Судове рішення 2а-9503/12/0170/27 від 28.01.2014

Судове рішення #34951645

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 січня 2014 р. (10:30) Справа №2а-9503/12/0170/27

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Марчевської К.В., представників сторін:

від позивача - представника за довіреністю ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, в якому просить, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0016881702 від 23.08.2012 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 82877,50 грн., у тому числі за основним платежем - 66302,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16575,50 грн. та № 0016891702 від 23.08.2012 про збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 28575,38 грн., у тому числі за основним платежем - 22460,30 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6115,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового Кодексу України. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів позивача була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарські операції з придбання товарів у ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» мають реальний характер, рух товарів від продавця до покупця, доставка товару та подальше його використання у господарській діяльності позивача підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.01.2014 залишено без розгляду адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 1435 від 23.07.2012; визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби щодо проведення з 27 по 31 липня 2012 року документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань взаємовідносин з ПП «Базис торг», ПП «Пан буд», ПП «Комманд» за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт № 4371/17-1/НОМЕР_3 від 09.08.2012.

Представник позивача у судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини не явки суду не відомі.

Від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких він зазначив, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер фізичної особи - НОМЕР_3) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Основними видами господарської діяльності позивача є оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення (КВЕД 54.47.9).

Відповідно до свідоцтва № 1000203160 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 є платником податку на додану вартість, знаходилась на загальній системі оподаткування у 2011 році.

Таким чином, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 являється суб'єктом господарювання, зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань взаємовідносин з ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» за період з 01.01.2009 по 31.12.2011.

За результатами перевірки був складений акт від 09.08.2012 №4371/17-1/НОМЕР_3 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0016881702 від 23.08.2012 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 82877,50 грн., у тому числі за основним платежем - 66302,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16575,50 грн.;

- № 0016891702 від 23.08.2012 про збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 28575,38 грн., у тому числі за основним платежем - 22460,30 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6115,08 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 28575,38 грн., у тому числі за основним платежем - 22460,30 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6115,08 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення позивачем п. 177.1, п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України по операціям з придбання товарів у ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» за період, що перевірявся, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 66302,00 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 82877,50 грн., у тому числі за основним платежем - 66302,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16575,50 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3., п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України по операціям з придбання товарів у ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» за період, що перевірявся, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 66302,00 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення № 0016891702 від 23.08.2012 про збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 28575,38 грн., у тому числі за основним платежем - 22460,30 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6115,08 грн., суд зазначає наступне.

Оподаткування прибутків, отриманих фізичною особою від продажу їм товарів (надання послуг, виконання робіт) в межах його підприємницької діяльності без створення юридичної особи у 2011 році здійснюється за правилами, встановленим розділом IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до пп. 14.1.27. пп. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно до п.177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

З 01.04.2011р. порядок формування податкових витрат, встановлений ІІІ розділом Податкового кодексу України.

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З системного аналізу даних правових норм вбачається, що до складу витрат, платник має право віднести тільки ті витрати, які підтверджені первинними документами витрачених сум (платіжними документами) та тільки ті витрати, за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід. Тобто, до податкових витрат звітного періоду включаються не всі підряд видатки, а тільки та їх частина, яка прямо відповідає цьому доходу.

Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань взаємовідносин з ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» за період з 01.01.2009 по 31.12.2011.

Враховуючи, що ФОП ОСОБА_2 у період 2009-2010 роки знаходилась на спрощеній системі оподаткування, то суд вважає за необхідне дослідити обґрунтованість формування податкових витрат позивачем тільки у 2011 році. Крім того, податковий орган не приймав до уваги понесені позивачем витрат по взаємовідносинам з ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» у 2009-2010 роках під час проведення перевірки суб'єкта господарювання.

За висновками податкового органу ФОП ОСОБА_2 в порушення п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010, завищено суму податкових витрат по взаємовідносинам з ПП «Пан буд», ПП «Комманд» на суму 163068,74 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за даними податкового органу на суму 24460,31 за період 2011 рік.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

Згідно актів про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій ПП «Пан буд», ПП «Комманд» з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з ФОП ОСОБА_2 за період, що перевірявся.

На думку податкового органу діяльність контрагентів позивача, а саме ПП «Пан буд», ПП «Комманд» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ПП «Пан буд», ПП «Комманд» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу податкових витрат ФОП ОСОБА_2 по взаємовідносинах з ПП «Пан буд» суд вказує на наступне.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Пан буд» було укладено договір купівлі-продажу № 2/100 від 04.05.2011, відповідно до якого Продавець (ПП «Пан буд») зобов'язується передати у власність Покупця (ФОП ОСОБА_2) майно, а Покупець прийняти зазначене у договорі майно (плівка пакувальна, пакети, спецодяг) та сплатити його вартість.

На виконання умов вказаного договору ПП «Пан буд» були передані товарно-матеріальні цінності (плівка пакувальна, пакети, спецодяг), що підтверджується наступними видатковими накладними: № 385 від 04.05.2011 на суму 2545,81 грн., у тому числі ПДВ 590,97 грн. (вартість без ПДВ 2954,84 грн.), № 430 від 01.06.2011 на суму 9051,19 грн., у тому числі ПДВ 1508,53 грн. (вартість без ПДВ 7542,66 грн.), № 616 від 01.07.2011 на суму 3757,30 грн., у тому числі ПДВ 626,22 грн. (вартість без ПДВ 3131,08 грн.), № 673 від 11.08.2011 на суму 7219,07 грн., у тому числі ПДВ 1203,18 грн. (вартість без ПДВ 6015,89 грн.), № 675 від 26.08.2011 на суму 1709,40 грн., у тому числі ПДВ 284,90 грн. (вартість без ПДВ 1424,50 грн.), № 676 від 30.08.2011 на суму 5818,62 грн., у тому числі ПДВ 969,77 грн. (вартість без ПДВ 4848,85 грн.), № 936 від 01.12.2011 на суму 9041,44 грн., у тому числі ПДВ 1506,91 грн. (вартість без ПДВ 7534,53 грн.), № 1331 від 09.12.2011 на суму 10496,94 грн., у тому числі ПДВ 1749,49 грн. (вартість без ПДВ 8747,45 грн.), № 1132 від 23.12.2011 на суму 19176,36 грн., у тому числі ПДВ 3196,06 грн. (вартість без ПДВ 15980,30 грн.), № 805 від 01.09.2011 на суму 6034,12 грн., у тому числі ПДВ 1005,69 грн. (вартість без ПДВ 5028,43 грн.), № 806 від 02.09.2011 на суму 7234,20 грн., у тому числі ПДВ 1205,70 грн. (вартість без ПДВ 6028,50 грн.), № 820 від 08.09.2011 на суму 9834,32 грн., у тому числі ПДВ 1639,05 грн. (вартість без ПДВ 8195,27 грн.), № 830 від 12.09.2011 на суму 4637,96 грн., у тому числі ПДВ 772,99 грн. (вартість без ПДВ 3864,97 грн.), № 835 від 19.09.2011 на суму 8750,71 грн., у тому числі ПДВ 1458,45 грн. (вартість без ПДВ 7292,26 грн.), № 836 від 20.09.2011 на суму 1260,48 грн., у тому числі ПДВ 210,08 грн. (вартість без ПДВ 1050,40 грн.), № 837 від 27.09.2011 на суму 4227,41 грн., у тому числі ПДВ 704,57 грн. (вартість без ПДВ 3522,84 грн.), № 840 від 28.09.2011 на суму 5254,48 грн., у тому числі ПДВ 875,75 грн. (вартість без ПДВ 4378,73 грн.), № 875 від 04.10.2011 на суму 21267,82 грн., у тому числі ПДВ 3544,64 грн. (вартість без ПДВ 17723,18 грн.), № 876 від 07.10.2011 на суму 9627,90 грн., у тому числі ПДВ 1604,65 грн. (вартість без ПДВ 8023,25 грн.), № 877 від 10.10.2011 на суму 6861,77 грн., у тому числі ПДВ 1143,63 грн. (вартість без ПДВ 5718,14 грн.), № 878 від 18.10.2011 на суму 3965,04 грн., у тому числі ПДВ 660,84 грн. (вартість без ПДВ 3304,20 грн.), № 878 від 18.10.2011 на суму 3965,04 грн., у тому числі ПДВ 660,84 грн. (вартість без ПДВ 3304,20 грн.), № 879 від 25.10.2011 на суму 7706,09 грн., у тому числі ПДВ 1284,35 грн. (вартість без ПДВ 6421,74 грн.), № 880 від 27.10.2011 на суму 2126,62 грн., у тому числі ПДВ 354,44 грн. (вартість без ПДВ 1772,18 грн.), № 881 від 01.11.2011 на суму 9004,88 грн., у тому числі ПДВ 1500,81 грн. (вартість без ПДВ 7504,07 грн.), № 930 від 11.11.2011 на суму 11815,28 грн., у тому числі ПДВ 1969,21 грн. (вартість без ПДВ 9846,07 грн.), № 931 від 21.11.2011 на суму 8467,07 грн., у тому числі ПДВ 1411,18 грн. (вартість без ПДВ 7055,89 грн.), № 934 від 25.11.2011 на суму 6735,48 грн., у тому числі ПДВ 1122,58 грн. (вартість без ПДВ 5612,90грн.).

Загалом було отримано товарів на загальну суму 204627,76 грн. у тому числі ПДВ 34104,64 грн. (вартість без ПДВ 170523,12 грн.).

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 повністю сплачена вартість, отриманих від ПП «Пан буд» товарів на суму 204627,76 грн. у тому числі ПДВ 34104,64 грн., що підтверджується фіскальними чеками позивача та висновком судової економічної експертизи.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування ФОП ОСОБА_2 по взаємовідносинах з ПП «Комманд» суд вказує на наступне.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 з ПП «Комманд» було укладено усну домовленість з купівлі - продажу товарно-матеріальних цінностей (у подальшому був укладений договір купівлі-продажу № 3 від 04.01.2012).

ПП «Комманд» було передано товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 937,70 грн., у тому числі ПДВ 156,28 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2674 від 30.12.2011 на суму 937,70 грн., у тому числі ПДВ 156,28 грн. (вартість без ПДВ 781,42 грн.)

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 повністю сплачена вартість, отриманих від ПП «Комманд» товарів на суму 937,70 грн., у тому числі ПДВ 156,28 грн., що підтверджується фіскальним чеком позивача та висновком судової економічної експертизи.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих товарів від ПП «Комманд», ПП «Пан буд», у 2011р., з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподаткованих операціях, судом встановлене наступне.

Судом встановлено, що позивач у ПП «Комманд», ПП «Пан буд» закуповував плівку пакувальну, пакети, спецодяг та інші товари господарського призначення.

Матеріали справи свідчать, що, враховуючи обсяг поставки, позивач мав необхідний транспортний засіб, для здійснення перевезення зазначених товарів, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_2

Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що товари, отримані від ПП «Комманд», ПП «Пан буд» були реалізовані стороннім споживачам у тому податковому періоді у якому зазначені товари були придбані у ПП «Комманд», ПП «Пан буд», що підтверджується видатковими та податковими накладними виписаними ФОП ОСОБА_2 на користь: ТОВ «Екохліб Плюс», ПП ОСОБА_3, ПП «Южне сяйво», ФХ «Десна», ТОВ «ТПК Енергосервіс-юг», ФОП ОСОБА_4, Сакське Райпо, СЗАО «АФ Крим», ТОВ «ТД Кримський млин», ВАТ «Криммолоко», ТОВ «Крим-Оріон-Інвест», ПП «Патро НІА», ТОВ «Традиційні види хлібу», ФОП ОСОБА_5, Білогірський філіал «Криммолоко», ТОВ «Кримський млин», ФОП ОСОБА_6

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та висновком судової економічної експертизи № 146/13.

Як видно з висновків акта перевірки, податковим органом по контрагентам ПП «Комманд», ПП «Пан буд», було виключено витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податку на доходи фізичних осіб, на загальну суму 163068,75 грн., проте, в порушення ст. 72 КАС України, ані в акті перевірки, ані представником податкового органу під час розгляду справи не було надано будь-яких пояснень або обґрунтувань з приводу виключення саме суми у розмірі 163068,75 грн. зі складу витрат позивача по взаємовідносинам з контрагентами ПП «Комманд», ПП «Пан буд» у перевіряємому періоді 2011р.

В обґрунтування позовних вимог та на підтвердження правомірності формування податкових витрат у перевіряємому періоді 2011р. позивачем були надані первинні бухгалтерські документи по усім операціям, які мали місце у вказаному періоді по взаємовідносинам з ПП «Комманд», ПП «Пан буд» на загальну суму витрат у розмірі 171304,54 грн.(вартість без ПДВ). Пояснень з приводу вибіркового виключення сум витрат по взаємовідносинам з ПП «Комманд», ПП «Пан буд» представником відповідача під час розгляду справи не надано.

Таким чином, суд зазначає, що ФОП ОСОБА_2 виконані усі умови, які вказані у ст. 177 Податкового Кодексу України для віднесення до податкових витрат, витрат пов'язаних з придбанням товарів у ПП «Комманд», ПП «Пан буд» на суму 171304,54 грн.(781,42+170523,12), оскільки за результатами вказаних витрат у податковому періоді отриманий дохід.

За таких умов, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про те, що витрати за вказаними господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності.

Отже збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 28575,38 грн., у тому числі за основним платежем - 22460,30 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6115,08 грн. є протиправним.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення № 0016881702 від 23.08.2012 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 82877,50 грн., у тому числі за основним платежем - 66302,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16575,50 грн., суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями та було встановлено наступне.

Як видно з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» був сформований позивачем у періоді 2010, 2011 рр., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Закону України "Про податок на додану вартість" так і норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у 2010 року були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон №168).

Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Вимоги до порядку оформлення податкової накладної перелічені у п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи

або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на

додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної

особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, що діяли у дослідженому періоді, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

За висновками акта від 09.08.2012 №4371/17-1/НОМЕР_3 ФОП ОСОБА_2. безпідставно нарахувала податковий кредит з ПДВ по операціям з придбання товарів у ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» у розмірі 66302,00 грн.

Згідно актів про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з ФОП ОСОБА_2 за період, що перевірявся.

На думку податкового органу діяльність контрагентів позивача, а саме ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказаний контрагент здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту в сумі 66302,00 грн.

Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагентів, суд зважає на наступне.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ФОП ОСОБА_2 з ПП «Пан буд» суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Пан буд» було укладено договір купівлі-продажу № 2/100 від 04.05.2011, відповідно до якого Продавець (ПП «Пан буд») зобов'язується передати у власність Покупця (ФОП ОСОБА_2) майно, Покупець прийняти зазначене у договорі майно (плівка пакувальна, пакети, спецодяг) та сплатити його вартість.

На виконання умов вказаних договорів ПП «Пан буд» були передані товарно-матеріальні цінності (плівка пакувальна, пакети, спецодяг), що підтверджується наступними видатковими накладними: № 385 від 04.05.2011 на суму 2545,81 грн., у тому числі ПДВ 590,97 грн. (вартість без ПДВ 2954,84 грн.), № 430 від 01.06.2011 на суму 9051,19 грн., у тому числі ПДВ 1508,53 грн. (вартість без ПДВ 7542,66 грн.), № 616 від 01.07.2011 на суму 3757,30 грн., у тому числі ПДВ 626,22 грн. (вартість без ПДВ 3131,08 грн.), № 673 від 11.08.2011 на суму 7219,07 грн., у тому числі ПДВ 1203,18 грн. (вартість без ПДВ 6015,89 грн.), № 675 від 26.08.2011 на суму 1709,40 грн., у тому числі ПДВ 284,90 грн. (вартість без ПДВ 1424,50 грн.), № 676 від 30.08.2011 на суму 5818,62 грн., у тому числі ПДВ 969,77 грн. (вартість без ПДВ 4848,85 грн.), № 936 від 01.12.2011 на суму 9041,44 грн., у тому числі ПДВ 1506,91 грн. (вартість без ПДВ 7534,53 грн.), № 1331 від 09.12.2011 на суму 10496,94 грн., у тому числі ПДВ 1749,49 грн. (вартість без ПДВ 8747,45 грн.), № 1132 від 23.12.2011 на суму 19176,36 грн., у тому числі ПДВ 3196,06 грн. (вартість без ПДВ 15980,30 грн.), № 805 від 01.09.2011 на суму 6034,12 грн., у тому числі ПДВ 1005,69 грн. (вартість без ПДВ 5028,43 грн.), № 806 від 02.09.2011 на суму 7234,20 грн., у тому числі ПДВ 1205,70 грн. (вартість без ПДВ 6028,50 грн.), № 820 від 08.09.2011 на суму 9834,32 грн., у тому числі ПДВ 1639,05 грн. (вартість без ПДВ 8195,27 грн.), № 830 від 12.09.2011 на суму 4637,96 грн., у тому числі ПДВ 772,99 грн. (вартість без ПДВ 3864,97 грн.), № 835 від 19.09.2011 на суму 8750,71 грн., у тому числі ПДВ 1458,45 грн. (вартість без ПДВ 7292,26 грн.), № 836 від 20.09.2011 на суму 1260,48 грн., у тому числі ПДВ 210,08 грн. (вартість без ПДВ 1050,40 грн.), № 837 від 27.09.2011 на суму 4227,41 грн., у тому числі ПДВ 704,57 грн. (вартість без ПДВ 3522,84 грн.), № 840 від 28.09.2011 на суму 5254,48 грн., у тому числі ПДВ 875,75 грн. (вартість без ПДВ 4378,73 грн.), № 875 від 04.10.2011 на суму 21267,82 грн., у тому числі ПДВ 3544,64 грн. (вартість без ПДВ 17723,18 грн.), № 876 від 07.10.2011 на суму 9627,90 грн., у тому числі ПДВ 1604,65 грн. (вартість без ПДВ 8023,25 грн.), № 877 від 10.10.2011 на суму 6861,77 грн., у тому числі ПДВ 1143,63 грн. (вартість без ПДВ 5718,14 грн.), № 878 від 18.10.2011 на суму 3965,04 грн., у тому числі ПДВ 660,84 грн. (вартість без ПДВ 3304,20 грн.), № 878 від 18.10.2011 на суму 3965,04 грн., у тому числі ПДВ 660,84 грн. (вартість без ПДВ 3304,20 грн.), № 879 від 25.10.2011 на суму 7706,09 грн., у тому числі ПДВ 1284,35 грн. (вартість без ПДВ 6421,74 грн.), № 880 від 27.10.2011 на суму 2126,62 грн., у тому числі ПДВ 354,44 грн. (вартість без ПДВ 1772,18 грн.), № 881 від 01.11.2011 на суму 9004,88 грн., у тому числі ПДВ 1500,81 грн. (вартість без ПДВ 7504,07 грн.), № 930 від 11.11.2011 на суму 11815,28 грн., у тому числі ПДВ 1969,21 грн. (вартість без ПДВ 9846,07 грн.), № 931 від 21.11.2011 на суму 8467,07 грн., у тому числі ПДВ 1411,18 грн. (вартість без ПДВ 7055,89 грн.), № 934 від 25.11.2011 на суму 6735,48 грн., у тому числі ПДВ 1122,58 грн. (вартість без ПДВ 5612,90грн.).

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою зарахування грошових коштів в оплату товарів/за датою відвантаження товарів у продавця (ПП «Пан буд») відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України виникли податкові зобов'язання з ПДВ.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ ПП «Пан буд» виписало позивачу податкові накладні: № 9 від 04.05.2011 на суму 2545,81 грн., у тому числі ПДВ 590,97 грн. (вартість без ПДВ 2954,84 грн.), № 3 від 01.06.2011 на суму 9051,19 грн., у тому числі ПДВ 1508,53 грн. (вартість без ПДВ 7542,66 грн.), № 5 від 01.07.2011 на суму 3757,30 грн., у тому числі ПДВ 626,22 грн. (вартість без ПДВ 3131,08 грн.), № 40 від 11.08.2011 на суму 7219,07 грн., у тому числі ПДВ 1203,18 грн. (вартість без ПДВ 6015,89 грн.), № 72 від 26.08.2011 на суму 1709,40 грн., у тому числі ПДВ 284,90 грн. (вартість без ПДВ 1424,50 грн.), № 83 від 30.08.2011 на суму 5818,62 грн., у тому числі ПДВ 969,77 грн. (вартість без ПДВ 4848,85 грн.), № 3 від 01.12.2011 на суму 9041,44 грн., у тому числі ПДВ 1506,91 грн. (вартість без ПДВ 7534,53 грн.), № 46 від 09.12.2011 на суму 10496,94 грн., у тому числі ПДВ 1749,49 грн. (вартість без ПДВ 8747,45 грн.), № 90 від 23.12.2011 на суму 19176,36 грн., у тому числі ПДВ 3196,06 грн. (вартість без ПДВ 15980,30 грн.), № 2 від 01.09.2011 на суму 6034,12 грн., у тому числі ПДВ 1005,69 грн. (вартість без ПДВ 5028,43 грн.), № 27 від 08.09.2011 на суму 9834,32 грн., у тому числі ПДВ 1639,05грн. (вартість без ПДВ 8195,27 грн.), № 28 від 12.09.2011 на суму 4637,96 грн., у тому числі ПДВ 772,99 грн. (вартість без ПДВ 3864,97 грн.), № 39 від 19.09.2011 на суму 8750,71 грн., у тому числі ПДВ 1458,45 грн. (вартість без ПДВ 7292,26 грн.), № 43 від 20.09.2011 на суму 1260,48 грн., у тому числі ПДВ 210,08 грн. (вартість без ПДВ 1050,40 грн.), № 58 від 27.09.2011 на суму 4227,41 грн., у тому числі ПДВ 704,57 грн. (вартість без ПДВ 3522,84 грн.), № 62 від 28.09.2011 на суму 5254,48 грн., у тому числі ПДВ 875,75 грн. (вартість без ПДВ 4378,73 грн.), № 13 від 04.10.2011 на суму 21267,82 грн., у тому числі ПДВ 3544,64 грн. (вартість без ПДВ 17723,18 грн.), № 27 від 07.10.2011 на суму 9627,90 грн., у тому числі ПДВ 1604,65 грн. (вартість без ПДВ 8023,25 грн.), № 38 від 10.10.2011 на суму 6861,77 грн., у тому числі ПДВ 1143,63 грн. (вартість без ПДВ 5718,14 грн.), № 45 від 18.10.2011 на суму 3965,04 грн., у тому числі ПДВ 660,84 грн. (вартість без ПДВ 3304,20 грн.), № 59 від 25.10.2011 на суму 7706,09 грн., у тому числі ПДВ 1284,35 грн. (вартість без ПДВ 6421,74 грн.), № 67 від 27.10.2011 на суму 2126,62 грн., у тому числі ПДВ 354,44 грн. (вартість без ПДВ 1772,18 грн.), № 3 від 01.11.2011 на суму 9004,88 грн., у тому числі ПДВ 1500,81 грн. (вартість без ПДВ 7504,07 грн.), № 34 від 11.11.2011 на суму 11815,28 грн., у тому числі ПДВ 1969,21 грн. (вартість без ПДВ 9846,07 грн.), № 54 від 21.11.2011 на суму 8467,07 грн., у тому числі ПДВ 1411,18 грн. (вартість без ПДВ 7055,89 грн.), № 76 від 25.11.2011 на суму 6735,48 грн., у тому числі ПДВ 1122,58 грн. (вартість без ПДВ 5612,90грн.).

