Судове рішення #34952202

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. Справа№ 5028/9/153б/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Доманської М.Л.

Пантелієнка В.О.

за участі представників:

від апелянта - 1 - Кучеренко О.О., дов. №03/2/818 від 16.12.2013р.

від апелянта - 2 - Костирко Ю.В., посв. адв. №619 від 16.03.2012р.

від боржника - Фесенко Є.М., свід. арбітр. кер. №140 від 18.02.2013р.

та особистої участі Рязанової С.М., свід. арбітр. кер. №532 від 15.03.2013р.

розглянувши апеляційні скарги

Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський

Акціонерний Банк "ВіЕйБі Банк" (апелянт - 1) та

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинські лабораторії

скануючих пристроїв" (апелянт - 2)

на ухвалу господарського суду Чернігівської області

від 26.11.2013р.

у справі № 5028/9/153б/2011 (суддя Івченко С.М.)

за заявою управління Пенсійного фонду України в м. Ніжин

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинські

лабораторії"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 26.11.2013р. у справі №5028/9/153б/2011 визнано поточні грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (скорочено, далі, але включено - ПАТ "ВіЕйБі Банк") у сумі 730731,07 грн. з віднесенням до 6 черги задоволення, у задоволенні скарги ПАТ "ВіЕйБі Банк" на дії ліквідатора арбітражного керуючого Рязанової С.М. відмовлено, припинено повноваження арбітражного керуючого Рязанової С.М. як ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв" (далі, але не виключно - ТОВ «НЛСП»), ліквідатором останнього призначено арбітражного керуючого Фесенка Євгенія Миколайовича (свідоцтво Міністерства юстиції України №140 від 18.02.2013р., м. Чернігів, вул. О.Кошового, 1, оф. 18).

Не погоджуючись з ухвалою, ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ «НЛСП» звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами. ПАТ "ВіЕйБі Банк" просить скасувати ухвалу в частині відмови у задоволенні скарги на дії ліквідатора Рязанової С.М., припинення повноважень Рязанової С.М. за її заявою, призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Фесенка Є.М., і в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ПАТ "ВіЕйБі Банк" на дії ліквідатора Рязанової С.М., припинити повноваження останньої як ліквідатора по даній справі, призначити ліквідатором ТОВ «НЛСП» арбітражного керуючого Мегерю А.В. (свідоцтво №63 від 06.02.2013р.), судові витрати покласти на арбітражного керуючого Рязанову С.М., в решті оскаржену ухвалу залишити без змін. ТОВ «НЛСП» просить скасувати ухвалу в частині визнання вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" у сумі 730731,07 грн. з віднесенням до 6 черги задоволення, винести нову ухвалу, якою у задоволенні вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" в цій частині відмовити, в решті оскаржену ухвалу залишити без змін.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційні скарги ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ «НЛСП» по справі №5028/9/153б/2011 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Верховцю А.А. Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2013р. сформовано для розгляду вказаних скарг колегію суддів у складі: головуючий суддя Верховець А.А., судді Гарник Л.Л., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2013р. апеляційні скарги ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ «НЛСП» прийнято до провадження та об'єднано в одне, призначено розгляд справи на 08.01.2014р., зобов'язано учасників провадження до дня розгляду надати суду відзив на апеляційні скарги.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.01.2014р., враховуючи перебування судді Гарник Л. Л. у відпустці, змінено склад колегії суддів для розгляду вказаних вище апеляційних скарг на наступний: головуючий суддя Верховець А.А., судді Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.

08.01.2014р. перед початком судового засідання через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від арбітражних керуючих Фесенка Є.М. та Рязанової С.М. надішли відзиви на апеляційну скаргу ПАТ "ВіЕйБі Банк", в яких ті просили залишити скаргу без задоволення та оскаржену ухвалу залишити без змін.

Також 08.01.2014р. перед початком судового засідання через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник ПАТ "ВіЕйБі Банк" подав клопотання про ознайомлення з матеріалами та відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що в адресу ПАТ "ВіЕйБі Банк" копія апеляційної скарги ТОВ «НЛСП» не надходила, у зв'язку з чим, перше позбавлено можливості подання обґрунтованих заперечень на неї.

В судовому засіданні представник ПАТ "ВіЕйБі Банк" підтримав клопотання про відкладення розгляду справи, інші учасники судового процесу не заперечували проти його задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.01.2014р. розгляд справи відкладено на 21.01.2014р.

