ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

30.01.2014Справа № 901/4231/13

За позовом Приватного підприємства «Скілурія»

до відповідача Державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек»

про стягнення 164 570,09 грн.

Суддя І. К. Осоченко

Представники:

від позивача - Стаднюк Н.Н., довіреність № б/н від 25.11.2013, представник, посвідчення НОМЕР_1 від 27.06.2013;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «Скілурія» - позивач, звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек» - відповідач, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек» на користь позивача заборгованість в сумі - 164570,09 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст. ст. 525, 526, 536, 546, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 216, 224, 230, 231, 232 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що 09.01.2013 між Приватним підприємством «Скілурія» та Державним підприємством України «Міжнародний дитячий центр «Артек» був укладений договір закупівлі товарів за державні кошти № 19/24.

Відповідно до договору позивач зобов'язався поставити Державному підприємству України «Міжнародний дитячий центр «Артек» товар відповідно до специфікації, а відповідач в свою чергу зобов'язався сплатити вартість поставленого товару.

Як зазначив позивач, Приватне підприємство «Скілурія» 02.08.2013 поставило товар, що підтверджується накладною та товарно-транспортна накладна № 0208/1 підписаною обома сторонами. Однак, як вбачається з тексту позовної заяви, відповідач не сплатив на користь позивача вартість поставленого за договором товару, на яку в подальшому було нараховано пеню, три відсотки річних простроченої суми.

Також до позовної заяви позивач додав заяву в порядку ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить суд накласти арешт на суму 162141,57 грн. на розрахунковому рахунку відповідача - Державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек».

Розглянувши таку заяву позивача про забезпечення позову у судовому засіданні 30.01.2014, судом встановлено наступне:

статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд звертає увагу, що у своїй заяві про забезпечення позову позивач не вказує конкретних фактів того, які у майбутньому можуть виникнути обставини, що значно ускладнять, або навіть унеможливлять виконання судового рішення, а також факти того, що відповідач може своїми діями привести до таких незворотних наслідків.

Крім того, позивач взагалі не вказує, жодних обставин, які б свідчили про доцільність застосування заходів забезпечення позову у дійсній справі.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами як це встановлено положеннями ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України позивач жодним чином не обґрунтував суду необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову, у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу в задоволенні такої заяви.

Отже, з урахуванням викладеного, клопотання позивача щодо забезпечення позову вважається судом таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Приватного підприємства «Скілурія» про забезпечення позову - відмовити.

Суддя І.К. Осоченко