Загалом було виписано податкових накладних на суму 204627,76 грн. у тому числі ПДВ 34104,64 грн., які відображені позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2011р.

У зв'язку з чим, за датою списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/ за датою отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2011 році по взаємовідносинах з ПП «Пан буд» в сумі 34104,64 грн., що підтверджено податковими накладними.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату отриманих товарів, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання товарів постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ПП «Пан буд» відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту Міндоходів України (http://minrd.gov.ua/reestrэ).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Пан буд» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ФОП ОСОБА_2 з ПП «Базис торг» суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Базис торг» було укладено договір купівлі-продажу № 83 від 01.06.2010, відповідно до якого Продавець (ПП «Базис торг») зобов'язується передати у власність Покупця (ФОП ОСОБА_2) товар, відповідно до накладних, а Покупець прийняти зазначений товар та сплатити його вартість.

На виконання умов вказаних договорів ПП «Базис торг» були передані товарно-матеріальні цінності (плівка пакувальна, пакети, спецодяг), що підтверджується наступними видатковими накладними: № 595 від 01.06.2010 на суму 11393,75 грн., у тому числі ПДВ 1898,96 грн. (вартість без ПДВ 9494,79 грн.), № 600 від 03.06.2010 на суму 21850,00 грн., у тому числі ПДВ 3641,67 грн. (вартість без ПДВ 18208,33 грн.), № 613 від 08.06.2010 на суму 38160,22 грн., у тому числі ПДВ 6360,04 грн. (вартість без ПДВ 31800,18 грн.), № 635 від 11.06.2010 на суму 4498,87 грн., у тому числі ПДВ 749,81 грн. (вартість без ПДВ 3749,06 грн.), № б/н від 01.07.2010 на суму 14907,78грн., у тому числі ПДВ 2484,63 грн. (вартість без ПДВ 12423,15 грн.), № 865 від 02.07.2010 на суму 46923,23 грн., у тому числі ПДВ 7820,54 грн. (вартість без ПДВ 39102,69 грн.), № 905 від 05.07.2010 на суму 2268 грн., у тому числі ПДВ 378 грн. (вартість без ПДВ 1890 грн.), № 907 від 06.07.2010 на суму 13220,59 грн., у тому числі ПДВ 2203,43 грн. (вартість без ПДВ 11017,16 грн.), № 926 від 13.07.2010 на суму 6836,64 грн., у тому числі ПДВ 1139,44 грн. (вартість без ПДВ 5697,20 грн.), № 971 від 16.07.2010 на суму 11088,99 грн., у тому числі ПДВ 1848,16 грн. (вартість без ПДВ 9240,82 грн.), № 1109 від 03.08.2010 на суму 4193,24 грн., у тому числі ПДВ 698,87 грн. (вартість без ПДВ 3494,37 грн.).

Загалом було отримано товарів на загальну суму 175341,31 грн. у тому числі ПДВ 29223,55 грн. (вартість без ПДВ 146117,75 грн.).

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 повністю сплачена вартість, отриманих від ПП «Базис торг» товарів на суму 175341,31 грн. у тому числі ПДВ 29223,55 грн., що підтверджується фіскальними чеками позивача та висновком судової економічної експертизи. Таким чином, у перевіряємому періоді за датою зарахування грошових коштів в оплату товарів/за датою відвантаження товарів у продавця (ПП «Базис торг») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 29223,55 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ ПП «Базис торг» виписало позивачу податкові накладні: № 595 від 01.06.2010 на суму 11393,75 грн., у тому числі ПДВ 1898,96 грн. (вартість без ПДВ 9494,79 грн.), № 600 від 03.06.2010 на суму 21850,00 грн., у тому числі ПДВ 3641,67 грн. (вартість без ПДВ 18208,33 грн.), № 613 від 08.06.2010 на суму 38160,22 грн., у тому числі ПДВ 6360,04 грн. (вартість без ПДВ 31800,18 грн.), № 635 від 11.06.2010 на суму 4498,87 грн., у тому числі ПДВ 749,81 грн. (вартість без ПДВ 3749,06 грн.), № 862 від 01.07.2010 на суму 14907,78грн., у тому числі ПДВ 2484,63 грн. (вартість без ПДВ 12423,15 грн.), № 865 від 02.07.2010 на суму 46923,23 грн., у тому числі ПДВ 7820,54 грн. (вартість без ПДВ 39102,69 грн.), № 905 від 05.07.2010 на суму 2268 грн., у тому числі ПДВ 378 грн. (вартість без ПДВ 1890 грн.), № 907 від 06.07.2010 на суму 13220,59 грн., у тому числі ПДВ 2203,43 грн. (вартість без ПДВ 11017,16 грн.), № 926 від 13.07.2010 на суму 6836,64 грн., у тому числі ПДВ 1139,44 грн. (вартість без ПДВ 5697,20 грн.), № 971 від 16.07.2010 на суму 11088,99 грн., у тому числі ПДВ 1848,16 грн. (вартість без ПДВ 9240,82 грн.), № 1109 від 03.08.2010 на суму 4193,24 грн., у тому числі ПДВ 698,87 грн. (вартість без ПДВ 3494,37 грн.).

Загалом було виписано податкових накладних на суму 175341,31 грн. у тому числі ПДВ 29223,55 грн., які відображені позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2010р.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ПП «Базис торг» в сумі 29223,55 грн., що підтверджено податковими накладними.

Судом встановлено, що постачальник - ПП «Базис торг» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту Міндоходів України (http://minrd.gov.ua/reestrэ).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2010 році по взаємовідносинам з ПП «Базис торг» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ФОП ОСОБА_2 з ПП «Комманд» суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, між ФОП ОСОБА_2 з ПП «Комманд» було укладено усну домовленість з купівлі - продажу товарно-матеріальних цінностей (у подальшому був укладений договір купівлі-продажу № 3 від 04.01.2012).

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою зарахування грошових коштів в оплату товарів/за датою відвантаження товарів у продавця (ПП «Комманд») відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України виникли податкові зобов'язання з ПДВ.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ ПП «Комманд» виписало позивачу податкову накладну: № 283 від 30.12.2011 на суму 937,70 грн., у тому числі ПДВ 156,28 грн., яка відображена позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстру податкових накладних за 2011р.

У зв'язку з чим, по даті за датою списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ за датою отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2011 році по взаємовідносинах з ПП «Комманд» в сумі 156,28 грн., що підтверджено податковими накладними.

Судом встановлено, що постачальник - ПП «Комманд» відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту Міндоходів України (http://minrd.gov.ua/reestrэ).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Комманд» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» позивачем у 2010 - 2011 роках було віднесено суму у розмірі 63484,47 грн. (29223,55 + 34104,64 + 156,28).

Як видно з висновків акта перевірки податковим органом по контрагентам ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» було виключено податкового кредиту на загальну суму 66302,00 грн., проте, в порушення ст. 72 КАС України, ані в акті перевірки, ані представником податкового органу під час розгляду справи не було надано будь-яких пояснень або обґрунтувань с приводу виключення саме суми ПДВ у розмірі 66302,00 грн. зі складу податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з контрагентами ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» у перевіряємому періоді 2010-2011рр.

В обґрунтування позовних вимог та на підтвердження правомірності формування податкового кредиту у перевіряємому періоді 2010-2011рр. позивачем були надані первинні бухгалтерські документи по усім операціям, які мали місце у вказаному періоді по взаємовідносинам з ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» на загальну суму ПДВ у розмірі 63484,47 грн.

При досліджені сум податкового кредиту, сформованого ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» судом встановлено, що господарські операції з переліченими контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, вчинені в межах оподаткованих операціях платника податків - позивача у справі, що підтверджується матеріалами справи та висновком судової економічної експертизи 146/13 від 18.11.2013.

Отже, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товарів від ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд».

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» правочинів, то суд вказує на наступне.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів, робіт (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та робіт (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України та Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, позивачем та ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» булі вчинені господарські операції з придбання товарів.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України. Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання товарів від ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту та включення понесених витрат до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

Суд зазначає, що відсутність постачальників ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» за місцезнаходженням, а також відсутність у них достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ними господарські операції з поставки товарів: адже транспорт, складські приміщення та необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п. (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалі від 01.03.2012 р. по справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 р. по справі №К/9991/50633/11).

Більш того, у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд», а тому відсутня залежність правомірності формування витрат та податкового кредиту позивача від наявності вказаних параметрів у ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).

Суд вказує, що ВАСУ в Ухвалі від 16.05.2012 р. по справі №К-9991/6724/12 дотримується наступної думки: «Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб».

Отже, за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем та ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд», вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання товарів від ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» (зокрема доказів отримання вказаних товарів від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання товарів саме від ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» та їх використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 82877,50 грн., у тому числі за основним платежем - 66302,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16575,50 грн. та збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб 28575,38 грн., у тому числі за основним платежем - 22460,30 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6115,08 грн. по операціям з ПП «Пан буд», ПП «Базис торг», ПП «Комманд» знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0016881702 від 23.08.2012 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 82877,50 грн., у тому числі за основним платежем - 66302,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16575,50 грн. та № 0016891702 від 23.08.2012 про збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 28575,38 грн., у тому числі за основним платежем - 22460,30 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6115,08 грн. прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправними.

У зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем під час розгляду справи заявлялось клопотання про відшкодування та розподіл судових витрат в тому числі витрат на проведення експертизи.

Витрати на проведенням судових експертиз віднесено до виду судових витрат, в силу п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 92 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 92 КАС України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено граничний розмір компенсації витрат пов'язаних із проведенням судової експертизи, який не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Міністерства юстиції України.

Згідно п. 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 року №710 «Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів» вартість однієї експертогодини коригується щороку станом на 1 січня з урахуванням індексу споживчих цін (індекс інфляції) за відповідний період.

Наказом Міністерства юстиції України №172/5 від 30.01.2012 р. встановлено, що нормативна вартість однієї експертогодини у 2013р. становить для експертизи складного ступеню складності 73,60 грн.

Відповідно до калькуляції №146/13 грн. вартість експертизи складає 11040,00 грн. (73,60 х 150).

Отже, вартість експертизи відповідає граничним розмірам витрат на її проведення, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590, Наказом Міністерства юстиції України № 239/5 від 07.02.2013р., що підтверджується калькуляцією.

Водночас згідно вказаною калькуляцією до складу витрат на проведення судової економічної експертизи включені також витрати експертної установи у сумі 8544,00 грн., які відповідно до наведених норм діючого законодавства не включаються до граничного розміру компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз.

Згідно з платіжними дорученнями № 88 від 19.11.2013, № 89 від 21.11.2013, квитанцією № НН2855 від 21.11.2013 позивачем здійснена оплата проведеної експертизи у сумі 12000,00 грн.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, відшкодуванню з Державного бюджету України підлягають понесені позивачем витрати, пов'язані із проведенням судово-економічної експертизи у сумі 11040,00 грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 14.01.2014 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАСУ постанову складено у повному обсязі 20.01.2014 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0016881702 від 23.08.2012 та № 0016891702 від 23.08.2012.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) суму сплаченого судового збору у розмірі 1115,00 грн. та 11040,00 грн. сплачених витрат, пов'язаних із проведенням судової економічної експертизи.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Л.Тоскіна

Показати/Приховати судові провадження

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація