ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
21.01.2014 Справа № 901/3946/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ресін»
до відповідача Державного підприємства «Конструкторсько-технологічне бюро «Судокомпозит»
про стягнення 59 320, 71 грн.
Суддя І.К. Осоченко
Представники:
від позивача - Моргунов В.В., довіреність № б/н від 13.12.2013, представник, паспорт ЕЕ 816319 виданий15.02.2003;
від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ресін» - позивач звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Державного підприємства «Конструкторсько-технологічне бюро «Судокомпозит» - відповідач, в якій просить суд стягнути з відповідача суму боргу та нарахованих процентів у розмірі 59 320,71 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст. ст. 530, 625, 638, 692 Цивільного кодексу України ст. 193 Господарського кодексу України, та мотивовані тим, що 15.03.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ресін» та Державним підприємством «Конструкторсько-технологічне бюро «Судокомпозит» було укладено Основний договір на поставку сировини для виготовлення виробів із композитних матеріалів.
В позові зазначено, що 23.01.2012 між сторонами було укладено також договір поставки №6.
На підставі вищевказаних договорів позивач неодноразово здійснював поставку товарів відповідачу, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, на загальну суму 1 219 718,72 грн., відповідач належним чином здійснив оплату лише частково у розмірі 1 162 878,73 грн.
Як зазначено в позові, вартість поставленого відповідачу товару за весь час (до 18.04.2012) у загальній сумі складає 1 219 718,72 грн., заборгованість перед позивачем на момент подачі позову складає 56 839,99 грн., яку він просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.
17.12.2013 до суду від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
У судовому засіданні 19.12.2013 суд розпочав розгляд даної справи по суті.
Відповідач у судові засіданні тричі не з'являвся, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією; вимог суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи строки розгляду справ господарськими судами України, які передбачені статтею 69 ГПК України, а також те, що явка у судове засідання є правом учасників процесу, а не їх обов'язком, суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ресін» - позивач -звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Державного підприємства «Конструкторсько-технологічне бюро «Судокомпозит» - відповідач, в якій просить суд стягнути з відповідача суму боргу та нарахованих процентів у розмірі 59 320,71 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 15.03.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ресін» та Державним підприємством «Конструкторсько-технологічне бюро «Судокомпозит» було укладено Основний договір на поставку сировини для виготовлення виробів із композитних матеріалів.
Крім того, у подальшому 23.01.2012 між сторонами було укладено ще договір поставки №6.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово здійснював поставку товарів відповідачу, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними:
1) Видаткова накладна № РН-0000375 від 17.12.2010;
2) Видаткова накладна № РН-0000395 від 28.12.2010;
3) Видаткова накладна № РН-0000007 від 10.01.2011;
4) Видаткова накладна № РН-0000032 від 21.01.2011;
5) Видаткова накладна № РН-0000041 від 27.01.2011;
6) Видаткова накладна № РН-0000079 від 11.02.2011;
7) Видаткова накладна № РН-0000085 від 16.02.2011;
8) Видаткова накладна № РН-0000107 від 02.03.2011;
9) Видаткова накладна № РН-0000121 від 10.03.2011;
10) Видаткова накладна № РН-0000165 від 01.04.2011;
11) Видаткова накладна № РН-0000231 від 28.04.2011;
12) Видаткова накладна № РН-0000236 від 29.04.2011;
13) Видаткова накладна № РН-0000254 від 12.05.2011;
14) Видаткова накладна № РН-0000255 від 12.05.2011;
15) Видаткова накладна № РН-0000267 від 18.05.2011;
16) Видаткова накладна № РН-0000301 від 30.05.2011;
17) Видаткова накладна № РН-0000308 від 01.06.2011;
18) Видаткова накладна № РН-0000338 від 15.06.2011;
19) Видаткова накладна № РН-0000366 від 29.06.2011;
20) Видаткова накладна № РН-0000386 від 07.07.2011;
21) Видаткова накладна № РН-Р000421 від 25.07.2011;
22) Видаткова накладна № РН-Р000435 від 27.07.2011;
23) Видаткова накладна № РН-Р000443 від 01.08.2011;
24) Видаткова накладна № РН-Р000447 від 02.08.2011;
25) Видаткова накладна № РН-Р000475 від 10.08.2011;
26) Видаткова накладна № РН-РЛ00502 від 19.08.2011;
27) Видаткова накладна № РН-Л000497 від 01.09.2011;
28) Видаткова накладна № РН-РЛ00526 від 01.09.2011;
29) Видаткова накладна № РН-РЛ00530 від 02.09.2011;
30) Видаткова накладна № РН-РЛ00535 від 05.09.2011;
31) Видаткова накладна № РН-Л000510 від 09.09.2011;
32) Видаткова накладна № РН-РЛ00565 від 20.09.2011;
33) Видаткова накладна № РН-Л000539 від 23.09.2011;
34) Видаткова накладна № РН-Л000546 від 28.09.2011;
35) Видаткова накладна № РН-РЛ00591 від 03.10.2011;
36) Видаткова накладна № РН-РЛ00609 від 10.10.2011;
37) Видаткова накладна № РН-РЛ00638 від 19.10.2011;
38) Видаткова накладна № РН-РЛ00665 від 27.10.2011;
39) Видаткова накладна № СФ-РН-0525 від 02.11.2011;
40) Видаткова накладна № РН-Л000714 від 16.11.2011;
41) Видаткова накладна № РН-РЛ00767 від 23.11.2011;
42) Видаткова накладна № РН-Л000736 від 28.11.2011;
43) Видаткова накладна № РН-РЛ00835 від 13.12.2011;
44) Видаткова накладна № Х067 від 23.01.2012;
45) Видаткова накладна № Х00000196 від 08.02.2012;
46) Видаткова накладна № Х00000336 від 01.03.2012;
47) Видаткова накладна № Х00000579 від 02.04.2012;
48) Видаткова накладна № Х00000731 від 18.04.2012. на загальну суму 1 219 718,72 грн.
Але відповідач належним чином здійснив оплату за такими Витратними накладними лише частково на суму 1 162 878,73 грн.
Вивчивши матеріали справи, надавши належні оцінку всім доказам у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню лише на суму основного боргу у розмірі 56 839,99 грн., при цьому суд виходить з наступного:
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому, майново - господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського Кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частинами 1 - 4 ст. 180 Господарського Кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування(номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Як вбачається з умов Основного Договору поставки сировини для виготовлення виробів із композитних матеріалів від 15.03.2010 - п.1.1 - Продавець (позивач) зобов'язується поставити товар у власність Покупця (відповідача), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити за нього на умовах Договору.
Пунктом 1.2 вказаного договору сторони передбачили, що предметом поставки є товар, який вказаний у заявці на поставку товару, а у подальшому - у витратній накладній та договорі купівлі-продажу, які є невід'ємною частиною даного Договору.
23 січня 2012 року між тими ж сторонами був укладений Договір № 6, згідно з п.1.1. якого Постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність Покупцю (відповідачу) за його письмовим заявкам (по факсу, електронній пошті та таке інше) сировину, матеріали та другу іншу, яка мається у наявності продукцію, яка іменується надалі Продукція, а Покупець приймає Продукцію та оплачує її на умовах даного договору.
У процесі розгляду даної справи, до матеріалів справи позивачем так і не були долучені письмові докази - письмові заявки відповідача, як це передбачено як умовами договору від 15.03.2010, так і від 23.01.2012.
У самих текстах таких договорів взагалі відсутнє найменування (номенклатуру, асортимент) товару та кількість продукції (робіт, послуг), а також відсутні (не зазначені) вимоги до їх якості.
Тому враховуючи, що у всіх цих Видаткових накладних, за якими позивач просить стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 56 839,99 грн., зазначені інші договори, ніж Договори від 15.03.2010 та від 23.01.2012, але які так і не були надані для огляду суду (а засвідчені копії таких Договорів не були позивачем долучені до матеріалів справи), суд приходить до висновку, що за всіма Видатковими накладними, за якими позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість на суму 56 839,99 грн., поставка товару відбулася, але зобов'язання з оплати поставленого товару у відповідача виникли не на підставі Договорів поставки, а на підставі вказаних видаткових накладних.
Водночас суд враховує, що спірний товар був отриманий відповідачем, він від нього не відмовився і не повернув позивачеві, з боку як постачальника так і покупця видаткові накладні підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін.
Тому суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 56 839,99 грн. є обґрунтованою, тому що підтверджується матеріалами справи та нормами чинного законодавства.
Крім вимоги про стягнення суми заборгованості у розмірі 56 839,99 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2 480,72 грн. за 531 день прострочення.
Розглянувши таку позовну вимогу, суд зазначає наступне:
у відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% (три відсотки) річних від простроченої суми.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Але судом вже встановлено, що хоча поставка товару і відбулася, але зобов'язання з оплати поставленого товару у відповідача виникли не на підставі Договорів поставки, а на підставі вказаних видаткових накладних, а відтак відсутні підстави для застосування та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 2480,72 грн.
Судові витрати суд відносить на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі ст. 44,49 ГПК України.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 21.01.2014 року.
Повне рішення складено 27.01.2014 року.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Конструкторсько-технологічне бюро «Судокомпозит» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ресін» заборгованість у розмірі 56 839,99 грн. та судовий збір у сумі 1 648,55 грн.
Видати наказ після вступу рішення в законну силу.
3. В іншій частині позові - відмовити.
Суддя І.К. Осоченко