ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р. Справа № 10/Б-5022/1335/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Мельник Г.І.

Новосад Д.Ф.

розглянув апеляційні скарги ПАТ «КБ «Приватбанк» та ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України»

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 05.11.2013р.

у справі № 10/Б-5022/1335/2011

за заявою ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України», м.Київ

до приватного агроторгового підприємства «Агрокомплекс», м.Зборів

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від ПАТ КБ «Приватбанк» - Жарський І.Р.

від ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України» - не з»явився

від боржника - не з»явився

арбітражний керуючий - не з»явився

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Скаржник - ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України», боржник та арбітражний керуючий належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 05.11.2013р. у справі № 10/Б-5022/1335/2011 (суддя Андрусик Н.О.) про банкрутство приватного агроторгового підприємства «Агрокомплекс», м.Зборів визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ до боржника в сумі 64970,70 грн., зобов»язано ліквідатора внести вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів як поточні вимоги з черговістю їх погашення - четверта, в іншій частині грошових вимог заяву кредитора відхилено.

Не погоджуючись з даною ухвалою скаржники - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» та ДП «Державний резервний насіннєвий фон України» подали до Львівського апеляційного господарського суду апеляційні скарги, в яких просять скасувати згадані ухвали.

Враховуючи те, що скаржниками подано апеляційні скарги на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 05.11.2013р., суд апеляційної інстанції вирішив об"єднати їх в одне апеляційне провадження.

Підставами для скасування оскаржуваних ухвал скаржник - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» вважає наступне:

· Між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ПАП «Агрокомплекс» укладено кредитну угоду № 10/07/043А від 17.10.2007р., на підставі якої останнім отримано 300000,00 грн. Враховуючи відсутність будь-якого руху коштів по розрахунковим рахункам ПАП «Агрокомплекс» починаючи з 22.08.2012р. у боржника перед Банком за даним кредитним договором існує непогашена кредитна заборгованість з відсотків у сумі 29 764,10 грн., значна частина якої, як зазначає скаржник, виникла під час нарахування відсотків за ставкою 40% у зв»язку з простроченням, період застосування підвищеної відсоткової ставки 40% розпочав свій перебіг з 17.10.2008р. Крім того, на думку скаржника, дані вимоги є заставними і підлягають включенню до першої черги реєстру вимог кредиторів, оскільки в забезпечення виконання зобов»язань по даній кредитній угоді було укладено договір іпотеки від 19.10.2007р.;

· Між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ПАП «Агрокомплекс» укладено кредитний договір № 09/08/014А19, на підставі якого останній отримав 192600,00 грн. Заборгованість за даним кредитним договором становить 443350,19 грн. Як зазначає скаржник, дані вимоги є непогашеними, виникли під час процедури банкрутства боржника, а відтак є поточними та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів;

· Між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ПАП «Агрокомплекс» укладено кредитний договір № 09/08/015А19, на підставі якого останній отримав 280000,00 грн. Заборгованість за кредитним договором становить 618770,72 грн. В забезпечення виконання боржником зобов»язань по даному кредитному договору укладено договір застави автотранспорту б/н, за умовами якого боржник надав в заставу трактор ХТЗ-17221 рік випуску - 2008, шасі/двигун № 80267077, об»єм двигуна 2818, державний номер - 07951ВО. Як зазначає скаржник, документи у справі не свідчать про припинення правовідносин у сторін за кредитним договором і договором застави та відсутні докази належного повернення заставного майна на підставі відповідного акту. Також скаржник зазначає, що факт зняття заставного майна з реєстраційного обліку не припиняє право власності на це майно, а документи, що свідчать саме про втрату заставного майна відсутні.

Скаржник - ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України» підставами для скасування оскаржуваної ухвали вважає те, що заявлені банком кредиторські вимоги є конкурсними, а не поточними, що підтверджується матеріалами справи, а відтак суд першої інстанції повинен був відмовити в їх задоволенні повністю.

Наводять скаржники і інші доводи, що є на їх думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 01.09.2011 року порушено провадження у справі №10/Б-5022/1335/2011 про банкрутство Приватного агропромислового підприємства "Агрокомплекс" за заявою Державного підприємства "Державний насіннєвий фонд України" в порядку ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, що діяла на момент порушення провадження.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 02 грудня 2011 року затверджено реєстр вимог кредиторів по справі №10/Б-5022/1335/2011 відносно Приватного агропромислового підприємства "Агрокомплекс", м. Зборів Тернопільської області, згідно якого включено грошові вимоги Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", м. Київ, в сумі 315596,01 грн.

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ, 04.10.2012р. звернулося до господарського суду Тернопільської області з заявою № В/1-10/Б-5022/1335/2011 від 01.10.2012 року (вх. №15874(н)) про визнання грошових вимог заставного кредитора відносно Приватного агропромислового підприємства "Агрокомплекс" в сумі 1 091 885,01 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги кредитор - ПАТ КБ "Приватбанк" посилається на кредитну угоду №10/07/043А (Кредитний договір 1) від 17.10.2007; договір про видачу траншу №10/07/043 А від 17.10.2007; договір іпотеки від 19.10.2007 року; договір застави майна №10/07/043А від 17.10.2007 року; кредитну угоду № 09/08/015А19 від 26.09.2008 року, укладених між сторонами, а також інші документи. Вважає, що правовою підставою для задоволення його вимог є приписи статей 14, 23, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013р.).

Стверджує, що загальна сума грошових вимог ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до боржника за вищезазначеними кредитними договорами становить 1 091 885,01 грн. (в тому числі: за кредитним договором №10/07/043А від 17.10.2007р. - 29764,10 грн. нарахованих відсотків, як такі, що забезпечені заставою; за кредитним договором №09/08/014А19 від 26.09.2008р. - 443350,19 грн., як поточні вимоги; за кредитним договором №09/08/015А19 від 26.09.2008р. - 618770,72 грн., з яких 350000 грн. забезпечені заставою та 268770,72 грн. поточні вимоги).

Судом встановлено, що 17.10.2007 р. між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (Кредитором) та ПАП "Агрокомплекс" (Боржником) укладено Кредитну угоду №10/07/043 А та Договір про видачу траншу №10/07/043 А, згідно якого Кредитор надав Боржнику кредит у сумі 300 000,00 (триста тисяч) грн. на поповнення оборотних засобів, а саме: купівлю паливно - мастильних матеріалів і мінеральних добрив.

В забезпечення виконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором №10/07/043 А, сторонами 19.10.2007 р. укладено Договір іпотеки № б/н, котрий нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Зборівського районного нотаріального округу Бондарчук О.І. та зареєстровано в реєстрі за №4076. За цим договором Боржник надав Кредитору в іпотеку майно, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Зборівський район, с.Мшана. Згідно п.11 Договору іпотеки вартість переданого в іпотеку майна становить 445749 грн.

Крім того, в забезпечення виконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором №10/07/043 А між банком і Петришиним Володимиром Євгеновичем (Заставодавець) 17.10.2007р. укладено Договір застави автотранспорту № б/н. Згідно п. 6 даного договору передано в заставу комбайн, Class dominator 85, рік випуску - 1980, шасі/двигун №351107050, державний номер -ТА 10540 та лековий автомобіль УАЗ 3163030, рік випуску - 2005, шасі/двигун №31820060801275, об'єм двигуна 2690, державний номер -В02214АЕ.

На підставі п.9 Договору застави вартість переданого автотранспорту в заставу визначена сторонами і складає 132 500,00 грн.

Також, в забезпечення виконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором 1 Кредитор і Петришин Володимир Євгенович (Заставодавець) 17.10.2007 р. уклали Договір застави майна №10/07/043А, згідно якого в заставу передано: машину калібрування і сортування "Forshrit petcus gigant k 503" (п. 6 даного договору). На підставі п.9 Договору вартість заставного майна складає 18000,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що у зв'язку з неналежним виконанням Боржником умов кредитної угоди № 10/07/043А та Договору про видачу траншу № 10/07/043А Кредитор - ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся в 2010 році до Зборівського районного суду Тернопільської області з позовом до ПАП "Агрокомплекс" та поручителя Петришина Володимира Євгеновича про стягнення існуючої заборгованості та звернення стягнення на заставне майно на суму боргу.

Рішенням від 23.12.2010р. позов задоволено. Додатковим рішення Зборівського районного суду від 21.03.2011р. вирішено передати в заклад ПАТ "ПриватБанк" шляхом вилучення у Петришина В.Є. належне йому на праві власності заставлене майно, а саме машина калібрування і сортування "Forshrit petcus gigant К 503"; автомобіль Dominator 85", 1980 року випуску, тип ТЗ: комбайн, а також автомобіль марки "УАЗ 3163030", 2005 року випуску, тип ТЗ: легковий універсал -В.

06 жовтня 2011 року колегією суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області розглянуто апеляційну скаргу на додаткове рішення Зборівського районного суду від 21 березня 2011 року, та апеляційним судом встановлено розмір заборгованості ПАП "Агрокомплекс" станом на 22 грудня 2010 року в сумі 54798,59 грн., з яких: 9851,60 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 5427,10 грн., простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом; 33235,17 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 6284,72 грн. - штрафу (рішення №22-ц-1239/11 від 06.10.2011р.).

Утім, досліджуючи подані кредитором розрахунки заявлених грошових вимог по договору №10/07/043 А та письмові пояснення банку №В/1-10/Б-5022/1335/2011 від 26.09.2013р. та від 16.10.2013р. з цього приводу, суд дійшов висновку про наявність розбіжностей щодо розміру заборгованості підприємства станом на 22.12.2010р., котрі зазначені в розрахунках банку в частині простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом та пені, нарахованої за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Так, згідно розрахунку банку, станом на 22.12.2010р. розмір простроченої заборгованості підприємства по процентах за користування кредитом становить 52474,61 грн., а розмір нарахованої пені складає 34484,78 грн.

Разом з тим, частиною 4 статті 35 ГПК України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

У зв'язку з наведеним, зважаючи на преюдиційність фактів, встановлених судом апеляційної інстанції під час розгляду справи №22-ц-1239/11 при розгляді даної справи, зокрема, в частині визначення розміру заборгованості Приватного агропромислового підприємства "Агрокомплекс" перед ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором №10/07/043 А від 17.10.2007р., суд підставно визнав подані кредитором розрахунки неналежним доказом в підтвердження наявної у боржника заборгованості за даним договором в заявленому розмірі.

Окрім того, розрахунки банку не підписано повноважною особою, незважаючи на вимогу суду з приводу подання підписаних розрахунків суми боргу.

Також, як вбачається з поданих суду документів, а саме: платіжних доручень №7 від 30.03.2011р., №8 від 31.05.2011р. та №1 від 03.08.2012р. на рахунок боржника №29095055122889, відкритому в Тернопільській філії ПАТ КБ "Приватбанк" надійшли грошові кошти в загальній сумі 72790,00 грн., в тому числі 47790,00 грн. - від реалізації заставного майна (Том 4, арк. справи 4, 5, 7).

У зв'язку з наведеним, беручи до уваги встановлену судом апеляційної інстанції суму боргу ПАП "Агрокомплекс" перед банком станом на 22.12.2010р. в розмірі 54798,59 грн. та враховуючи, що за період з 22.12.2010р. по 01.09.2011р. боржнику додатково нараховано 1365,98 грн. процентів за користування кредитом та 4727,74 грн. пені та з урахуванням погашення заборгованості боржника, зокрема тіла кредиту - 30 березня 2011 року, в тому числі за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставного майна, на загальну суму 72790,00 грн., суд дійшов правильного висновку, що станом на 01.10.2012 року (дату звернення до господарського суду з заявою про визнання кредитором) заборгованість позичальника за кредитним договором №10/07/043 А від 17.10.2007р., в тому числі по нарахованих відсотках, неустойці (пеня, штрафи) погашена повністю, а подані кредитором розрахунки нарахування 29764,10 грн. заборгованості за відсотками, як і письмові пояснення з цього приводу не підтверджуються документально.

- 26 вересня 2008р. між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (Кредитором) та ПАП "Агрокомплекс" (Боржником) укладено Кредитний договір №09/08/014А19, за яким Кредитор надав Боржнику кредит у сумі 192 600,00 грн. на сплату послуг реєстрації застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та на купівлю плуга оборотного "ПО-5", сівалки "СЗТ 5.4." і протравника насіння"ПК-20".

В забезпечення виконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором №09/08/014А19 Кредитор і Петришин Володимир Євгенович (Заставодавець) 06.09.2008 р. уклали Договір застави майна №09/08//014Ф19, згідно п. 6 якого Заставодавець надав Кредитору в заставу рухоме майно: плуг оборотній "ПО-5"; сівалка "СЗТ 5.4."; протравник насіння "ПК-20", загальною заставною вартістю 275000,00 грн. (п. 9 Договору).

Згідно додатку №1 до кредитного договору №09/08/014А19 від 26.09.2008 року та п. 1.3. Договору кінцевий строк погашення кредиту - до 13.09.2010р.

Банком заявлено згідно вказаного договору вимоги в сумі 413149,77 грн., що виникли станом на 01.09.2011р., з яких 192427,50 грн. заборгованість за кредитом, 159287,03 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 481,50 грн. комісії та 60953,74 грн. - нарахованої пені. Зазначено, що після порушення провадження у справі про банкрутство ПАП "Агрокомплекс" заборгованість збільшилася на 30200,42 грн. донарахованих відсотків та становить 443350,19 грн., яку кредитор просить включити до Реєстру вимог як поточну заборгованість в розумінні ст. 1 Закону про банкрутство, з посиланням на п. 7.1. кредитного договору.

Однак, дані твердження оцінюються судом критично з огляду на положення ст. 1046 Цивільного кодексу України, згідно яких обов'язок повернути суму кредитних коштів за відповідним договором виникає з моменту отримання позичальником відповідної суми кредиту.

Кінцевий строк повернення суми кредиту вказується в договорі з метою визначення моменту, коли до боржника, у разі неповернення ним кредиту, настають передбачені законом наслідки та можуть бути застосовані відповідні санкції.

Згідно ст. 1048 ЦК України, право нараховувати кредитором, а відповідно і сплачувати боржником проценти також виникає з моменту отримання кредитних коштів.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Стаття 1 Закону про банкрутство дає визначення кредитора як юридичну або фізичну особу, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Пунктом 7.1. договору, на який посилаються кредитор, встановлено строк дії кредитного договору, а не строк погашення кредитних коштів. Ці поняття не є ідентичні.

Відповідно до приписів ч. 15 ст. 11 Закону про банкрутство, після офіційного оприлюднення ухвали про порушення справи про банкрутство всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно із статтею 14 цього Закону.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2013р. в даній справі про передачу справи №10/Б-5022/1335/2011 на новий розгляд в частині кредиторських вимог ПАТ КБ "Приватбанк", а згідно ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно інформації ініціюючого кредитора в газеті "Урядовий кур'єр", м. Київ, від 04.10.2011 року № 182( 4580 ) було опубліковано оголошення про порушення справи № 10/Б-5022/1335/2011 про банкрутство приватного агропромислового підприємства "Агрокомплекс" м. Зборів вул. Куклинецька ,90 Тернопільської області , ід. код 30891987.

Частиною 2 статті 14 Закону про банкрутство встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Таким чином, враховуючи, що кредитор - ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до господарського суду з заявою про визнання кредитором №В/1-10/Б-5022/1335/2011 від 01.10.2012р. з пропуском передбаченого ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство тридцятиденного строку на звернення до суду з вимогами, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, а саме: 04.10.2012р., тобто через один рік, відтак, грошові вимоги кредитора за кредитним договором №09/08/014А19 від 26.09.2008р. в розмірі 413149,77 грн., з яких 192427,50 грн. заборгованості за кредитом, 159287,03 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками, 481,50 грн. - комісії та 60953,74 грн. - нарахованої пені згідно ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство слід вважати погашеними.

Оцінюючи подані кредитором розрахунки нарахованих за кредитним договором №09/08/014А19 від 26.09.2008р. 50% відсотків річних в сумі 30200,42 грн. за період з 02.09.2011р. по 23.12.2011р., господарський суд дійшов вірного висновку, що дані вимоги є поточними в розумінні ст. 1 Закону про банкрутство, оскільки виникли в процедурі розпорядження майном боржника, а відтак є правомірними

Однак, суд, здійснивши власний арифметичний розрахунок за заявлений кредитором період (з 02.09.2011р. по 23.12.2011р.), правомірно визнав, такими, що відповідають вимогам закону та умовам кредитного договору (п. 4.3.) та підлягають включенню до Реєстру вимог кредиторів грошові вимоги банку в сумі 29786,72 грн. нарахованих 50 процентів річних за користування кредитом.

- Також, 26 вересня 2008 р. між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (Кредитором) та ПАП "Агрокомплекс" (Боржником) укладено Кредитний договір №09/08/015А19, за яким Кредитор надав Боржнику кредит у сумі 280 000,00 (двісті вісімдесят тисяч грн., 00 коп.) грн., на сплату послуг реєстрації застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та на купівлю трактора ХТЗ-17221.

В забезпечення виконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором №09/08/015А19 сторонами 26.09.2008 р. укладено Договір застави автотранспорту № б/н, згідно якого Боржник надав Кредитору в заставу автотранспорт: трактор, ХТЗ-17221, рік випуску - 2008, шасі/двигун №80267077, об'єм двигуна 2818, державний номер - 07951ВО, заставною вартістю 350000,00 грн. (п.п. 6, 9 даного договору).

Згідно заяви кредитора №В/1-10/Б-5022/1335/2011 від 01.10.2012р. та з урахуванням додаткових пояснень, зокрема, поданих 23.11.2012р. уточнень заяви про визнання грошових вимог №В/2-10/Б-5022/1335/2011 від 01.11.2012р. та пояснень №№В/1-10/Б-5022/1335/2011 від 26.09.2013р., поданих суду 03.10.2013р., кредитор вважає, що загальна заборгованість за кредитним договором №09/08/015А19 від 26.09.2008р. становить 618770,72 грн. та складається з 275000,00 грн. заборгованості за кредитом, 262404,00 грн. - заборгованості за нарахованими процентами, 5104,05 грн. - комісія та 76262,67 грн. - нарахована пеня.

При цьому, кредитор вважає, що грошові вимоги в частині 275000,00 грн. боргу по кредиту та 75000,00 грн. по нарахованих відсотках є заставними вимогами. Просить включити їх до Реєстру вимог до першої черги погашення, решту вимог кредитор вважає поточними.

Відповідно до частини 2 п. 6 статті 14 Закону про банкрутство розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав. Згідно пп. "а" п.п.1 статті 31 Закону вимоги кредиторів, забезпечені заставою, задовольняються в першу чергу.

Отже, вимоги кредиторів, забезпечені заставою майна боржника, які за своїми ознаками (моментом виникнення) також можуть відноситися до вимог конкурсних кредиторів, вносяться окремо до реєстру вимог кредиторів незалежно від подання ними заяв із вимогами та на будь-якій стадії процедури банкрутства. Тобто, навіть після спливу встановленого Законом строку звернення із заявою про визнання кредиторами до боржника.

Відповідно до приписів статей 14,15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом "правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом. В силу положень статті 14 Закону конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону у першу чергу задовольняються вимоги забезпечені заставою, а в четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, які не забезпечені заставою, у тому числі вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.

Затверджуючи реєстр вимог кредиторів та зазначаючи в ньому відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав, суду належить встановити фактичну наявність майна (майнових прав), якими забезпечується задоволення заставних грошових вимог. А у випадку встановлення фактичної відсутності заставного майна (майнових прав) або припинення (погашення) зобов'язань, забезпечених заставою майна боржника, такі вимоги конкурсних кредиторів до боржника не можуть включатися до реєстру вимог кредиторів у першу чергу .

Як зазначалось вище, згідно п. 6 договору застави автотранспорту від 26.09.2008р. в забезпечення виконання Заставодавцем зобов'язань за кредитним договором №09/08/015А19 від 26.09.2008р. Заставодавець (боржник у справі) надав в заставу автотранспорт - трактор ХТЗ-17221, 2008 р.в., шасі/двигун 80267077, державний реєстраційний номер 07951ВО.

Судом встановлено, що вартість переданого в заставу автотранспорту згідно п. 9 договору застави складає 350000.00 грн.

Запис стосовно обтяження вказаного транспортного засобу міститься в Державному реєстрі обтяжень .

Згідно довідки № 08 від 20.02.2012 року Інспекції державного технічного нагляду Тернопільської ОДА в Зборівському районі, за ПАП "Агрокомплекс" зареєстрований лише трактор ХТЗ-17221, випуску 2008 року, заводський номер 2914, шасі/двигун 80267608, реєстраційний номер 07989 ВО. Згідно Свідоцтва про реєстрацію машини серії АБ № 582523 за ПАП "Агрокомплекс" зареєстровано саме трактор ХТЗ-17221 випуску 2008 року, з реквізитами: заводський номер 2914, шасі/двигун 80267608, реєстраційний номер 07989ВО. Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що вказаний транспортний засіб не є ідентичним предмету застави, описаному в договорі застави автотранспорту від 26.09.2008р.

На повторний запит ліквідатора, Інспекція державного технічного нагляду Тернопільської ОДА в Зборівському районі листом № 12 від 24 квітня 2012 року повідомила, що трактор ХТЗ-17221, випуску 2008 року, з реквізитами: заводський номер 2914, шасі двигун 80267608, реєстраційний номер 07989 ВО був зареєстрований за ПАП "Агрокомплекс" 23.09.2008 року, знятий з обліку 21.10.2008 року і повернутий продавцю у зв'язку з технічною несправністю. При цьому, суд констатує, що в договір застави автотранспорту від 26.09.2008 року жодних змін внесено не було ні сторонами, ні в судовому порядку.

Відповідно до положень п. 2 частини 1 статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі втрати предмета застави, якщо заставодавець не змінив предмет застави.

Положеннями частини 2 статті 144 Господарського кодексу України визначено, що право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього , якщо інше не встановлене законом .

Кредитор вважає, що за умовами п. 6 статті 14 Закону України про банкрутство достатньо факту, що вимоги кредитора забезпечені майном боржника.

Однак, дане твердження ПАТ КБ "ПриватБанк" критично оцінюється судом та не відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній зокрема у постанові від 24 листопада 2009 року № 4202-31/127 та постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2013р. в даній справі.

Так, в силу приписів статей 14,15 Закону України про банкрутство на суд покладено обов'язок встановлення фактичної наявності майна (майнових прав), якими забезпечується задоволення заставних грошових вимог, а тому суд вважає, що Трактор ХТЗ-17221, реєстраційний номер 07951 ВО, 2008 року випуску, шасі/двигун 80267077, який був переданий в заставу згідно Договору застави автотранспорту від 26.09.2008 року відсутній і це підтверджується документально.

Таким чином, з огляду на встановлену судом фактичну відсутність заставного майна (трактора ХТЗ-17221, реєстраційний номер 07951 ВО, 2008 року випуску, що належить ПАП "Агрокомплек"), грошові вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ до ПАП "Агрокомпекс", що випливають з Кредитної угоди №09/08/015А19 від 26.09.2008р. та Договору застави автотранспорту від 26.09.2008 року, які заявник відносить до вимог, що забезпечені заставою, тобто 275000.00 грн. заборгованості за кредитом та 75000,00 грн. заборгованості за нарахованими відсотками не можуть бути включені до Реєстру вимог кредиторів у першу чергу, а тому обгрунтовано відхилені судом як такі, що забезпечені заставою.

Розглядаючи грошові вимоги кредитора в частині поточних вимог згідно кредитного договору №09/08/015А19 від 26.09.2008р., враховуючи, що ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з заявою про визнання кредитором №В/1-10/Б-5022/1335/2011 від 01.10.2012р. з пропуском передбаченого ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство тридцятиденного строку на звернення до суду з вимогами, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, а саме: 04.10.2012р., відтак, грошові вимоги кредитора за кредитним договором №09/08/015А19 від 26.09.2008р. в розмірі 275000,00 грн. заборгованості за кредитом, 227803,34 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками, 3208,26 грн. - комісії та 76262,67 грн. - нарахованої пені згідно ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство вважаються погашеними.

Критично оцінено господарським судом твердження кредитора стосовно того, що строк виконання зобов'язань боржника за кредитним договором №09/08/015А19 від 26.09.2008р. настав лише 13.09.2012р. з посиланням на п. 1.3. Договору, оскільки, як зазначалося вище, ст.ст. 1046, 1048 ЦК України встановлено момент, з якого у Позичальника виникає обов'язок повернення кредиту та право у кредитора на нарахування відсотків, тобто з моменту укладення кредитного договору, тому, з урахуванням строків, визначених Законом про банкрутство, ПАТ КБ "Приватбанк" такий строк пропущено без поважних причин.

При цьому, оцінюючи подані кредитором розрахунки нарахованих за кредитним договором №09/08/015А19 від 26.09.2008р. 50% відсотків річних та комісії за неповернення кредиту за період з 02.09.2011р. по 23.12.2011р., господарський суд, вірно врахував, що дані вимоги є поточними в розумінні ст. 1 Закону про банкрутство і заявлені кредитором під час проведення ліквідаційної процедури ПАП "Агрокомплекс", а тому підлягають до задоволення.

Здійснюючи власний арифметичний розрахунок процентів річних та комісії за період з 02.09.2011р. по 23.12.2011р., суд підставно визнав правомірними, такими, що відповідають вимогам закону та умовам кредитного договору (п.п. 4.3., 4.6.) та підлягають включенню до Реєстру вимог кредиторів грошові вимоги банку в сумі 34600,66 грн. нарахованих 50 процентів річних за користування кредитом та 583,32 грн. комісії (банківської винагороди).

Крім того, при розгляді даної заяви суд першої інстанції врахував, що у справі про банкрутство спір між сторонами не вирішується по суті, а лише встановлюються грошові вимоги кредитора. Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд також врахував, що відсотки та комісія за договором є свого роду "платою за кредит", і, відповідно, не є мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, як-от: пеня чи штраф, а тому заявлені вимоги підлягають включенню до Реєстру в четверту чергу погашення.

Таким чином, як правомірні та документально підтверджені підставно включені в Реєстр вимог кредиторів відносно Приватного агропромислового підприємства "Агрокомплекс", м. Зборів Тернопільської області, грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, в сумі 64970,70 грн. з погашенням даних вимог в четверту чергу.

За таких обставин, доводи скаржників зазначені в апеляційних скаргах, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 91,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 05.11.2013р. у справі № 10/Б-5022/1335/2011 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржників.

Повний текст постанови складено « 28» січня 2014р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Мельник Г.І.

суддя Новосад Д.Ф.