ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
м. Сімферополь
21 січня 2014 р. Справа №801/8753/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участю секретаря судового засідання Жилич О.М., представника позивача- Овсяннікова І.В., адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології захисту рослин"
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим
про визнання протиправними дій,
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології захисту рослин" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим щодо складання 29.07.2013 акту документальної виїзної перевірки №486/22.7/33130930 за результатами документальної виїзної перевірки ТОВ "Технології захисту рослин", проведеної згідно з наказом від 19.07.2013 №132.
Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 21.01.2014, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
04.11.2013 на адресу суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, а саме позивач просить:
-визнати протиправним дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим по оформленню результатів перевірки актом від 29.07.2013 №486/22.7/33130930 за період діяльності в квітні 2013 року;
-визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим, по відображенню в акті від 29.07.2013 висновків про нікчемні правочини Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології захисту рослин" при придбанні та продажу (послуг) за квітень 2013 року;
-зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим вилучити з автоматичної системи "результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України інформацію про результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології захисту рослин", оформленої актом перевірки від 29.07.2013 №486/22.7/33130930;
-зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим привести до відповідності дані обліку та особистого рахунку платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології захисту рослин" у відповідність з даними, наведеними у деклараціях на прибуток та в деклараціях податку на додану вартість за квітень 2013 року.
Відповідач у судове засіданні не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Відповідно до наказу від 19.07.2013 №132 та направлення від 22.05.2013 №141/22.7, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія захисту рослин" з питань достовірності даних наведених у декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року.
За результатами перевірки складений акт від 29.07.2013 №486/22.7/33130930, в якому зафіксоване порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія захисту рослин":
- частини 5 статті 203, частини 1,2 статті 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків. що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "технологія захисту рослин" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий у порушення статті 662, 655 та 656 ЦК України;
-пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового зобов'язання ТОВ "Технологія захисту рослин" у квітні 2013 року у сумі ПДВ 160498,00 грн.;
-пункту 193.1 статті 193, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у квітні 2013 року у сумі ПДВ 139843,00 грн..
Не погодившись з діями Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим щодо складання 29.07.2013 акту документальної виїзної перевірки №486/22.7/33130930, позивачем було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Податковим кодексом України вимагається від платників податків своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податки та збори, своєчасно подавати у строки декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та усувати самостійно виявлені помилки.
Для цілей оподаткування платники податків відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Кодексу).
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
6) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Пунктом 200.5 статті 200 Кодексу визначено перелік осіб та умови, за яких такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування.
Разом з тим Кодексом не передбачено можливості позбавлення права таких осіб на формування податкового кредиту на підставі відсутності у них права на бюджетне відшкодування.
Стаття 109 Кодексу визначає податкове правопорушення як підставу юридичної відповідальності, передбаченої цим Кодексом та іншими законами України за таке правопорушення. Податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Протиправність податкового правопорушення є діянням, яке призвело до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених ПК України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Порядок заповнення і подання податкової звітності, затверджений наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 N 1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності" (далі - Порядок №1492), який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за N 1490/20228, за підпунктом 4.6.2 пункту 4 розділу V Порядку N1492, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.
Згідно пункту 4.6.4. Порядку №1492, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).
Згідно статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.
Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Пунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 стаття 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункт 198.6 стаття 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 стаття 201 Податкового кодексу України).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (підпункт 201.8-201.9 статті 201 Податкового кодексу України).
Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.
Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 10.08.2004 проведено державну реєстрацію юридичної особи- Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології захисту рослин", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №431048.
Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію:95044, АР Крим, м. Сімферополь, вул. 60років Жовтня, б. 6.
Платником податків здійснюються наступні види господарської діяльності:
Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний);
Код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами
У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології захисту рослин" мало господарським стосунки з Приватним підприємством "Нофелет", Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт", Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-національна металургійна компанія", Товариством з обмеженою відповідальністю "Талісман".
Згідно статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
Відповідно до статі 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Таким чином договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології захисту рослин" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" (продавець) був укладений договір поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції від 08.04.2013 №ТК21-08/04-2.
Згідно даного договору, продавець зобов'язується здійснити постачання товарів безпосередньо пов'язаних з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції, покупцю/виробникові такої сільськогосподарської продукції, а саме: насіння. засоби захисту рослин, добрива, який покупець зобов'язується прийняти та оплатити, відповідно до пункту 1.2 цього Договору на умовах, що вказуються сторонами в доповненнях від 17.04.2013, від 16.04.2013, від 17.04.2013, від 08.04.2013.
На виконання умов вказаного договору сторонами підписані:
видаткова накладна від 21.04.2013 №21/04-094 на загальну суму 11896,86 грн.;
видаткова накладна від 30.04.2013 №21/04-124 на загальну суму 1417,00 грн.;
видаткова накладна від 24.04.2013 №21/04-094 на загальну суму 6906,84 грн.;
видаткова накладна від 16.04.2013 №21/04-060 на загальну суму 23432,52 грн.;
видаткова накладна від 08.04.2013 №21/04-029 на загальну суму 29688,24 грн.;
видаткова накладна від 17.04.2013 №21/04-064 на загальну суму 10320,60 грн..
На виконання вимог законодавства про спростування реальності вказаних операцій відповідачем не надано належних доказів, яки б свідчили протилежне.
У зв'язку з чим суд приходить до висновку про оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.
На підтвердження отриманих товарів позивач надав до матеріалів справи копії накладних, в яких зазначено найменування та відповідні банківські реквізити постачальника, існує посилання на договір на підставі якого проводиться поставка, порядковий номер накладної та дата її виписки, найменування товару, одиниця виміру, кількість товару, ціна, сума, ПДВ, вартість з урахуванням ПДВ, підпис особи та печатка постачальника, підпис особи з вказівкою на довіреність - замовника.
Судом зазначається, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій накладні, оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку в позивача.
08.04.2013 на адресу позивача виписана податкова накладна №170 на суму 29688,24 грн., у тому числі ПДВ у сумі 4948,04 грн. (номенклатура товарів/послуг продавця: інсектицид Золон 5л, фунгіцид Кумалюс 15 кг, фунгіцид Терсел, фунгіцид Терсел 5кг, фунгіцид Делан 1кг);
16.04.2013 на адресу позивача виписана податкова накладна №469 на суму 23432,52 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3905,42 грн. (номенклатура товарів/послуг продавця: гербіцид Стомп, фунгіцид Квадріс 1л, акаріцид Ортус, інсектицид Фастак 1л, гербіцид Фюзілад Форте 20л);
17.04.2013 на адресу позивача виписана податкова накладна №499 на суму 33567,48 грн., у тому числі ПДВ у сумі 5594,58 грн. (номенклатура товарів/послуг продавця: гербіцид Ураган Форте 1л, гербіцид Раундап макс, олігомакс Аква 19*19*19 25 кг).
Судом зазначається, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій податкова накладна, видаткова накладна, платіжне доручення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Податкові накладні відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології захисту рослин" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-національна металургійна компанія"(постачальник) був укладений договір поставки від 02.04.2013 №02/04, однак копія даного договору відсутні в матеріалах справи.
На підтвердження проведення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології захисту рослин" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-національна металургійна компанія" позивачу видані: видаткова накладна від 30.04.2013 №136 на загальну суму 10400,64 грн.; видаткова накладна від 26.04.2013 №124 на загальну сум 49923,96 грн.; видаткова накладна від 29.04.2013 №132 на загальну суму 9156,16 грн.; видаткова накладна від 29.04.2013 №133 на загальну суму 26478,07 грн.; видаткова накладна від 25.04.2013 №123 на загальну суму 2610,12 грн.; видаткова накладна від 25.04.2013 №127 на загальну суму 26880,00 грн.; видаткова накладна від 23.04.2013 №122 на загальну суму 28910,16 грн.; видаткова накладна від 23.04.2013 №121 на загальну суму 29663,34 грн.; видаткова накладна від 19.04.2013 №104 на загальну суму 38000,16 грн.; видаткова накладна від 19.04.2013 №102 на загальну суму 38401,20 грн.; видаткова накладна від 19.04.2013 №105 на загальну суму 30960,00 грн.; видаткова накладна від 19.04.2013 №103 на загальну суму 35150,15 грн.; видаткова накладна від 19.04.2013 №106 на загальну суму 29010,00 грн.; видаткова накладна від 09.04.2013 №72 на загальну суму 20001,60 грн.; видаткова накладна від 08.04.2013 №70 на загальну суму 15900,00 грн.; видаткова накладна від 04.04.2013 №111 на загальну суму 13120,08 грн.; видаткова накладна від 29.04.2013 №17 на загальну суму 24225,96 грн..
Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-національна металургійна компанія" на адресу позивача виписані податкові накладні від 30.04.2013 №136 на загальну суму 10400,64 грн., у тому числі ПДВ 1733,44 грн. (номенклатура постачання товарів/послуг продавця- винцит); від 26.04.2013 №124 на загальну суму 49923,96 грн., у тому числі ПДВ 8320,66 грн. (номенклатура постачання товарів/послуг продавця- тренд, банвел, гранстар); від 29.04.2013 №132 на загальну суму 9156,16 грн., у тому числі ПДВ 1526,03 грн. (номенклатура постачання товарів/послуг продавця- хорус, римон, косайд, люмакс); від 29.04.2013 №133 на загальну суму 26478,07 грн., у тому числі ПДВ 4413,01 грн. (номенклатура постачання товарів/послуг продавця-калипсо, строби, скор, калипсо 2); від 25.04.2013 №123 на загальну суму 2610,12 грн., у тому числі ПДВ 435,02 грн. (номенклатура постачання товарів/послуг продавця-фостаксин, раундап); від 25.04.2013 №127 на загальну суму 26880,00 грн., у тому числі ПДВ 4480,00 грн. (номенклатура постачання товарів/послуг продавця-зерновой); від 23.04.2013 №122 на загальну суму 28910,16 грн., у тому числі ПДВ 4818,36 грн. (номенклатура постачання товарів/послуг продавця-топаз, кораген, фитал); від 23.04.2013 №121 на загальну суму 29663,34 грн., у тому числі ПДВ 4943,89 грн. (номенклатура постачання товарів/послуг продавця- хорус, римон, косайд, нурел д, скор); від 19.04.2013 №104 на загальну суму 38000,16 грн., у тому числі ПДВ 6333,36 грн. (номенклатура постачання товарів/послуг продавця- гранстар голд); від 19.04.2013 №102 на загальну суму 38401,20 грн., у тому числі ПДВ 6400,20 грн. (номенклатура постачання товарів/послуг продавця-дерозал); від 19.04.2013 №105 на загальну суму 30960,00 грн., у тому числі ПДВ 5160,00 грн. (номенклатура постачання товарів/послуг продавця- круизер); від 19.04.2013 №103 на загальну суму 35150,15 грн., у тому числі ПДВ 5858,36 грн.(номенклатура постачання товарів/послуг продавця- гранстар голд); від 19.04.2013 №106 на загальну суму 29010,00 грн., у тому числі ПДВ 4835,00 грн. ( номенклатура постачання товарів/послуг продавця- БИ-58); від 09.04.2013 №72 на загальну суму 20001,60 грн., у тому числі ПДВ 3333,60 грн. (номенклатура постачання товарів/послуг продавця- харнес); від 08.04.2013 №70 на загальну суму 15900,00 грн., у тоум числі ПДВ 2650,00 грн. (номенклатура постачання товарів/послуг продавця- косайд, киллер); від 22.04.2013 №111 на загальну суму 13120,08 грн., у тому числі ПДВ 2186,68 грн. (номенклатура постачання товарів/послуг продавця- хорус, мерпан); від 29.04.2013 №17 на загальну суму 24225,96 грн., у тому числі ПДВ 4037,66 грн. (номенклатура постачання товарів/послуг продавця-бомбардир, байлас, люкс).
Податкові накладні відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.
Таким чином, факт передачі товару від ТОВ "Транс-національна металургійна компанія" до ТОВ "Технології захисту рослин" підтверджений товаро-транспортними накладними від 09.04.2013 №455900, від 30.04.2013 №455892, від 25.04.2013 №455891, від 08.04.2013 №455890, від 26.04.2013 №455898, від 25.04.2013 №455897, від 23.04.2013 №455896, від 22.04.2013 №455888, від 23.04.2013 №455889, від 19.04.2013 №455887.
Відповідно до частини 1 статті 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології захисту рослин" (орендатор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енвирон" (орендодавець) укладений договір оренди від 03.06.2013 №13/02, на оренду нежитлового приміщення загальною площею 17,2 кв.м., яке розташоване за адресою АР Крим, м. Сімферополь, вул. Долгоруковська 38, з метою використання його в якості розміщення складу ( розміщення придбаного товару на складі для подальшої реалізації).
Стосовно руху активів по операції з придбання позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-національна металургійна компанія", позивач придбав товар для виробництва сільськогосподарської продукції для власних потреб, а в подальшому даний товар було продано:ДП РЗ"Плодове", ДП ДГК НААН, ТОВ "Кримський сад", СФГ "Нектарін", СТОВ "Ніва", ПАТ "С. Перовської", ДПДГ "Соцземлеробство", ТОВ "Кримагросервіс" НААУ", ТОВ "Фермер ЛТД", ПП ТПК"Інфокар", що підтверджується видатковими накладними, податковими накладним та довіреностями на отримання товару.
Зазначене свідчить про реальність проведених господарських операцій та їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології захисту рослин" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Талісман" договори не укладалися, стосунки щодо надання послуг відповідного зберігання оформлювалися виписаними рахунками-фактурами.
Судом встановлено виконавцем були проведені наступні роботи по рахунку від 02.04.2013 №СФ-0000027 на підставі акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2013 №ОУ-0000008.
30.04.2013 на адресу позивача виписана податкова накладна №60 на суму 759,84 грн., у тому числі ПДВ-126,64 грн. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- послуги відповідного зберігання).
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології захисту рослин" та Приватним підприємством "Нофелет" були укладені наступні договори:
1) договір про надання послуг по розміщенню реклами на бордах від 01.04.2013 №21, відповідно до якого приватне підприємство "Нофелет" за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології захисту рослин" зобов'язується провести рекламну компанію в інтересах замовника на рекламних площинах-спеціальних конструкціях (розміром 6м. х 3м.), а замовник прийняти та оплатити послуги виконавця в порядку і на умовах, передбачених даним договором.
2) договір поставки від 24.04.2013 №19, відповідного до якого приватне підприємство "Нофелет" зобов'язується передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології захисту рослин", а позивач зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію (товар) з характеристиками згідно додаткової угоди.
3)договір про надання послуг з підбору засобів захисту рослин від 29.04.2013 №23, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології захисту рослин" доручає, а приватне підприємство "Нофелет" зобов'язується надати послуги з підбору засобів захисту рослин, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити.
4) договір про надання маркетингових послуг по вивченню кон'юнктури ринку від 29.04.2013 №22, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології захисту рослин" доручає, а приватне підприємство "Нофелет" зобов'язується надати послуги по проведенню маркетингових послуг по вивченню кон'юнктури ринку, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити.
Будь-яких фактичних доказів на отримання результатів наданих послуг позивачем не надано а ні під час перевірки, а ні під час судового засідання. Також відсутні в матеріалах справи докази використання вказаних послуг в господарській діяльності позивача.
Зазначане підтверджує висновки податкового органу про відсутність фактично наданих послуг.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Таким чином судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації. Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, та підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права таабо виникнення додаткового обов'язку.
Відповідно до положень пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджених наказом державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Він не містить волевиявлення суб'єкта владних повноважень щодо виявлених фактів правопорушень, з огляду на що, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав, оскільки сам по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.10.2012 у справі № К/9991/30241/12.
У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо оформлення результатів перевірки акт від 29.07.2013, а отже фактично позивачем оскаржується зазначений акт.
Судом встановлено, що за результатами перевірки було встановлено про завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі ПДВ 160498,00 грн. та завищення податкового кредиту у сумі 139843,00 грн. тобто позитивна різниця. У зв'язку з чим податковим органом податкове повідомлення-рішення не виносилося.
З огляду на викладене, враховуючи те, що акт від 29.07.2013, не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно формою документальної фіксації наявності певних фактів, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача, які полягають в складанні акту від 29.07.2013 не спрямовані на захист та відновлення порушених прав та інтересів позивача.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13, в якій зазначено наступне: "Враховуючи викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта."
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача відновити в автоматизованій інформаційній системі «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкових зобов'язань, що були відкориговані на підставі акту від 29.07.2013 та виключити інформацію щодо проведеної перевірки, суд зазначає наступне.
Пунктом 71.1 статті 71 Податкового кодексу України встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Статтею 74 Податкового кодексу України встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.
Отже, податкова інформація може, зокрема, зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів.
Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.
З огляду на зазначене, оскільки акт від 29.07.2013 може засвідчувати лише певні факти та внесення на підставі зазначеного акту даних до інформаційних баз відповідача не є підставою для здійснення будь - яких коригувань в особовій картці платника податків чи мати сам по собі будь - які інші юридичні наслідки для платника податків.
Позивачем доказів та обґрунтувань на підтвердження здійснення відповідачем на підставі акта від 29.07.2013 коригувань чи нарахувань податкових зобов'язань саме в обліковій картці платника податків суду надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідного факту.
Таким чином у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було здійснено коригування в обліковій картці платника податків позивача на підставі акту від 29.05.2013.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що у даному випадку внесення або зміна інформації у електронних базах даних Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" саме по собі не зумовлює для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призвело до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.
Позивачем не було надано суду доказів та обґрунтувань на підтвердження факту того, що дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, по внесенню в електронні бази даних Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" змін на підставі акту від 29.07.2013 призвели до настання будь-яких юридичних наслідків, мали вплив на реалізацію його (позивача) прав, свобод, інтересів та призвели до їх порушення.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що підстави вважати, що відповідачем були внесені зміни до облікової картки платника податку на додану вартість позивача на підставі акту від 29.07.2013 у суду відсутні, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що внесення інформації до електронних баз даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» мало вплив на реалізацію позивачем його (позивача) прав, свобод, інтересів чи призвело до їх порушення.
У зв'язку з наведеним суд відмовляє у задоволені позову у повному обсязі.
Під час судового засідання, яке відбулось 21.01.2014, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 160 КАСУ постанову складено у повному обсязі 27.01.2014.
Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.С. Ольшанська