ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про забезпечення позову
"29" січня 2014 р. Справа № 809/356/14
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боршовського Т.І.
за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.
представників позивача: Верешка М.І., Ворох А.В.
представника відповідача: Федорціва С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Заступника прокурора Івано-Франківської області
до Івано-Франківської обласної ради
про визнання протиправним та скасування рішення позачергової 26-ї сесії 6-го скликання Івано-Франківської обласної ради № 1171-26/2014 від 25.01.2014 року,-
В С Т А Н О В И В:
28.01.2014 року заступник прокурора Івано-Франківської області (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської обласної ради (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Івано-Франківської обласної ради від 25.01.2014 року за №1171-26/2014 «Про визнання Народної Ради України як колегіального органу, уповноваженого представляти інтереси народу України».
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 року за даним позовом відкрито провадження в адміністративній справі № 809/357/14 та призначено її до судового розгляду.
Цього ж дня позивач на підставі статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) звернувся до суду з клопотанням про забезпечення адміністративного позову шляхом: заборонити голові Івано-Франківської обласної ради, його заступникам підписувати рішення Івано-Франківської обласної ради № 1171-26/2014 від 25.01.2014 року; заборонити голові Івано-Франківської обласної ради, службовим особам вчиняти дії щодо оформлення та оприлюднення рішення Івано-Франківської обласної ради № 1171-26/2014 від 25.01.2014 року; зупинити рішення Івано-Франківської обласної ради № 1171-26/2014 від 25.01.2014 року.
Клопотання про забезпечення позову мотивоване тим, що рішення Івано-Франківської обласної ради від 25.01.2014 року за № 1171-26/2014 «Про визнання Народної Ради України як колегіального органу, уповноваженого представляти інтереси народу України» має очевидні ознаки протиправності, оскільки прийняте всупереч нормам ст.ст. 6, 8, 19, 68, 140 Конституції України. Також позивач посилається на те, що потреба зупинити дії оскарженого рішення відповідача ґрунтується на тому, що існує небезпека заподіяння шкоди інтересам Держави, оскільки рішення може викликати суспільний резонанс, підірвати авторитет органів місцевого самоврядування та влади в цілому.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали клопотання про забезпечення позову в повному обсязі з підстав, зазначених у ньому та просили його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання про забезпечення позову, посилаючись на те, що воно подано передчасно, є безпідставним та необґрунтованим відповідно до вимог частини 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши клопотання про забезпечення адміністративного позову, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до таких висновків.
25.01.2014 року позачерговою двадцять шостою сесією Івано-Франківської обласної ради шостого демократичного скликання прийняте рішення за №1171-26/2014 «Про визнання Народної Ради України як колегіального органу, уповноваженого представляти інтереси народу України».
Вказане рішення розміщене на офіційній інтернет-сторінці обласної ради та викладене в наступній редакцій:
1. Визнати Народну раду України органом, уповноваженим представляти інтереси народу України, повноваження на створення якого надані рішенням Всенародних зборів громадян, які відбулися 19 січня 2014 року на майдані Незалежності у місті Києві.
2. Визнати Народну раду Івано-Франківської області органом, уповноваженим представляти інтереси територіальних громад Івано-Франківської області.
3. Рекомендувати сільським, селищним, районним, міським радам Івано-Франківської області невідкладно скликати позачергові сесії відповідних рад для розгляду та вирішення питання щодо визнання Народної ради України колегіальним органом, уповноваженим представляти інтереси народу територіальних громад Івано-Франківської області.
4. Звернутись до Ради Європи, Європейського союзу, ОБСЄ та міжнародного співтовариства з проханням допомогти Українському народові зберегти демократичний устрій і не допустити остаточного встановлення в Україні диктатури та узурпації влади Президентом України.
5. Встановити, що на території Івано-Франківської області не можуть проводитись заходи за участі особового складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, інших правоохоронних органів з використанням спеціальних засобів, зброї та військової техніки, спрямовані на обмеження прав громадян на проведення мирних зібрань.
6. Контроль за виконанням рішення покласти на голову Івано-Франківської обласної ради В.Скрипничука.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявленого клопотання, суд зазначає, що інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 117, 118 КАС України, які встановлюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямована на дотримання норми щодо обов'язковості до виконання судових рішень, встановленої статтею 124 Конституції України та статтею 14 КАС України.
Згідно частини 1 статті 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Статтею 6 Конституції України передбачено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції України та законів України. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст є обласні ради. Повноваження територіальної громади та органів місцевого самоврядування передбачені нормами статей 143 та 144 Конституції України.
В преамбулі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» за № 280/97-ВР, зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до частин 2-4 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.
Частиною 3 статті 24 Закону України № 280/97-ВР встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Конституційний суд України у рішенні від 26 березня 2002 року № 6-рп/2002 (справа про охорону трудових прав депутатів місцевих рад) дійшов висновку, що такому конституційному змісту інституту місцевого самоврядування властиві принаймні дві найважливіші ознаки. Це - самостійність територіальної громади, органів місцевого самоврядування у вирішенні певного кола питань і те, що предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Таким чином, згідно з Конституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання Івано-Франківської обласної ради належить вирішення питань виключно місцевого значення, які пов'язані з життєдіяльністю територіальної громади Івано-Франківської області.
Статтею 43 вказаного Закону передбачено питання, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях.
Частиною 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
З аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що у переліку питань, які належать до виключної компетенції відповідача та які вирішуються на пленарних засіданнях районних, обласних рад відсутні питання, які вирішено на пленарному засіданні Івано-Франківської обласної раді шляхом прийняття рішення за №1171-26/2014 від 25.01.2014 року. Спірне рішення містить очевидні ознаки протиправності, оскільки виходить за межі компетенції обласної ради як органу місцевого самоврядування. При цьому, без вжиття заходів забезпечення позову, усунути негативні наслідки може буде неможливо або для цього потрібно буде докласти значних зусиль та витрат, оскільки виконання цього рішення ради може потягнути витрати додаткових коштів як з місцевого бюджету області, так і місцевих бюджетів територіальних громад області.
Запропонований позивачем спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення відповідає предмету позову (матеріально-правовій вимозі), є співрозмірним із заявленими вимогами, необхідним і достатнім для забезпечення виконання судового рішення.
Таким чином, доводи позивача про те, що рішення Івано-Франківської обласної ради № 1171-26/2014 від 25.01.2014 року має очевидні ознаки протиправності є обґрунтованими. При цьому, суд не дає оцінку самому рішенню та його відповідності нормам закону, оскільки це буде зроблено в судовому засіданні при розгляді справи по суті.
Щодо клопотання в частині вимог про заборону голові Івано-Франківської обласної ради, його заступникам підписувати рішення Івано-Франківської обласної ради № 1171-26/2014 від 25.01.2014 року, а також заборони голові Івано-Франківської обласної ради, службовим особам вчиняти дії щодо його оформлення та оприлюднення, то воно в цій частині не підлягає до задоволення, оскільки як встановлено судом з пояснень представника відповідача, інформації, розміщеної на офіційній інтернет-сторінці Івано-Франківської обласної ради, рішення Івано-Франківської обласної ради № 1171-26/2014 від 25.01.2014 року підписане головою Ради та повний текст вказаного рішення оприлюднено на вказаній офіційній інтернет-сторінці Івано-Франківської обласної ради.
У відповідності до частини 3 статті 117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.
Таким чином, враховуючи наведені норми Закону та встановлені в судовому засіданні фактичні обставини, які обґрунтовують клопотання про забезпечення адміністративного позову в даній справі, суд дійшов висновку про те, що клопотання позивача необхідно задовольнити частково шляхом зупинення дії рішення Івано-Франківської обласної ради від 25.01.2014 року за № 1171-26/2014 «Про визнання Народної Ради України як колегіального органу, уповноваженого представляти інтереси народу України». В задоволенні клопотання в частині решти його вимог належить відмовити.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 117, 118, 158- 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
Клопотання про забезпечення адміністративного позову задовольнити частково.
Зупинити дію рішення Івано-Франківської обласної ради від 25.01.2014 року за № 1171-26/2014 «Про визнання Народної Ради України як колегіального органу, уповноваженого представляти інтереси народу України».
В задоволенні клопотання в частині решти вимог відмовити.
Копію цієї ухвали невідкладно надіслати на адресу сторін.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Боршовський Т.І.