ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2006 р.

Справа № 17/317

за позовом  ВАТ "Прикарпаттяобленерго", м.Івано-Франківськ в особі Надвірнянського РЕМ  І.Франка,49,Надвірна,78400

до відповідача  ТзОВ "Надвірнянський завод молочних продуктів"  вул. Визволення,1, м.Надвірна,  Івано-Франківської області,78400

про майнові спори (стягнення коштів)

 Cуддя  Неверовська Лариса Миронівна   

При секретарі   Нестеренко Андрій Володимирович

Представники:

Від позивача:  Марцінковська О.І. - юрист, (довіреність №694  від 23.03.2006 року ).

Від відповідача:  Мегедин Р.Р. - юрист, (довіреність №2  від 13.11.2006 року ).

СУТЬ СПОРУ: подано позов про стягнення 14341 грн. 91 коп. додаткового нарахування за перевищення граничних величин електроспоживання за січень 2004 року.

                    Позивач позов підтримав.

                    Відповідач проти позову заперечив посилаючись на те, що позивачем не враховано оплату за спожиту електроенергію проведену 30.01.2004 р. платіжним дорученням №56, невідкориговано граничну величину споживання електроенергії до рівня фактично оплаченої за січень 2004 р., в зв"язку з чим відповідач вважає застосування додаткового нарахування в сумі позову необгрунтованим.

                    Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

                    Між сторонами у даній справі був укладений договір на постачання електричною енергією №12 від 14.07.2000 р.(в редакції із змінами внесеними угодою від 28.09.2001 р. та додатком від 04.11.2002 р. до договору), який діяв до 23.03.2004 р. (23.03.2004 р. сторонами укладено договір постачання електричною енергією №12 в новій редакції).

          Укладаючи договір від №12 від 14.07.2000 р. на постачання електричної енергії, сторони обумовили, що, крім цього договору, їх відносини регулюються чинним законодавством України (п.1.3).

          Таким законодавством, що регулює відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням електричної енергії є Закон України “Про електроенергетику”, Порядок постачання електричної енергії споживачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 475 від 09.04.2002р., Правила користування електричною енергією затверджені постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996р.

          Вищевказаними підзаконними актами запроваджено регулювання постачання електричної енергії шляхом встановлення граничних величин її споживання і передбачено, що граничні величини споживання та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором; повідомлення про ці величини є невід’ємною частиною договору.

          За підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання (п.11 Порядку) і відповідно до п. 5.3 Правил користування електричною енергією є договірною.

          Відповідно до пункту 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, у разі перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії та потужності, споживачі несуть відповідальність, що визначена згідно з частинами п’ятою та шостою статті 26 Закону України “Про електроенергетику”.

          Як вбачається з матеріалів справи,  позивач направив повідомлення №3949 від 29.12.2003 р. про встановлення відповідачу граничну величину по споживанню електроенергії в січні 2004 р. в обсязі 6346 кВт/год.  

          Відповідачем в січні 2004 р. спожито 19999 кВт/год. Оплата електроенергії за січень 2004 р. здійснювалася наступним чином: попередня оплата в сумі 2000 грн. -  вартість електроенергії 6346 кВт/год, що підтверджується позивачем в уточненні до позовної заяви  та не заперечується відповідачем; остаточний розрахунок за всю спожиту в січні 2004 р. електроенергію проведено 30.01.2004 р. платіжним дорученням №56.

                    При проведенні 13.02.2004 р. коригування за підсумками розрахункового періоду позивачем не враховано, що додатком  від 04.11.2002 р. до договору №12 від 14.07.2000 р. встановлено розрахунковий період (розрахунковий місяць) з 29 числа по 30 число місяця. Отже, відповідачем оплата за спожиту в січні 2004 р. електроенергію проведена протягом розрахункового періоду.

          Згідно з пунктом 1.2 Правил користування електричної енергії, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 N 28, розрахунковий період - період часу, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності, та здійснюються відповідні розрахунки. Початок та тривалість розрахункового періоду для розрахунку плати за спожиту електроенергію визначаються у договорі (пункт 7.7 Правил).

          Відповідно до п.5.3   Правил користування електричної енергії за   підсумками   розрахункового   періоду   договірна (гранична) величина споживання електричної енергії коригується постачальником електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії. Аналогічна норма встановлена п.11 Порядку постачання електричної енергії споживачам

          Таким чином,   якщо   споживач   протягом   місяця  перевищує встановлені на початку місяця граничні величини і до закінчення розрахункового періоду здійснить відповідні додаткові платежі, граничні величини коригуються йому в сторону збільшення. Якщо споживач протягом місяця не перевищив встановлених на початку місяця величин, але не здійснив в повному обсязі оплату спожитої електричної енергії, граничні величини на цей місяць зменшуються йому до рівня здійсненої оплати. Враховуючи ту обставину, що відповідач до закінчення розрахункового періоду оплатив всю спожиту за січень електроенергію позивач повинен був провести коригування граничних величин електроспоживання відповідачу в сторону збільшення.

                    За наведених обставин, правові підстави для застосування до відповідача відповідальності за перевищення граничних (договірних) величин споживання електричної енергії у вигляді додаткового нарахування відсутні, а отже у позові слід відмовити.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня  підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

 Суддя                                                            Неверовська Лариса Миронівна

                                                            рішення підписане 27.12.06

Виготовлено в АС "Діловодство суду"