20.01.2014
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц/797/2984/2013р. Головуючий у першій
інстанції Кукурекін К.В.
Доповідач у апеляційній
Категорія 27 інстанції Володіна Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Володіної Л.В.,
суддів - Андрейченко А.А., Лівінського С.В.,
секретар - Мазнєв Ю.М.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 15.10.2013 р., -
В С Т А Н О В И Л А:
В травні 2013 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до відповідача, уточнивши позовні вимоги, просив в рахунок погашення заборгованості в сумі 79930 грн. за договором позики від 30.04.2009 р., укладеного між сторонами по справі, звернути стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить відповідачу шляхом проведення прилюдних торгів; також просив виселити ОСОБА_5 та інших осіб, які зареєстровані та проживають в квартирі, яка є предметом договору іпотеки від 30.04.2009 р.; в рахунок відшкодування судових витрат просив стягнути з відповідача 4414 грн. Свої вимоги мотивував тим, що відповідач зобов'язання за договором позики не виконує, повернути суму боргу відмовляється.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 15 жовтня 2013 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за договором позики від 30.04.2009 р. в розмірі 10000 доларів США звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1; ОСОБА_5 виселена з зазначеної квартири зі зняттям з реєстраційного обліку; в рахунок відшкодування судових витрат з відповідача на користь позивача стягнуто 4414 грн.
Не погодившись з рішеннями суду, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішень суду, як ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд вважав доведеними, невідповідності висновків суду обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, просить ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час і місце судового засідання сповіщена належним чином, надана до суду заяву з проханням відкласти розгляд справи в зв'язку з хворобою, до заяви додала копію довідки КЗ „Міська лікарня № 2" з рекомендацію госпіталізації. В зв'язку з тим, що відповідачем не надано доказів того, що вона за станом здоров'я не може приймати участь в судовому засіданні 20.01.2014 р., колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності ОСОБА_5
Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, поданої у строки встановлені ст.294 ЦПК України, та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, якій просив апеляційну скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходів з його доведеності.
З такими висновками погоджується колегія суддів.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 30.04.2009 р. укладений договір позики, на підставі якого ОСОБА_5 позичила у позивача 12000 доларів США, які зобов'язалась повернути до 30.10.2009 р. (а.с. 4).
З ціллю забезпечення виконання зобов'язань за договором позики 30.04.2009 р. між сторонами по справі укладений договір іпотеки, на підставі якого квартира АДРЕСА_2 передана в іпотеку (а.с. 5).
Відповідно п. 5.2 договору у разі часткового виконання зобов'язання іпотека зберігається у повному обсязі (а.с. 5 зворот).
ОСОБА_5 зобов'язання за договором позики не виконала, повернула на користь ОСОБА_4 лише 2000 доларів США (встановлено рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 11.04.2013 р. (а.с. 9-10)), таким чином сума боргу складає 10000 доларів США.
Відповідно до ч.2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України „Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, якою передбачено право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором позики в сумі 10000 доларів США.
Відповідно до ч.2 ст.39, ч.1 ст.40 Закону України „Про іпотеку", ст.109 ЖК України суд обґрунтовано задовольнив позов в частині виселення відповідача з квартири, яка є предметом іпотеки, а також відповідно до ч.1 ст.7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України" про зняття відповідача з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.
Вимога про виселення з приміщення була висунута позивачем одночасно з повідомленням про звернення стягнення (а.с. 6-7), однак ці вимоги відповідачем були залишені без задоволення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про звернення позивачем до суду з вимогами в межах строку позовної давності.
Стосовно строку позовної давності колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст.264 ЦК україни перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
З матеріалів справи вбачається, що у 2011 році ОСОБА_4 звертався з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на предмет іпотеки. Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя 29 травня 2012 р., яке набрало законної сили 11.04.2013 р., в задоволенні позову відмовлено в зв'язку з неспівмірністю суми заборгованості за договором позики від 30.04.2009 р. з вартістю іпотечного майна (а.с. 8).
Відповідно до положень ст.16 ЦПК України, ч.3 ст.33, ст.36, ч.1 ст.37 Закону України „Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором (правова позиція Верховного Суду України по справі № 6-124цс13).
Відповідно до п.4 договору іпотеки від 30.04.2009 р. сторони домовились про те, що, у разі невиконання основного зобов'язання у термін до 30 жовтня 2009 року, договір передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
Оскільки вимоги іпотекодержателя про визнання права власності на предмет іпотеки, з якими він звертався до суду у 2011 році, ототожнюються зі способом звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів приходить до висновку про переривання строку позовної давності відповідно до ч.2 ст.264 ЦПК України, оскільки позивач звернувся до суду з частиною вимоги, право на яку він має, передбаченою договором іпотеки, тому строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом не пропущений.
Разом з цим колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині розміру компенсації витрат на правову допомогу, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Відповідно до ст.8 Закону України „Про державний бюджет на 2013 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2013 р. складає 1147 грн. Розмір компенсації за 1 годину роботи представника - 458,80 грн. (1147х40%).
На підставі договору про надання юридичних послуг від 22.05.2013 р., довіреності від 28.03.2013 р. ОСОБА_3 є представником ОСОБА_4
З матеріалів справи вбачається, що представник позивача ОСОБА_3 приймав участь в судовому засіданні Ленінського районного суду м. Севастополя 01 серпня 2013 р. Тривалість судового засідання - 18 хвилин. Таким чином розмір компенсацій витрат на правову допомогу представника позивача складає 137,64 грн. (458,80 грн. х 18 хв./60 хв.).
Докази вчинення інших процесуальних дій представником позивача в матеріалах справи відсутні, тому рішення суду в частині відшкодування на користь позивача витрат на правову допомогу підлягає зміні відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що в квартирі, яка є предметом договору іпотеки крім відповідача зареєстровані і постійно мешкають інші особи, колегію суддів не приймаються до уваги за недоведеністю, крім цього в рішенні суду не містяться висновки щодо інших осіб.
Доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_5 не можуть бути прийняти до розгляду оскільки вони подані після визначеного законом строку апеляційного оскарження.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що під час розгляду справи судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального або процесуального права, як підстави для скасування рішення, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду змінити в частині розміру компенсації витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 264 ЦК України, ст.ст. 33,36, ч.1 ст.37, ч.ч.1,2 ст.39, ч.1 ст.40 Закону України „Про іпотеку", ст.1 Закону України „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст.313-317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 15 жовтня 2013 року змінити в частині суми компенсації витрат на правову допомогу.
Стягнути в рахунок компенсації витрат на правову допомогу з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 137 грн. 64 коп.
В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Севастополя залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Л.В. Володіна
Судді - А.А. Андрейченко
- С.В. Лівінський