Справа № 354/914/13-ц

Провадження по справі № 2/354/279/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2014 року м.Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Гандзюка Д.М.

секретаря Жигалюк Я.Л.

з участю: представника позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування,-

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1.

Позивачка позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником квартири в АДРЕСА_1. У тій квартирі зареєстрований відповідач, який є онуком позивачки. Маючи похилий вік і мінімальну пенсію, позивачка сподівалася, що відповідач буде її доглядати та надавати матеріальну допомогу. Але своїх обіцянок по догляду за позивачкою відповідач не виконував. Позивачка звернулася в суд з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття його з реєстрації. Під час розгляду справи в квітні 2013 р. позивачці стало відомо про договір дарування квартири, укладений між нею і відповідачем. Позивачка вважає, що вона підписувала договір довічного утримання, позаяк квартира є єдиним її житлом. Вона сподівалася, що відповідач догляне її до смерті, а після квартира залишиться йому. Позивачка не мала наміру дарувати квартиру, бо в ній жила і не знала, як відповідач буде її доглядати. Але відповідач не надав їй належного догляду, а свої обов'язки переклав на сусідку. Через це позивачка іноді голодувала і мерзла, її пенсія невідомо на що витрачалася, вона не мала можливості придбати необхідні ліки. Відповідач збирався перевести її до інтернату для перестарілих осіб. Позивачка вказує, що їй не було роз'яснено суть та наслідки договору. Через поганий зір, похилий вік та стан здоров'я позивачка не могла прочитати те, що підписує, вірячи відповідачу та нотаріусу. Позивачка вважає, що відповідач ввів її навмисно в оману, замовчавши суть правочину. Позивачка просить визнати недійсним договір дарування квартири від 01.11.2008 р., укладений між нею та відповідачем, посвідчений нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №3915.

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримала з підстав, наведених у позовній заяві. Представник просить задоволити позов.

Належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з'явився, але подав заперечення на позов. В своєму запереченні він зазначив безпідставними твердження, що позивачка не читала договір і підписуючи його, думала, що такий є договором довічного утримання. Такі твердження він вважає нелогічними, постільки позивачка весь час проживала в своїй квартирі, поки її донька не забрала в Київ. Відповідач вважає цей позов, як і інші, таким, що переслідує мету представника отримати майно позивачки. В 2013 р. під час розгляду справи про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, він надав копію договору дарування. Відповідач вказує, що підстави звернення до суду вигадані, бо не зазначено, яким чином нотаріус і відповідач обманули позивачку. У випадку укладення договору довічного утримання, при невиконанні його умов, позивачка у передбачені строки мала звернутися з позовом про розірвання такого договору. Відповідач просить відмовити в позові.

Відповідач також подав суду заяву про застосування позовної давності.

Суд заслухавши пояснення представника позивачки, показання свідка ОСОБА_4, перевіривши письмові докази та оцінивши досліджені докази в сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Записами в договорі дарування (а.с.34), встановлено, що 01.11.2008 р. сторони уклали договір дарування. Предметом дарування є квартира АДРЕСА_1. Вказана квартира належала дарувальнику на праві приватної власності. У пункті 9 договору вказано, що обдарований зобов'язується надати право довічного користування дарунком дарувальнику.

Відповідно до правил ч.2 ст.717 ЦК України, договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Згідно правил ст.744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Позивачка народилася 28.12.1925 р., що стверджується записами в її паспорті (а.с.67) і є особою похилого віку.

Враховуючи вік позивачки, записи, наведені в договорі дарування, які з врахуванням положень ст.717 ч.2 і ст.744 ЦК України, стосуються по суті договору довічного утримання, суд вважає обґрунтованими твердження позивачки про те, що вона вважала, що укладає договір довічного утримання, тому помилилася.

Правила ч.1 ст.230 ЦК України передбачають, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Частина перша статті 229 ЦК України визначає, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених у постанові №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", на відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однією зі сторін правочину.

Позаяк позивачка не довела умислу відповідача на введення її в оману при укладенні договору дарування замість договору довічного утримання, до спірних правовідносин слід застосовувати положення ст.229 ЦК України. Права і обов'язки в договорі довічного утримання мають істотну відмінність від прав і обов'язків сторін в договорі дарування, тому така помилка має істотне значення.

У своєму запереченні від 29.03.2013 р. на позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення і зняття з реєстраційного обліку (справа №0917/970/2012, а.с.68), відповідач вказав, що позивачка подарувала йому квартиру в будинку АДРЕСА_1 і він є єдиним її власником. Тому суд вважає, що вказану дату слід вважати початком перебігу позовної давності і підстав для застосування наслідків спливу позовної давності згідно заяви відповідача, не має.

Судові витрати позивачки складають 229 грн. 40 коп. і стверджуються квитанціями (а.с.1-2).

Постільки вимоги позивачки є обгрунтованими і законними, позов слід задоволити.

На підставі ст.ст.215 ч.3, 229 ЦК України та керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позов задоволити.

Визнати недійсним договір дарування квартири від 01.11.2008 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №3915.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 229 гривень 40 копійок понесених судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення, до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Яремчанський міський суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д. М. Гандзюк