ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2014 р. Справа № 804/14399/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Шабанова Д.В.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Книжник Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_3 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Ф» від 07.02.2013р. №0000661701, яким позивачу було нараховано грошове зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб за 2013 рік у сумі 212195,62грн.
В обґрунтування пред'явленого позову зазначалося, що дійсно у 2006 році позивачем, як орендарем, було укладено з Дніпропетровською міською радою, як орендодавцем, договір оренди землі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Означена земельна ділянка була передана в оренду по фактичному розміщенню виробничих будівель та споруд. Проте 02.10.2009р. на підставі договору дарування позивач, як дарувальник, передала у власність ОСОБА_4, як обдарованому, будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 і розташовані на земельній ділянці, що знаходиться в користуванні ОСОБА_3 відповідно до вищеозначеного договору оренди землі. 17.11.2009р. КП «Дніпропетровським МБТІ» ДОР за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на вказані будівлі та споруди. У зв'язку із цим та на підставі заяви ОСОБА_3 від 08.09.2009р. про розірвання договору оренди землі рішенням Дніпропетровської міської ради №252/11 від 18.05.2011р. земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, була вилучена у позивача та зарахована до земель міста, договір оренди землі від 30.01.2006р. визнано таким, що втратив чинність, а право ОСОБА_3 на землю - таким, що припинилося. Зважаючи на те, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку відповідно до п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України є саме договір оренди такої земельної ділянки, а укладений між позивачем та Дніпропетровською міською радою договір оренди землі від 30.01.2006р. визнано таким, що втратив чинність ще у 2011 році, відповідач не мав підстав для нарахування позивачу грошового зобов'язання з орендної плати за землю за 2013 рік.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав пред'явлений позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.
Відповідач пред'явлений позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем з дотриманням приписів ст.ст.285-288 Податкового кодексу України, а також з урахуванням положень ст.ст.7,31,34 Закону України «Про оренду землі», з аналізу яких вбачається, що у випадку відчуження орендарями земель державної і комунальної власності права власності на житлові будинки, будівлі або споруди, розміщені на орендованих земельних ділянках, але не повернення при цьому орендодавцю у встановленому порядку зазначених земельних ділянок, такі орендарі є платниками орендної плати за землю до бюджету на підставі укладених договорів оренди землі до моменту втрати ними чинності. Тобто ОСОБА_3 повинна сплачувати орендну плату за землю з фізичних осіб згідно даних державного земельного кадастру до внесення змін до документації із землеустрою та дати реєстрації договору оренди земельної ділянки.
Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30 січня 2006 року між ОСОБА_3 та Дніпропетровською міською радою було укладено договір оренди землі, відповідно до якого Дніпропетровська міська рада, як орендодавець, передає, а ОСОБА_3, як орендар, приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:112:0064. Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) й.й0.5 (інша промисловість). Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 30.11.2005р. №257/31 (а.с.12-15).
Згідно п.2.1-п.2.3 цього Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,1146га. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору становить 2702484,20грн.
Відповідно до п.3.1 Договору його було укладено на п'ятнадцять років.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
При цьому відповідно до п.12.3-п.12.12.5 Договору його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; смерті фізичної особи - орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Означений договір оренди землі від 30.01.2006р. було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий №550, та зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 13.03.2006р. за №0406104257.
Судом також встановлено, що 05 грудня 2008 року між ОСОБА_3 та Дніпропетровською міською радою було укладено додатковий договір до договору оренди землі від 30.01.2006р., яким було викладено в новій редакції п.2.3 Договору від 30.01.2006р. та встановлено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього додаткового договору становить 5797932,05грн. Також означеним додатковим договором було викладено в новій редакції Розділ 4 «Орендна плата» Договору від 30.01.2006р. та п.5.2 цього договору (а.с.16-17).
Вказаний додатковий договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий №7879, та зареєстрований в Державному реєстрі земель 04.02.2009р. за №040910400118.
З матеріалів справи вбачається, що 02 жовтня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування, згідно якого ОСОБА_3, як дарувальник, передала у власність ОСОБА_4, як обдарованому, безоплатно будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18-19,20).
Означений договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстровий №2726, запис про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів за №3644942.
Згідно п.2 Договору дарування від 02.10.2009р. майно, що передається обдарованому, розташоване на земельній ділянці площею 1,1146га, яка знаходиться в користуванні дарувальника (ОСОБА_3) згідно Договору оренди землі, посвідченого 30.01.2006р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий №550, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 13.03.2006р. за №0406104257.
При цьому з розпорядження Дніпропетровського міського голови від 16.01.2006р. №13р «Про присвоєння адреси будівлям та спорудам по АДРЕСА_1» вбачається, що відповідно до листа гр. ОСОБА_3 від 01.12.2005р. вх. №13/8762 цим розпорядженням було присвоїно будівлям та спорудам по АДРЕСА_1 (а.с.42).
17 листопада 2009 року право власності на будівлі та споруди, розміщені за адресою: АДРЕСА_1, було зареєстроване КП «Дніпропетровське МБТІ» ДОР в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 (а.с.19зв.)
Судом встановлено, що 08 вересня 2009 року ОСОБА_3 звернулася до Дніпропетровської міської ради з заявою про розірвання договору оренди землі від 30.01.2006р. щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку із повним відчуженням будівель і споруд, що знаходяться на цій ділянці (а.с.21).
Рішенням Дніпропетровської міської ради VI скликання №252/11 від 18.05.2011р. земельна ділянка площею 1,1146 га (кадастровий номер 1210100000:02:112:0064), розташована по АДРЕСА_1, була вилучена у ОСОБА_3 та зарахована до земель міста, рішення Дніпропетровської міської ради від 30.11.2005р. №257/31 «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду гр. ОСОБА_3 по фактичному розміщенню виробничих будівель та споруд» і договір оренди землі від 30.01.2006 року, номер державної реєстрації 040610400257, визнано такими, що втратили чинність, а право громадянки ОСОБА_3 на землю - таким, що припинилось (а.с.22).
Крім того п.4-п.5 рішення Дніпропетровської міської ради VI скликання №252/11 від 18.05.2011р. визначено, що організація виконання робіт з внесення необхідних змін до земельно-кадастрової документації в установленому чинним законодавством порядку доручається відповідним установам. Контроль за виконанням цього рішення покладається на постійну комісію міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин (Стародуб Н.В.) і на виконавчий комітет міської ради.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2012р. ОСОБА_4 звернувся до Дніпропетровської міської ради з заявою про надання йому у користування земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на якій знаходяться придбані ним будівлі (а.с.23).
Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, станом на теперішній час жодного рішення по вказаній заяві ОСОБА_4 Дніпропетровською міською радою прийнято не було.
Судом встановлено, що 21.03.2013р. ОСОБА_3 було отримано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Ф» від 07 лютого 2013 року №0000661701, яким позивачу було нараховано до сплати грошове зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб у сумі 212195,62грн. (а.с.10-11).
Як вбачається з розрахунку орендної плати до цього податкового повідомлення-рішення, орендна плата була нарахована позивачу до сплати за 2013 рік, що відповідачем не заперечується і про що також вказано в його письмових запереченнях на позов (а.с.53).
При цьому умови та порядок нарахування орендної плати визначено приписами ст.288 Податкового кодексу України, п.288.1 якої встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Відповідно до п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Згідно п.288.2-п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Разом з тим ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» (цією частиною статтю 7 доповнено згідно із Законом №1702-VІ від 05.11.2009р.) передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Наведена норма Закону України «Про оренду землі» кореспондується з приписами п. «е» ч.1 ст.141 Земельного кодексу України, яким також передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Крім того відповідно до п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Зважаючи на те, що договір оренди землі від 30.01.2006р., на підставі якого ОСОБА_3 здійснювала користування орендованою земельною ділянкою, припинено у 2011 році, земельна ділянка у позивача вилучена та зарахована до земель міста, а право ОСОБА_3 на цю земельну ділянку визнано таким, що припинилося, а також зважаючи на те, що право власності на будівлі та споруди, що розташовані на цій земельній ділянці, зареєстроване за ОСОБА_4 ще у 2009 році, у відповідача, з урахуванням приписів ст.ст.287,288 Податкового кодексу України, не було підстав для нарахування ОСОБА_3 грошового зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб у 2013 році.
Таким чином оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 424 грн. 39 коп., що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи (а.с.2), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 424 грн. 39 коп.
Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Ф» від 07 лютого 2013 року №0000661701.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 424 грн. 39 коп. (чотириста двадцять чотири гривні тридцять дев'ять копійок).
Повний текст постанови виготовлено 29 січня 2014 року.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.М. Турова