Справа № 346/4692/13-ц

Провадження № 22-ц/779/318/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.

Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Горейко М.Д., Горблянського Я.Д.

секретаря Турів О.М.

з участю: апелянта ОСОБА_2, представника позивача-відповідача - Беган Р.П., відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідачів: ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_6 про визнання договору поруки та додаткової угоди цього договору припиненими, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 23 грудня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 23 грудня 2013 року первісний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно, як з поручителів на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 741892,10грн. заборгованості за кредитними договором від 13.04.2007 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 та 3441грн. судового збору.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що згідно рішення Коломийського міськрайонного суду від 03.06.2013 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, задоволено в повному обсязі. З наведеного вбачається, що умови кредитного договору боржником ОСОБА_6 перед банком виконані за рахунок майна, на яке звернено стягнення рішенням суду. Представник банку не представив суду жодних доказів того, що вартість майна зменшилась в ціні або його стан будь-яким чином погіршено та безпідставно відмовляється приймати дане майно і вчиняти дії для реалізації даного майна.

Апелянт також вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги вимоги постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", де зазначено, що суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором.

Вважає, що банк бажає отримати кошти, як від реалізації майна, так і від поручителів, тобто подвійно на свою користь здійснити оплату по кредитному договору.

На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.

З вище наведених підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, позовні вимоги зустрічного позову задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні апелянт та відповідач ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів поданих у апеляційній скарзі, просять про їх задоволення.

Представник банку апеляційну скаргу заперечив, вважає її безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим.

Інші сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки ОСОБА_6 належно та своєчасно не виконує взяті на себе договірні зобов'язання, то з відповідачів, як з поручителів необхідно стягнути в солідарному порядку заборгованість в користь банку. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для припинення поруки, а також, що задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки, не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість не погашена.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, 13.04.2007 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та третя особа ОСОБА_6 уклали Генеральну кредитну угоду, в межах якої укладено кредитний договір. Відповідно до вказаного договору, банк надав ОСОБА_6 кредит в сумі 100000 доларів США із сплатою 13% річних з кінцевим терміном погашення 12.04.2017 року на умовах, визначених цим договором (а.с.17-20). Згідно п. 1.5.1 кредитного договору, ОСОБА_6 зобов'язалася здійснювати погашення відповідної частини кредиту щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок (а.с.21-22). Додатковою угодою від 20.06.2011 року до кредитного договору від 13.04.2007 року змінено процентну ставку з 13% на 11% та встановлено суму кредитної заборгованості - 81562,09 доларів США, яка повинна погашатися позичальником згідно встановленого графіку повернення кредиту та сплати процентів, який є невід'ємною частиною кредитного договору (а.с. 23-24).

Правонаступником ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с.106-109).

Довідкою-розрахунком заборгованості (а.с.13-16) підтверджується, що ОСОБА_6 порушила умови кредитного договору і має прострочену заборгованість в розмірі 741892,10грн., яка складається 634520,63грн. - заборгованості по кредиту; 97127,33грн. - заборгованості по відсотках; 10244,14грн. - пені.

Згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

З метою виконання зобов'язання за договором кредиту, між банком та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_2, укладено договори поруки, згідно яких поручителі на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язаннях боржника ОСОБА_6, які виникають з умов Генеральної кредитної угоди, а саме - повернути кредит в розмірі 220000 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафу), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором (а.с.100,102).

Додатковими угодами до вказаних договорів поруки викладено в новій редакції, а саме - поручителі на добровільних засадах беруть на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язаннях боржника ОСОБА_6, які виникають з умов Генеральної кредитної угоди та кредитного договору від 13.07.2007 року, всіх договорів, змін та доповнень до нього, укладених та таких, що будуть укладені в її межах щодо повернення кредиту в розмірі 81562,09 доларів США в строк до 12.04.2017 року, сплатити проценти за його користування в розмірі 11% річних, а також комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафу), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором (а.с.100,102).

У відповідності до вимог ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з вимогами ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поручителям ОСОБА_4 та ОСОБА_2 банком направлялись вимоги про виконання кредитних зобов'язань (а.с.92,93).

Згідно рішення Коломийського міськрайонного суду від 03.06.2013 року, яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки - міні-маркет загальною площею 178,8 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0120га для комерційного використання - будівництва та обслуговування міні-маркету, які належать ОСОБА_6, шляхом їх продажу з прилюдних торгів за початковою ціною 760514грн. та за рахунок одержаних від реалізації коштів задовольнити вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за вказаними Генеральною кредитною угодою та кредитним договором в розмірі 685385,77грн. (а.с.104-105).

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункту 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.

Таким чином, зважаючи на викладене вище, та з правового аналізу пункту 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року, одночасне задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за кредитним договором можливо, оскільки в даному випадку, основний боржник за кредитним договором та поручителі є різними особами.

Отже, судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана належна оцінка.

Доводи апелянта про те, що умови кредитного договору боржником виконані, а порука припинилася, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними доказами, а посилання на рішення суду про звернення на предмет іпотеки, колегія суддів відхиляє, так як в даному випадку допускається одночасне задоволення позовних вимог.

За наведених обставин колегія суддів приходить до переконання про те, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення первісних позовних вимог та про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 23 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: М.Д. Горейко

Я.Д. Горблянський