ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
20 січня 2014 р. Житомир справа № 806/8612/13-a
категорія 5.2.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Панкеєвої В.А.,
при секретарі - Бондаренко Д.А.,
за участю представника позивача Вознюка О.М. та представника відповідача Меодушевського М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Салікс" до Житомирської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про визнання недійсними та скасування карток відмови і рішень, стягнення 12633,32 грн.,-
встановив:
Приватне підприємство "Салікс" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати картки відмови № 101060000/2013/00624 від 12.07.2013 р., № 101060000/2013/01024 від 20.12.2013 р. та рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/300524/2 від 12.07.2013 р., № 101060000/2013/300875/2 від 20.12.2013 р., а також стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачені кошти з податку на додану вартість в розмірі 9679,48 грн. та 2953,84 грн. ввізного мита, а всього 12633,32 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача були відсутні підстави у застосуванні резервного методу визначення митної вартості, а підприємством були виконані всі вимоги Митного кодексу України, оскільки обов'язкові та додаткові документи підтверджують, що заявлена декларантом митна вартість базується на об'єктивних та документально підтверджених даних. На думку позивача, Житомирською митницею при митному оформленні партій товару безпідставно визначено митну вартість за резервним методом. Додатково зазначає, що підприємство змушене було розмитнити товар під гарантійні зобов'язання, у вигляді внесення декларантом грошової застави, внаслідок чого надмірно сплатило податок на додану вартість та ввізне мито в розмірі 12633,32грн., які просить повернути.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених в позові.
Представник Житомирської митниці Міндоходів в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні за безпідставністю, з підстав зазначених в письмових запереченнях.
Представник Головного управління Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та вчасно, заперечень суду не надав, щодо причин неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, 25.08.2010 року між ПП"Салікс" та фірмою "PROFILE VOX Sp. z o.o. Sp. k.", Gdynska 143, 62-004 Czerwonak k.Poznania, Польща укладено прямий зовнішньоекономічний Контракт № 05/2010 з додатковими угодами щодо поставки товару (вироби з ПВХ) у відповідності до специфікації на умовах FCА Czerwonak (а.с.31-42)
12 липня 2013 року ПП "Салікс" була подана до Житомирської митниці митна декларація № 101060000/2013/011551 на митне оформлення партії товару, а саме: вироби з ПВХ. До декларації були додані наступні документи: контракт №05/2010 від 25.08.2010 року з додатками, рахунок-фактура № 139300373 від 08.08.2013 року, експортна ВМД, СМR, довідка про транспортно-заготівельні роботи, прайс-листи від 25.10.2013 р., листи від виробника, прайс-листи від 01.03.2013 р., специфікації № 30 від 25.10.2012 р. та № № 31, 33 від 01.03.2013 р. до контракту № 05/2010 від 25.08.2010 р., комерціїна пропозиція від 01.03.2013 р., виписки з бухгалтерської документації, висновок ДП "Державний інформаційний-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 05.07.2013 р. № 12/308.
За результатами здійснення аналізу супровідних документів поданих разом з МД № 101060000/2013/011551, Житомирською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/300524/2 від 12.07.2013 року (а.с.12) та запропоновано подати належним чином оформлену митну декларацію відповідно до рішення про коригування митної вартості та сплатити платежі в повному обсязі.
Згідно зазначеного рішення, митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, подані для митного оформлення, містять розбіжності (відповідно до параграфу 4 п.1 передбачено 100% попередня оплата товару, разом з тим згідно п.2 додаткової угоди №6 від 10.01.2013 р. представник надає товарний кредит, хоча в жодному документі не зазначено на який саме товар надається кредит, а який відправляють після предоплати) не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар (відповідно до договору на перевезення № 326 від 3 січня 2013 р. та рахунку-фактури № СФ-0003508 від 11.07.2013 р. здійснено CMR страхування, хоча страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування не надавались; відповідно до поданих документів встановлено, що товар надходить під торговою маркою "VOX", дана торгівельна марка використовується одержувачем, хоча ліцензійний чи авторський договір покупція, що стосується оцінюваних та є умовою продажу оцінюваних товарів не надавався). В рішенні також зазначено, що в зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу митного органу відповідно до ч.3 ст.53 МК України додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів.
За інформацією, яка наявна у митного органу, вартість схожих товарів є вищою у порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів.
Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядних методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-64 Митного кодексу України. За результатами проведеної консультації встановлено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: на основі МД № 101060000/2013/010307 від 21.06.2013 року, з урахуванням коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо, що відповідає принципам і критеріям, визначеним Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Джерело інформації: інформація цінової бази ЄАІС ДМСУ щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено (а.с.13).
ПП "Салікс" 12.07.2013 року до митного органу було подано нову митну декларацію № 101060000/2013/011664 та відповідно до ч.1 ст.55 МК України, здійснено випуск товарів у вільний обіг зі сплатою митних платежів згідно з заявленою митною вартістю та під гарантійні зобов'язання, у зв'язку з чим сплачено додатково до державного бюджету 4584,35 грн. податку на додану вартість та 1398,98 грн. ввізного мита.
20 грудня 2013 року ПП "Салікс" була подана до Житомирської митниці митна декларація № 101060000/2013/021609 на митне оформлення партії товару, а саме: вироби з ПВХ. До декларації були додані наступні документи: контракт № 05/2010 від 25.08.2010 року з додатками, рахунок-фактура № 139300789 від 16.12.2013 року, експортна ВМД, СМR, довідка про транспортно-заготівельні роботи, прайс-лист від 25.10.2013 р., листи від виробника, прайс-листи від 01.03.2013 р., специфікації № 30 від 25.10.2012 р. та № № 31, 33 від 01.03.2013 р. до контракту № 05/2010 від 25.08.2010 р., комерційна пропозиція від 01.03.2013 р., виписка з бухгалтерської документації по поставці 20.09.2013 р., ухвала ЖААС від 22.11.13 р. по справі № 806/5682/13-а, ухвала ЖААС від 03.12.13 р. по справі 806/4915/13-а, ухвала ЖААС від 03.12.13 р. по справі 806/4718/13-а.
Однак, Житомирською митницею 20.12.2013 року було винесено рішення № 101060000/2013/300875/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.72), в якій митний орган самостійно визначив митну вартість товару за резервним методом її визначення, на підставі чого ПП "Салікс" видана картка відмови в митному оформленні № 101060000/2013/01024 (а.с.71).
Житомирською митницею зазначено, що митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені в ч.2 ст.53 Митного кодексу України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відповідно до п.2.6 договору на перевезення вантажу від 11.12.2013 р. перевізник зобов'язаний застрахувати вантаж від усіх випадків на період його перевезення до пункту призначення але в рахунку-фактурі № СФ-0007337 відсутні відомості про вартість такого страхування). Митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість № 1 не підтверджено документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями.
За інформацією, яка наявна у митного органу, вартість схожих товарів є вищою у порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів.
Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядних методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-64 Митного кодексу України. За результатами проведеної консультації встановлено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: на основі МД № 101060000/2013/011664 від 12.07.2013 року, з урахуванням коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, що відповідає принципам і критеріям, визначеним Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Джерело інформації: інформація цінової бази ЄАІС ДМСУ щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
ПП "Салікс" 23.12.2013 року до митного органу було подано нову митну декларацію № 101060000/2013/021677 та відповідно до ч.1 ст.55 МК України, здійснено випуск товарів у вільний обіг зі сплатою митних платежів згідно з заявленою митною вартістю та під гарантійні зобов'язання, у зв'язку з чим сплачено додатково до державного бюджету податок на додану вартість та ввізне мито.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012, № 4495-VI (далі - Кодекс, МК України).
Відповідно до ст.49 Кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно із ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з ч.1 ст.54 Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно з ч.10 названої статті при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягаєгає сплаті за оцінювані товари зокрема додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п.5 ч.10 ст.58 МК України); витрати на страхування цих товарів (п.7 ч.10 ст. 58 МК України).
За умовами зовнішньоекономічного контракту № 05/2010 від 25.08.2010 року (а.с.31), відповідно до якого здійснювалась поставка товарів за поданими митному органу ВМД, товар поставлявся на умовах FCA "франко-перевізник" Червонак (Польша).
Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (редакція 2000 року) умови поставки FCA "франко-перевізник" не покладають обов'язку на покупця щодо страхування товару. Не містить такого обов'язку щодо страхування товарів і зовнішньоекономічний контракт № 05/2010 від 25.08.2010 року.
Таким чином, ні постачальник, ні позивач відповідно до положень офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС) та зовнішньоекономічного контракту № 05/2010 від 25.08.2010 року не зобов'язані здійснювати страхування зазначеного товару у вантажно - митній декларації.
Відтак, вимога митного органу про наданням позивачем страхових документів та документів, що містять відомості про вартість страхування є безпідставною, оскільки обов'язок щодо страхування товару за умовами даного контракту є відсутнім, як у позивача так і у його контрагента (постачальника). Як наслідок є безпідставним твердження митного органу про хибність визначення позивачем митної вартості товару за першим методом (ціною договору) у зв'язку з відсутністю відомостей про понесені витрати по страхуванню товару.
Стосовно ж посилань митного органу, що відповідно до договору на перевезення № 326 від 03.01.2013 року та рахунку- фактури № СФ-0003508 від 11.07.2013 року здійснено СМR страхування, то як вбачається із названого рахунку фактури до суми такої вартості транспортних послуг включено суму добровільного страхування відповідальності автоперевізника (а.с.89), а не вартість страхування товару.
Отож, вартість страхування відповідальності автоперевізника є складовою вартості транспортних послуг. Окрім того, відповідно до ч.10 ст.58 МК України страхування відповідальності автоперевізника не є окремою складовою митної вартості, що додатково враховується при визначенні митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Страхування відповідальності автоперевізника входить до складових вартості транспортних послуг по доставці товару, що як слідує з матеріалів справи враховані позивачем при визначенні митної вартості товарів відповідно до п.5 ч.10 ст.58 МК України. Відтак, страхування відповідальності автоперевізника не підлягає повторному включенню як окрема складова митної вартості товару.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до роз'яснень Міністерства фінансів України, форма рахунку (рахунку-фактури) не відноситься до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно- правовими актами не передбачено.
Крім того, суд звертає увагу, що статтею 318 Митного кодексу України, встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. № 3018-VІ "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Зазначене узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, щодо встановлених митним органом під час митного контролю правильності визначення митної вартості розбіжностей у наданих документах, вбачається те, що фактично такі висновки не підтверджуються наявними матеріалами справи, а відповідно є безпідставними та необґрунтованими.
Враховуючи зазначене та наявні у справі докази, є підстави вважати, що митний орган на підставі аналізу всіх наявних документів (наданих декларантом до митного оформлення товару), а також додатково наданих на вимогу митного органу документів (або документально обґрунтованих підтверджень щодо неможливості з об'єктивних причин надати такі додаткові документи (комерційна таємниця виробника товару), мав можливість визначити митну вартість товарів саме за першим методом - за ціною договору.
Так, під час розгляду документів, поданих до митного оформлення на підтвердження правомірності прийнятого рішення відповідачем перевіряється інформація з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (далі - ЄАІС ДМСУ).
Проте, на думку суду, виключно дані ЄАІС ДМСУ не можуть мати більше значення (перевагу), ніж надані декларантом відповідні, передбачені чинним законодавством, документи на підтвердження митної вартості заявленого до розмитнення товару.
Таким чином, наявність виключно розбіжності між рівнем заявленої митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути єдиною та достатньою підстав для однозначного висновку про заниження митної вартості імпортованих товарів та надання митному органу недостовірних даних.
Зазначена позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України у справі № К 22969/10.
Так, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, той факт, що в ЄАІС ДМСУ наявна інформація про те, що оцінювані товари розмитнювалися іншими особами за вищою митною вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митними органами контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості товарів за основним методом та її коригування митним органом за другорядними методами, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин може впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок та ін.).
Крім того, встановлено, що ліцензійний договір не укладався та плата за використання торгової марки VOX не вилучається відносно поставок виробів з ПВХ на підставі контракту № 05/2010 від 25.08.2010 р., укладеного між компанією "PROFILE VOX Sp. z o.o. Sp. k." та приватним підприємством "Салікс", що підтверджується листом від 01.08.2013 р. (а.с.77).
Наведені митним органом твердження щодо неврахування у складі митної вартості витрат по страхуванню як зазначено вище є безпідставними. Інших обґрунтованих розбіжностей, що впливають на визначення митної вартості товарів відповідач не встановив. Не навів відповідач і обставин, які числові значення складових заявленої позивачем митної вартості товарів не підтверджуються. В ході проведення митного контролю відповідачем також не було встановлено, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, або невірно визначено митну вартість товарів.
Відтак, всупереч ч.2 ст.72 КАС України відповідач не навів обставин, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у Житомирської митниці щодо вартості імпортованого товару, а також в судовому засіданні представником відповідача не наведено будь-яких обставин, які б перешкоджали визначенню митної вартості товару за ціною договору, а також не вказано жодних обґрунтованих причин, які могли б слугувати підставою для визначення митної вартості товару за іншим, ніж основний, методом.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що митниця має повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності визначення митної вартості товару, однак зазначає, що такі повноваження мають бути реалізовані лише за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Під час розгляду даної справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у Житомирської митниці щодо вартості імпортованого товару з наступних підстав.
До матеріалів справи позивач надав докази, які свідчать, що у Житомирської митниці при визначенні митної вартості товарів та під час здійснення консультації з позивачем було достатньо інформації, за якою митний орган міг застувати метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Враховуючи зазначене, а також наявні у справі докази, суд не погоджується з доводами митного органу про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості з огляду на виявлені невідповідності у поданих позивачем документах, які, як підтверджується наявними матеріалами справи - не впливають на ціну товару.
Інших аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, відповідачем наведено та надано не було, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої митної вартості товарів, не встановлено.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктами 1 та 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Суд дійшов висновку, що зазначені приписи чинного законодавства не були дотримані митним органом, а тому вважає вимоги позивача про визнання протиправними та скасування карток відмови та рішень про коригування митної вартості товарів такими, що підлягають задоволенню.
Неправильна оцінка митної вартості товарів призвела до зайвої сплати позивачем мита та податку на додану вартість, а тому порушене право позивача підлягає поновленню шляхом стягнення з Державного бюджету України зайво сплачених податку на додану вартість та мита в розмірі 12633,32 грн.
На підставі статті 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 619,39 грн.
Керуючись ст.ст.71, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови Житомирської митниці Міндоходів № 101060000/2013/00624 від 12.07.2013 р., № 101060000/2013/01024 від 20.12.2013 р. та рішення Житомирської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/300524/2 від 12.07.2013 р., № 101060000/2013/300875/2 від 20.12.2013 р.
Стягнути на користь приватного підприємства "Салікс" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області надмірно сплачену суму митних та інших платежів у розмірі 12633,32 грн.
Стягнути на користь приватного підприємства "Салікс" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області 619,38 грн. сплаченого судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя В.А. Панкеєва