Справа № 1519/2-1237/11

№пр. 2/521/2747/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2013 року Малиновський районний суд м. Одеси

в складі: судді Буран О.М.

при секретарі Янкул Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Представник Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11196694000 від 10.08.2007року та уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку суму заборгованості у загальному розмірі 779 729,18 гривень, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 10.08.2007року між ПАТ „УкрСиббанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 11196694000, згідно з умовами якого банк надав відповідачу на придбання автомобіля кредит у розмірі 92000,00 долларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5% річних, з кінцевим терміном повернення 10.08.2014 року. Проте відповідач ОСОБА_2 порушив встановлені кредитним договором терміни повернення наданого кредиту та терміни сплати відсотків за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання умов за кредитним договором №11196694000 від 10.08.2007року, між ПАТ „УкрСиббанк" та ОСОБА_3, ОСОБА_1 було укладено договори поруки №133098, згідно з якими відповідачі несуть солідарну відповідальність перед банком за виконання договору.

Не визнавши позовні вимоги, ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки №133098 від 10.08.2007 року.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що на момент укладання договору поруки, станом на 10.08.2007року вона перебувала у відпустці по догляду за двома малолітніми дітьми, не працювала, знаходилась на повному утриманні свого чоловіка, ОСОБА_2, особистого майна не мала, будь яких доходів не отримувала. На прохання чоловіка, з пропозиції працівника банку, вона власноруч написала заяву про надання своєї згоди на отримання ОСОБА_2 споживчого кредиту на придбання легкового автомобіля. Проте будучі юридично необізнаною особою, а також не ознайомленою працівниками банку з невідомою їй процедурою оформлення документів на отримання банківського кредиту, ОСОБА_1 було здійснено підписання договору поруки, запропонованого її співробітниками банку, як додатку до написаної заяви. При цьому ані зміст доданих до заяви документів, ані наслідки їх підписання, ОСОБА_1 роз'яснено не було. Крім того, примірники підписаних нею документів також працівниками банку ОСОБА_1 вручені не були. З причин відновлення свого порушеного права, ОСОБА_1 була змушена звернутися до суду з вказаними вимогами, які просить задовольнити та визнати недійсним договір поруки №133098 від 10.08.2007 року, укладений між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 на виконання зобов*язання за кредитним договором №11196694000 від 10.08.2007року, укладеним між ПАТ „УкрСиббанк" та ОСОБА_2

Представник ПАТ „УкрСиббанк", відповідач за зустрічним позовом, повідомлений належним чином, у судові засідання не з'являвся, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Ухвалою суду від 11.12.2013 року явку ПАТ „УкрСиббанк" було визнано обов*язковою.

Враховуючи п.26 ч.1 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину - Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 24.12.2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту було залишено без розгляду на підставі ч.3ст.169, п.3ч.1ст.207 ЦПК України.

Позивач за зустрічним позовом та її представник у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали, просили задовольнити.

Відповідач за зустрічним позовом, ПАТ „УкрСиббанк" у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причин своєї неявки суду не повідомив, клопотань щодо розгляду справи у його відсутність, або про відкладення судового засідання не подавав.

Враховуючи, що в матеріалах справи є достатньо доказів для встановлення фактичних відносин сторін, суд, зі згоди позивача за зустрічним позовом та її представника, відповідно до ст. 224 ЦПК України, вважає можливим постановити рішення при заочному розгляді справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача за зустрічним позовом, її представника, вважає, що зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що між ПАТ „УкрСиббанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 11196694000, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_2 на придбання автомобіля кредит у розмірі 92000,00 долларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5% річних, з кінцевим терміном повернення 10.08.2014 року.

В забезпечення виконання умов за кредитним договором №11196694000 від 10.08.2007року, між ПАТ „УкрСиббанк" та ОСОБА_3, ОСОБА_1 було укладено договори поруки №133098.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, передбачається, що надання товарів чи послуг, в тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №9 (п.19) від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», роз'яснив, що відповідно до статей 229-233 ЦК України, правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5-6 ст.203 ЦК України, тобто і у випадку, коли волевиявлення учасника правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Конституційний Суд України в своєму рішенні №15-рп/2011 від 10 листопада 2011р. (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) звернув увагу на те, що „споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору " і що „для споживача існує ризик помилкового чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги."

Крім того, розглядаючи по суті справу за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань " (справа „1-12/2013 від 11 липня 2013р.) Конституційний Суд України дійшов висновку, що „умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності ".

В зв'язку з цим висновком Конституційного Суду України вбачається, що особа поручителя по споживчому кредиту, яка по закону відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, але не є стороною кредитного договору, являється ще більш слабкою стороною, ніж особа споживача, особливо якщо мало місце не вручення їй примірника договору поруки чи кредитного договору, поручителем якого вона визнана, а тому така особа по аналогії закону відповідно до ст.8 ЦК України також повинна підлягати особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, які відповідно до п.6 ст.3 ЦК України відносяться до основних засад цивільного законодавства України.

