ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про забезпечення позову
"29" січня 2014 р. Справа № 809/350/14
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боршовського Т.І.
за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.
представників позивача: Лейбюка Б.Б., Гарасимика Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Коломийського міжрайонного прокурора
до Коломийської районної ради
про визнання протиправними та скасування п.п. 1-9 рішення 22-ї сесії 6-го скликання №507-ХХІІ/14 від 23.01.2014 року,-
В С Т А Н О В И В:
28.01.2014 року Коломийський міжрайонний прокурор (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Коломийської районної ради (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування пунктів 1-9 рішення Коломийської районної ради 22-ї сесії 6-го скликання №507-ХХІІ/14 від 23.01.2014 року «Про суспільно-політичну ситуацію в Державі».
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 року за даним позовом відкрито провадження в адміністративній справі № 809/350/14 та призначено її до судового розгляду.
Цього ж дня позивач на підставі статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) звернувся до суду з клопотанням про забезпечення адміністративного позову, а саме: зупинити дію пунктів 1-9 рішення 22-ї сесії 6-го скликання № 507-ХХІІ/14 від 23.01.2014 року «Про суспільно-політичну ситуацію в Державі».
Клопотання про забезпечення позову мотивоване тим, що пункти 1, 2, 6, 8 рішення Коломийської районної ради № 507-ХХІІ/14 від 23.01.2014 року мають очевидні ознаки протиправності, оскільки рішення в цій частині прийняте всупереч нормам ст.ст. 6, 8, 19, 68, 140 Конституції України, ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», оскільки питання конституційного ладу, незалежності і суверенітету Держави, захисту життя та здоров'я громадян гарантується Конституцією України і не відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування. Щодо необхідності зупинення дії пунктів 3, 5, 7, 9 рішення відповідача № 507-ХХІІ/14 від 23.01.2014 року, то позивач посилається на те, що вказані пункти не відповідають законодавству України. Зокрема, прийнявши п. 3 рішення, відповідач посягає на конституційний лад держави та вийшов за межі своїх повноважень. Пункт 4 рішення, на думку позивача, суперечить Конституції та законом України, оскільки до повноважень органів місцевого самоврядування не віднесено вирішення питань щодо відповідності законів України Конституції України та ставити питання щодо їх невиконання на території району. Пункт 5 рішення ради, вважає позивач прийнятий за межами її компетенції, оскільки орган місцевого самоврядування не вправі давати оцінку діям міністерств КМ України. Приймаючи пункт 7 рішення, Коломийська районна рада, на думку позивача, вийшла за межі своїх повноважень, так як вирішила питання, які не віднесені до місцевого значення, а відповідно до ст.ст. 85, 87, 108, 109, 113 Конституції України, ст. 12 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» віднесені до повноважень загальнодержавних органів, а також ініціювати питання припинення повноважень таких органів та надавати оцінку їх діяльності. Пункт 9 рішення, вважає позивач, прийнято з порушенням Конституції України, Законів України «Про прокуратуру» «Про міліцію», «Про службу безпеки України». Також позивач зазначив про те, що оскарженим рішенням завдається шкода інтересам держави, окремим громадянам, викликано загальний суспільний інтерес, і без вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення пунктів 1-9 рішення відповідача від 23.01.2014 року, усунути його негативні наслідки буде неможливо, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали клопотання про забезпечення позову в повному обсязі з підстав, зазначених у ньому та просили його задовольнити.
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату і час проведення даного судового засідання за допомогою засобів факсимільного зв'язку.
За таких обставин, враховуючи міркування з цього представників позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду клопотання позивача за відсутності представників відповідача в судовому засіданні.
Розглянувши клопотання про забезпечення адміністративного позову, заслухавши пояснення представників позивача, суд дійшов до таких висновків.
23.01.2014 року позачерговою двадцять другою сесією Коломийської районної ради шостого демократичного скликання прийняте рішення за № 507-ХХІІ/14 «Про суспільно-політичну ситуацію в Державі».
Вказане рішення розміщене на офіційній інтернет-сторінці Коломийської районної ради.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявленого клопотання, суд зазначає, що інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 117, 118 КАС України, які встановлюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямована на дотримання норми щодо обов'язковості до виконання судових рішень, встановленої статтею 124 Конституції України та статтею 14 КАС України.
Згідно частини 1 статті 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Статтею 6 Конституції України передбачено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції України та законів України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 24 Закону України № 280/97-ВР встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Конституційний суд України у рішенні від 26 березня 2002 року № 6-рп/2002 (справа про охорону трудових прав депутатів місцевих рад) дійшов висновку, що такому конституційному змісту інституту місцевого самоврядування властиві принаймні дві найважливіші ознаки. Це - самостійність територіальної громади, органів місцевого самоврядування у вирішенні певного кола питань і те, що предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Статтею 43 вказаного Закону передбачено питання, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях.
Таким чином, органи місцевого самоврядування мають право приймати не будь-які рішення, а виключно віднесені до сфери місцевого значення, тобто такі, які пов'язані із життєдіяльністю територіальної громади в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що рішення Коломийської районної ради за № 507-ХХІІ/14 від 23.01.2014 року в частині пунктів 3, 4, 6, 7, 8 цього Рішення, має очевидні ознаки протиправності, оскільки виходить за межі компетенції районної ради як органу місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст щодо забезпечення життєдіяльності територіальних громад цього району. Запропонований позивачем спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення відповідає предмету позову (матеріально-правовій вимозі), є співрозмірним із заявленими вимогами, необхідним і достатнім для забезпечення виконання судового рішення.
Щодо клопотання в частині зупинення дії пунктів 1, 2, 5, 9 рішення Коломийської районної ради № 507-ХХІІ/14 від 23.01.2014 року, то воно в цій частині вимог не підлягає задоволенню оскільки відсутні передбачені ч. 1 ст. 117 КАС України підстави для зупинення їх дії. Зокрема, прокурором жодним чином не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам фізичних осіб, підприємствам, установам, організація чи Державі в цілому. В матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому у розгляді даної адміністративної справи, оскільки рішення в цій частині є фактично виконаними шляхом самого факту їх прийняття. Інститут забезпечення адміністративного позову дає можливість суду до прийняття постанови у справі вжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, якщо існує небезпека неспіврозмірного заподіяння шкоди інтересам позивача, або якщо внаслідок невжиття цих заходів захист прав особи стане утрудненим або неможливим. Існування такої небезпеки повинно бути доведене належними доказами. Рішення суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуаціях. Здійснення забезпечення позову, виходячи лише із доводів прокурора про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, на переконання суду, у розгляді даної справи буде мати наслідок вирішення справи по суті до постановлення остаточного рішення.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що клопотання позивача необхідно задовольнити частково шляхом зупинення дії пунктів 3, 4, 6, 7, 8 рішення Коломийської районної ради № 507-ХХІІ/14 від 23.01.2014 року. В задоволенні клопотання в частині решти його вимог належить відмовити.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 117, 118, 158- 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
Клопотання про забезпечення адміністративного позову задовольнити частково.
Зупинити дію пунктів 3, 4, 6, 7, 8 рішення Коломийської районної ради 22-ї сесії 6-го скликання №507-ХХІІ/14 від 23.01.2014 року «Про суспільно-політичну ситуацію в Державі».
В задоволенні клопотання в частині решти вимог відмовити.
Копію цієї ухвали невідкладно надіслати на адресу сторін.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Боршовський Т.І.