Справа №:104/2069/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Чубабрія В.А.

№ провадження:22-ц/190/6928/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Чистякова Т. І.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Чистякової Т.І.

суддів:Синельщікової О.В. Курської А.Г.

при секретарі:Щегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Зеленогірськ» до ОСОБА_6 про тлумачення договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и л а :

В серпні 2013року Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Зеленогірськ" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про тлумачення договору оренди земельної ділянки від 08.12.2008 року №605/2.

Вимоги мотивовані тим, що 08.12.2008 року приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Зеленогірськ" та ОСОБА_6 уклали договір №605/2 оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого відповідач надає, а позивач приймає у строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 1,3430 га кадастровий №0120782500:11:001:1019 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить відповідачу на підставі державного акту ЯД №627755 на право приватної власності на земельну ділянку. Зазначений договір зареєстрований в державному реєстрі земель 19.04.2012 року, про що Відділом Держкомзему в Білогірському районі АР Крим вчинено запис №012070004001113.

Відповідно до п.3.2. договору його укладено на строк 5 років, перебіг якого починається з 08.12.2008 року та закінчується 07.12.2013 року. Проте, в пункті 10.1. зазначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Тобто, зазначені пункти договору знаходяться в колізії, оскільки по різному вирішують питання обчислення строку дії договору, який за пунктом 3.2. пов'язується з певною датою, а за пунктом 10.1 - подією (державною реєстрацією). Таким чином, позивач вважає, що п'ятирічний строк дії договору оренди земельної ділянки від 08.12.2008 року №605/2 слід обчислювати з дати його державної реєстрації - 19.04.2012 року в державному реєстрі земель, а не з дати підписання - 08.12.2008 року, оскільки за законодавством, яке діяло на час погодження сторонами усіх істотних умов договору та проведення його державної реєстрації, така реєстрація була необхідним елементом форми відповідного правочину, без чого він не вважається укладеним і не набуває чинності. Отже, останнім днем дії укладеного сторонами договору позивач вважає - 20.04.2017р, оскільки, відповідно до встановлених ст.253, ч.1 ст.254 ЦК України правил обчислення строків, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідній місяць та число останнього року строку. У зв'язку з цим, позивач просить витлумачити (розуміти) пункт 3.2 зазначеного вище договору так, що п'ятирічний строк дії цього договору починається з 20.04.2012 року і закінчується 20.04.2017 року.

Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 03 жовтня 2013 року позов задоволено. Витлумачено пункт 3.2 укладеного між приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "Зеленогірськ" та ОСОБА_6 договору оренди земельної ділянки від 08.12.2008 року №605/2, зареєстрованого Відділом Держкомзему в Білогірському районі АР Крим в державному реєстрі земель 19.04.2012р. під №012070004001113, так, що п'ятирічний строк дії цього договору починається з 20.04.2012 року і закінчується 20.04.2017 року. Зі ОСОБА_6 стягнено на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Зеленогірськ" судовий збір у розмірі 114,70 грн.

На зазначене рішення ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апелянта зводяться до того, що судом не враховано те, що в доданій до позовної заяви копії договору №605/2 оренди земельної ділянки від 08.12.2008 року відсутній підпис власника земельної ділянки - ОСОБА_6, в акті прийому-передачі земельної ділянки її підпис також відсутній, тому цей договір не може вважитись укладеним, відповідно він не підлягає тлумаченню.

В судовому засіданні 18.11.2013року представник позивача апеляційну скаргу не визнав, просив відмовити у її задоволенні. В судове засідання 9.12.2013року представник позивача не з'явився, просив розглянути справу у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відносно договорів оренди землі законодавством встановлений спеціальний порядок набрання ним чинності - з моменту його державної реєстрації, тому з дати державної реєстрації слід рахувати п'ятирічний строк дії Договору оренди, а саме з 28 лютого 2012 року по 28 лютого 2017 року. Визначення в Договорі інших умов, передбачених його пунктом 3.2., коли дата підписання і державної реєстрації договору не збігаються у часі, суперечить загальному правилу, встановленому статтею 18 Закону України «Про оренду землі».

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що суд неповно і неправильно встановив обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, припустився порушень норм матеріального і процесуального права, що тягне за собою скасування оскаржуваного рішення за підстав пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що за Договором оренди земельної ділянки № 6052 від 08 грудня 2008 року, укладеного між позивачем - Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Зеленогірськ», як орендарем, та відповідачкою ОСОБА_6, як орендодавцем, остання передала, а орендар прийняв у строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Зеленогірської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки №0120782500:11:001:1019 контур № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2, загальною площею 1,3430 га. Зазначена земельна ділянка належить відповідачці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 627755, виданого Білогірською районною державною адміністрацією 26 листопада 2008 року (а.с. 4).

Колегія суддів виходить з того, що вимогами статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, які умови договору оренди землі є істотними, і за відсутності однієї із яких може бути відмовлено у державній реєстрації договору оренди, а також договір може бути визнаний недійсним відповідно до закону.

До таких істотних умов віднесена умова про строк дії договору оренди землі.

Згідно пункту 3 Договору «Строк дії договору» договір укладений строком на 5 років. Початок строку дії договору - 08 грудня 2008 року, закінчення строку дії договору - 07 грудня 2013 року. Після спливу строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. В цьому випадку Орендар повинен не пізніше чим за 30 днів до спливу строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

За пунктом 10.1 Договору цей договір набирає сили після підписання сторонами і його державної реєстрації.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі» у редакції Закону, чинній на той час, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а статтею 126 цього Кодексу встановлюється порядок оформлення речових прав на земельну ділянку відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» статті 18 та 20 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV виключені, а стаття 6 доповнена частиною 5, згідно з якою право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1878-VІ встановлено, що до 1 січня 2012 року, (9 грудня 2011 року дію вказаної норми продовжено до 1 січня 2013 року), державна реєстрація, зокрема договорів оренди земельних ділянок проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Договір оренди зареєстрований Відділом Держкомзему у Білогірському районі Автономної Республіки Крим, про що в державному реєстрі земель здійснений запис від 19 квітня 2012 року № 012070004001113 (а.с. 4 зворот).

При апеляційному перегляді справи встановлено, що внаслідок розриву в часі між датою підписання Договору та його державною реєстрацією між сторонами виникли суперечності у розумінні періоду дії Договору та моменту його закінчення.

Оскільки договір є одним з видів правочину, порядок тлумачення договору провадиться за правилами статті 213 Цивільного кодексу України (стаття 637 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог частин 2, 3 статті 213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що між сторонами виник спір з приводу тлумачення пункту 3.2 Договору щодо строку дії договору, який потребує вирішення в судовому порядку.

Разом з тим, формально посилаючись на статтю 213 Цивільного кодексу України, суд не дотримався її вимог, внаслідок чого не зробив правового аналізу умов договору у відповідності з діючим законодавством, намірами сторін та дав помилкове його тлумачення.

Суд не звернув уваги на те, що у пункті 3.2 Договору чітко вказано кінцевий строк дії договору. Аналіз редакції цього пункту свідчить про те, що за волевиявленням сторін строк дії Договору був визначений певними датами, а не пов'язувався з певною подією, і обмежений кінцевою датою 07 грудня 2013 року. За таких обставин, зміна істотних умов Договору щодо строку його дії (початку і закінчення) можливо тільки за узгодженням сторін. Проте, при розгляді справи встановлено, що відповідачка такої згоди не давала.

Відповідно до частини 1 статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

В постанові від 06 березня 2013 року у справі №6-5 цс 13 Верховний Суд України дійшов правового висновку, який в силу статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України є обов'язковим для всіх судів, і згідно якого державна реєстрація договору оренди земельної ділянки у період визначеного сторонами строку дії договору забезпечує правомірне, договірне використання орендарем орендованої земельної ділянки відповідно до норм Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» та Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» незалежно від дати проведення такої реєстрації - до пред'явлення позову про повернення земельної ділянки чи після його пред'явлення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що, пов'язуючи дію договору з моментом його державної реєстрації, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість тлумачення його змісту таким чином, що строк дії договору, визначений сторонами, змінився і став продовженим до 20 квітня 2017 року, що перевищує строк оренди землі на 5 років, і не може відбуватися автоматично без згоди орендодавця.

Враховуючи також, що дата державної реєстрації договору оренди землі, з якої відповідно до діючого на той час законодавства договір оренди землі набирав чинності і становився укладеним (стаття 18 Закону України «Про оренду землі», частина 3 статті 640 ЦК України, які були чинними до 01 січня 2013 року), не може змінювати без згоди іншої сторони договору такої його істотної умови, як строк дії договору оренди землі, і, оскільки питання щодо моменту закінчення дії договору є спірним для сторін та має суттєве значення для реалізації ними своїх прав, колегія суддів вважає за необхідне ухвалити нове рішення щодо тлумачення пункту 3.2. Договору, зазначивши, що кінцевою датою дії договору є зазначена сторонами дата 07 грудня 2013 року.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідачка не підписувала договір, в зв'язку з чим вважає його неукладеним, оскільки зазначені доводи спростовуються наявною в матеріалах справи копією договору з підписом відповідачки, який нею не спростований.( а.с.33)

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення. Позов Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Зеленогірськ» до ОСОБА_6 про тлумачення договору оренди земельної ділянки задовольнити частково. Витлумачити пункт 3.2 договору оренди земельної ділянки №605/2, укладеного 08 грудня 2008року між Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Зеленогірськ» та ОСОБА_6, зареєстрованого відділом Держкомзему у Білогірському районі Автономної Республіки Крим в державному реєстрі земель 19.04.2012року під № 012070004001113, визначивши, що останнім днем дії договору є зазначена у пункті 3.2 дата 07 грудня 2013року.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді

Чистякова Т.І. Синельщікова О.В. Курська А.Г.