Справа № 121/9348/13-ц

2/121/361/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2014 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого - судді Веденмеєр М.В., при секретарі - Косенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд розірвати договір, укладений 22 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Вимоги мотивовані тим, що рішенням третейського суду від 22 жовтня 2008 року було розірвано договори про спільну діяльність від 16 вересня 2005 року та від 08 січня 2006 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та проведено поділ спільного майна, згідно якого у власність ОСОБА_1 було передано нерухоме та рухоме майно. У відшкодування вартості частки майна, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 757500 грн. На виконання зазначеного рішення третейського суду в частині стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, між сторонами було укладено договір безвідсоткової позики від 22 жовтня 2008 року. Проте, ОСОБА_2 рішення третейського суду не виконав, та у зв'язку зі змінами в законодавстві України, примусово виконати рішення третейського суду неможливо. У зв'язку з цим, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі,з тих самих підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та пояснив, що оскаржуваний договір не стосується рішення третейського суду. Тому, внесення змін до законодавства не впливає на виконання умов договору позики. Зазначив, що позивач подав даний позов до суду з метою уникнення виконання свого зобов'язання по поверненню грошових коштів, право на отримання яких вже встановлено рішення суду та підлягає виконанню у примусовому порядку.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Третейського суду м.Ялта, у складі третейського судді Мельникова О.П., від 22 жовтня 2008 року, було розірвано договори про спільну діяльність від 16 вересня 2005 року та від 08 січня 2006 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, проведено поділ спільного майна та виділено у власність ОСОБА_1 рухоме та нерухоме майно. У відшкодування вартості частки майна, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 757500 грн., що еквівалентно 150000 доларів США (а.с.10-11).

Згідно договору безвідсоткової позики від 22 жовтня 2008 року. ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 150000 доларів США. Строк повернення позики - до 31 грудня 2008 року. (а.с.4)

Суд приймає до уваги пояснення представника відповідача, відповідно до яких оскаржуваний договір неодноразово був предметом судового розгляду, в результаті чого з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за цим договором.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошті або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно до ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Посилання представника позивача на те, що між сторонами виникли правовідносини з приводу виконання рішення третейського суду від 22 жовтня 2008 року, не знайшли свого підтвердження у суді, оскільки доказів в підтвердження цієї обставини суду не надано. В договорі від 22 жовтня 2008 року відсутні посилання на укладання оскаржуваного договору в порядку виконання рішення третейського суду.

Також, на думку суду, внесення у законодавство України змін щодо виконання рішень третейських суді жодним чином не впливає на обов'язок позичальника ОСОБА_1 повернути запозичену у позикодавця ОСОБА_2 суму грошових коштів.

При таких обставинах, з'ясувавши всі факти та дослідивши надані докази, суд вважає, що спірні правовідносини виникли саме з приводу укладення договору позики, у зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 526, 652, 1046, 1047, 1049 ЦК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору, укладеного 22 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-296 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: