ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
м. Сімферополь
22 січня 2014 р. Справа №801/168/14
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів: головуючого судді Ольшанської Т.С., суддів Петренка В.В, Алексєєвої Т.В., за участю секретаря судового засідання Сидельової М.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Державної казначейської служби України
про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,
Обставини справи: ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом, в якому просить
-визнати протиправними дії або бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання постанови Білогірського районного суду від 02.07.2008 в тримісячний строк згідно частини 4 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
-зобов'язати Державну казначейську службу України вжити вичерпані заходи щодо виконання рішення Білогірського районного суду від 02.07.2008 в тримісячний строк згідно частини 4 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
-згідно частини 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, в прохальній частині адміністративного позову ОСОБА_2 просила розглянути справу за ії відсутністю.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно із статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У статті 17 Закону від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Складовою принципу верховенства є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: "Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26.10.2000 року).
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Постановою Білогірського районного суду АР Крим (суддя Лущеко Л.Г.) від 02 липня 2008 року у справі № 2-а-86/08 (№ 22-а-743/08) позов ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації АР Крим було задоволено часткове, а саме- визнані неправомірними дії Управління праці і соціального захисту населення Білогірського району АР Крим щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до шести років відносно дитини ОСОБА_3 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, відносно дитини ОСОБА_4 за період з 01 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року; Управління праці і соціального захисту н6аселення Білогірського району АР Крим було зобов'язано сплатити ОСОБА_2 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до шести років відносно дитини ОСОБА_3 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, відносно дитини ОСОБА_4 за період з 01 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року. З 01 січня 2008 року виплачувати ОСОБА_2 щомісячно допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, передбаченому статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». З Управління праці і соціального захисту населення Білогірського району АР Крим було стягнуто на користь ОСОБА_2 недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відносно дитини ОСОБА_3 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у сумі 2259 грн., відносно дитини ОСОБА_4 за період з 01 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року у сумі 380 грн., а усього в сумі 2639 грн.
Вказана постанова набула законної сили на підставі постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду 08.12.2008.
08.02.2011 Білогірським районним судом АР Крим виданий виконавчий лист про стягнення з Управління праці і соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації АР Крим на користь ОСОБА_2 недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного вику в сумі 2639,00 грн.
Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - 08.12.2011.
Згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1992 №606-ХІУ примусове виконання рішень в Україні було покладено на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
26.04.2011 постановою державного виконавця ВП №26079810 було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом.
25.06.2012 виконавчий документ був повернутий стягувачу у зв'язку з відсутністю майна та відкритих асигнувань за відповідним кодом бюджетної класифікації видатків.
Постановою Білогірського районного суду по справі №104/2154/2012 постанова державного виконавця від 25.06.2012 була визнана протиправною та скасована. Вказане судове рішення набуло законної сили 05.11.2012.
29.11.2012 постановою державного виконавця ВП №35429564 було повторно відкрито виконавче провадження.
У зв'язку з набуттям чинності з 01.01.2013 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-УІ (далі - Закон про гарантії), виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Постановою державного виконавця від 26.03.2013 виконавчий лист від 08.02.2011 №2-а-86/08 був повернутий стягувачу з вказівкою, що виконання даної категорії виконавчих документів повинно здійснюватися Державною казначейською службою України.
Згідно частини 2 статті 3 Закону про гарантії стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
07.05.2013 позивач звернулась до управління Державної казначейської служби України в Білогірському районі АР Крим з заявою та виконавчим листом №2-а-86/08 про стягнення з УПТСЗН Білогірського району недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у сумі 2639,00 грн.
Листом від 06.08.2013 №02-о-12/664 управління Державної казначейської служби України в Білогірському районі АР Крим повідомило позивача про направлення виконавчого документа до Головного управління Державної казначейської служби в АР Крим для подальшого виконання.
Листом від 08.08.2013 №040-10.2/203-6245 Головне управління Державної казначейської служби України в АР Крим спрямувало документи про стягнення на користь ОСОБА_2 недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до Державної казначейської служби України.
Листом від 10.12.2013 №5-18/2876-33788 Державна казначейська служба України повідомила представника позивача про виконання постанови Білогірського районного суду після виконання документів, які надійшли раніше.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Як вже було зазначено вище, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Частиною 4 статті 3 вказаного Закону встановлено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Статтею 5 Закону передбачені фінансові санкції у випадку якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів у вигляді сплати компенсації на користь стягувача.
З наведеного суд робить висновок, що Держава встановила пресічний строк у 3 місяця для виконання судового рішення Державною казначейською службою України, за закінченням якого стягувачу повинна бути нарахована компенсація. Тобто за будь-яких умов Державна казначейська служба повинна перерахувати кошти стягувачу протягом 3-х місяців з моменту отримання документів та відомостей.
Таким чином, посилання Державної казначейської служби України на черговість виконання документів в порядку їх надходження не основані на Законі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо невиконання судових рішень.
Суд звертає увагу позивача на те, що він оскаржує дії відповідача, тоді як судом встановлена бездіяльність останнього, а тому, використовуючи надане статтею 162 КАС України право суду прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд вважає, що вірним способом захисту прав позивача є визнання протиправними не дій, а бездіяльність відповідача.
На підставі наведеного суд задовольняє адміністративний позов у повному обсязі.
Відповідно до статті 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У Рішенні від 30 червня 2009 року N 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".
З огляду на це посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
На підставі наведеного суд встановлює строк надання звіту про виконання судового рішення в 1 місяць з моменту набуття рішенням законної сили.
Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України.
Під час судового засідання, яке відбулось 22.01.2014 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 27.01.2014.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання постанови Білогірського районного суду від 02.07.2008 в тримісячний строк згідно частини 4 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
3. Зобов'язати Державну казначейську службу України вжити вичерпані заходи щодо виконання рішення Білогірського районного суду від 02.07.2008 в тримісячний строк згідно частини 4 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
4.Стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 68,82 грн. з Державного бюджету України.
5.Зобов'язати Державну казначейську службу України в місячний строк з дати набрання постановою законної сили надати звіт про виконання постанови.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.С. Ольшанська
Суддя Петренко В.В.
Суддя Алексєєва Т.В.