Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/1311/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.01.2014р. селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючої судді Ревякіної О.В.,

при секретарі Боковій А.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Краснощокова Є.В.,

представника третьої особи Акопян Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Компаніївка Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Софіївська», третя особа відділ Держземагнества у Компаніївському районі про визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

11.12.2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він являється власником земельної ділянки, площею 3,8697 га, що розташована на території Софіївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, згідно державного акта на право приватної власності на землю. 27.09.2010 року у відділі Держкомзему Компаніївського району було зареєстровано договір оренди землі, укладений між ним та ТОВ «Агрофірма Софіївська». В даному договорі оренди землі відсутня така істотна умова договору як передача земельної ділянки у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Просить суд визнати договір оренди землі недійсним та зобов'язати відповідача повернути йому належну земельну ділянку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на положення ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», яка визначає істотні умови договору оренди, вважає, що відсутність такої умови договору, як передача земельної ділянки у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки порушує право позивача на укладення договору, який відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, посилаючись на те, що зміст договору відповідає Типовому договору оренди землі, позивач регулярно отримував орендну плату згідно з умовами договору, підстави визнання договору оренди недійсним відсутні, оскільки договір належно зареєстрований, умови договору сторонами виконуються, права позивача жодним чином не порушуються, а крім того, позивачу запропоновано підписати додаткову угоду з метою врегулювання спірних питань, яку надіслано поштою, однак позивач не отримує вказане поштове відправлення. Вважає, за відсутності порушень прав позивача підстави звернення до суду формальними, тому позов задоволенню не підлягає.

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснила, що спірний договір оренди відповідає вимогам чинного законодавства, та типовій формі договору, в якій відсутня така істотна умова, як передача земельної ділянки у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Просила в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_4 являється власником земельної ділянки, площею 3,8697 га, що розташована на території Софіївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 06.04.2010 року (а.с.7).

В 2010 році між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Софіївська» було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку загальною площею 3,8697 га, строком на 10 років. Даний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Компаніївському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.09.2010 р. за № 352288544000243 (а.с.4-5).

Представники сторін в судовому засіданні не заперечували той факт, що умови договору сторонами виконуються, відповідач використовує земельну ділянку, а позивач отримує орендну плату.

Як вбачається із заявлених позовних вимог, ОСОБА_4 просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, з підстав відсутності у ньому істотних умов договору оренди землі, визначених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а саме умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набути право оренди на таку земельну ділянку.

В силу ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є, в тому числі і умови, що визначені законом як істотні.

Відповідно до ч.2 ст. 792 ЦК України відносини, щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Істотні умови договору оренди землі встановлені ст.15 Закону України "Про оренду землі ". У разі відсутності в договорі оренди землі хоча б однієї з істотних його умов, такий договір підлягає визнанню недійсним за правилами ч.2 ст.15 Закону України "Про оренду землі ".

Укладений договір визнається недійсним на підставі ст. 215 ЦК України при недодержанні сторонами вимог, встановлених ч.ч.1-3,5-6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» умова передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки є однією з істотних умов договору оренди землі. Частиною другою статті 15 цього Закону встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 18 липня 2012 року у справі № 6-77цс12, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", є підставою для визнання договору недійсним.

Судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що спірний договір підписано саме ОСОБА_4 та ТОВ «Агрофірма Софіївська» та зареєстровано у відділі Держкомзему у Компаніївському районі, і з часу його укладення добровільно виконувався сторонами цього договору, що підтверджується актом передачі-прийому земельної ділянки.

Разом з тим, як вбачається зі змісту договору оренди землі, він дійсно не містить прямо прописаної істотної умови, передбаченої ст.15 Закону України "Про оренду землі" щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, натомість містить графу у якій про таку істотну умову можна прописати.

Ця графа зазначена у п.19 Договору та передбачає "Інші умови передачі земельної ділянки в оренду" і в ній записано, що інші умови передачі земельної ділянки в оренду відсутні (а.с. 4 на звороті).

Спірний договір оренди був укладений у відповідності до постанови КМУ від 03.03.2004 року №220 «Про затвердження типової форми договору оренди земельної ділянки з усіма змінами та доповненнями. Всі передбачені типовим договором істотні умови включені до договору оренди земельної ділянки.

Наведе свідчить, що в оспорюваному договорі оренди сторони дійшли згоди щодо відсутності права передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а тому суд приходить до висновку про недоведеність позову в частині визнання договору оренди недійним відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, оскільки сторони, виходячи із положень ст.6 ЦК України щодо свободи укладання договору, прямо не зазначили такі умови договору, оскільки не мали намір передавати в заставу чи вносити до статутного фонду право оренди земельної ділянки), що не є підставою визнання правочину недійсним у розумінні норм матеріального права та вимог ст. 215 ЦК України.

Відповідно до п.3 ст.3 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договорів та визначення умов з урахуванням вимог цього кодексу та інших актів цивільного законодавства. Підписання договору оренди землі свідчить про згоду позивача з умовами укладеного договору оренди землі.

Крім цього, під час державної реєстрації спірного договору оренди землі, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 2073 від 25 грудня 1998 року, що діяла на момент вчинення правочину, пунктами 10-12 Порядку передбачена послідовність дій для реєстрації договору оренди земельної ділянки, згідно якої для висновку про можливість державної реєстрації спеціальним органом державної влади, якому надана відповідна компетенція з державної реєстрації договорів, проводиться комплексна перевірка наданих документів, у тому числі тексту редакції договору на відповідність закону, за результатами якої робиться висновок про відповідність договору чинному законодавству та можливості його державної реєстрації або про відмову в реєстрації.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору оренди землі, позивач не зазначив у чому полягає порушення його прав як орендодавця та не виявляв жодних намірів внесення змін до умов договору, хоча п. 34 договору оренди земельної ділянки передбачає здійснення змін умов договору у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Частиною 3 ст.13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Посилання позивача на відсутність у договорі оренди землі умови щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки за відсутності його конкретних пропозицій щодо внесення змін до договору, направлених на урегулювання цього питання, свідчить про те, що він недобросовісно використовує своє право.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Судом не встановлено, а позивачем не доведено будь-яких порушень прав позивача з боку відповідача, оскільки спірний договір відповідає волі сторін та вимогам законодавства.

Не підлягає задоволенню також позовна вимога про зобов'язання повернути земельну ділянку, оскільки є похідною від первісної вимоги про визнання договору оренди землі недійсним. Отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання договору недійсним, суд відмовляє у задоволенні інших позовних вимог, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем, згідно ст. 88 ЦПК України, стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 59, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії рішення.

Суддя Компаніївського районного суду

Кіровоградської області О.В. Ревякіна