В частині цивільного позову справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що не застосувавши до ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права управління транспортними засобами, суд не навів переконливих для цього мотивів, крім того, що ОСОБА_7 не має іншої спеціальності і робота водієм для нього єдина можливість отримувати кошти. При цьому, суд не врахував тяжкість наслідків від його дій та те, що як під час досудового слідства так і під час розгляду справи в суді аж до стадії закінчення судового слідства ОСОБА_7 вперто не визнавав своєї вини. Лише будучи викритим беззаперечними доказами визнав вину та попросив вибачення у потерпілого.
При вирішенні цивільного позову суд першої інстанції допустив порушення положень ч.2 ст. 1187 ЦК України, яким передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку і не врахував, що транспортний засіб належав ОСОБА_9, у зв'язку з чим останній повинен відшкодовувати шкоду спричинену внаслідок ДТП. Не мотивуючи прийняте рішення, більшу частку моральної шкоди суд стягнув не з ОСОБА_9, а з ОСОБА_7. Не вмотивованим є рішення суду щодо часткового задоволення позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди. Так, судом не вмотивоване рішення щодо стягнення на користь батька більшої суми відшкодування моральної шкоди ніж на користь матері. Неприйнятними є мотиви суду про відмову цивільним позивачам у задоволенні позовних вимог до ПРАО «Українська транспортна страхова компанія». Також судом порушено п.1ч.2 ст. 1167 ЦК України в частині стягнення моральної шкоди з винної особи.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора та представника потерпілих ОСОБА_5, які підтримали свої апеляційні скарги, думку захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7, які просять вирок залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені в апеляціях колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляції представника потерпілих та прокурора підлягають частковому задоволенню.
В поданих апеляціях висновки суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_7 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироці, та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 286 КК України не оспорюються.
Що стосується призначеного ОСОБА_7 покарання, то таке покарання призначене йому судом у відповідності з вимогами ст. ст. 65, 66 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи засудженого, обставин справи, що пом'якшують покарання. Судом обґрунтовано прийнято до уваги як пом'якшуючу обставину те, що ОСОБА_7 в ході судового слідства добровільно відшкодував потерпілому 50000 грн. При цьому, суд вирішуючи питання щодо додаткової міри покарання навів переконливий мотив щодо призначення покарання без застосування додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, посилаючись на те, що робота водієм для ОСОБА_7 є єдиним джерелом доходів для нього та його родини, так як іншої спеціальності він не має. При цьому, враховано, що працюючи водієм він матиме можливість отримувати заробітну плату та сплачувати потерпілим кошти в рахунок відшкодування завданої шкоди. Як вбачається з матеріалів справи, потерпілі не мають заперечень в частині призначення покарання ОСОБА_7 без застосування додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Зазначений злочин вчинено з необережності.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про те, що відсутні обґрунтовані підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора в цій частині.
Що стосується доводів зазначених в апеляційній скарзі прокурора в частині цивільного позову, то на думку колегії суддів вони заслуговують на увагу.
Так, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора на те, що при вирішенні цивільного позову суд першої інстанції допустив порушення положень ч.2 ст. 1187 ЦК України, яким передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку і не врахував, що транспортний засіб належав ОСОБА_9, у зв'язку з чим останній повинен відшкодовувати шкоду спричинену внаслідок ДТП.
При вирішенні позовних вимог судом першої інстанції не наведено обгрунтованих мотивів прийнятого рішення в частині:
- стягнення більшої частки моральної шкоди не з ОСОБА_9, а з ОСОБА_7;
- часткового задоволення позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди;
- стягнення на користь батька більшої суми відшкодування моральної шкоди ніж на користь матері;
- вирішення позовів потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_9 про стягнення моральної шкоди по 10000 грн. кожному
Також неприйнятними є мотиви суду про відмову цивільним позивачам у задоволенні позовних вимог до ПРАО «Українська транспортна страхова компанія».
З урахуванням зазначеного вирок в цій частині не може вважатись обґрунтованим і законним, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора з зазначених підстав підлягає задоволенню, апеляційна скарга представника потерпілих частковому задоволенню, а вирок суду в частині вирішення цивільного позову підлягає скасуванню, справа направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Крім того, колегія суддів вивчивши матеріали кримінальної справи встановила також ряд недоліків, які повинні бути усунуті під час розгляду цивільних позовів, а саме з урахуванням положень ч.2 ст. 1168 ЦК України, п.9.3 статті 9, п.22.3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції що діяла на час вчинення злочину та п. 2 частини другої статті 23 ЦК України необхідно перевірити:
- коло осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди;
- коло осіб, які повинні нести відповідальність щодо відшкодування моральної шкоди в розмірах передбачених законами.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 65, 66, ч.2 ст. 286 КК України, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 367, 377 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції Паливоди Л.В. та представника потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Сумського районного суду Сумської області від 30 вересня 2013 року відносно ОСОБА_7 в частині вирішення цивільних позовів скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд іншим складом суду в порядку цивільного судочинства.
В іншій частині вирок суду залишити без змін, а апеляції без задоволення.
СУДДІ:
Макаровець А. М. Моїсеєнко Т. М. Рунов В. Ю.