21.01.2014р. перед початком судового засідання через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник ПАТ "ВіЕйБі Банк" подав відзив на апеляційну скаргу ТОВ «НЛСП», в якому просив залишити апеляційну скаргу ТОВ «НЛСП» без задоволення та оскаржену ухвалу в частині заявлених у скарзі вимог залишити без змін.

В судовому засіданні 21.01.2014р. представник ПАТ "ВіЕйБі Банк" підтримав вимоги та доводи, зазначені в поданій ним апеляційній скарзі, просив суд скаргу задовольнити з викладених у ній підстав. Представник ТОВ «НЛСП» підтримав вимоги та доводи, зазначені в поданій ним апеляційній скарзі, просив суд скаргу задовольнити з викладених у ній підстав. Представник ПАТ "ВіЕйБі Банк" заперечував проти задоволення апеляційної скарги ТОВ «НЛСП», тоді як представник ТОВ «НЛСП» заперечував проти задоволення апеляційної скарги ПАТ "ВіЕйБі Банк", посилаючись на їх необґрунтованість, правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали у відповідній частині вимог, просили суд залишити відповідні скарги без задоволення та ухвалу у відповідній частині вимог залишити без змін. Арбітражні керуючі Фесенко Є.М. та Рязанова С.М. заперечували проти задоволення апеляційної скарги ПАТ "ВіЕйБі Банк" з підстав, викладених у поданих відзивах, надали усні пояснення по суті апеляційної скарги ТОВ «НЛСП», в яких визнали необґрунтованими наведені в апеляційній скарзі доводи.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваної ухвали, ПАТ "ВіЕйБі Банк" посилалось на неналежне виконання Рязановою С.М., як ліквідатора ТОВ «НЛСП», своїх обов'язків, що полягало у ненаданні комітету кредиторів у встановлені строки звіту про діяльність, інформації про фінансове становище та майно боржника, про проведення ліквідаційної процедури, несвоєчасному проведенні зборів комітету кредиторів. Посилалось на те, що ліквідатором не вжито заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх сторін, непред'явлення до третіх осіб вимог щодо повернення боржнику сум дебіторської заборгованості. Вказувало на те, що ліквідатором не повідомлено комітет кредиторів, у т.ч. ПАТ "ВіЕйБі Банк", як голову комітету, про надходження заяв з поточними вимогами, про їх розгляд та затвердження судом, не приведено у відповідність реєстр вимог кредиторів боржника у зв'язку із зміною статусу заставного кредитора, не подано до суду відкоригованого реєстру вимог кредиторів, розголошено відомості, які стали відомі ліквідатору у зв'язку з провадженням у справі про банкрутство.

Щодо припинення повноважень арбітражної керуючої Рязанової С.М., як ліквідатора боржника та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Фесенка Є.М., ПАТ "ВіЕйБі Банк" наголошувало на тому, що згідно протоколу №4 від 17.10.2013р. зборів комітету кредиторів боржника останнім було прийнято рішення про призначення ліквідатором іншого арбітражного керуючого - Мегерю А.В. (свідоцтво №63 від 06.02.2013р.) 30.10.2013р. ПАТ "ВіЕйБі Банк" направляло в адресу суду клопотання про призначення ліквідатором боржника Мегерю А.В., але судом вказане клопотання будо залишено без задоволення. У змісті апеляційної скарги скаржником також поставлено під сумнів неупередженість Фесенка Є.М., як ліквідатора та переважаючий професійний досвід, кваліфікацію.

У відзиві арбітражного керуючого Фесенка Є.М. на апеляційну скаргу ПАТ "ВіЕйБі Банк" викладено доводи щодо відсутності процесуального значення визначення інших підстав припинення повноважень Рязанової С.М., ніж ті, за якими їх припинив суд першої інстанції, вказано, що апелянт фактично підтримує ухвалу суду першої інстанції в частині припинення повноважень Рязанової С.М. та не погоджується лише в частині підстав такого припинення, проте останнє, в будь-якому випадку не впливає на інтереси боржника та кредиторів.

Щодо призначення ліквідатором банкрута саме Фесенка Є.М. зазначено про достатню кваліфікацію та професійний досвід, здобутий на посадах заступника голови та першого заступника голови державної госпрозрахункової установи «Агенство з питань банкрутства», при виконанні повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в межах проваджень у інших справах про банкрутство, вказано на місто розташування офісу ліквідатора, що збігається із містом розташування боржника, містяться посилання на викладені в акті №16 від 26.12.2013р. висновки планової виїзної перевірки Головного управління юстиції у Чернігівській області, проведеної у грудні 2013 року, згідно з якими у діяльності Фесенка Є.М., як арбітражного керуючого, не виявлено порушень законодавства, заперечувались доводи апелянта щодо особистої зацікавленості у розгляді справи з посиланням на відсутність такої.

У відзиві арбітражної керуючої Рязанової С.М. на апеляційну скаргу ПАТ "ВіЕйБі Банк" викладено доводи щодо дотримання нею, як ліквідатором ТОВ «НЛСП», вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та іншого законодавства, що регулює питання її діяльності при виконанні повноважень, у т.ч. встановленого порядку ведення діловодства, зазначено перелік вчинених дій, що і матеріали справи містять докази в спростування доводів апелянта, відзначено, що скаржником не названо конкретної інформації, що була нею розголошена, про яку йде мова у скарзі тощо.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваної ухвали, ТОВ «НЛСП» посилалось на положення п. 1.1.2 кредитного договору, укладеного між ТОВ «НЛСП та ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно якого сторонами було досягнуто домовленості щодо нарахування процентів за користування кредитом до 10.02.2012р., відповідно їх нарахування після спливу встановлено граничного строку є безпідставним і, таким чином, поточні вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" у сумі 416552,04 грн., що складаються з процентів за користування кредитом в період з 09.06.2011р. по 18.06.2013р., є безпідставними. Безпідставними також вказано грошові вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк", які ґрунтуються на зобов'язанні ТОВ «НЛСП сплати трьох відсотків річних (152371,91 грн.) та інфляційних збитків (78806,26 грн.) від суми боргу внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором в період з 09.06.2011р. по 18.06.2013р., оскільки у вказаний період діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, якими у даному випадку є зазначені суми, вказував на невірний розрахунок та завищення ПАТ "ВіЕйБі Банк" відповідних сум.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "ВіЕйБі Банк" заперечував доводи скаржника, посилаючись на помилковість наведених тверджень, вказував на п. 1.2.7. Кредитного договору, згідно якого нарахування процентів повністю та остаточно припиняється в день фактичного повернення загальної заборгованості за кредитом та, як вбачається з умов кредитного договору, строк дії договору - до повного повернення кредиту. Зазначав, що відсотки за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом, що у відповідності до наявного у справі розрахунку складають 416552,04 грн. Щодо доводів ТОВ «НЛСП» стосовно невірного розрахунку та завищення розміру санкцій за невиконання (неналежне) виконання грошових зобов'язань за кредитним договором зазначено про відсутність доданого до апеляційної скарги контррозрахунку, за яким визначено інші суми боргу.

Згідно із ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України. Згідно з положенням ст. 101 цього ж Кодексу, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до п. 1-1 прикінцевих та перехідних положень чинної редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в апеляційних скаргах та відзивах на них, заслухавши представників сторін та інших учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ПАТ "ВіЕйБі Банк" підлягає залишенню без задоволення, тоді як апеляційна скарга ТОВ «НЛСП» підлягає задоволенню частково з огляду на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 09.06.2011р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «НЛСП». Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 12.06.2012р. затверджено реєстр кредиторів боржника з включенням, зокрема, вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" за простроченим виконанням зобов'язання по кредитному договору №1 від 14.02.2007р. , укладеному між АТ «ВАБанк» (ПАТ "ВіЕйБі Банк") та ТОВ «НЛСП» (далі - кредитний договір) станом на 08.06.2011р. (тобто до порушення провадження у даній справі), у сумах: 125 грн. судових витрат по справі про банкрутство - 1 черга задоволення, 724469,71 грн. - заборгованості за кредитом, 1967523,32 грн. - заборгованості за процентами, 1945501,72 грн. - заборгованості за інфляційними витратами, трьома відсотками річних - 4 черга задоволення, та у сумі 83024,66 грн. пені - 6 черга задоволення.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 18.06.2013р. ТОВ «НЛСП» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Відповідне оголошення було опубліковано в газеті "Голос України" від 26.06.2013р. №117.

Після спливу 2-місячного строку з моменту публікації оголошення про визнання ТОВ «НЛСП» банкрутом, 30.10.2013р. (згідно відбитку календарного штемпеля на конверті) ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернулось до господарського суду Чернігівської області із заявою про поточні грошові вимоги до ТОВ «НЛСП» у сумі 730731,07 грн., обґрунтовані донарахованими за період з 09.06.2011р. до 18.06.2013р. (тобто за період з моменту порушення провадження у даній справі до моменту визнання боржника банкрутом) процентам за кредитним договором, інфляційними збитками та трьома відсотками річних. Зокрема, вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк", становили: 416552,04 грн. - боргу по нарахованим процентам, 118799,06 грн. - інфляційних збитків, 195379,97 грн. - три відсотка річних.

Зважаючи на підтвердження поточних вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" належними доказами, суд першої інстанції визнав такі з віднесенням їх до 6 черги задоволення. Проте, з такими висновками суду не можна погодитись, а ухвалу в цій частині визнати такою, що повною мірою відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Відповідно до положень абз. 24 ст. 1, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на момент порушення провадження у даній справі) одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Розглядаючи вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк", які ґрунтуються на зобов'язанні ТОВ «НЛСП» щодо сплати інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних від суми фактично неповернутих грошових коштів по кредитному договору, які виникли в період з 09.06.2011р. по 18.06.2013р., колегія суддів Київського апеляційного господарського суду виходить з наведених вище приписів законодавства, згідно з якими ті з вимог, що ґрунтуються на обов'язку по сплаті неустойки (штрафу, пені), інших санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, що виникли в протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, не нараховуються та відповідно не можуть бути визнані поточними кредиторськими вимогами і безпосередньо до таких вимог, зокрема, слід віднести поточні грошові вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" в сумі 118799,06 грн. (інфляційні збитки) та 195379,97 грн. (три відсотки річних).

Оскільки положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування трьох відсотків річних та інфляційних витрат підлягають застосуванню лише в разі прострочення боржником грошового зобов'язання та вказана стаття визначає саме відповідальність за порушення грошового зобов'язання, застосування індексу інфляції та нарахування трьох відсотків річних є одним з заходів відповідальності за порушення зобов'язань і відноситься до інших санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань. Відповідні правові висновки неодноразово підтверджені рішеннями судів вищих інстанцій.

Слід зазначити, що і положеннями ч. 3 ст. 19 Закону України Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинної редакції) передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Розглядаючи грошові вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" в сумі 416552,04 грн., які ґрунтується на кредитному договорі - боргу по нарахованим процентам за період з 09.06.2011р. по 18.06.2013р., колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приймає до уваги, що такі вимоги за своєю правовою природою, на відміну від санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань, пов'язані з обов'язком здійснення плати за користування кредитом у розмірі, що встановлюється згідно із ст. 536 Цивільного кодексу України визначеними умовами кредитного договору. Згідно із ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Частиною 2 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Разом з тим, слід враховувати особливості умов кредитного договору, якими, встановлено, що АТ «ВАБанк» (ПАТ "ВіЕйБі Банк") надало ТОВ «НЛСП» у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (далі - кредит) у формі невідновлювальної кредитної лінії (п.1.1.1) із терміном користування, що збігає 10.02.2012р. (п. 1.1.2); моментом (днем) надання траншу кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідний рахунок (п. 2.4); моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитодавця: суми кредиту, процентів, комісій та можливих штрафних санкцій, визначених договором (п. 2.6). Згідно п. 2.3 кредитного договору сторони визначились, що повернення кредиту буде здійснюватись у безготівковій формі на відповідний відкритий позичковий рахунок 10.02.2012р. Згідно п. 2.7 кредитного договору проценти за користування кредитом сплачуються наступним чином: проценти нараховуються на фактичну заборгованість за кредитом, із розрахунку рік та місяць - рівній календарній кількості днів (п. 2.7.1); нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у гривнях щомісячно за поточний календарний місяць (п. 2.7.2); при розрахунку процентів враховується перший день перерахування кредиту і не враховується останній день терміну користування кредитом, зазначеного в п. 1.1.2 цього договору (п. 2.7.3); фактично розраховані проценти за поточний календарний місяць позичальник перераховує на відкритий йому рахунок щомісячно, не пізніше «30» числа поточного місяця, починаючи з «27» лютого 2007 року (п. 2.7.4). Пунктом 3.3.3 кредитного договору також визначено, що позичальник зобов'язаний забезпечити повернення кредиту відповідно до умов п. 1.1.2, 2.3 цього договору зі сплатою процентів за фактичний строк його користування та сплатою штрафних санкцій. Згідно з п. 4.5 кредитного договору, у разі невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3 цього договору протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та, відповідно, позичальник зобов'язаний не пізніше наступного банківського дня погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія договору припиняється. Пунктом 7.5 кредитного договору передбачено, що у разі настання обставин, визначених п. 2.9.3, 3.2.4, 4.5, 5.2 цього договору, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився і, відповідно, позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, комісії, штрафні санкції у розмірах та на умовах, що визначені цим договором.

Як зазначено вище, відповідно до п. 2.6 кредитного договору, моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитодавця: суми кредиту, процентів, комісій та можливих штрафних санкцій, визначених договором. З тим, як вбачається наведених вище інших (та не виключно) умов кредитного договору, при його укладенні сторони дійшли згоди, що проценти за користування кредитом виплачуються з «27» лютого 2007 року до збігу терміну надання кредиту, який відповідно збігає 10.02.2012р. Кредитний договір не містить визначення «фактичного користування» ніж те, яке вбачається зі вживаних у ньому значень слів і понять, у тому числі при здійсненні порівняння частин договору з усім його змістом, тоді як такі, чітко визначають момент фактичного надання кредиту і момент його фактичного повернення, у зв'язку з чим слід констатувати, що умовами кредитного договору поняття збігу часу фактичного користування кредитом безпосередньо пов'язується зі збігом терміну надання (кристування) кредиту.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що у даному випадку сторонами кредитного договору при його укладенні було досягнуто домовленості, що проценти виплачуються до 10.02.2012р., а не дня фактичного повернення кредиту. Моментом виникнення зобов'язань за сплатою нарахованих процентів є збіг 15 (п'ятнадцяти) банківських днів за поточний календарний місяць (не пізніше «30» числа поточного місяця, починаючи з «27» лютого 2007 року), наступного банківського дня. Таким чином, обґрунтованими вбачаються вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ТОВ «НЛСП» щодо сплати процентів за кредитним договором в період з 09.06.2011р. по 10.02.2012р., які згідно наявного у справі (а.с. 57, т. 10) та окремо розрахованого судом (за період з 01.02.2012р. по 09.02.2012р.) з розрахунку становлять 182140,77 грн.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги ПАТ "ВіЕйБі Банк", в частині скасування ухвали суду першої інстанції з щодо відмови у задоволенні скарги на дії ліквідатора Рязанової С.М., колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що матеріали справи містять достатньо доказів вчинення передбачених процесуальним законодавством дій та дотримання ліквідатором вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та іншого законодавства, що регулює питання його діяльності при виконанні повноважень, у т.ч. й дотримання встановленого порядку ведення діловодства, якими спростовуються наведені в апеляційній скарзі доводи ПАТ "ВіЕйБі Банк". Разом з тим, 28.11.2013р. судом першої інстанції винесено окрему ухвалу, якою констатовано допущення порушень низьки процесуальних норм саме з боку посадових осіб ПАТ "ВіЕйБі Банк".

Як вбачається з матеріалів справи, Рязанова С.М. регулярно інформувала ПАТ "ВіЕйБі Банк" щодо ходу ліквідаційної процедури, ліквідаційної маси тощо письмово, телефоном та електронною поштою, про що надала принтскрини свого листування електронною поштою з уповноваженою особою банку та "Деталізації по локальним і роумінговим дзвінкам", а також листи на адресу банку, що відправлялись у тому числі по факсу. Стосовно вжиття заходів зі встановлення майнових активів ліквідатором надано листування з ВДВС Ніжинського міськрайонного управління юстиції щодо арештованого майна банкрута, яке було описано та передано на відповідальне зберігання. З наявних у справі протоколів комітету кредиторів вбачається, що ліквідатор інформував комітет кредиторів щодо інвентаризації майна банкрута. З огляду на те, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не визначено форми інформування та звітування ліквідатора перед комітетом кредиторів (усно, письмово чи у будь-який інший спосіб), а лише встановлено періодичність (щомісяця), а збори кредиторів та комітет кредиторів не приймали рішень щодо форми звітування та інформування ліквідатора (письмово чи усно), твердження щодо порушень з боку ліквідатора є безпідставними. Посилання на те, що ліквідатором не вживалися заходи по встановленню та розшуку майна, не здійснено запитів до реєструючих органів є безпідставними та необґрунтованими, оскільки матеріали справи свідчать про те, що ліквідатором здійснювались заходи з інвентаризації майна, з'ясуванню відповідальної особи, якій передано описане та передане на відповідальне зберігання органами ДВС майно, вчинювались й інші передбачені Законом дії. Що ж до доводів ПАТ "ВіЕйБі Банк" стосовно неповідомлення ліквідатором про надходження заяв з поточними вимогами, про їх розгляд та затвердження судом, то слід відзначити, що обов'язок розсилання відповідних ухвал суду процесуальним законодавством покладений безпосередньо на суд і такі були надіслані ним в адресу учасників провадження у даній справі. Що до доводів стосовно не приведення у відповідність реєстру вимог кредиторів боржника у зв'язку із зміною статусу заставного кредитора, не подання до суду відкоригованого реєстру вимог кредиторів, то такі спростовуються матеріалами справи, зокрема, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 29.10.2013р. було затверджено наданий ліквідатором відкоригований реєстр вимог кредиторів.

З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав задоволення скарги ПАТ "ВіЕйБі Банк" на дії ліквідатора та відсторонення ліквідатора від виконання цих обов'язків у зв'язку з задоволенням скарги.

Стосовно доводів щодо призначення ліквідатором арбітражного керуючого Мегерю А.В., слід відзначити, що при виборі кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором господарський суд у відповідності до ст. 114 Закону не зв'язаний пропозицією комітету кредиторів. Обираючи з трьох арбітражних керуючих, які подали відповідні заяви, суд першої інстанції аналізував дані про їх діяльність, публічну інформацію з сайту Міністерства юстиції України та порталу судової влади щодо спеціалізації арбітражних керуючих, апеляційних округів, де вони зареєстровані та призначив арбітражного керуючого Фесенко Є.М. з огляду на те, що Мегеря А.В. вже призначений арбітражним керуючим судами кількох областей, які територіально розташовані віддалено від банкрута по даній справі. У переважній більшості справ (по 4 із 7, по яких він здійснює повноваження арбітражного керуючого) кредитором є ПАТ "ВіЕйБі Банк" (тоді як Карлова І.В. взагалі має спеціалізацію з банкрутства фізичних осіб - підприємців та фермерських господарств, а боржник по справі не відноситься до такої категорії суб'єктів банкрутства). Фесенко Є.М. має досвід роботи не тільки арбітражним керуючим, а й на керівних посадах Державній госпрозрахунковій установі "Агентство з питань банкрутства", має офіс у м. Чернігові, що сприятиме більш оперативному здійсненню діяльності ліквідатора зважаючи на знаходження в одній області, володіє достатнім досвідом та кваліфікацією. Колегія суддів апеляційного господарського суду також погоджується з висновком суду першої інстанції, що з-поміж числа інших доводів, призначення особи ліквідатора, яке не пов'язана з жодною із сторін у справі та не запропонованої комітетом кредиторів, більшість голосів у якому має один з кредиторів, сприятиме дотриманню принципів об'єктивності та незаінтересованості при прийнятті рішень, а також при вчиненні дій під час виконання повноважень арбітражного керуючого у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

У зв'язку з наведеним вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ПАТ "ВіЕйБі Банк" підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга ТОВ «НЛСП» підлягає частковому задоволенню, а ухвала господарського суду Чернігівської області від 26.11.2013р. у справі №5028/9/153б/2011 підлягає скасуванню частково як така, що винесена з неправильним застосування норм матеріального права в частині визнання вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" у загальній сумі 730731,07 грн. з віднесенням до 6 черги задоволення, із прийняттям у цій частині нового рішення щодо визнання вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" лише в сумі 182140,77 грн. з віднесенням до 6 черги задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -


ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 26.11.2013р. у справі №5028/9/153б/2011 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв" (ТОВ "НЛСП") на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 26.11.2013р. у справі №5028/9/153б/2011 задовольнити частково.

3. Ухвалу господарського суду Чернігівської області від 26.11.2013р. у справі №5028/9/153б/2011 скасувати в частині визнання поточних грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") у сумі 730731,07 грн. з віднесенням до 6 черги задоволення, із прийняттям у цій частині нового рішення.

4. Визнати поточні грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") у сумі 182140,77 грн. з віднесенням до 6 черги задоволення.

5. Справу №5028/9/153б/2011 повернути до господарського суду Чернігівської області.


Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.


Головуючий суддя А.А. Верховець


Судді М.Л. Доманська


В.О. Пантелієнко


Постанова виготовлена та підписана 27.01.2014

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація