Справа № 1326/6330/12 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.
Провадження № 11/783/976/13 Доповідач: Пешков М. І.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2013 року місто Львів
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: судді Пешкова М.І.
суддів Галапаца І.І., Романюка М.Ф.
при секретарі Кіндра Р.В.
з участю:
прокурора Шахрайчук Н.І.
представника потерпілого-адвоката ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в залі суду апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах потерпілого ОСОБА_4 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 25 червня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
цим вироком:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Мостиська Львівської області, громадянина України, українця, не одруженого, з вищою освітою, працюючого менеджером з продажу в ТзОВ «Світ комфорту Львів», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України та призначено йому покарання:
за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;
за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначено 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку у законну силу залишено підписку про не виїзд.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 суму матеріальної шкоди - 3008 грн. 00 коп. та моральної шкоди в сумі 5000 грн. 00 коп., а всього 8008 грн. 00 коп. (вісім тисяч вісім грн.). В решті позову відмовлено. Вирішено питання із речовими доказами та судовими витратами.
Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що 30 квітня 2012 року приблизно 23 годині, перебуваючи на стадіоні, який розташований на території загальноосвітньої школи № 46, що по вул. Науковій, 90 у м. Львові, разом із своєю дівчиною ОСОБА_5, у нього виник словесний конфлікт з потерпілим ОСОБА_6, при чому були присутні ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 Даний конфлікт супроводжувався нецензурною лайкою з обох сторін. Внаслідок втручання останніх конфлікт було припинено та ОСОБА_3 з ОСОБА_5 пішли зі стадіону. Того ж дня через 15-20 хвилин ОСОБА_3 повернувся на стадіон один та конфлікт між ним та потерпілими, які перебуваючи на стадіоні вживали алкогольні напої, продовжився. Так, ОСОБА_3 грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, підійшов до ОСОБА_6 та приставив до його потилиці, виражаючись нецензурною лайкою, заздалегідь заготовлений револьвер марки «EKOL VIPER», що вогнепальною зброєю не являється. Побачивши це ОСОБА_7 та ОСОБА_4 намагались зупинити протиправні дії ОСОБА_3, однак останній несподівано вистрілив вгору, а потім в сторону ОСОБА_7, внаслідок чого останній отримав легке тілесне ушкодження. Після чого, ОСОБА_3 почав здійснювати постріли в сторону ОСОБА_4, чим завдав останньому тяжке тілесне ушкодження небезпечне для життя та здоров'я в момент заподіяння. Також ще здійснив постріли, внаслідок чого ОСОБА_6 отримав легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
На даний вирок адвокат ОСОБА_1 в інтересах потерпілого ОСОБА_4, подав апеляцію.
Адвокат ОСОБА_1 у апеляції, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_3, вважає, що призначене судом першої інстанції покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. У зв'язку з цим просить вирок Франківського районного суду м. Львова від 25 червня 2013 року - скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за ст. 70, ч. 4 ст. 296 та ч. 1 ст. 121 КК України - 5 (п'ять) років позбавлення волі та стягнути із ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 суму матеріальної шкоди у розмірі заявленого позову в сумі 3008 грн. 00 коп. та моральної шкоди в сумі 150 000 грн. у повному обсязі.
В мотивах апеляції представник потерпілого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_1 зазначає, що при призначенні покарання суд не в повній мірі врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочинів, необґрунтовано призначив останньому більш м'яке покарання ніж передбачено санкцією ст. 296 ч. 4 та ст. 121 ч. 1 КК України, санкція яких передбачає покарання понад п'яти років. Крім того, суд при вирішенні питання про стягнення розміру моральної шкоди в користь потерпілого від злочинних дій ОСОБА_3, не врахував ті тяжкі вимушені зміни у життєвих і виробничих стосунках потерпілого ОСОБА_4, ступінь зниження його престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану (в тому числі оплатні тренування у спортзалі для відновлення свого фізичного стану).
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, пояснення потерпілого ОСОБА_4 та його представника адвоката ОСОБА_1, які підтримали вимоги апеляції, засудженого ОСОБА_3 та його захисника, які просили апеляцію залишити без задоволення, а вирок без змін, прокурора, який частково підтримав апеляцію представника потерпілого в частині збільшення стягнення із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 моральної шкоди, перевіривши матеріали кримінальної справи за доводами апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція представника потерпілого підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Як встановлено матеріалами кримінальної справи, досудове і судове слідство по ній проведені з дотриманням вимог ст. 22 КПК України (в ред. 1960 р.). Викладені у вироку висновки про винність засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України при обставинах, вказаних у вироку суду, ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які досліджені судом першої інстанції у повному обсязі, відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оскаржуються.
Крім визнання вини підсудним, його вина підтверджується зібраними та перевіреними к судовому засіданні доказами, зокрема
- показами потерпілих ОСОБА_7 (т.1 а.с. 4), ОСОБА_6 (т.1 а.с. 8), ОСОБА_4 (т.1 а.с. 11), свідків ОСОБА_5 (т.1 а.с. 33), ОСОБА_9 (т.1 а.с. 165), ОСОБА_10 (т.1 а.с. 30, 50), ОСОБА_8 (т.1 а.с. 113);
- довідками від 01.05.2012 року відносно ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (т.1 а.с. 2, 6, 9);
- протоколом огляду та вилучення від 01.05.2012 р. (т. 1 а.с. 26);
- протоколом огляду від 02.05.2012 р. (т.1 а.с. 29);
- протоколами пред'явлення осіб до впізнання від 01.05.2012 р. (т. 1 а.с. 83, 90, 106);
- протоколами очних ставок від 01.05.2012 року та від 26.06.2012 року (т.1 а.с. 85, 92, 97, 108 та т.2 а.с. 70);
- висновками судово-медичної експертизи № 902 від 03.05.2012 р. (т. 1 а.с. 121), № 957 від 18.05.2012 р. (т.1 а.с. 130), № 958 від 16.05.2012 р. (т.1 а.с. 138), № 1035 від від 16.05.2012 р. (т.1 а.с. 144);
- висновком дактилоскопічної експертизи від 28.05.2012 р. (т.1 а.с. 151);
- висновком балістичної експертизи від 22.05.2012 р. (т.1 а.с. 160);
- висновками судово-імунологічної експертизи № 410/12-ім від 11.07.2012 р. (т.1 а.с. 222), № 411/12-ім від 10.07.2012 р. (т.1 а.с. 208), № 408/12-ім від 06.07.2012 р. (т. 1 а.с. 237), № 409/12-ім від 29.05.2012 р. (т.1 а.с. 251);
- висновками медико-криміналістичної експертизи № 176/2012-мк від 02.07.2012 р. (т.2 а.с. 121), № 175/2012-мк від 27.06.2012 р. (т.2 а.с. 41), № 177/2012-мк від 03.07.2012 р. (т.2 а.с. 21); № 178/2012-мк від 02.07.2012 р. (т.2 а.с. 32);
- висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 507 від 06.05.2012 р. (т.2 а.с.54).
Підстав не довіряти показанням потерпілих та свідків, а також вважати, що вони могли обмовити засудженого ОСОБА_3, у колегії суддів немає.
Як видно із протоколу судового засідання, суд дослідив у справі всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі.
З огляду на викладене, дії засудженого правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю із застосуванням предмету заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (револьвера марки «EKOL VIPER»), а також за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Засуджений ОСОБА_3 вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України визнав у повному обсязі, розкаявся.
Разом з тим, призначаючи покарання засудженому ОСОБА_3, суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, обставини, які пом'якшують і обтяжують його відповідальність, дані про його особистість, у зв'язку з чим необґрунтовано звільнив засудженого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю один рік. За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_3 необхідно скасувати із-за м'якості призначеного покарання.
Призначаючи нове покарання ОСОБА_3, колегія суддів відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного, обставини, які пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Так, ОСОБА_3, у відповідності до ст. 12 КК України скоїв тяжкі злочини.
Обставини, які обтяжують покарання не встановлені.
Пом'якшуючими покарання засудженого ОСОБА_3 обставинами, є його щире каяття, виключно позитивні характеристики з місця роботи та проживання, який раніше не судимий, що істотно знижує ступінь тяжкості вчинених злочинів.
Також, при цьому слід врахувати саму не зовсім пристойну поведінку потерпілих, що у свою чергу слугувало наслідкам подій, які мали місце в час і спосіб вчинення злочинів ОСОБА_3, зокрема роз пиття спиртних напоїв, висловлювання в адресу дівчини ОСОБА_3 - ОСОБА_5 нецензурних слів.
Отже, беручи до уваги вчинення засудженим тяжких злочинів, встановлених судом першої інстанції та перепровірених при апеляційному розгляді справи пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, спосіб та мету їх вчинення та особу винуватого, колегія вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України, обравши таке нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України.
Таке покарання є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
З урахуванням викладеного, вирок суду першої інстанції на підставі ст. 378 КПК України (1960 р.) підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним звільненням засудженого від відбуття покарання.
Твердження представника потерпілого про несправедливість вироку при вирішенні цивільного позову в частині моральної шкоди є обґрунтованим.
Так, відповідно до вимог ст. 328 КПК України (1960 р.) постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно вироку суду першої інстанції позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто із ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 суму матеріальної шкоди - 3008 грн. 00 коп. та моральної шкоди в сумі 5000 грн. 00 коп., а всього 8008 грн. 00 коп. (вісім тисяч вісім грн.).
Вирішуючи дане питання суд обґрунтовано задовольнив цивільний позов потерпілого в частині стягнення із ОСОБА_3 матеріальної шкоди.
Розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому, суд визначив необґрунтовано малим без урахуванням роз'яснення, що міститься в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року та приписів ч.3 ст. 23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру і тривалості страждань, стану здоров'я, глибини фізичних та душевних страждань, яких зазнав потерпілий внаслідок спричинення йому тяжкого тілесного ушкодження, також і інші обставини справи. При цьому судом достатньо не враховано, що внаслідок дій засудженого істотно змінився звичний уклад життя потерпілого, який втратив попередню працездатність. Отже, при визначенні розміру відшкодування не враховані вимоги розумності і справедливості, а тому колегія вважає необхідним збільшити відшкодування моральної шкоди потерпілому частково задовольнивши його апеляцію.
З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 366, 367, 378 КПК України (1960 р.), п.15 Розділу ХІ КПК України (2012 р.), колегія суддів -
з а с у д и л а:
апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Франківського районного суду м. Львова від 25 червня 2013 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного засудженому покарання та визначення розміру відшкодування моральної шкоди скасувати.
Вважати ОСОБА_3 засудженим за:
- ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 (три) позбавлення волі;
- ч. 4 ст. 296 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 (два) позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначити покарання ОСОБА_3 - 3 (три) роки позбавлення волі.
Стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 суму моральної шкоди в розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд.
Зарахувати ОСОБА_3 до відбутого покарання час перебування його під вартою з 01.05.2012 року по 16.05.2012 року.
Початок строку відбуття покарання рахувати з часу звернення вироку до виконання.
В решті вирок місцевого суду залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги упродовж одного місяця з моменту його проголошення, а засудженими в той же строк з моменту вручення їм копій вироку.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
С у д д і :
Пешков М.І. Галапац І.І. Романюк М.Ф.