Із зазначених засад випливає, що в цивільних договірних правовідносинах особу слід визнавати добросовісною, якщо вона діє без умислу причинити шкоду другій особі.

В той же час встановлені в суді обставини підписання ОСОБА_1 договору поруки і їх аналіз свідчать про те, що відносно ОСОБА_1 з сторони „УкрСиббанк" мало місце порушення вищезазначених норм цивільного законодавства і основних засад, встановлених ст.3 ЦК України, в тому числі принципу добросовісності, тому приймаючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1, суд виходить і з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В той же час, як вбачається зі змісту ст.ст.553,554 ЦК України та діючого порядку видачі грошових кредитів, в тому числі відповідно до внутрішніх документів ПАТ „УкрСиббанк", зокрема Регламенту „УкрСибБанк" „Кредитование физических лиц для приобретения транспортных средств" (із змінами і доповненнями), введеного в дію наказом №841 від 03.07.2006р. та інших, поручителем може бути особа, яка вибрана для цієї мети з огляду на її можливість сплатити борг замість боржника, тобто з огляду на платоспроможність такої особи. Зокрема,відповідно до п.2.2.3.2. Регламенту ПАТ „УкрСиббанк" відносно поручителя необхідно надати банку ряд документів, перерахованих в п.п.1-4 Додатку-1 до Регламенту.

При цьому відповідно до вище зазначеної норми закону і того, що по своїй правовій природі порука являється способом забезпечення виконання зобов'язання, в даному випадку повернення грошових коштів банку, випливає, що не можуть бути поручителями неповнолітні, недієздатні, обмежено дієздатні, а також особи, які не мають у своїй власності і розпорядженні певних матеріальних цінностей, тобто неплатоспроможні.

Зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним був вручений представнику ПАТ „УкрСиббанк" ще в 2011року, але як під час попереднього розгляду справи, зокрема при розгляді справи іншим складом суду, так і до теперішнього часу, ПАТ „УкрСиббанк" не були надані суду документи, які свідчили б про те, що до підписання ОСОБА_1 10.08.2007р. договору поруки банком були проведені перевірки її майнового стану, як поручителя на предмет її платоспроможності, щодо наявної в неї реальної можливості погашення в майбутньому заборгованості по наданому ОСОБА_2 грошовому кредиту.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не було представлено суду документи, які свідчили б про те, що ОСОБА_1 прибула 10.08.2007р. в ПАТ „УкрСиббанк" саме в якості поручителя, а не особи, яка згідно Регламенту банку (п.2.2.3.2.;п.11 Додатку-1; п.3,4 Додатку-4) і змісту Заявки на отримання ОСОБА_2 кредиту повинна була дати в письмовій формі тільки свою згоду на надання йому споживчого грошового кредиту та на передачу в заставу банку автомобіля.

Разом з тим, станом на 10.08.2007р. ОСОБА_1 не працювала, займалася вихованням 2-х малолітніх дітей 2002р.н. та 2004р.н, будь якої нерухомості та грошових вкладів не мала.

У судовому засіданні були допитані у якості свідків ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, які були приведені до присяги згідно з вимогами ЦПК України та попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і за відмову від давання показань.

Зі змісту пояснень свідків ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_1 була запрошена 10 серпня 2007р. до ПАТ „УкрСиббанк" тільки з однією метою - надання згоди на отримання грошового кредиту ОСОБА_2 і що процедура отримання такої згоди була поспішною і тривала не більше десяти хвилин.

Свідок ОСОБА_2 також пояснив, що на пропозицію ПАТ „УкрСиббанку", він 10.08.2007р. запросив в банк для надання відповідної згоди на отримання ним грошового кредиту на той час свою дружину ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_3 і його дружину, відповідно до Регламенту банку і „Заявки (Анкеты) на отримання кредиту", в якій є відповідна графа на письмову згоду дружини отримувача банківського кредиту, яка з невідомих причин не була видана для підпису ОСОБА_1

Із дослідженої в судовому засіданні „Заявки (Анкеты) заявителя на получение кредита" в графі наступного змісту: „ Я, __(І.П.П.)_____, не заперечую проти отримання моїм чоловіком банківського кредиту і надання у заставу майна, яке знаходиться у нашій спільній власності, а також засвідчую, що на дату подання даної Заявки до мене відсутні будь-які переслідування з боку правоохоронних органів, карні справи, судові спори та обтяження майна... Засвідчую, що вся наведена інформація є вірною та актуальною на дату подання даної заявки, що засвідчую власноручно" - вбачається, що вказана графа дійсно не заповнена ОСОБА_1 і не підписана нею власноруч.

Зі свідчень ОСОБА_3 вбачається, що він дійсно був запрошений ОСОБА_2 в ПАТ„УкрСиббанк" в якості його поручителя, а його дружина ОСОБА_7 - для дачі письмової згоди на те, щоб він був поручителем. Наведені в суді твердження ОСОБА_3 і свідка ОСОБА_7 підтверджуються змістом дослідженої в судовому засіданні письмової заяви ОСОБА_7 від 10.08.2007р., написаної на ім'я начальника 1-го відділу ПАТ „УкрСиббанк" Омельченко А.І .

Із змісту дослідженої в судовому засіданні письмової заяви ОСОБА_1 від 10.08.2007р., написаної на ім'я начальника 1-го відділу ПАТ „УкрСиббанк" Омельченко А.І. вбачається, що вона дала свою письмову згоду тільки на отримання ОСОБА_2 банківського кредиту і передачі в заставу купленого ним автомобіля. Згоди на оформлення з нею договору поруки, заявницею надано не було.

Крім того, з дослідженого в судовому засіданні договору поруки від 10.08 2007р., оформленого на ім'я ОСОБА_1, укладеного відповідно до п. 5.10 в двох примірниках, по одному для кожної із сторін, вбачається, що другий примірник цього договору не був наданий на руки ОСОБА_1, тому як її розписка в отриманні такого примірника договору поруки відсутня.

У зв'язку з цією обставиною, яка має суттєве значення для вирішення спору по суті, суд дійщов висновку, що умисне не вручення ОСОБА_1 другого примірника договору поруки на її ім'я, позбавило її можливості в подальшому детально ознайомитися зі змістом підписаного нею в банку документу, проконсультуватись з фахівцями в області права, в тому числі з ОСОБА_2., оцінити зміст такого документу і можливі наслідки для неї в майбутньому, а також вирішити питання про оскарження самовільних дій працівників банку в судовому чи іншому порядку. Тобто відносно ОСОБА_1 мала місце опосередкована, а можливо і пряма омана з боку працівників ПАТ „УкрСиббанку" після одержання від неї письмової згоди на отримання грошового кредиту ОСОБА_2, внаслідок якої нею було підписано 10.08.2007р. договір поруки.

Вищенаведені обставини і факт невидачі ОСОБА_1 примірника підписаного нею 10.08.2007р. договору поруки являється доказом омани з боку працівників ПАТ„УкрСиббанк", що відповідає контексту п.1 ст.230 ЦК України.

При цьому з боку ОСОБА_1, яка не володіла спеціальними знаннями в області кредитних правовідносин та являлась юридично необізнаною особою, мала місце помилка відносно значення і змісту наданих їй на підпис документів, а саме договору поруки. Фактично вона не мала наміру і не бажала бути поручителем по споживчому кредиту ОСОБА_2, що підтверджується змістом її письмової заяви від 10.08.2007р.

Таким чином, у відношенні ОСОБА_1 під час підписання нею 10.08.2007р. договору поруки мало місце порушення приписів п.3 ст.203 ЦК України, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Тобто з урахуванням, що у правочині зовнішнє волевиявлення особи має відповідати її внутрішній волі і вона має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, разом з тим, воля ОСОБА_1 - підписання згоди на отримання її чоловіком кредиту не кореспондована з її волевиявленням - надання згоди на укладання договору поруки, що встановлено судом.

Таким чином, відносно вищеназваної дії ОСОБА_1 слід застосувати ст.229 ЦК України, у зв'язку з чим вчинений ОСОБА_1 10.08.2007р. правочин слід вважати недійсним.

Щодо встановлення факту омани ОСОБА_1 свідчить і та обставина, що договір поруки, складений на ім'я ОСОБА_1 від 10 серпня 2007р. містить той же реєстровий номер „133098", що і договір поруки, виданий на ім'я ОСОБА_3, (том 1-й, а.с. 29-30, 31-32) який дійсно являвся поручителем. Тобто, договору поруки № 133098, виданого на ім'я ОСОБА_1, фактично не існує і такий договір був укладений банком не з ОСОБА_1, а з ОСОБА_3, який дійсно являється єдиним поручителем, що особисто підтвердив у судовому засіданні.

Аналіз встановлених судом обставин підписання ОСОБА_1 договору поруки свідчить про те, що відносно неї з боку ПАТ „УкрСиббанк" мало місце не тільки порушення вищезазначених норм цивільного законодавства, а і основних засад, встановлених ст.3 ЦК України, в тому числі принципу добросовісності.

На підставі викладеного, керуючись Рішенням Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10 листопада 2011р. (справа 1-26/2011 про захист прав споживачів кредитних послуг), Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11 липня 2013р.(справа №1-12/2013 за конституційним зверненням гр-на ОСОБА_4), Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", ст.3, ст.16, ч.3 ст.203, ст.ст.215,229,230,553 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки - задовольнити.

Договір поруки №133098 від 10 серпня 2007року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством „УкрСиббанк" на виконання зобов*язання за кредитним договором №11196694000 від 10 серпня 2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством „УкрСиббанк" та ОСОБА_2 - визнати недійсним.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня його отримання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Буран О.М.