Справа № 305/1972/13-ц

Провадження по справі 2/305/69/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.01.2014 року. Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючої - судді Бліщ О.Б.

при секретарі - Вербещук В.А.

з участю: прокурора - Глушман І.І.

представника позивачки - ОСОБА_1

відповідачки - ОСОБА_2

представника відповідачки - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Рахів цивільну справу за позовом

В.о. прокурора Рахівського району

в інтересах громадянки ОСОБА_4

до

відділу реєстрації актів цивільного стану Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області,

ОСОБА_2

про

встановлення факту проживання однією сім'єю

за період з 1977 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року

В С Т А Н О В И В:

В.о. прокурора Рахівського району, в інтересах громадянки ОСОБА_4, звернувся в суд з позовом до відділу реєстрації актів цивільного стану Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю за період з 1977 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Позовні вимоги мотивує тим, що 17.05.2012 року, Рахівським районним судом Закарпатської області, по справі № 2/709/100/2012, за позовом ОСОБА_4. до відділу реєстрації актів цивільного стану Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області та Рахівської державної нотаріальної контори Закарпатської області, третя особа: ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без шлюбу та визнання права власності на спадкове майно, було частково задоволено позовні вимоги позивача, а саме: встановлено факт проживання громадянки ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_5, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, із громадянином ОСОБА_6 однією сім`єю, без реєстрації шлюбу, з 01 грудня 1977 року. У задоволенні позовної вимоги про визнання за громадянкою ОСОБА_4. права власності на житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 що належав на прав приватної власності громадянину ОСОБА_6 - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем було подано апеляційну скаргу, та 13 вересня 2012 року, Апеляційним судом Закарпатської області, апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено; апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково; рішення Рахівського районного суду від 17 травня 2012 року, в частині вирішення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу змінено, виклавши цю частину рішення в наступній редакції: «Встановити факт проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 із громадянином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_14, однією сім`єю без реєстрації шлюбу, з 01 грудня 1977 року по 2002 рік». У решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України від 23.01.2013 року, рішення від 13.09.2013 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

22 березня 2013 року Апеляційним судом Закарпатської області прийнято рішення, яким апеляційну скаргу третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору та стороні відповідача ОСОБА_2 задоволено повністю, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_4. задоволено частково, рішення Рахівського районного суду від 17 травня 2012 року скасовано, у позові ОСОБА_4. до відділу реєстрації актів цивільного стану Рахівського РУЮ Закарпатської області та Рахівської державної нотаріальної контори про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування відмовлено, внаслідок пред`явлення позову до неналежних відповідачів.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживала у фактичному шлюбі із громадянином ОСОБА_6 з грудня 1977 року по день смерті останнього. За цей час вони проживали однією сім`єю у його будинку по АДРЕСА_4, де і були зареєстровані. ОСОБА_4. зареєстрована у вказаному будинку й по сьогодні. Вони разом вели спільне господарство, мали спільний бюджет, вважали себе однією сім`єю, але державної реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану із-за певних суб`активно-об`єктивних причин не проводили.

Від проживання у шлюбі дітей у них не народилося, однак вони проживали як чоловік та жінка, дотримуючись принципів сімейного проживання осіб, які визначені ст.1 Кодексу про шлюб та сім`ю України.

З 2002 року ОСОБА_4. була змушена переїхати до села Верхнє Водяне і фактичне подружжя ОСОБА_4. та ОСОБА_6 неповні 10 років проживали у селі Верхнє Водяне, у будинку сина позивачки - ОСОБА_7 Цей факт можуть підтвердити також і свідки.

Вказаний позов подається з метою отримання спадщини за померлим ОСОБА_6, а також з метою в подальшому оскаржити дії по отриманню спадщини за померлим його племінницею ОСОБА_2

Незважаючи на те, що шлюб позивачки з ОСОБА_6 не був зареєстрований, однак в цьому випадку виникла інша форма організації сім`ї, жінки та чоловіка, оскільки ОСОБА_4. була членом сім`ї ОСОБА_6, а саме його дружиною, і на неї поширюються всі права та обов`язки, що виникають у членів сім`ї.

