ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
23.01.2014 Справа № 901/3899/13
За позовом Алупкінської міської лікарні
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Криммедтехніка»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна фінансова інспекція в Автономній Республіці Крим
про стягнення 43 333,34 грн.
Суддя І.К. Осоченко
Представники:
від позивача - Проскурін Г.О., в. о. головного лікаря наказ № 106-Л від 10.04.2013, паспорт ЕС 156226 виданий 19.09.1996;;
від відповідача - Астахова С.О., довіреність № б/н від 22.01.2014, представник, паспорт ЕТ 376117 виданий 22.05.2013;
від третьої особи - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Алупкінська міська лікарня - позивач звернулася до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Криммедтехніка» - відповідач, в якій просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду (збитки) за необґрунтовано включену у рахунок суму ПДВ за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 69 від 08 грудня 2010 року у розмірі 43 333,34 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст. ст. 20, 147, 216, 217, 224 Господарського кодексу України, та мотивовані тим, що 08 грудня 2010 року між Алупкінською міською лікарнею та ТОВ «Криммедтехніка» було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 69, згідно з яким Відповідачем було поставлено Позивачу спеціалізовані автомобілі швидкої допомоги АСU-396295-ШД у кількості двох штук.
Як зазначено в позові, позивачем було оплачено отриманий товар у повному обсязі, а саме - 260 000,00 гривень (двісті шістдесят гривень 00 коп.). у тому числі ПДВ - 43 333,34 грн. (сорок три тисячі триста тридцять три грн. 34 коп.). В грудні 2010 року лікарнею від ТОВ «Криммедтехника» за видатковою накладною від 16.12.2010 № РН 0000104 отримано спеціалізовані автомобілі швидкої медичної допомоги АС II- 396295-ШД в кількості 2 шт. вартістю 260 000,00грн, у т.ч. ПДВ - 43 333,34 грн. В березні 2011 року Лікарнею платіжним дорученням від 02.03.2011 № 19 сплачено ТОВ «Криммедтехника» за отриманий спеціалізований транспорт швидкої медичної допомоги за КЕКВ 2110 260 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 43 333,34 грн.
04 липня 2013 року Державною фінансовою інспекцією в Автономній Республіці Крим була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Позивача за період з 01.07.2010 по 28.02.2013, якою було встановлено, що згідно вимогам ст. 5 «Операції, що звільнені від оподаткування» п. 5.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами); розділу V ст. 197.1 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 5755-VI звільняються від оподаткування операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком (1949-2003-п), що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Також зазначено, що спеціалізовані автомобілі швидкої медичної допомоги внесено до «Переліку лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість», затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2003 № 1949 (із змінами) (далі - Постанова № 1949) код згідно з УКТЗЕД - 8705 90 90 90.
Позивач зазначив у позові, що згідно наданим технічним паспортам, закуплені автомобілі зареєстровані як транспорт спеціального призначення.
Операції з придбання медичного обладнання відображено в меморіальному ордері № 6 «Накопичувана відомість за розрахунками з іншими кредиторами» за лютий 2011 року, за дебетом субрахунку 802 «Видатки з місцевого бюджету на утримання установи та інші заходи» та кредитом субрахунку 675 «Розрахунки з іншими кредиторами».
Як зазначив позивач у позовній заяві, 31 липня 2013 року на адресу Відповідача ним було направлено Претензію про відшкодування необґрунтовано включеної до оплати суми НДС у розмірі 43 333,34 грн. відзив на яку було отримано 04 вересня 2013 року. У відзиві на претензію Відповідач відмовився від повернення коштів на підставі нібито відсутності реєстрації автомобілів швидкої медичної допомоги, як товару медичного призначення.
Також позивач зазначив, що в порушення п. 5.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами), Постанови 1949 ТОВ «Криммедтехніка» в рахунок від 16.12.2010 № СФ 0000111 необґрунтовано включено суму ПДВ, внаслідок чого Лікарнею зайво сплачено кошти в сумі 43 333,34 грн. та відповідне порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) на суму 43 333,34 грн. (сорок три тисячі триста тридцять три грн. 34 коп.), у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.
