ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року Справа № 14/906/8-Б/13-Г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого),

Катеринчук Л.Й. (доповідача),

Куровського С.В.

розглянувши касаційну скаргуУправління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області

на постанову та ухвалуРівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року господарського суду Житомирської області від 03.10.2013 року

у справі господарського суду№ 14/906/8-Б/13-Г Житомирської області

за заявоюУправління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива"

про визнання банкрутом

ліквідаторЧерниш О.М.

за відсутності явки у судове засідання представників учасників провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

у провадженні господарського суду Житомирської області знаходиться справа №14/906/8-Б/13-Г про визнання банкрутом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" (далі - боржника) порушена за заявою Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області (далі - ініціюючого кредитора) ухвалою суду від 03.01.2013 року за спеціальною процедурою, регламентованою статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі) (далі - Закону) (том 1, а.с. 1 - 2).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду від 21.03.2013 року строком на 12 місяців - до 21.03.2014 року. Також зазначеною постановою призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Черниша О.М., якого зобов'язано здійснити офіційну публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури та покладено обов'язки, передбачені статтею 25 Закону (в зазначеній редакції) (том 2, а.с. 120 - 122).

Оголошення про відкриття ліквідаційної процедури боржника опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" №97 (4983) від 01.06.2013 року (том 2, а.с. 144).

06.06.2013 року до господарського суду надійшла заява за вих. №2956/03 від 03.06.2013 року Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області (далі - Управління ПФУ) про визнання кредитором боржника на суму 1 045, 80 грн., що становить заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених згідно статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з січня по червень 2013 року, а саме, з врахуванням розрахунку суми заборгованості (вих. №5018/06 від 27.09.2013 року), в період з січня по лютий 2013 року на суму 378, 56 грн., за березень 2013 року на суму 144, 34 грн. та в період з квітня по червень 2013 року на суму 522, 90 грн. (том 2, а.с. 148 - 158, 218 - 225).

30.08.2013 року до господарського суду Управлінням ПФУ подано заяву за вих. №4414/06 від 27.08.2013 року про визнання кредитором боржника на суму 348, 60 грн., що становить заборгованість боржника з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених особам з числа колишніх працівників підприємства боржника згідно статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в період з липня по серпень 2013 року (том 2, а.с. 202 - 209).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 03.10.2013 року (Костриця О.О.) визнано вимоги Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області на суму 522, 90 грн. основного боргу (четверта черга), в решті вимог відмовлено, зобов'язано боржника сплатити в дохід Державного бюджету України судовий збір на суму 573, 50 грн. за подання Управлінням ПФУ заяви з кредиторськими вимогами (перша черга), відмовлено у задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області за вих. №4414/06 від 27.08.2013 року про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 348, 60 грн. (том 2, а.с. 249 - 253).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою в частині відмови у визнанні кредитором боржника, Управління ПФУ звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 03.10.2013 року в частині відмови у задоволенні заяв Управління ПФУ за вих. №2956/03 від 03.06.2013 року та за вих. №4414/06 від 27.08.2013 року про визнання кредиторських вимог до боржника відповідно на суму 522, 90 грн. та на суму 348, 60 грн., ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги УПФУ, мотивуючи тим, що законодавством України про пенсійне страхування припинення нарахування боржнику заборгованості на виплату та доставку пенсій, призначених особам з числа колишніх працівників підприємства-боржника на пільгових умовах, не пов'язується з моментом відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство такого підприємства.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Бригинець Л.М., суддів: Демидюк О.О., Крейбух О.Г.) апеляційну скаргу Управління ПФУ залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Житомирської області від 03.10.2013 року у даній справі - без змін (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Житомирської області від 03.10.2013 року у справі №14/906/8-Б/13-Г, а.с. 74 - 78).

Не погоджуючись з винесеною постановою, Управління ПФУ звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 18.11.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 03.10.2013 року, прийняти нове рішення про визнання спірних кредиторських вимог Управління ПФУ до боржника, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 23 Закону (в зазначеній редакції), статті 2 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пунктів 6.1., 6.8. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного Фонду України №21-1 від 19.12.2003 року.

Скаржник зазначив про те, що органи Пенсійного фонду України вправі заявляти грошові вимоги про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в ході провадження у справі про банкрутство впродовж ліквідаційної процедури боржника, яка проводитися відповідно до статті 23 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції), та до державної реєстрації його припинення як юридичної особи та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 18.11.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 03.10.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону (в зазначеній редакції), кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону (в зазначеній редакції), з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Частиною 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій зазначеним категоріям осіб, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, чинним законодавством України Пенсійному фонду України та його територіальним управлінням, як органам, наділеним владними повноваженнями в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, делеговано повноваження з виплати пільгових пенсій, які в майбутньому здійснюватимуться згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту 6.8. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного Фонду України №21-1 від 19.12.2003 року, підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (1058-15), сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Отже, органи Пенсійного фонду України вправі заявляти грошові вимоги про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в ході провадження у справі про банкрутство протягом ліквідаційної процедури боржника, яка проводиться відповідно до статті 23 Закону (в зазначеній редакції), та до державної реєстрації його припинення як юридичної особи та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оскільки ці грошові вимоги виникають з поточних зобов'язань боржника з відшкодування фактичних витрат на виплату пільгових пенсій, які мали місце в ході ліквідаційної процедури.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 року у справі №21-103а11 та від 21.02.2012 року у справі №21-19а12, Постанові ВГСУ від 28.02.2013 року у справі №18-14-08/466.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до поданих Управлінням ПФУ розрахунків, після визнання боржника банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури постановою суду від 21.03.2013 року у боржника виникла заборгованість перед Управлінням ПФУ з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам з числа колишніх працівників підприємства-боржника, що за період з січня по лютий 2013 року становить 378, 56 грн., за березень 2013 року - 144, 34 грн., квітень - червень 2013 року - 522, 90 грн., а також за період з липня по серпень 2013 року - 348, 60 грн. та підтверджена розрахунками, доданими Управлінням ПФУ до заяв з грошовими вимогами до боржника (том 2, а.с. 148-158, 218-225, 202-209).

Розглянувши заяву Управління ПФУ за вих. №2956/03 від 03.06.2013 року про визнання кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 1 045, 80 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, зокрема, визнання та включення до реєстру вимог кредиторів 522, 90 грн. заборгованості боржника з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, нарахованих з січня по березень 2013 року включно.

Відмова суду першої інстанції у визнанні поточними грошових вимог Управління ПФУ, що становлять фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам з числа працівників підприємства-боржника, на суму 522, 90 грн., які виникли в період з квітня по червень 2013 року, та на суму 348, 60 грн., що нараховані в період з липня по серпень 2013 року, обґрунтована тим, що зазначені грошові вимоги не мають характеру поточних, оскільки виникли після введення ліквідаційної процедури щодо боржника постановою суду від 21.03.2013 року.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, повністю погодився з висновками суду першої інстанції щодо розгляду поточних грошових вимог Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області до боржника та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 03.10.2013 року.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів боржника грошових вимог Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 522, 90 грн., нарахованих в період з квітня по червень 2013 року, та в розмірі 348, 60 грн., нарахованих в період з липня по серпень 2013 року, вважає їх передчасними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного Фонду України №21-1 від 19.12.2003 року, відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, які, відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сплачується підприємствами та організаціями з коштів, призначених на оплату праці.

При цьому, законодавством України про пенсійне страхування припинення нарахування заборгованості на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, не пов'язується з моментом відкриття ліквідаційної процедури щодо підприємства-боржника.

Отже, оскільки дана справа про банкрутство порушена за Законом про банкрутство в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-УІ від 22.12.2011року, провадження у даній справі здійснювалось згідно закону про банкрутство у старій редакції, то положення законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є спеціальними щодо норм Закону про банкрутство при визначенні порядку нарахування підприємством-боржником заборгованості з фактичних витрат органів Пенсійного фонду України на доставку та виплату пенсій, призначених на пільгових умовах, та повинні застосовуватися переважно.

Відтак, в межах ліквідаційної процедури органи пенсійного фонду вправі заявляти грошові вимоги по зобов'язаннях з відшкодування фактичних витрат на доставку та виплату пільгових пенсій , які відповідно до статті 23 Закону про банкрутство розглядаються ліквідатором та включаються до реєстру грошових вимог боржника, як вимоги, заявлені в ліквідаційній процедурі.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів боржника грошових вимог Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 522, 90 грн., нарахованих в період з квітня по червень 2013 року, та в розмірі 348, 60 грн., нарахованих в період з липня по серпень 2013 року, є передчасними, тому оскаржувані судові рішення в цій частині необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

При новому розгляді спірних грошових вимог Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області суду першої інстанції належить з урахуванням зазначених положень законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та законодавства про банкрутство дослідити обґрунтованість розрахунку заборгованості з фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам з числа колишніх працівників боржника, здійсненого Управлінням ПФУ за період з квітня по серпень 2013 року, та з огляду на встановлене дійти висновку про наявність чи відсутність правових підстав для визнання та включення зазначених грошових вимог до реєстру вимог кредиторів з визначенням черговості їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року та ухвалу господарського суду Житомирської області від 03.10.2013 року в частині відмови у задоволенні заяв Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області за вих. №2956/03 від 03.06.2013 року про визнання кредитором боржника на суму 522, 90 грн. та за вих. №4414/06 від 27.08.2013 року про визнання кредитором боржника на суму 348, 60 грн. у справі 14/906/8-Б/13-Г скасувати.

Справу №14/906/8-Б/13-Г направити в цій частині на новий розгляд до господарського суду Житомирської області в іншому складі суду.

В решті Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року та ухвалу господарського суду Житомирської області від 03.10.2013 року у справі №14/906/8-Б/13-Г залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський