Компаніївський районний суд Кіровоградської області
Справа № 391/1319/13-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.01.2014р. селище Компаніївка
Компаніївський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Ревякіної О.В.
при секретарі Боковій А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Компаніївка Кіровоградської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № KGXRRX02080043 від 19.06.2007 року в сумі 24790 грн. 33 коп. та судові витрати в сумі 247 грн. 90 коп.
Представник позивача до початку судового засідання надав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позов підтримав в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення, позовні вимоги не визнав, просив розглянути справу у його відсутність, застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1050 ЦК України як наслідок порушення позичальником умов договору - прострочення повернення чергової частини, встановлено право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до заяви позичальника № KGXRRX02080043 від 19.06.2007 року відповідач отримав строковий кредит у сумі 1348 грн. 80 коп. на строк 12 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 33 грн. 05 коп. та єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 224 грн. 80 коп. в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ) строки, з кінцевим терміном повернення 19.06.2008 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам складає між ним та банком договір.
Судом достовірно встановлено, що відповідач не виконував свої зобов'язання передбачені кредитним договором. З розрахунку суми заборгованості вбачається, що станом на 26.11.2013 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 24790 грн. 33 коп., яка складається з наступного: 582 грн. 72 коп. - заборгованість за кредитом, 7859 грн. 40 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 203 грн. 88 коп. заборгованість по комісії за користування кредитом, 14487 грн. 65 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1156 грн. 68 коп. - штраф (процентна складова).
На підставі наведеного, відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим відповідно до ст. 526, ст. 1054 ЦК України з нього на користь банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором.
Відповідачем був отриманий споживчий кредит, що підтверджується як змістом заяви позичальника так і умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт).
Згідно п. 23 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (зі змінами) кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції, є споживчим кредитом.
Зміст, умови кредитного договору свідчать про те, що він є споживчим кредитом, а тому на нього поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно з п.7 ч.13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.31 постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», роз'яснив, що враховуючи положення п.7 ч.13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Офіційне тлумачення статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів надано в Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг).
Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу.
За змістом ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
Згідно ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Оскільки кінцевий строк повернення кредиту сплинув 19.06.2008 року, а відповідно до п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) термін позовної давності становить 5 років, тобто до 19.06.2013 року, а із позовом про стягнення суми боргу за цим договором позивач звернувся до суду лише 12.12.2013 року, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову банку з підстав пропуску строку позовної давності, оскільки позивач не надав доказів поважності причини пропуску строку позовної давності.
Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати стягненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 257, 526, 543, 549, 554, 1048 - 1050, 1054 ЦК України, постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 10-13, 15, 60, 61, 88, 209-213, 215 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19.06.2007 р. відмовити в повному обсязі.
Судові витрати залишити по фактично понесеним позивачем.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення або отримання його копії.
Суддя Компаніївського районного суду
Кіровоградської області О.В. Ревякіна