У судовому засіданні 09.12.2013 суд розпочав розгляд справи по суті.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.12.2013 до участі у справі була залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна фінансова інспекція в Автономній Республіці Крим.
21.01.2014 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких вона просить суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Вказані пояснення були прийняті судом до свого розгляду.
У судовому засіданні 23.01.2014 позивач надав суду клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, яке судом задоволено.
Враховуючи строки розгляду справ господарськими судами України, які передбачені статтею 69 ГПК України, а також те, що явка у судове засідання є правом учасників процесу, а не їх обов'язком, суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутністю представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.
Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В:
08 грудня 2010 року між Алупкінською міською лікарнею (Замовник) та ТОВ «Криммедтехніка» (Учасник) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 69 (а. с. 7-9), згідно з п. 1.1 якого Учасник зобов'язується у 2010 році поставити Замовникові товари, зазначені в цьому договорі, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Такий договір був укладений за результатами проведення процедури закупівлі (відкриті торги), предметом закупівлі є (код 34.10.2) - автомобілі легкові (автомобілі легкові спеціальні санітарні - 2 од.), дата оприлюднення та номер оголошення про проведення процедури закупівлі опублікований у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель № 38033 «ВДЗ» № 42 (430) від 18.10.2010 року. Ціна пропозиції учасника - переможця ТОВ «Криммедтехніка» склала 260 000,00 грн. (з ПДВ).
Оприлюднення та номер оголошення про акцепт пропозиції конкурсних торгів був опублікований в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель № 06306 «ВДЗ» № 47/8 (435/8) від 22.11.2010 року. Ціна договору про закупівлю ТОВ «Криммедтехніка» - 260 000,00 грн. (з ПДВ).
В грудні 2010 року лікарнею від ТОВ «Криммедтехника» за видатковою накладною від 16.12.2010 № РН 0000104 отримано спеціалізовані автомобілі швидкої медичної допомоги АС II- 396295-ШД в кількості 2 шт. вартістю 260 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 43 333,34 грн. (а. с. 19).
На виконання вимог проведеної процедури закупівлі (відкриті торги) та укладеного Договору про закупівлю товарів за державні кошти № 69 позивачем було оплачено отриманий товар на суму, яка з а з н а ч е н а як в у м о в а х акцепту пропозиції конкурсних торгів, так і в у м о в а х д о г о в о р у № 69 , а саме - 260 000,00 грн. (двісті шістдесят гривень 00 коп.)., у тому числі ПДВ - 43 333,34 грн. (сорок три тисячі триста тридцять три грн. 34 коп. платіжним дорученням від 02.03.2011 № 19 (а. с. 17).
04 липня 2013 року Державною фінансовою інспекцією в Автономній Республіці Крим була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Позивача за період з 01.07.2010 по 28.02.2013.
Як вбачається з матеріалів справи, 31 липня 2013 року позивачем на адресу відповідача було направлено Претензію №451 (а. с. 15) про відшкодування необґрунтовано включеної до оплати суми НДС у розмірі 43 333,34 грн.
04.09.2013 позивачем було отримано відзив на претензію №6 (а. с. 16), в якому відповідач відмовився від повернення коштів на підставі нібито відсутності реєстрації автомобілів швидкої медичної допомоги, як товару медичного призначення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на підставі свого внутрішнього переконання та за критеріями їх належності, допустимості і достовірності, давши належну оцінку поясненням представників сторін, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем позов не підлягає задоволенню, при цьому суд виходить з наступного:
Судом встановлено, що на момент укладення договору про закупівлю товарів за державні кошти № 69 від 08 грудня 2010 року був чинний Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997, на підставі якого відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Криммедтехніка» здійснювались розрахунки щодо податку на додану вартість під час поставки товару до Замовника.
Згідно з п. 5.1.7. Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 звільняються від оподаткування операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент поставки товару чинним був перелік, встановлений Постановою Кабінету міністрів України від 17 грудня 2003 року № 1949 «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на дану вартість». Зазначений перелік містить позицію: 8705 90 90 90** Моторні транспортні засоби спеціального призначення; автомобілі спеціалізовані для надання медичної допомоги.
Зі змісту вищевказаної Постанови Кабінету міністрів України від 17 грудня 2003 року № 1949 «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на дану вартість» від оподаткування податком на додану вартість звільняються лікарські засоби та товари медичного призначення, які, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 листопада 2004 р. № 1497 «Про затвердження Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення», зареєстровані як товари медичного призначення та мають всі необхідні реєстраційні посвідчення, зокрема, свідоцтво про реєстрацію товару медичного призначення.
Згідно зі статтею 313 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-ІV, який діяв в момент виникнення правовідносин між сторонами, митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.
Митна служба України в листі від 30.12.2008 № 11/2-15/14384-ЕП «Щодо оподаткування ПДВ виробів медичного призначення» зазначила, що відповідно до підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення» операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість» від 17.12.2003 № 1949 затверджено перелік звільнених від обкладення ПДВ виробів медичного призначення. У цьому переліку була зазначена наступна позиція - 8705 90 90 90* - Автомобілі спеціального призначення, пересувна радіологічна станція.
Однак, автомобілі, які було поставлено за договором, не імпортувались безпосередньо ТОВ «Криммедтехніка», не мали свідоцтва про реєстрацію як товару медичного призначення, у зв'язку з чим ТОВ «Криммедтехніка» правомірно не мало підстав до відношення їх до товарної позиції коду 8705 90 90 90, виходячи з наступного:
Згідно з листом Держмитслужби від 07.12.2006 № 11/4-15/13879-ЕП були інформовані митні органи про наступне: «Митне оформлення виробів медичного призначення із звільненням від оподаткування ПДВ здійснюється за умови відповідності коду та текстового опису, визначених в вищезазначеному Переліку, коду та текстовому опису товарів згідно УКТЗЕД. Підставою для звільнення від сплати ПДВ є підтвердження державної реєстрації виробів медичного призначення та їх наявність в Переліку.».
Підтвердженням державної реєстрації виробів медичного призначення є свідоцтво про їх державну реєстрацію, яке у відповідності до Порядку державної реєстрації виробів медичного призначення в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 26.09.2000 № 229, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.01.2001 за № 35/5226, видається для можливості реалізації та використання виробів медичного призначення на території України, а не для їх класифікації згідно з УКТЗЕД.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що для виникнення підстави для звільнення товару від оподаткування податком на додану вартість для ТОВ «Криммедтехніка» є наявність реєстрації товару як товару медичного призначення та повне співпадання коду товару, визначеного митною службою, та коду товару, який міститься у переліку товарів медичного призначення, поставки яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, але у даному випадку такі підстави для звільнення від оподаткування ПДВ - відсутні.
Також суд зауважує, що за змістом частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до приписів статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений статтею 225 Господарського кодексу України, а саме:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01 квітня 1994 року № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
За правилами статті 1166 Цивільного кодексу України для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти:
а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду - див. коментар до ст. 22 ЦК України).
в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
В постанові Верховного суду України від 22 січня 2013 року у справі №3-72 гс 12 зазначено, що за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України для застосування такої мірі відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Позивач звертаючись з даним позовом до суду посилався на те, що в порушення п. 5.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами), Постанови 1949 ТОВ «Криммедтехніка» в рахунок від 16.12.2010 № СФ 0000111 необґрунтовано включено суму ПДВ, внаслідок чого Лікарнею начебто зайво сплачено кошти в сумі 43 333,34 грн. та таке відповідне порушення призвело начебто до матеріальної шкоди (збитків) на суму 43 333,34 грн. (сорок три тисячі триста тридцять три грн. 34 коп.), які Алупкінська міська лікарня просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.
У даному випадку, приймаючи до уваги вищевикладене, а також враховуючи той с к л а д збитків, який перелічений у ст. 225 ГК України, суд вважає, що позивач так і н е д о в і в суду, які ж саме збитки з боку відповідача були причинені позивачеві.
Таким чином, у зв'язку з ненаданням доказів в підтвердження обставин, викладених у позові, що порушує умови ст. 33 ГПК України, згідно якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Судові витрати на підставі ст. 44, 49 ГПК України суд відносить на позивача.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 23.01.2014.
Повне рішення складено 28.01.2014.
Керуючись статтями 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Суддя І.К. Осоченко