В о прокурора звернувся із позовною заявою до суду, в інтересах ОСОБА_4, оскільки вона є особою, похилою віком та інвалідом І групи.

Тому просили суд винести рішення, яким встановити факт перебування у фактичних шлюбних відносинах ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з 1977 року по дату смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

В судовому засіданні прокурор прокуратури Рахівського району Глушман І.І. та представники позивачки ОСОБА_9, ОСОБА_1, діючи в інтересах ОСОБА_4, позовні вимоги підтримали, з підстав зазначених в позовній заяві, просили такі задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали та просили у позові відмовити, виходячи з наступних міркувань. В судовому засіданні, зі слів представників позивачки, показів свідків, а також матеріаліа справи, встановлено факт проживання позивачки з ОСОБА_6 в період з 1977 року по 2002 рік, що вони визнають. Однак, вони не погоджуються з твердженням позивачки про те, що вона проживала з ОСОБА_6 в період з 2002 року по 06 січня 2011 року. Вказаний період часу ОСОБА_6 проживав один. Окрім того, ОСОБА_2, як спадкоємець 5 черги за законом, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 та отримала відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом, однак, позивачка вимоги про скасування такого свідоцтва не ставила. ОСОБА_6 останні 10 років проживав сам, був онкохворий. ОСОБА_4. у 2002 році покинула його, через що він був сильно на неї ображеним, навіть психологічно подавленим. Поряд з цим, звертають увагу суду на ту обставину, що у листопаді 2004 року ОСОБА_6 уклав договір дарування належного йому будинку на користь ОСОБА_10, тоді як насправді, мав намір укласти договір довічного утримання, що в подальшому послужило підставою для винесення судового рішення від 27.10.2009 року, про скасування договору дарування. Зазначене рішення дає підстави зробити висновок, що як на момент укладання договору так і на момент його розірвання, ОСОБА_6 проживав сам.

Представник відповідача, відділу державної реєстрації актів цивільного стану Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області, в судове засідання не з'явився. Однак, начальник відділу, Гарна М.М., надала заяву про розгляд справи без участі представника відділу. Проти задоволення позову не заперечила (а.с.41, 77, 103).

Свідок ОСОБА_12 ствердила, що у 2002 році у неї народився внук, якого вона доглядала на протязі наступних 5 років, та весь цей час, проживала в с.В.Водяне, поруч з будинком ОСОБА_7 (сина позивачки). Там проживала й ОСОБА_4. Їй відомо, що ОСОБА_6 проживав у с.В.Водяне разом з позивачкою. Вона бачила, як він годував курей, бігав у магазин, тощо.

Свідок ОСОБА_14, ствердила, що ОСОБА_7 є її сусідом. У 2002 році матір ОСОБА_7 - ОСОБА_4. захворіла, тому, він забрав її до себе в с. В.Водяне. Діда (ОСОБА_6.) теж забрав. Там ОСОБА_6 жив до 2011 року, поки йому не стало погано, тоді він "пішов" в лікарню де й помер. Він нічого там не робив, коли приїхав в село був "справжній старик".

Свідок ОСОБА_15 ствердив, що він являється сином позивачки. Дійсно, їх матір, з 1977 року проживала разом з ОСОБА_6 в смт. Великий Бичків однією сім`єю. У 2002 році, брат - ОСОБА_7 забрав матір проживати до себе в с. Верхнє Водяне. Наскільки йому відомо, матір проживала з ОСОБА_6 приблизно до 2011 року. Десь у 2009 році, перед різдвяними святами, він особисто возив ОСОБА_6 за продуктами, на оптову базу " У Гутника".

Свідок ОСОБА_7 ствердив, що він являється сином позивачки. ОСОБА_6 знає з 1969 року. З 1977 року і до 2002 року ОСОБА_6 разом з його матір`ю - ОСОБА_4. проживали в АДРЕСА_1 однією сім`єю, без реєстрації шлюбу. З ними проживав і він, фактично виріс біля ОСОБА_6 У 2002 році ОСОБА_6, сказав йому, що не взмозі доглядати за матір`ю, тому він забрав її по місцю свого проживання в АДРЕСА_2 також забрав і його, однак, ОСОБА_6 в с. В. Водяне то жив, то не жив, як сам того бажав.

Свідок ОСОБА_16 ствердила що, вона проживає в АДРЕСА_5 будинків від будинку, в якому проживав ОСОБА_6 Дійсно, з ним проживала ОСОБА_4. Чому позивачку називали ОСОБА_4, а не ОСОБА_4, пояснити не може, лише може ствердити, що усі мешканці смт. Великий Бичків, які знали, позивачку, називали її саме ОСОБА_4, а не ОСОБА_4. Їй достовірно відомо, що останні 10-12 років, ОСОБА_4 з ОСОБА_6 не проживали. ОСОБА_6, вказаний період часу жив у Бичкові, нікуди не виїздив, мав грижу. Часто приходив в її будинок в гості, в розмовах, скаржився на ОСОБА_4, що вона його покинула, навіть обзивав. Вона особисто, вказаний період часу (приблизно 10-12 років до дня смерті ОСОБА_6), позивачку, в його домі не бачила.

Свідок ОСОБА_17 ствердила суду, що вона проживає в АДРЕСА_3. Однак, все своє життя вона вела догляд за своєю матір`ю, яка проживала по сусідству з ОСОБА_6. Як її матір, так і вона, були вхожі в будинок ОСОБА_6, зокрема допомагали йому під час польових робіт, протягом багатьох років. Дійсно, багато років назад ОСОБА_4. проживала з ним у Бичкові, але влітку 2002 року, син забрав її проживати в с. В. Водяне, а ОСОБА_6 залишився надалі проживати в смт. Великий Бичків. Щодо дати, то вона у такій впевнене, оскільки вказану дату пов`язує з датою смерті свого чоловіка. Приблизно два роки назад, їй зателефонував брат та повідомив, що ОСОБА_6 захворів, та що швидка забрала його в Великобичківську лікарню, де він й помер. Ховали його також в смт. Великий Бичків. ОСОБА_7 навіть не приніс йому вінок. Дійсно, чомусь, мешканці смт. Великий Бичків, які були знайомі з ОСОБА_4., називали її ОСОБА_4, але, чому саме, пояснити не може.

Свідок ОСОБА_18 ствердила, що вона є сусідкою нині померлого ОСОБА_6 Він жив разом з позивачкою, після чого припинив спільне проживання. Це було дуже багато років назад, однак, скільки саме, ствердити не може, лише пам`ятає що це сталося, коли проводилося розпаювання колгоспних земель. Весь наступний час він жив сам, у розмовах стверджував, що не хоче навіть йти в коляду в с. В.Водяне.

Свідок ОСОБА_19 ствердила, що вона 26.01.2012 року, маючи розпорядження на право першого підпису, видала та посвідчила довідку № 312 про те, що ОСОБА_4. мати ОСОБА_7 разом із ОСОБА_6 з січня 2002 року по грудень 2010 року, проживали у сина - ОСОБА_7, в АДРЕСА_2. Зазначену довідку вона видала зі слів самого ОСОБА_7, який звернувся за такою. Згодом, зрозумівши, що обставини наведені в довідці не підтвереджуються фактичними обставинами, довідкою №106 від 21.03.2012 року, виконком Верхньоводянської сільської ради, вищенаведену довідку відкликали, як таку, що була видана помилково. , оскільки, інформацію викладену в довідці № 312, окрім слів ОСОБА_7 підтвердити неможливо.

Свідок ОСОБА_20 ствердила, що вона являється селищним головою смт. В.Бичків. Стверджує, що ОСОБА_6 постійно проживав АДРЕСА_4, офіційно з реєстраційного обліку не знімався. Тимчасово виїздив в с. Ділове. Як довідка №5129/02-04 від 14.11.2013 року, так і довідка №5128/02-04 від 14.11.2013 року, видані на звернення громадянки ОСОБА_2 Інформація зазначена в вказаних довідках відповідає дійсності, містить у собі загальновідому, для всіх мешканців селища, інформацію. Також ствердила, що протягом останніх років життя (близько 10 років), ОСОБА_6, як одинока людина, часто звертався до неї, як до селищного голови, з різних побутових потреб, тощо. Також відомо, що єдиною особою, яка надавала йому посильну допомогу в останні роки життя, була його племінниця ОСОБА_2, яка доглядала за ним під час хвороби та взяла на себе організацію його поховання.

Свідок ОСОБА_21 ствердила, що вона являється секретарем В. Бичківської селищної ради, окрім того, її будинок, знаходиться неподалік від будинку ОСОБА_6 (через 5-6 будинків). Загальновідомим для мешканців села і для неї особисто є факт, що ОСОБА_6 постійно проживав в смт. Великий Бичків, тому вважає, що інформація у довідках №5128/02-04, №5129/02-04 від 14.11.2013 року є достовірною. Суд , заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, прийшов до наступного висновку.

При розгляді даної цивільної справи суд керується положеннями статей 58-59 ЦПК України, згідно яких належними є ті докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до положень статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись положеннями статті 212 ЦПК України суд оцінює всі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 256 ЦПК України у порядку окремого провадження підлягають встановленню факти проживання чоловіка та жінки без шлюбу однією сім'єю. Однак враховуючи те, що у даній справі наявний спір про право даний позов поданий та розглядається в порядку позовного провадження.

З досліджених матеріалів справи (в т.ч. рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 22.03.2013 року, яке набуло законної сили) судом встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок АДРЕСА_1, разом з надвірними спорудами та господарськими прибудовами. Право власності померлого ОСОБА_6 на вищевказаний будинок, підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № НОМЕР_1, виданим 29.12.2009 року КП «БТІ» Рахівської районної ради. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.10.2011 року, спадкоємцем усього майна, в тому числі: житлового будинку АДРЕСА_1 яке належало на праві власності померлому ОСОБА_6, є його племінниця, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_10 (відповідачка у даній справі).

Відповідно до положень частин 1-2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вказаний позов, як випливає із самої позовної заяви, поданий з метою подальшого отримання позивачкою спадщини за померлим ОСОБА_6, хоча в позовній заяві вимоги про скасування свідоцтва про право власності за законом видане ОСОБА_2.

У відповідності до ст. 1264 ЦК України захищає права тих осіб, яких спадкодавець вважав членами своєї сім'ї і які проживали з ним впродовж достатньо тривалого часу (п'ять років), вели спільне господарство. Отже, встановлення факту спільного проживання має значення для захисту матеріальних інтересів осіб, які спільно проживають, оскільки вказаною статтею передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Як зазначено вище, встановлення юридичного факту потрібно позивачці для оформлення спадкових прав.

Судом достовірно встановлено, що позивачка ОСОБА_4, з 01 грудня 1977 року, проживала однією сім'єю у фактичному шлюбі з ОСОБА_22 за адресою: АДРЕСА_1 Вели спільне господарство, мали спільний бюджет та були пов'язані спільним побутом, після чого, у 2002 році, чарез незадовільний стан здоров`я як ОСОБА_4. так і ОСОБА_6, позивачка була переселена її сином - ОСОБА_7 до його власного будинку, розташованого по АДРЕСА_2, де позивачка проживає й сьогодні. Дані обставини повністю узгоджуються з матеріалами справи, визнаються обома сторонами судового процесу, підтверджуються поясненнями усіх без виключення свідків, допитаних у ході розгляду справи.

Поряд з цим, позивачами не доведено, а судом не здобуто достатніх доказів того, що позивачка ОСОБА_4 проживала однією сім'єю з ОСОБА_6, в період з 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року (день смерті останнього).

Так, свідок ОСОБА_7 який є сином позивачки ствердив, під присягою, в судовому засіданні, що після того, як він у 2002 році забрав матір в с.В.Водяне, ОСОБА_6 то жив з ними, то не жив. ОСОБА_15 зазначив, що у 2009 році відвозив ОСОБА_6 на власному автомобілі в магазин за продуктами харчування.

Частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім'ю утворюють особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я виникає на основі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Суд не виключає ймовірності того, що ОСОБА_6 в період після 2002 року інколи навідував ОСОБА_4., однак, в розумінні вищезазначеної норми сімейного кодексу України, сам по собі факт відвідування, не свідчить про наявність між особами шлюбних відносин, у вказаний період.

Суд критично оцінює покази свідків зі сторони позивача ОСОБА_12 та ОСОБА_14, які містять суперечності між собою, зокрема щодо фізичного стану ОСОБА_6 у період в який нібито він проживав в с. В. Водяне (ОСОБА_12 стверджувала, що ОСОБА_6 активно займався господарством, годував курей, бігав у магазин, тоді як ОСОБА_14, наполягала що коли він приїхав в с. В. Водяне, був "справжній старик", нічого не робив). Також не узгоджуються покази свідка ОСОБА_14 з фактичними обставинами справи, які встановлені в ході судового розгляду, про те, що ОСОБА_6 попав в лікарню з будинку ОСОБА_7, тоді як насправді, ОСОБА_6 в лікарню доставлила швидка, з його будинку в селищі Великий Бичків.

Натомість інші свідки, в т.ч. посадові особи органу місцевого самоврядування, які в силу своїх повноважень достовірно володіють інформацією щодо мешканців свого населеного пункту, в один голос запевнили суд, про проживання ОСОБА_6 в період з 2002 року до дня його смерті в смт. Великий Бичків.

Окрім цього, зазначені вище обставини, підтверджуються й рішенням Рахівського районного суду від 27.10.2009 рокуу справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_10, третя особа: Рахівська держнотконтора про визнання договору дарування недійсним, де серед інших обставин, судом встановлено, факт одноосібного проживання ОСОБА_6 в будинку АДРЕСА_1, у важких матеріально-побутових умовах, також у вказаному рішенні, судом визнано, що ОСОБА_6, як на момент підписання оспорюваного договору (2004 рік), так і на момент винесення судового рішення (2009 рік), іншого житла не мав. Зазначене рішення суду набуло законної сили, та, в силу ч.3 ст. 61 ЦПК України, є належним доказом, адже, обставини встановлені судовим рішенням, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Суд не бере до уваги, як належний доказ, довідку Верхньоводянської сільської ради № 312 від 26.01.2012 року, оскільки вона відкликана, як така що видана помилково (а.с.107). Твердження прокурора про те, що довідка є актом одноразової дії і не може бути відкликана не грунтується на вимогах чинного законодавства. У даному випадку слід розмежовувати поняття акту індивідуальної дії (рішення) органу місцевого самоврядування з довідкою інформаційного характеру.

Натомість, у матеріалах справи містяться довідки виконкому Великобичківської селищної ради №5129/02-04 та №5128/02-04 від 14.11.2013 року, згідно яких, стверджено, що ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_5, яка зареєстрована АДРЕСА_1, фактично не проживає в будинку більше 10 років. ОСОБА_2 дійсно, до дня смерті вела за ОСОБА_6 догляд, та проводила втрати на лікування, за свій рахунок поховала його (а.с. 121, 122) .

Враховуючи вище наведене та зважаючи на обставини справи, ті докази, які були здобуті судом в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що у позові слід задовольнити частково, зокрема, встановити факт проживання громадянки ОСОБА_4 із громадянином ОСОБА_6, однією сім'єю, без реєстрації шлюбу, в період з 01 грудня 1977 року по 2002 рік.

Беручи до уваги, що при зверненні з даним позовом до суду, позивачі були звільнені від оплати судового збору такі, в силу ч.4 ст.88 ЦПК України, слід віднести за рахунок Держави.

Керуючись ст.ст.1, 10, 58, 60, 61, 88, 154, 212, 213, 223 ЦПК України, суд -

В И РІ Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Встановити факт проживання громадянки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, із громадянином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_14, однією сім'єю, без реєстрації шлюбу, з 01 грудня 1977 року по 2002 рік.

Судові витрати по розгляду справи віднести да рахунок Держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Бліщ О.Б.

З оригіналом вірно,

Суддя Рахівського районного суду: Бліщ О.Б.