Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Провадження №22ц/778/64/14 Головуючий у 1 інстанції: Кучеренко В.В.
Суддя-доповідач: Каракуша К.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бєлки В.Ю.
суддів: Каракуші К.В.
Савченко О.В.
при секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2013 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Банк) звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4
У позові зазначалось, що 28 грудня 2007 року ОСОБА_3 згідно з умовами кредитного договору отримав кредит у сумі 15 000 грн. з оплатою по процентній ставці 0, 0001 % річних до 27 грудня 2010 року та сплачувати відсотки за користування кредитом. Цього ж дня у забезпечення виконання зобов'язань за цим договором укладено договір поруки № 14-6674-127П між Банком та ОСОБА_4
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 травня вересня 2010 року на користь Банку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 стягнуто заборгованість за вказаними договорами у розмірі 13 608грн. 03 коп. Вказане рішення суду було виконане у травні 2013 року.
Посилаючись на те, що за період з 29.01.2010 року по 01.08.2013 року наявна заборгованість зі щомісячної комісії у розмірі 7505 грн. 39коп., пеня за прострочення погашень основної заборгованості за період з 01.08.2012 року по 13.05.2013 року -17666грн.68коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по щомісячній комісії за період з 01.08.2012 року по 01.08.2013 року - 31230грн.03коп., просив суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів вказану суму заборгованості, яка разом складає 56402грн.10коп. та судові витрати.
Посилаючись на те, що після ухвалення попереднього судового рішення дія кредитного договору не була припинена, договір не розірвано, а тому станом на 01.08.2013 року утворилась нова заборгованість в сумі 56402грн.10коп., яка складається з заборгованості зі щомісячної комісії у розмірі 7505 грн. 39коп., пеня за прострочення погашень основної заборгованості -17666грн.68коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по щомісячній комісії - 31230грн.03коп., просив про задоволення позову.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість по кредитному договору № 14-6774-127ФД від 28.12.2007 року в сумі 7 505 грн. 39 коп. та судові витрати.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Справа до розгляду у апеляційному суді призначалася три рази. Судові повістки направлені відповідачу ОСОБА_3 повернулися з відміткою що за зазначеною адресою він не проживає. Проте згідно відомостей адресно-довідкого підрозділу ГУДМС, УДМС України у Запорізькій області ОСОБА_3 зареєстровано за адресою вказаною позивачем.
Такі обставини потягли застосування ч. 3 ст. 76 ЦПК України, якою передбачено, що якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.
В порядку вказаної норми процесуального права судові повістки про виклик відповідача у судові засідання 23.12.2013р.та 23.01.2014 року вручені виконавчому органу місцевого самоврядування (Виконавчому комітету Мелітопольської міської ради), що підтверджено поштовими повідомленнями, долученими до справи.
Судова колегія ухвалила про розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_3
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення сторін апеляційного провадження, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення пені, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив річний строк спеціальної позовної давності.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального і процесуального права, вони не ґрунтуються на зібраних у справі доказах.
Встановлено, що 28 грудня 2007 року ОСОБА_3 згідно з умовами кредитного договору отримав кредит у сумі 15 000 грн. з оплатою по процентній ставці 0, 0001 % річних строком до 27 грудня 2010 року. Цього ж дня у забезпечення виконання зобов'язань за цим договором укладено договір поруки № 14-6674-127П між Банком та ОСОБА_4
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 травня вересня 2010 року на користь Банку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 стягнуто заборгованість за вказаними договорами у розмірі 13 608грн. 03 коп. 14 травня 2013 року ОСОБА_4 повністю виконано судове рішення та сплачено заборгованість.
У роз'ясненнях, викладених у п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30 березня 2012 року, зазначено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК України.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
Оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке було виконано поручителем майже через три роки після його ухвалення, не припинило правовідносин сторін кредитного договору, воно не звільнило боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавило кредитора права на отримання сум, передбачених умовами кредитного договору відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що передбачена п.4.7 кредитного договору комісійна винагорода в сумі 262,50грн. і п.6.1 - пеня за прострочення погашень основної заборгованості по кредиту 1% нараховувалась позивачем до дня погашення заборгованості, тобто повного виконання судового рішення - до 14.05.2013 року.
Таким чином, за період з 28.01.2010 року по 14.05.2013 року нараховувалась щомісячна комісійна винагорода в сумі 10237,50грн., яка була частково погашена в сумі 3519,61грн., після чого залишилась несплаченою заборгованість в сумі 7505,39грн., яка і підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 Крім того, підлягає стягненню пеня за прострочення погашень заборгованості по кредиту у розмірі 17666,68грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по щомісячній комісії в сумі 31230,03грн., що нарахована за період з 01.08.2012 року по 01.08.2013 року. (7505,39 + 17666,68 + 31230,03 = 56402). Вказана сума на підставі ст.ст.526, 599, 1048 ЦК України підлягає стягненню з боржника ОСОБА_3 на користь Банку.
Вимоги Банку про солідарне стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_4 задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Так, за змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Пунктом 5.1 договору поруки від 28 грудня 2007 року, укладеним між Банком та ОСОБА_4, установлено, що порука припиняється із припиненням зобов'язань, що забезпечується нею.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).
Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Строк виконання основного зобов'язання у кредитному договорі чітко визначений - 27 грудня 2010 року (п. 3.2 Договору кредиту: а.с. 7).
Оскільки з відповідним позовом Банк звернувся до суду після закінчення передбаченого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку, дія договору поруки на момент пред'явлення позову вважається припиненою, а тому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_4, хоча і зауважує про те, що суд помилково визначив характер строку для припинення поруки, визначивши його як строк позовної давності. Вказаний шестимісячний строк є преклюзивним.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про стягнення заборгованості по пені на підставі ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового - про часткове задоволення позову і стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь Банку 56402грн.10коп., яка складається із заборгованості зі щомісячної комісії у розмірі 7505 грн. 39коп., пеня за прострочення погашень основної заборгованості -17666грн.68коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по щомісячній комісії - 31230грн.03коп.
На підставі ст.88 ч.5 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь Банку підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в суді першої і апеляційної інстанції (а.с.18, 36) в загальній сумі 864 грн. (564 грн.+282 грн.)
Керуючись ст. ст. 307,309,310,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2013 року по цій справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № № 14-6674-127ФД від 28 грудня 2007 року, яка складається із заборгованості зі щомісячної комісії та пені задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 56402грн.10коп.(п'ятдесят шість тисяч чотириста дві) , яка складається з заборгованості зі щомісячної комісії у розмірі 7505 грн. 39коп., пеня за прострочення погашень основної заборгованості -17666грн.68коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по щомісячній комісії - 31230грн.03коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 864грн. (вісімсот шістдесят чотири) - компенсації судових витрат.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: