ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОЛЕГІЯ З РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО БАНКРУТСТВО

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

_______________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

"22" січня 2014 р. Справа № 8/6

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Церковної Н.Ф.при секретарі судового засідання Левчука О.В. за участю в режимі відеоконференції, проведення якої забезпечив Печерський районний суд міста Києва представника ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" - Мужика Л.І.,

секретаря судового засідання Борисенко А.В.,

представника ліквідатора - Ващишиної О.В., довіреність № б/н від 21.01.14 ; Ліквідатора - Тихончук Л.Х.,

представника ТОВ "ЛГЗ "Калганоф", ПАТ "Рівнеголовпостач" - Шило В.В. довіреність № б/н від 17.01.14 ;

представника ТОВ "ЛГЗ "Калганоф", ПАТ "Рівнеголовпостач" - Долбієва О.В., довіреність № б/н від 17.01.14;

представника "Банк "Фінанси та кредит" - Демської С.Є., довіреність № 1198 від 10.04.13 ;

представника - ДПІ у м. Рівному - Пивоварчука Ю.В., довіреність № 4097/17-16-11-02 від 16.09.13 розглянувши заяву ліквідатора №1398 від 29.12.2013 року про визнання недійсним договору комісії від 18.10.2007 року №18/10-07 та договору від 07.04.2009року №3N-80 про заміну сторони в договорі комісії від 18.10.2007 року №18/10-07 по справі №8/6 за заявою кредитора Державної податкової інспекції у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська, 8,Рівне,33023

до боржника Товариста з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" вул. Дворецька 131,Рівне,33000 про визнання банкрутом

Статті 20, 22, 81-1 ГПК України учасникам судового процесу роз'яснені.

Всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Рівненської області від 08.11.2010 року боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" визнаний банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Тихончук Л.Х.

Ліквідатором банкрута подано до суду заяву №1398 від 29.12.2013 року про визнання недійсним договору комісії від 18.10.2007 року №18/10-07, договору від 07.04.2009 року №3N-80 про заміну сторони в договорі комісії від 18.10.2007 року №18/10-07 та застосування реституції.

Ухвалою суду від 06.12.2013 року вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 18.12.2013 року за клопотанням ВАТ "Рівнеголовпостач" було відкладено у зв'язку із неможливістю забезпечення явки повноважного представника. Водночас, кредитор - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернувся до суду з клопотанням згідно якого, просив суд постановити ухвалу про участь представника Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручити Печерському районному суду міста Києва, забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі №8/6 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг".

Відповідно до частини 1 статті 74-1 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд постановив ухвалу про участь представника Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручив Печерському районному суду міста Києва, забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі №8/6 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг".

В судовому засіданні представник ліквідатора підтримала заяву про визнання недійсним договору комісії від 18.10.2007 року №18/10-07, договору від 07.04.2009 року №3N-80 про заміну сторони в договорі комісії від 18.10.2007 року №18/10-07 та застосування реституції.

Через канцелярію суду від директора ТзОВ "ЛГЗ Калганоф" та голови правління ВАТ "Рівнеголовпостач" надійшли письмові пояснення на заяву ліквідатора про визнання недійсним договору комісії від 18.10.2007 року №18/10-07, договору від 07.04.2009 року №3N-80 про заміну сторони в договорі комісії від 18.10.2007 року №18/10-07 та застосування реституції, у яких просять суд застосувати до вимог ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" строки позовної давності та в задоволенні заяви ліквідатора відмовити повністю.

В судовому засіданні представники ТзОВ "ЛГЗ Калганоф" та ВАТ "Рівнеголовпостач" проти поданої ліквідатором заяви про визнання недійсним договору комісії від 18.10.2007 року №18/10-07, договору від 07.04.2009 року №3N-80 про заміну сторони в договорі комісії від 18.10.2007 року №18/10-07 та застосування реституції заперечили з підстав викладених у письмових поясненнях.

Інші присутні у судовому засіданні учасники процесу надали суду усні пояснення стосовно обставин справи, зазначену заяву ліквідатора про визнання недійсним договору комісії від 18.10.2007 року №18/10-07, договору від 07.04.2009 року №3N-80 про заміну сторони в договорі комісії від 18.10.2007 року №18/10-07 та застосування реституції підтримали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх у засіданні суду учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду заяви і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16.03.2010 року було порушено справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" та призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" арбітражного керуючого Тихончук Л.Х., яку зобов'язано здійснювати свої повноваження у відповідності з ст.ст. 13-16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Рівненської області від 08.11.2010 року боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" визнаний банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Тихончук Л.Х.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" Тихончук Л.Х. 02.12.2013 року звернулася до суду із заявою №1398 від 29.12.2013 року про визнання недійсним договору комісії від 18.10.2007 року №18/10-07, договору від 07.04.2009 року №3N-80 про заміну сторони в договорі комісії від 18.10.2007 року №18/10-07 та застосування реституції посилаючись на те, що в ході ведення ліквідаційної процедури 18.01.2012 року ліквідатору стало відомо про існування договору комісії від 18.10.2007 року №18/10-07 та договору від 07.04.2009 року №3N-80 про заміну сторони в договорі комісії від 18.10.2007 року №18/10-07.

В своїй заяві ліквідатор зазначає, що в ході ведення ліквідаційної процедури (18.01.2012) ліквідатору ЗАТ «Рівент» Тихончук Л.Х. стало відомо про існування договору комісії від 18.10.2007 за №18/10-07, укладеним між ТзОВ «Літа Холдинг» та ТзОВ ЛГЗ «Калганоф» та договору від 07.04.2009 за №ЗІЧГ-80, укладеним між ТзОВ «Літа Холдинг», ТзОВ ЛГЗ «Калганоф» та ВАТ «Рівнеголовпостач» про заміну сторони в договорі комісії від 18.10.2007 за №18/10-07 (копії договорів з відмітками про отримання додаються ст.41)

Вважає, що означені договори є недійсними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства. Зазначає, що частиною 1 статті 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ч.1 cт. 257 ЦК України: загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Враховуючи означені норми права, звернулась з даною заявою до суду в обґрунтування якої наводить слідуюче.

Згідно ст. 25 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом» з дати винесення постанови про визнання підприємства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор виконує повноваження керівника (органу управління банкрута). Також згідно цієї статті Закону передбачено, що ліквідатор (арбітражний керуючий) має вживати заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, яке знаходиться у третіх осіб, подавати до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.

Положення частини 1 ст.25 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» надають ліквідатору право подавати до господарського суду про визнання недійсними угод боржника на підставах, визначених ч.10 ст.17 цього Закону.

Крім того, ч.11 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника визнання його банкрутом» передбачено, що угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки.

Просить врахувати, що станом на 02.09.2010 року непогашеними залишилися 213 794 131,58 грн. кредиторських вимог до банкрута. Зазначає, що це є прямими збитками підприємства у зв'язку з відсутністю будь-яких активів, які б дали можливість погасити дані вимоги.

Окрім того, згідно з умовами договору комісії від 18.10.2007 року №18/10-07, комісіонер (ТзОВ Лікеро-горілчаний завод "Калганоф") від свого імені за дорученням комітента (ТзОВ "Літа Холдинг") був зобов'язаний здійснити правочин щодо придбання складського приміщення у м.Тернопіль загальною площею не менше 3500 кв. м. та по ціні не більше 2018,00 грн. за один квадратний метр. За таких обставин, комітент (ТзОВ «Літа Холдинг») зобов'язався не пізніше 08.12.2008 року перерахувати комісіонеру (ТзОВ Лікеро-горілчаний завод «Калганоф») грошові кошти в 7063,00 тис.грн.

Абзацом «г» статті 6 даного договору передбачено, що комісіонер (ТзОВ Лікеро-горілчаний завод «Калганоф») не пізніше ніж до 30 березня 2009 року зобов'язується укласти від свого імені договір з продавцем на купівлю приміщення і прийняти його.

Звертає увагу суду, що пунктом 11 даного договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 30 березня 2009 року.

Наголошує, що станом на 30 березня 2009 року ТзОВ «Літа Холдинг» виконала свої зобов'язання за даним договором, що підтверджується листом ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк Відділення №8 від 18 січня 2012 року за №3647/03-25 том.7 а.с. 44) . Що ж стосується ТзОВ Лікеро-горілчаний завод «Калганоф», то останній не виконав свої зобов'язання за даним договором, оскільки згідно із даних довідки БТІ вбачається, що за ТзОВ «Літа Холдинг» не зареєстровано нерухоме майно.

Також зауважує, що так як на момент закінчення дії даного договору, зобов'язання по даному договору комісіонером виконані не були, то договір вважається недійсним.

Окрім того, зазначає, що з матеріалів кримінальної справи №1064397 арбітражному керуючому (ліквідатору) стало відомо, що Сліпенький Василь Іванович, виконуючи обов'язки директора та головного бухгалтера ТзОВ Лікеро-горілчаний завод «Калганоф» з метою ухилення від сплати податків шляхом заниження об'єктів оподаткування, всупереч ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №238/97ВР від 22.05.1997 (із змінами і доповненнями), не відображав в податковому обліку та податковій звітності ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» в складі валових доходів отримані від ВАТ «Рівнеголовпостач» та ТзОВ «Літа Холдинг» грошові кошти, внаслідок чого неправомірно не нарахував та не сплатив до Державного бюджету України податок на прибуток ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» на загальну суму 3300625 грн. Крім того, в ході досудового слідства по кримінальній справі проведено судово-подчеркознавчу експертизу щодо належності підписів на листах ТзОВ «Літа Холдинг» від 19 грудня 2007 року за вих. №327 та від 11 січня 2008 року за вих. №16, адресованих ТзОВ «ЛГЗ Калганоф», що стосуються виконання умов договору комісії від 18 жовтня 2007 року №18/10-07 укладеного між ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» та ТзОВ «Літа Холдинг».

Згідно висновку експерта №1927 судово-подчеркознавчої експертизи від 16.12.2011 підписи від імені директора ТзОВ «Літа Холдинг» Лозанюка О.В. в листах від 19 грудня року за вих. №327 та від 11 січня 2008 року за вих. №16 виконано не Лозонюком Олегом Володимировичем. В ході розслідування кримінальної справи не вдалося встановити осіб, які підписували зазначені вище документи від імені директора ТзОВ «Літа Холдинг» Лозанюка О.В. На вказаних документах проставлені печатки ТзОВ «Літа Холдинг», яке зареєстроване в м. Рівне.

Відтак, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що Лозанюк О.В., працюючи на посаді директора ТзОВ «Літа Холдинг», будучи службовою особою, в порушення вимог законодавства, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків діяння, за наявності реальної можливості діяти так як того вимагають інтереси служби, до укладення договору комісії від 18.10.2007, що потягнуло за собою доведення до банкрутства ТзОВ «Літа Холдинг». Адже на виконання умов даного договору ТзОВ «Літа Холдинг» перерахувала на рахунок ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» суму 4481895.00 грн. що підтверджується листом ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк Відділення №8 від 18 січня 2012 року №3647/03-25 (ст.44). Що ж стосується ТзОВ Лікеро-горілчаний завод «Калганоф», то останній виконав свої зобов'язання за даним договором.

Зауважує те, що так як на листах адресованих ТзОВ «Літа Холдинг» від 19 грудня 2007 року за вих. №327 та від 11 січня 2008 року за вих. №16, адресованих ТзОВ «ЛГЗ Калганоф», що стосуються виконання умов договору комісії від 18 жовтня 2007 року №18/10-07 укладеного між ТзОВ Калганоф» та ТзОВ «Літа Холдинг», підписи від імені директора ТзОВ «Літа Холдинг» Лозанюка О.В. виконано не Лозонюком Олегом Володимировичем, а це свідчить про зацікавленість третіх осіб в укладенні та виконанні даного договору. Підтвердженням зацікавленості третіх осіб слугує те, що вже 07.04.2009 було підписано договір про заміну сторони в договорі комісії від 18.10.2007 року. Відповідно до даного договору первісний комітент (ТзОВ «Літа Холдинг») уступив новому комітенту (ЗАТ «Рівнеголовпостач») своє право вимоги до Комісіонера (ТзОВ Лікеро-горілчаний завод «Калганоф») в сумі 5898,00 тис. грн.

Відтак, вважає, що укладаючи договір комісії від 18.10.2007 Лозанюк О.В., на момент його підписання допускав можливість укладення в майбутньому договору про заміну сторони в договорі комісії, що й довело ТзОВ «Літа Холдинг» до банкрутства. Тому, оскільки правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків що обумовлені ним - це свідчить, що він недійсний.

Зазначає, що відповідно ст. 216 ЦК у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цьогоправочину.

У зв'язку з чим, ліквідатор просить суд: визнати недійсним договір комісії від 18.10.2007 року №18/10-07 укладений між ТзОВ "Літа Холдинг" та ТзОВ ЛГЗ "Калганоф" та договору від 07.04.2009 року №3N-80 укладений між ТзОВ "Літа Холдинг", ТзОВ "Калганоф" та ВАТ "Рівнеголовпостач" про заміну сторони в договорі комісії від 18.10.2007 року №18/10-07 та застосувати реституцію: зобов'язати ТзОВ ЛГЗ "Калганоф" та ВАТ "Рівнеголовпостач" повернути ТзОВ "Літа Холдинг" кошти, які ТзОВ "Калганоф" та ВАТ "Рівнеголовпостач" одержали на виконання зазначених правочинів. Суму судових витрат понесених ТзОВ "Літа Холдинг" стягнути солідарно з ТзОВ "ЛГЗ Калганоф" та ВАТ "Рівнеголовпостач" на користь "Літа Холдинг".

В своїх письмових поясненнях на вказану заяву ліквідатора представник ТзОВ "ЛГЗ Калганоф" та ВАТ "Рівнеголовпостач" не погоджується з даною вимогою заважаючи на наступне.

Станом на сьогоднішній день, ТзОВ «Літа Холдинг», в особі ліквідатора - Тихончук Л.Х., пропущено строки позовної давності для заявлення відповідних вимог.

Так, вищезазначені договори було укладено 18.10.2007р. (договір №18/10-07) та 07.04.2009 р. (договір №ЗN-80). В заяві №1398 ліквідатором зазначено, що 30.03.2009 року ТзОВ «Літа Холдинг» виконало свої зобов'язання за договором, тоді як ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» своїх не виконав. Таким чином, пройшло уже більше трьох років, з моменту заявленого ліквідатором порушення прав ТзОВ «Літа Холдинг».

Зазначає, що згідно зі ст. 257 ЦК України повинна застосовуватись загальна позовна давність, яка згідно ч. 1 даної статті встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зауважує, що згідно з а. 8 п.п. 2.1. п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. Таким чином, просить суд вважати дані пояснення відповідною заявою про застосування позовної давності.

Окрім того, повідомляє, що згідно ухвали Господарського суду Тернопільської області від 14.01.2013 року у справі № 11/Б-921/1448/2013 (копія додається) порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ «ЛГЗ Калганоф». 27 вересня 2013р. в газеті «Урядовий кур'єр» опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод Калганоф». Ухвалою господарського суду Рівненської області №9/36 від 13.11.2009 року порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Рівнеголовпостач". Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29.11.2010 року введено процедуру розпорядження майном Відкритого акціонерного товариства "Рівнеголовпостач", розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Анапріюка Андрія Сергійовича. Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Рівнеголовпостач" опубліковано в офіційному друкованому органі газеті "Урядовий кур'єр" від 15.12.2010 року №235.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

У відведений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» тридцятиденний строк, ТзОВ «Літа Холдинг» таких вимог не було заявлено, а отже, вимоги ТзОВ «Літа Холдинг», навіть якщо і будуть визнані судом правомірними, вважаються погашеними, а відповідно до п. 58 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 №15 «Про судову практику в справах про банкрутство» кредитори, вимоги яких погашені відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у подальшому не беруть участі в справі про банкрутство.

Щодо виконання оспорюваних договорів, їх недійсності та фіктивності зазначає, що всі вимоги ЦК України до договору комісії були виконані.

18 жовтня 2007 року між ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» та ТзОВ «Літа Холдинг» був укладений договір комісії №18/10-07. Згідно п. 1 Договору комісії №18/10-07 від 18.10.2007р. ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» (Комісіонер) зобов'язувався за дорученням ТзОВ «Літа Холдинг» (Комітент) за винагороду здійснити за рахунок Комітента від свого імені правочин щодо придбання складських приміщень у м. Тернопіль загальною площею не менше 3500 кв.м. та по ціні не більше 2018 грн. за 1 кв.м.

Відповідно до п.3 Договору комісії №18/10-07 від 18.10.2007р. за виконання послуг з купівлі приміщення Комітент зобов'язувався оплатити Комісіоенеру винагороду у розмірі 3% від вартості купленого приміщення.

Згідно п.6 Договору комісії Комісіонер зобов'язувався укласти договір купівлі-продажу до 30 березня 2009 року.

Відповідно до п.7 Договору комісії №18/10-07 від 18.10.2007р. Комітент зобов'язувався перерахувати Комісіонеру грошові кошти в розмірі 7 063 000,00 грн.

Однак, протягом всієї дії Договору комісії ТзОВ «Літа Холдинг» перерахувало 6 811730, 00 грн.

На вимогу ТзОВ «Літа Холдинг» 913730,00 грн. було повернуто:

28.11.2008р. - 48000,00 грн.

22.12.2008р. - 97000,00 грн.

23.12.2008р. - 520000,00 грн.

24.12.2008р. - 248000,00 грн.

07.05.2009р. - 730,00 грн.

Таким чином, на виконання Договору комісії №18/10-07 від 18.10.2007р. ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» мав замість обумовлених 7063000,00 грн. тільки 5898000,00 грн., що суттєво звужувало можливість виконання Договору комісії №18/10-07 від 18.10.2007р.

30 березня 2009 року між ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» та ТзОВ «Літа Холдинг» було укладено Доповнення до Договору комісії №18/10-07 від 18.10.2007р., за яким строк придбання приміщень для ТзОВ «Літа Холдинг» був продовжений до 31 березня 2010 року.

Документами, які підтверджують наміри ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» виконати умови Договору комісії №18/10-07 від 18.10.2007р. є:

•Лист-пропозиція ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» №243-1 від 12.12.2007р.

•Лист-пропозиція ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» №259-1 від 28.12.2007р.

Як вбачається із заяви ліквідатора ТзОВ «Літа Холдинг» останньому про такі пропозиції відомо.

Однак, ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» не може надати суду ані копії, ані оригінали даних листів, оскільки вони вилучені слідчим з ОВС СВ Податкової міліції ДПА в Тернопільській області капітаном Шкварок Т.Р. Наразі дані листи перебувають при матеріалах кримінальної справи №1064397 по обвинуваченню Сліпенького В.І. у вчиненні злочину за ст.212 КК України, яка знаходиться на зберіганні в Збаразькому районному суді Тернопільської області.

07 квітня 2009 року між ТзОВ «Літа Холдинг», ВАТ «Рівнеголовпостач» та ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» був укладений Договір №38-80 про заміну сторони в договорі, за яким усі права та обов'язки ТзОВ «Літа Холдинг» по Договору комісії №18/10-07 від 18.10.2007р перейшли до ВАТ «Рівнеголовпостач».

Ухвалою господарського суду Рівненської області №9/36 від 13.11.2009 року порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Рівнеголовпостач», в той час як строк виконання Договору комісії, як вже вказували, був продовжений до 31.03.2010р.

ВАТ «Рівнеголовпостач» вже не мав змоги доплатити різницю між обумовленою ціною складських приміщень, які були об'єктом Договору комісії №18/10-07 від 18.10.2007р., і реально перерахованими коштами.

У зв'язку із світовою фінансовою кризою та зміною кон'юнктури ринку ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» шукав, але не віднаходив позиції на ринку нерухомості, які підпадали б під домовленості сторін Договору комісії.

Водночас, ВАТ «Рівнеголовпостач» не висувало вимоги повернення коштів, а тому ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» й не мав відповідного обов'язку.

Таким чином, зазначає, що твердження ТзОВ «Літа Холдинг», про те, що ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» не виконало умов договору комісії, не є обґрунтованим.

Щодо фіктивності оспорюваних договорів зазначає, що відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верхового суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Оскільки на виконання договору комісії було передано майно (грошові кошти), а, як зазначалося у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012 р. у справі №80307/11/9104 встановлено, що ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» вживав усіх заходів для виконання зі своєї сторони договорів комісій, проте контрагент - ТзОВ «Літа Холдинг», який замовляв послуги з придбання того чи іншого майна, не давав згоду на вчинення правочинів щодо придбання майна, то вини ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» у тому, що договори комісії остаточно не виконані не має.

На підставі наведеного відсутні також підстави для визнання Договору комісії №18/10-07 від 18 жовтня 2007 року з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Щодо матеріалів кримінального провадження №1064397 на які посилається ліквідатор, зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України лише вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, тому посилання на факти, зазначені у матеріалах кримінального провадження не є обґрунтованим, оскільки такі факти не визнані судом та не мають юридичної сили.

Також зазначає, що по кримінальній справі, на яку посилається ліквідатор ТзОВ «Літа Холдинг», відсутній обвинувальний вирок.

Окрім того, наголошує, що всі висновки, закладені в матеріалах кримінальної справи, на яку посилається ліквідатор ТзОВ «Літа Холдинг», щодо того, що оспорювані договори не були спрямовані на реальні наслідки,спростовані постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012р. у справі №80307/11/9104, а також аудиторським висновком №1696 від 12.12.2011р. ( т. 7, а.с. 148 - 153).

Таким чином, посилання ліквідатора на матеріали кримінальної справи не є належним і допустимим доказом у справі.

Щодо недійсності оспорюваних ліквідатором договорів на підставі ч. 11 ст. 17 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначає, що ані ТзОВ «ЛГЗ Калганоф», ані ВАТ «Рівнеголовпостач» не є заінтересованими особами відносно ТзОВ «Літа Холдинг». Також усі оспорювані договори були укладені задовго до початку процедури банкрутства ТзОВ «Літа Холдинг».

Відтак, посилання заявника на недійсність оспорюваних договорів з підстав, передбачених ч. 11 ст. 17 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вважає неправомірними.

Щодо листів адресованих ТзОВ «Літа Холдинг» від 19.12.2007 р. за вих. №327 та від 11.01.2008 р. за вих. №16, адресованих ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» підпис директора на яких виконано не останнім зазначає, що відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, зазначення такого факту ліквідатором не може вважатись належним доказом по справі. Це може тільки свідчити про порушення правил документообігу на ТзОВ «Літа Холдинг», але не є підставою для визнання недійсним договорів.

Просить суд застосувати до вимог ліквідатора ТзОВ" Літа Холдинг" строки позовної давності та в задоволенні заяви ліквідатора ТзОВ" Літа Холдинг" відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою господарського суду Рівненської області від 16.03.2010 року було порушено справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Тихончук Л.Х., яку зобов'язано здійснювати свої повноваження у відповідності з ст.ст. 13-16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Рівненської області від 08.11.2010 року боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" визнаний банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Тихончук Л.Х.

Ліквідатор звернувся із заявою про визнання договорів недійсними на підставі п.1 ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка передбачає, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника. Положення ч.11 цієї статті надають ліквідатору право подавати до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника з спеціальних підстав, передбачених ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»

Згідно ч.11 ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо: угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 24 жовтня 2011 року №10 передбачено, що господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження , передбаченого цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»

Відповідно до ч.1ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема п. 4 цієї ж статті передбачено, що правочин має вчинятися у формі, вказаній законом.

Відповідно до п. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог які встановлені частинами 1,2,3,5,6 ст. 203, а саме:

-зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

-особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

-волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

-правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

-правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Із змісту ст. 216 ЦК України вбачається, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цьогоправочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконані роботи, надання послуг, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які зали на момент відшкодування.

Такої ж думки дотримується і Пленум Верховного суду України, який у Постанові «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. №9. в п. 5 вказав, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. №9 передбачено, що згідно змісту ст. 216 ЦК України та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосовувати з власної ініціативи реституцію як настілок недійсності оспорюваного правочину.

Частиною 1 статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно до п.13 Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При розгляді справ судді мають враховувати, що ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину.

Частиною 2 статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верхового суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Як вбачається з матеріалів справи 18.10.2007 року між ТзОВ «Літа Холдинг» (Комітент) та ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» (Комісіонер) укладено договір комісії №18/10-07 (далі по тексту - Договір), за умовами якого Комісіонер зобов'язувався за дорученням Комітента за винагороду здійснити за рахунок ТзОВ «Літа Холдинг» від свого імені правочин щодо придбання складських приміщень у м. Тернопіль загальною площею не менше 3500 кв. м. та по ціні не більше 2018 грн. за 1 кв.м.

Згідно п. 3 Договору за виконання послуг з купівлі приміщення Комітент зобов'язувався оплатити Комісіонеру винагороду в розмірі 3% від вартості купленого приміщення.

Відповідно до п. 6 Договору Комісіонер зобов'язувався укласти договір купівлі-продажу до 30 березня 2009 року.

Пунктом 7 Договору Комітент зобов'язувався перерахувати Комісіонеру грошові кошти в розмірі 7 063 000,00 грн.

На виконання умов договору ТзОВ «Літа Холдинг» перерахувало ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» 6 811730, 00 грн.

30 березня 2009 року між ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» та ТзОВ «Літа Холдинг» було укладено Доповнення до Договору комісії №18/10-07 від 18.10.2007р., за яким строк придбання приміщень для ТзОВ «Літа Холдинг» був продовжений до 31 березня 2010 року.

Окрім того, як встановлено постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012р. у справі №80307/11/9104 за позовом ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» до Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про скасування податкових повідомлень-рішень (т.7, а.с. 148-153), яка набрала законної сили, «ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» вживав усіх заходів для виконання зі своєї сторони договорів комісій, проте контрагент (в т.ч. ТзОВ «Літа Холдинг»), який замовляв послуги з придбання того чи іншого майна, не давав згоду на вчинення правочинів щодо придбання майна, а тому вини посадових осіб ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» у тому, що договори комісії остаточно не виконані не має.

Отже, ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» зобов'язаний був до 31 березня 2010 року укласти від свого імені договір з продавцем на купівлю приміщення та прийняти його.

Згідно ст. 6 та ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України повинна застосовуватись загальна позовна давність, яка згідно ч. 1 даної статті встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Зважаючи, що строк виконання зобов'язання щодо укладення ТзОВ «ЛГЗ Калганоф» від свого імені договору з продавцем на купівлю приміщення та прийняття його настав 31 березня 2010 року, відтак саме з вказаного моменту розпочався перебіг позовної давності у три роки, який, відповідно, закінчився 31 березня 2013 року.

В своїй заяві ліквідатор посилається на те що в ході ведення ліквідаційної процедури 18.01.2012 року ліквідатору стало відомо про існування договору комісії від 18.10.2007 року №18/10-07 та договору від 07.04.2009 року №3N-80 про заміну сторони в договорі комісії від 18.10.2007 року №18/10-07 (т. 7, а.с. 38 - 40).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Рівненської області від 16.03.2010 року було порушено справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Тихончук Л.Х., яку зобов'язано здійснювати свої повноваження у відповідності з ст.ст. 13-16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Рівненської області від 08.11.2010 року боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" визнаний банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Тихончук Л.Х.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута. Тобто, згідно даної норми Закону, арбітражний керуючий на стадії ліквідації підприємства виконує функції виконавчого органу юридичної особи та є повноважним представником банкрута.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих органів та закону. Таким чином укладення правочинів керівником юридичної особи створює права та обов'язки для юридичної особи, а не для керівника особисто, оскільки внаслідок укладення оспорюваних правочинів могло мати місце порушення прав лише юридичної особи, а не особистих прав керівника, арбітражного керуючого, ліквідатора.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що якщо порушення мало місце до призначення ліквідаційної комісії а позов подається у процесі ліквідації юридичної особи, перебіг позовної давності починається з моменту, коли про порушене право чи про особу, яка його порушила, стало відомо чи мало стати відомо правовласникові, а не ліквідаційній комісії. У зв'язку з наведеним, господарськими судами не можуть братися до уваги також доводи новопризначеного керівника підприємства, установи, організації про те, що він дізнався про порушене право очолюваною ним юридичної особи лише з часу свого призначення, оскільки позовна вимога заявляється про захист прав саме юридичної особи, а не прав її керівника.

Більше того, матеріали справи свідчать, що боржнику та кредиторам у справі було відомо про здійснення правочинів щодо майна боржника, внаслідок чого учасники процесу мали можливість оскаржити зазначені договори протягом строку позовної давності (т.7, а.с. 44-48).

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів визнання неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків, а також доказів оскарження дій ліквідатора членами комітету кредиторів.

З огляду на викладене, суд вважає, що призначення у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" ліквідатора Тихончук Л.Х. не може бути підставою для початку перебігу позовної давності, оскільки оскаржувані правочини не порушують особистих прав ліквідатора.

Як вбачається з матеріалів справи, заява ліквідатора №1398 від 29.12.2013 року про визнання недійсним договору комісії від 18.10.2007 року №18/10-07 та договору від 07.04.2009року №3N-80 про заміну сторони в договорі комісії від 18.10.2007 року №18/10-07 та застосування реституції подана до господарського суду 02.12.2013 року, тобто з пропуском встановленої позовної давності.

Згідно з ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено, є підставою для відмови у позові.

Оскільки законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За таких обставин суд приймає заяву ТзОВ "ЛГЗ Калганоф" та ВАТ "Рівнеголовпостач" у справі щодо спливу позовної давності, викладену у поясненнях.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви ліквідатора №1398 від 29.12.2013 року про визнання недійсним договору комісії від 18.10.2007 року №18/10-07 та договору від 07.04.2009 року №3N-80 про заміну сторони в договорі комісії від 18.10.2007 року №18/10-07 та застосування реституції слід відмовити, у зв'язку із спливом позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Відмовити ліквідатору в задоволенні заяви №1398 від 29.12.2013 року про визнання недійсним договору комісії від 18.10.2007 року №18/10-07, договору від 07.04.2009року №3N-80 про заміну сторони в договорі комісії від 18.10.2007 року №18/10-07 та застосування реституції.

Ухвалу направити всім учасникам провадження у справі, Товариству з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", Відкритому акціонерному товариству "Рівнеголовпостач".

Суддя Церковна Н.Ф.