Справа № 2-741/2008

Провадження № 22-ц/779/29/2014

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Потятинник Ю.Р.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.,

секретаря - Яковин М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на заочне рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на будинковолодіння та втрату права на проживання, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2008 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_3. Просила визнати за нею право власності на житловий будинок та господарські споруди по АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивувала тим, що відповідач з 2000 року не проживає за вказаною адресою, тому відповідно до ст. 72 ЖК України, повинен бути визнаним таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Заочним рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2008 року позов задоволено: визнано за ОСОБА_4 право власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1; визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим будинком АДРЕСА_1.

В серпні 2013 року ОСОБА_3 звернувся в суд з Заявою про скасування заочного рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2008 року.

Ухвалою цього ж суду від 12.09.2013 заяву ОСОБА_3, залишено без задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 оскаржив заочне рішення в апеляційному порядку. Вважає висновки суду помилковими, а рішення таким, що ухвалено з порушенням матеріальних та процесуальних норм. На думку апелянта, спірне будинковолодіння побудовано за час шлюбу сторін по справі і є майном подружжя, тому ні в якому випадку не може бути визнано право на нього за одним із подружжя. Не погоджується апелянт і з висновком суду, що відповідач після розірвання шлюбу виїхав за кордон та пропустив строк позовної давності щодо права на майно, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 72 СК України строк позовної давності обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатись про порушення свого права власності, а отже не від дня, коли він вибув з будинку або з дня розірвання шлюбу. Стверджує апелянт, що про існування заочного рішення в даній справі йому стало відомо лише в 2013 році, коли він виготовляв технічний паспорт на спірний будинок. Зі слів апелянта, в порушення процесуальних норм його не було належним чином повідомлено про розгляд справи, не було надіслано копії заочного рішення. В підтвердження перебування апелянта в 2008 році закордоном ним до матеріалів справи долучено копії закордонного паспорта. Стверджує, що наявні у справі повістки підписані не ним, а позивачкою.

Просить скасувати ухвалу Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2013 року та заочне рішення цього ж суду від 11 вересня 2008 року та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт вимоги апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити з указаних у ній мотивів.

Позивач в судове засідання не з'явилась, про причини суд не повідомила.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду не відповідає.

Судом встановлено, що з січня 1987 року сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі, що не заперечується.

30.12.1993 на ім'я ОСОБА_3 було зареєстровано Будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, виділеної в с. Підвисоке (а.с. 7-10).

Спірний будинок та господарські споруди було зведено до 2000 року сторонами по справі за час шлюбу, що не заперечується (а.с. 3 - позовна заява, а.с. 33 - заява про скасування заочного рішення).

31.11.2002 вступило в законну силу рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 31.10.2001, яким шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано (а.с. 16, 16- зворот, 49, 49 - зворот).

На аркушах справи 34-36 та 51-59 містяться копії закордонного паспорту ОСОБА_3, в т.ч. Шенгенської візи.

Після 2002 року ОСОБА_4 провела електропостачання (а.с. 11, 12 - Договір) та газ (а.с. 13-15) до спірного будинковолодіння.

Згідно Довідки Підвисоцької сільської ради від 02.06.2008 №77/02-34 в господарстві по АДРЕСА_1, проживає сім'я ОСОБА_4, а з нею син ОСОБА_5, син ОСОБА_6 Колишній чоловік ОСОБА_3 згідно акту обстеження та заяви ОСОБА_4 в господарстві прописаний, однак в ньому не проживає з 2000 року (а.с. 17).

В зв'язку з одруженням позивач ОСОБА_4 05.07.2008 змінила прізвище на ОСОБА_4 (а.с. 45 - копія Свідоцтва про шлюб, 46 - копія паспорта).

18.08.2013 ОСОБА_3 виготовив Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 38-41).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що позивачка набула право власності на побудоване нею в шлюбі з відповідачем спірне будинковолодіння, а, оскільки, відповідач з 2002 року не проживає в спірному будинковолодінні в зв'язку з виїздом після припинення шлюбу за кордон, то пропустив строк позовної давності щодо права на майно. З цих же підстав відповідача визнано таким, що втратив право користуватись житлом.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 182 ЦК України, ч. ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України та п. 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року N 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" судам роз'яснено, що право власності на жилий будинок виникає лише з моменту прийняття його в експлуатацію та державної реєстрації.

Отже, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає. До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (ч. 3 ст. 331 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст. 61 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Той факт, що спірне будинковолодіння зведене сторонами по справі за час перебування їх шлюбі, сторонами не заперечується. Відповідно до приписів вказаних норм Сімейного кодексу України, спірне майно є спільною сумісною власністю сторін.

Таким чином, колегія суддів знаходить, що всупереч приписам ст. 321 ЦК України відповідача протиправно позбавлено права власності на спірне майно. Тому рішення суду першої інстанції про визнання за позивачем права власності на спірне майно належить скасувати у зв'язку з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і ухвалити нове про відмову у позові про визнання права власності на будинковолодіння (спірне майно).

При цьому колегія суддів враховує, що судом неправильно застосовано до даного випадку положення ст. 72 ЖК України щодо позовної давності у справах про поділ майна подружжя. Одним з висновків суду є те, що відповідач пропустив строк давності щодо права на майно.

У законах України відсутні підстави позбавлення права власності на майно, у зв'язку з спливом позовної давності, оскільки згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідач про поділ майна до суду не звертався, положення закону щодо позовної давності стосуються можливостей захисту порушеного права, а не наявності самого права.

До скасування підлягає також і рішення в частині визнання відповідача таким, що втратив право користуватись спірним житлом, оскільки, по-перше чинний закон не передбачає можливості позбавлення власника правомочності користуватись належним йому майном, а по-друге, реалізація встановлених конституційних гарантій відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, по-третє, вимоги ст. 71 ЖК УРСР регулюють питання щодо користування жилими приміщеннями у будинках державного і громадського житлового фонду, до якого спірне будинковолодіння не належить.

За таких обставин, враховуючи приписи ст. ст. 60, 303 ЦПК України, вважає колегія суддів, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення - скасувати, в задоволенні позову - відмовити.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: О.Ю. Беркій

О.В. Пнівчук