Справа № 127/31359/13-а

Провадження № 2-а/127/61/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2014 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,

при секретарі Шведа О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ГУПФУ у Вінницькій області - Івасика О.В.,

представника відповідача УПФУ в м.Вінниці - Павич О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про визнання дій щодо відмови у призначенні пенсії неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про визнання дій щодо відмови у призначенні пенсії неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Адміністративний позов мотивований тим, що з 27 вересня 2005 року позивач отримував пенсію за вислугу років у зв'язку зі звільненням з військової служби, яка була призначена йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначена пенсія виплачувалась протягом усього часу роботи позивача на посаді судді Апеляційного суду Вінницької області.

Відповідно до постанови Верховної Ради України №2991-VI від 03 лютого 2011 року позивач був звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку. Після відрахування зі штату суду з 22 лютого 2011 року у позивача виникло право на отримання щомісячного довічного грошового утримання на умовах і в порядку визначених чинною на момент подачі заяви про відставку ст. 43 Закону України «Про статус суддів».

Постановою Замостянського районного суду м.Вінниці від 14 червня 2011 року було зобов'язано Пенсійний фонд України в Замостянському районі м.Вінниці призначити та виплачувати позивачеві щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % заробітку працюючого судді.

Незважаючи на значне збільшення з 01 січня 2012 року заробітку працюючого судді, позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, про що позивач отримав листа №3745/06-42-3/02 від 17 грудня 2012 грудня за підписом начальника Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці. З метою оскарження відмови, позивач був вимушений звернутись до вищестоящої установи - Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, на що також отримав відмову у листі від 22 листопада 2013 року із пропозицією вирішення спірного питання у судовому порядку.

Такими відмовами, на думку позивача, було проігноровано та тривалий час не виконується належним чином судове рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 14 червня 2011 року, яке набрало законної сили.

Крім того, листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №2747/06-36/02 від 01 листопада 2013 року позивач був повідомлений про припинення виплати йому пенсії за вислугу років, яка була призначена йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивачу також було направлено витяг з протоколу засідання комісії від 28 жовтня 2013 року №10 м та копію атестату №832 про зняття його з 01 листопада 2013 року з обліку осіб, що отримують пенсію за вислугу років.

Такі дії відповідачів позивач вважає протиправними. Тому він звернувся із вказаним позовом до суду та просив:

- визнати нікчемними рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області пов'язані з припиненням з 01 листопада 2013 року виплати позивачу пенсії за вислугу років, яка була призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зняттям його з обліку осіб, які отримують пенсію за вказаним Законом;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити, починаючи з 01 листопада 2013 року виплату позивачу пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на визначених на момент припинення її виплати умовах, та поновити на обліку осіб, які отримують пенсію за вказаним Законом;

- визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- визнати протиправним невиконання Управлінням Пенсійного фонду України в м.Вінниці постанови Замостянського районного суду м.Вінниці від 14 червня 2011 року, що набрала законної сили, в частині, що стосується невідповідності розміру виплаченого позивачу, починаючи з 01 січня 2012 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% заробітку працюючого судді;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці проводити позивачу, починаючи з 01 січня 2012 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням вимог ст. 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо зміни розміру мінімальної заробітної плати) на виконання постанови Замостянського районного суду м.Вінниці від 14 червня 2011 року в розмірі 90% заробітку працюючого судді, стягнувши на користь позивача з вказаного відповідача суму заборгованості по день фактичної виплати;

- стягнути на користь позивача з Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці у відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у письмових запереченнях. Додатково суду пояснив, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області приймаючи рішення про припинення з 01 листопада 2013 року виплати позивачу пенсії за вислугу років, яка була призначена йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», діяв згідно з вимогами чинного пенсійного законодавства, оскільки позивач вийшовши у відставку обрав для себе виплату йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що унеможливлює отримання ним одночасно пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Представник відповідача послався на безпідставність позовних вимог щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у проведенні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки здійснення такого перерахунку не відноситься до його обов'язків, а є виключною компетенцією Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у письмових запереченнях. Додатково суду пояснила, що проведення перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів апеляційних судів загальної юрисдикції законодавством не закріплено, тому відмова Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці позивачу у проведенні такого перерахунку є правомірною та обґрунтованою.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 № 155711, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що з 27 вересня 2005 року позивач отримував пенсію за вислугу років у зв'язку зі звільненням з військової служби, яка була призначена йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначена пенсія виплачувалась протягом усього часу роботи позивача на посаді судді Апеляційного суду Вінницької області.

Відповідно до постанови Верховної Ради України №2991-VI від 03 лютого 2011 року позивач був звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку. Після відрахування зі штату суду з 22 лютого 2011 року у позивача виникло право на отримання щомісячного довічного грошового утримання на умовах і в порядку визначених чинною на момент подачі заяви про відставку ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Замостянського районного суду м.Вінниці від 14 червня 2011 року було зобов'язано Пенсійний фонд України в Замостянському районі м.Вінниці призначити та виплачувати позивачеві щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % заробітку працюючого судді, починаючи з 22 лютого 2011 року (а.с. 10-13). Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року в цій частині вказана постанова Замостянського районного суду м.Вінниці була залишена без змін.

На виконання вказаної постанови Замостянського районного суду м.Вінниці, позивачу було призначено та виплачується з 22 лютого 2011 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % заробітку працюючого судді у незмінному розмірі - 8058,20 грн., який був визначений виходячи із розміру заробітної плати працюючого судді Апеляційного суду Вінницької області за грудень 2010 року (а.с. 19).

Як вбачається з довідок Апеляційного суду Вінницької області, з січня 2012 року по січень 2013 року, розмір заробітної плати працюючого судді Апеляційного суду Вінницької області неодноразово збільшувався (а.с. 20-25).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №2747/06-36/02 від 01 листопада 2013 року позивач був повідомлений про припинення виплати йому пенсії за вислугу років, яка була призначена йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 31-34).

Позивач звертався до відповідачів з вимогою проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 01 січня 2012 року та про поновлення виплати йому пенсії за вислугу років з 01 листопада 2013 року, проте відповідачами йому у цьому було відмовлено з посиланням на відсутність правових підстав для проведення такого перерахунку, а Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області у листі №802/М-10 від 22 листопада 2013 року позивачу було роз'яснено право на вирішення спору в судовому порядку (а.с. 27-28).

Суд вважає правомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у поновленні виплати позивачу пенсії за вислугу років з 01 листопада 2013 року призначеної йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції яка діяла на момент виникнення у позивача права на відставку, суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку, отримує щомісячне довічне грошове утримання.

Так судом встановлено, що звільнившись 21 лютого 2011 року у відставку з посади судді Апеляційного суду Вінницької області, позивач обрав для себе такий вид забезпечення як отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до ст. 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», законодавство про пенсійне забезпечення вказаних осіб базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно з п.13 Розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного довічного грошового утримання відповідно до законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про державну службу», «Про Національний банк України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про судоустрій і статус суддів», «Про судову експертизу», тощо та цього Закону, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Аналіз наведених вище норм у їх системному зв'язку не дає підстав суду дійти висновку про можливість отримання суддею у відставці одночасно пенсії за вислугу років призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Суд вважає, що позовні вимоги пред'явлені позивачем до Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці слід задовольнити частково з таких підстав.

Як було встановлено судом, позивачу, на виконання постанови Замостянського районного суду м.Вінниці від 14 червня 2011 року, було призначено та виплачується з 22 лютого 2011 року по теперішній час щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % заробітку працюючого судді у незмінному розмірі - 8058,20 грн., який був визначений виходячи із розміру заробітної плати працюючого судді Апеляційного суду Вінницької області станом на грудень 2010 року, що не відповідає чинному законодавству.

Так, підпунктом 1.1. пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №10-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що невід'ємною складовою статусу суддів є їх незалежність, яка забезпечується, у тому числі, гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту. Положеннями п.7 Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне грошове довічне утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Також, у цьому рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційний вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності суддів, незалежності та їх правової захищеності.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади», роз'яснено, що гарантії незалежності і недоторканості суддів як носіїв судової влади та самостійності судів як судових органів визначено Конституцією та законами України. Такими гарантіями, зокрема, є: здійснення правосуддя виключно судами; особливий порядок призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів; особливий порядок фінансування та організаційного забезпечення судів; належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів. Тобто, належне матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, є однією із гарантій незалежності і недоторканості суддів.

Крім цього, рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03 червня 2013 року (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 №2453 в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08 липня 2011 року №3668.

При цьому в рішенні зазначено, що визначений Законом № 2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом № 3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668 звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів.

Отже, частина третя статті 138 Закону № 2453 не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить статті 126 Основного Закону України.

Стосовно обмеження максимального розміру грошового довічного утримання судді у відставці, визначеного ч.5 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Конституційний Суд зазначив, що в Рішенні від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 Конституційний Суд України вже вирішував питання про недопустимість встановлення в законі максимального розміру пенсії суддів або їх щомісячного довічного грошового утримання, наголошуючи, що це обмежить їх обсяг, а також зазначав, що‚ залишивши незмінним зміст права на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, закон звузив обсяг цього права, встановивши граничну межу для таких виплат суддям (абзац шостий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).

Враховуючи, що однією з гарантій незалежності суддів є заборона при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг визначених Конституцією України таких гарантій, Конституційний Суд України вважає, що положення третього речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453, статті 2 Закону № 3668 стосовно встановлення максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів суперечать частині першій статті 126 Основного Закону України.

Суд критично ставиться до твердження представника відповідача Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці щодо відсутності нормативного документу, який регулює порядок здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки частиною 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» чітко визначено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці розраховується у відсотках від розміру грошового утримання працюючого судді, але не більше ніж 90 % заробітної плати судді. Тому у разі збільшення розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, повинен відповідно збільшуватися і розмір довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження максимального розміру грошового довічного утримання судді у відставці, визначеного ч.5 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення на його користь суми заборгованості з виплати щомісячного грошового утримання судді у відставці по день фактичної виплати не підлягають задоволенню, оскільки застосувати такий спосіб захисту прав як стягнення ще не нарахованих до виплати сум не вбачається можливим.

Здійснення перерахунку та нарахування належних до виплати грошових коштів є компетенцією Пенсійного фонду України, а тому суд не може виконувати невластиві йому функції.

Частиною 2 ст.11 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати відмову вказаного відповідача у проведенні позивачу перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі зміною заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді з 1 січня 2012 року протиправною та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці провести перерахунок та виплатити різницю між виплаченим та перерахованим грошовим утриманням судді у відставці у розмірі 90% заробітку працюючого судді Апеляційного суду Вінницької області з врахуванням довідок виданих Апеляційним судом Вінницької області про заробітну плату працюючого судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 01 січня 2012 року.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, з відповідними змінами та доповненнями, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Безумовно позивачу були завдані моральні страждання, які полягали в тому, що Управлінням Пенсійного фонду України в м.Вінниці було порушено та продовжує порушуватись протягом тривалого часу його право на належне матеріальне забезпечення судді у відставці. Позивач був змушений витрачати зусилля та час для захисту своїх порушених прав як в судовому так і у позасудовому порядку, але розмір моральної шкоди підлягає зменшенню.

Тому, суд при вирішенні питання про стягнення моральної шкоди враховує глибину перенесених позивачем душевних страждань, характер правопорушення, вважає, що його вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме: необхідно стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди - 3000,00 грн.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). За таких обставин, судові витрати підлягають присудженню на користь позивача з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 126, 130 Конституції України, ст. 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», п.13 Розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 2, 6-11, 14, 72, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про визнання дій щодо відмови у призначенні пенсії неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку розміру його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 01 січня 2012 року у розмірі 90% заробітку працюючого судді Апеляційного суду Вінницької області, на виконання постанови Замостянського районного суду м.Вінниці від 14 червня 2011 року, яка набрала законної сили.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці проводити ОСОБА_1 перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та виплатити різницю між виплаченим та перерахованим грошовим утриманням судді у відставці у розмірі 90% заробітку працюючого судді Апеляційного суду Вінницької області з врахуванням довідок виданих Апеляційним судом Вінницької області про заробітну плату працюючого судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 01 січня 2012 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Присудити ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 34,40 грн.

Постанова суду може бути оскаржена через Вінницький міський суд Вінницької області до Вінницького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Текст постанови суду виготовлений у повному обсязі 29 січня 2014 року.

Суддя: