Справа № 267/4729/13-ц
2/267/119/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 січня 2014 року м. Макіївка
Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого - судді Коцюбинської Ю.Д.
при секретарі - Мирошниченко О.Л.
за участю:
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,
В С Т А Н О В И В :
До суду звернувся ОСОБА_1 з вищезазначеним позовом, з якого вбачається, що 6 червня 2010 року він надав ОСОБА_2 у борг грошові кошти в сумі 23.000,00 грн., які вона зобов'язалась повернути у місячний строк. Передача грошей відбулась у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 На підтвердження укладання договору позики та його умов відповідачем під час отримання нею суми позики була власноручно написана розписка відповідного змісту, яка засвідчена підписом відповідача, підписами двох присутніх свідків та фарбовим відбитком великого пальця правої руки ОСОБА_2 Після чого відповідачка під запис на відеокамеру зачитала текст розписки. Відповідач зобов'язання свої не виконала та до теперішнього часу не повернула йому суму боргу. Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг за договором позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 25.404, 54 грн., три відсотки річних в розмірі 2070,00 грн., судовий збір, сплачений при подачі позову - 274,75 грн., всього 27. 749, 29 грн.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що не брала у ОСОБА_1 у борг 23.000,00 грн., а ця сума є недостачею, яка сталась за місцем її роботи, в магазині де вона працювала продавцем за адресою: м. Макіївка, вул.. Сусаніна, 12/14, власником якого є позивач. ОСОБА_1 змусив її написати розписку, погрожував їй, а тому вона її і написала, а потім зачитала на відеокамеру, крім того, позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду зі зазначений позовом, в задоволенні якого просила відмовити в повному обсязі, застосувавши ст.ст. 257, 267 ЦК України.
Представник відповідача, ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання правової допомоги та представництва в суді від 23.08.2013 року, просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у зв'язку з пропуском останнім строків позовної давності.
Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Так, згідно статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до статті 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
В силу статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 6 червня 2010 року між сторонами укладений договір позики, згідно з яким позикодавець ОСОБА_1 передав позичальнику ОСОБА_2 у борг грошові кошти в розмірі 23.000,00 грн., що підтверджується розпискою останньої. Згідно з даною розпискою ОСОБА_2 зобов'язалась повернути суму позики у місячний строк.
Зобов'язання за договором позики від 6 червня 2010 року відповідач не виконала та не повернула позивачу суму боргу, що підтверджується тим фактом, що оригінал боргової розписки знаходиться у останнього та не є спірним між сторонами.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що на теперішній час не працює, мешкає за адресою АДРЕСА_1. 6 червня 2010 року вона працювала у магазині разом з ОСОБА_2 та приймала у неї зміну. Того дня у магазині проводили ревізію. За наслідками перепису товарів нібито виявлено недостачу у розмірі 70.000 гривень. Яких саме товарів не вистачало свідку не відомо. Після цього у неї та у ОСОБА_2 відібрали телефони та примусили написати розписки, ОСОБА_2 на 23 тисячі гривень, а вона написала на 47 тисячі гривень, що разом складає суму недостачі - 70 тисяч гривень. Потім їм повернули телефони та дозволили покинути приміщення магазину. Свідок підтвердила, що не сприймала розписки серйозно, тому не зверталась за захистом до правоохоронних органів та не намагалась визнати розписку недійсною. По теперішній час до неї не застосовувалось насильство та не було погроз, але ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про зобов'язання сплатити борг у розмірі 47 тисяч гривень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором позики від 6 червня 2010 року в сумі 23.000,00 грн.
Посилання відповідача та його представника що договір позики, укладений 6 червня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є недійсним, оскільки був нею підписаний під впливом психічного тиску та погроз застосування фізичного насильства з боку ОСОБА_1, є безпідставними, оскільки рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 13 листопада 2013 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10 грудня 2013 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики від 6 червня 2010 року залишений без задоволення.
Стаття 1050 Цивільного Кодексу України передбачає наслідки порушення договору позичальником. Так, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що дорівнює 25.404, 54 грн. (23.000,00 грн. - неповернута сума позики х 1, 104545 - зведений індекс інфляції за період з 01.07.2010 року по 01.07.2013 року) , а також трьох процентів річних від простроченої суми, що складають 2070,00 грн.(23.000,00 х 3 % х 3 - три роки прострочення) підлягають задоволенню, в зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання.
В судовому засіданні відповідачем зроблена заява про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог.
За приписами статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В силу частини 3 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно до ст. 69 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У відповідності до ст. 70 ЦПК України, строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку.
Таким чином, оскільки розписка написана 6 червня 2010 року, строк повернення коштів спливає 6 липня 2010 року, тобто перебіг позовної давності починається з 7 липня 2010 року та закінчується 7 липня 2013 року.
Відповідно частини 3 статті 70 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Судом з'ясовано, що 7 липня 2013 року є неділею, а позовна заява подана до суду у понеділок - 8 липня 2013 року, про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції.
З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено дотримання позивачем строків звернення до суду у межах позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно присудити судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 274, 75 грн.
На підставі ст. ст. 1046-1050, 625, 257 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11, 88, 209,212,214-215, 224-226 ЦПК України,
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народженої в місті Макіївка Донецької області, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 суму неповернутої позики у розмірі 23.000, 00 грн., що з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення складає 25.404, 54 грн., суму трьох відсотків річних у розмірі 2070 грн. суму судового збору у розмірі 274, 75 грн., а разом 27. 749, 29 грн. ( двадцять сім тисяч сімсот сорок дев'ять грн. 29 коп.)
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 24 січня 2014 року.
СУДДЯ